Індуковані інвестиції та ефект акселератору

Індуковані інвестиції – це обсяги інвестицій, які потрібні для забезпечення приросту ВНП на певну величину. Коефіцієнт акселератора має важливе значення, бо показує, що негативні процеси в економіці можуть виникати під впливом скорочення споживання, яке потягне скорочення інвестицій, і навпаки – ріст споживання є стимулом до нарощення інвестицій.

Процес, який показує, що попит на інвестиції може бути обумовленим зростанням продажу товарів і доходу, має назву принцип акселерації. Його суть: якщо продаж товарів, які виробляє підприємство зростає на кілька процентів то виробництво засобів виробництва для випуску цих товарів зростає у кілька разів. Це є ефект прискореного (акселеративного) впливу змін у споживанні на рівень інвестицій. Він означає, що невеликий приріст споживчого продажу товарів зумовлює поштовх до більшого росту інвестиційних витрат, тобто виникає ефект похідних інвестицій, далі щоб не зменшувались інвестиції треба збільшити і підтримати споживання. Акселератор – це коефіцієнт, який характеризує зв'язок між зміною доходу і інвестицій А=∆І/∆У Цей коефіцієнт може трактуватися як прирістна капіталомісткість продукції і його позначають як b чи η – означає скільки одиниць додаткового капіталу треба для виробництва додаткової одиниці продукції, часто використовують для визначення індукованих інвестицій

32. Сукупні витрати і рівноважний ВВП. Методи «витрати-випуск» і «вилучення-ін’єкції»

Рівноважний ВВП забезпечується тоді, коли сукупна кількість виробленої продукції (ВВП) дорівнює сукупній кількості продукції, яку економіка має намір купити.

Сукупні витрати - це витрати резидентів і нерезидентів, спрямовані на закупівлю вітчизняних товарів і послуг. Можливість забезпечення рівноваги між ВВП і сукупними витратами випливає із того, що ВВП, з одного боку, є доходом (розподільчий метод), з іншого — витратами, спрямованими на закупівлю товарів і послуг (метод кінцевого використання).

Визначення рівноважного ВВП на базі запланованих сукупних витрат спирається на два методи: витрати - випуск і вилучення - ін’єкції. Перший метод розглядає рівноважний ВВП як такий обсяг виробленої продукції, який дорівнює запланованим сукупним витратою, спрямованим на його закупівлю.

За другим методом рівноважний ВВП визначається на базі тотожності між умовами його розподілу та умовами формування запланованих витрат на його закупівлю.

Метод «витрати-випуск»

Спираючись на спрощену економіку, рівноважний ВВП за методом «витрати-випуск» можна визначити за такою формулою:

Але якщо інвестиції в основний капітал і житлове будівництво є запланованими, то інвестиції у непередбачені зміни товарних запасів є не запланованими, а вимушеними. Це дає підстави визначити фактичні сукупні витрати за такою формулою:

Метод «вилучення-ін’єкції»

Щоб зрозуміти сутність методу «вилучення-ін’єкції», слід враховувати, що джерелом сукупних витрат є дохід від реалізації ВВП. Але в процесі перетворення сукупного доходу в сукупні витрати в економіці постійно відбуваються два протилежних явища: з одного боку, вилучення, які зменшують витрати в економіці, з іншого - ін’єкції, які збільшують ці витрати.

Вилучення - це такі форми розподілу поточного ВВП, які не спрямовуються на його закупівлю.

Ін’єкції - це такі форми витрат, які не індуковані поточним ВВП, але спрямовуються на його закупівлю.

Мультиплікатор витрат

В економічну теорію поняття «мультиплікатор витрат» було введено англійським економістом Каном (1931 р.). Згодом теорію мультиплікатора витрат розвинув Кейнс у науковій праці «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей». Мультиплікатор витрат - це число, на яке потрібно помножити зміну автономних витрат, щоб визначити зміну рівноважного ВВП. Мультиплікатор витрат відображує відношення між зміною рівноважного ВВП і зміною автономних витрат: Позначимо мультиплікатор витрат символом m_e і запишемо його формулу

Звідси приріст рівноважного ВВП можна визначити за спрощеною формулою:

Ефект мультиплікатора