Основні принципи та особливості вирощування сої за сучасними світовими агротехнологіями

Сою краще розміщувати на полях відносно чистих від бур'янів з оптимальними запасами поживних речовин та вологи. Кращими попередниками для сої є зернові колосові, кукурудза на зерно, силос і зелений корм. У свою чергу соя - прекрасний попередник для озимої пшениці та інших зернових культур, кукурудзи, кормових та овочевих культур.

Особливості основного обробітку ґрунту під сою полягають в проведенні одного-двох лущінь на глибину 8-10 см, внесенні добрив та оранці на глибину 22-25 см після зернових попередників і на глибину 25-30 см після кукурудзи. На полях, де з осені грунт не підготовлений, слід застосувати поверхневий обробіток ґрунту з глибоким рихленням. Передпосівний обробіток ґрунту повинен бути мінімальним і водночас забезпечувати знищення паростків та сходів бур'янів, збереження вологи, додаткове вирівнювання поля, довнесення добрив. Передпосівну культивацію проводять на глибину 5-6 см з одночасним внесенням одного з грунтових гербіцидів:

Соя відрізняється від інших культур нерівномірним споживанням із ґрунту елементів живлення в період вегетації. Від сходів до цвітіння вона засвоює 6-16% азоту, 8,4-12,3% фосфору, 9-23,8% калію, 10-11% кальцію та 6-8% магнію. Основну кількість поживних речовин соя використовує в період від початку цвітіння, формування і наливу зерна.

Соя добре реагує на безпосереднє внесення під неї органічних сполук. Внесення безпосередньо під сою N_30-60 Р_45-90 К_45-90 підвищує врожайність насіння сої на 6-10 ц/га. Однак вища окупність одиниці діючої речовини при основному внесенні добрив відмічена при внесенні N₄₅Р₆₀К₆₀.

Для того, щоб отримати високий врожай насіння сої необхідно під час догляду за посівами забезпечити нормальну життєдіяльність бульбочкових бактерій, турбуватись про ефективне використання вологи і захистити рослини від бур’янів, хвороб та шкідників.

Бур'яни знижують урожай зерна сої на 20-50%. Тому ефективне їх знищення відіграє дуже важливу роль в боротьбі за підвищення продуктивності цієї культури. Під час догляду за посівами поряд з хімічним захистом технологія передбачає систему агротехнічних засобів боротьби з бур'янами: боронування до сходів.

Сою збирають при повному дозріванні зерна (вологість 14-16%) у стислі строки. Спосіб збирання - однофазний з прямим скошуванням та обмолотом зернозбиральними комбайнами, переобладнаними на низький (6-8 см) зріз.При нестійких погодних умовах, при необхідності більш раннього збирання або при затримці з достиганням доцільно застосовувати десикацію Реглоном (3 л/га).

Соєва солома, якщо не використовується в господарстві, то подрібнюється і розкидається по полю комбайном, після 1-2 лущінь стерні приорюється.

Обмолочене комбайном зерно негайно очищають від соломистих та інших домішок і при необхідності досушують до вологості 10-14%.

Основні принципи та особливості вирощування ярого ріпаку за сучасними світовими агротехнологіями.

Основні принципи та особливості вирощування озимого ріпаку за сучасними світовими агротехнологіями.

Технологія вирощування.

Місце в сівозміні. У сівозміні озимий ріпак розміщують після гороху, конюшини, озимої пшениці, кукурудзи на силос та інших культур. Рапс використовують як добрий попередник для озимих хлібів.

На формування одного центнера насіння і відповідної кількості вегетативної маси озимий ріпак виносить з ґрунту 4,8 кг азоту, 2,4 кг фосфору і 4,2 кг калію. Під озимий ріпак вносять по 25–30 т/га гною і по 45–60 кг фосфорно-калійних добрив. Навес­ні ріпак підживлюють повним мінеральним добривом із розрахунку по 30 кг/га азоту і калію та по 45 кг/га фосфору.

Підготовка до сівби. Сівба. Ріпак – культура дрібнонасіннєва, тому для проведення якісної сівби з загортанням насіння у вологий ґрунт на глибину не більше 3 см потребує ретельної підготовки ґрунту. Сівба ­озимого ріпаку проводиться раніше озимої пшениці, приблизно в другій декаді серпня. Спосіб сівби – широкорядний з міжряд­дям в 45 см. На один гектар висівається від 7 до 9 кг насіння. Восени догляд за посівами передбачає боронування по сходах для руйнування ґрунтової кірки та обгортання рослин з метою поліпшення умов перезимівлі. У наступному році проводять декілька міжрядних рихлень з інтервалом в 10–14 днів для боротьби з бур’янами та підтримання ґрунту в пухкому стані для його кращої аерації і запобігання втрати вологи.

Сівба ярого ріпаку виконується по кращих попередниках – після озимих та просапних культур. Сівба рання, разом із ранніми зерновими. Спосіб сівби і норма висіву насіння така ж, як озимого ріпаку.

Збирання і зберігання врожаю. Збирають ріпак комбайнами у фазі повної стиглості, але до початку розтріскування стручків. Запізнення зі збиранням зумовлює значні втрати насіння. У тому випадку, коли планується проведення двофазного збирання, його розпочинають у фазі пожовтіння стручків і початку почервоніння насіння. Краще ріпак скошувати вранці або надвечір. Вимолочене насіння необхідно просушити і очистити. На зберігання закладається з вологістю 11–12%.

Сорти. У Державний реєстр занесено більше 10 сортів озимого ріпаку, серед них Акорд, Бажаний, Галицький, Горизонт, Іванна та ін., а також більше 15 сортів ярого ріпаку: Золотоніський, Калинівський, Клітинний 1 та 8, Микитинецький, Титан, Шпат і ін. Слід додати, що сучасні сорти ріпаку не містять ерукової кислоти та інших компонентів, які знижують смакові якості олії.