Вимоги до опалення, вентиляції та кондиціювання повітря виробничих, навчальних та побутових приміщень

Аналіз умов праці у галузі за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу.

Умови праці - сукупність факторів трудового процесу і виробничого середовища, у якому здійснюється діяльність людини.

Шкідливий виробничий фактор- фактор середовища і трудового процесу, вплив якого на працюючого за певних умов (інтенсивність, тривалість та ін.) може викликати професійне захворювання, тимчасове або стійке зниження працездатності, підвищити частоту соматичних і інфекційних захворювань, призвести до порушення здоров'я нащадків.

Фізичні фактори:

- мікроклімат: температура, вологість, швидкість руху повітря, теплове випромінювання;

- неіонізуючі електромагнітні поля і випромінювання: електростатичні поля, постійні магнітні поля (в т.ч. геомагнітне), електричні і магнітні поля промислової частоти (50 Гц), електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону, електромагнітні випромінювання оптичного діапазону (у т.ч. лазерне та ультрафіолетове);

- іонізуючі випромінювання;

- виробничий шум, ультразвук, інфразвук;

- вібрація (локальна, загальна);

освітлення - природне (відсутність або недостатність), штучне (недостатня освітленість, пряма і відбита сліпуча блискість, пульсація освітленості).

Хімічні фактори: речовини хімічного походження, деякі речовини біологічної природи, що отримані хімічним синтезом, та/ або для контролю яких використовуються методи хімічного аналізу.

Біологічні фактори - мікроорганізми-продуценти, живі клітини і спори, що містяться в препаратах, патогенні мікроорганізми.

Небезпечний виробничий фактор - фактор середовища і трудового процесу, що може бути причиною гострого захворювання, раптового різкого погіршення здоров'я або смерті.

Залежно від кількісної характеристики рівнів і тривалості дії окрем шкідливі виробничі фактори можуть стати небезпечними.

Важкість праці - характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність.

Важкість праці характеризується фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, що піднімається і переміщується, загальним числом стереотипних робочих рухів, розміром статичного навантаження, робочою позою, ступенем нахилу корпусу, переміщенням в просторі.

Напруженість праці - характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуттів, емоційну сферу працівника.

До факторів, що характеризують напруженість праці, відносяться: інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, ступінь монотонності навантажень, режим роботи.

Вимоги до опалення, вентиляції та кондиціювання повітря виробничих, навчальних та побутових приміщень.

Опалення призначене для забезпечення температурних умов у приміщенні відповідно до вимог санітарних норм у холодну та перехідну пори року. Обігріватися може все приміщення, а також окремі робочі місця. Системи вентиляції, опалення і кондиціювання повітря у комплексі з технологічними заходами щодо зменшення шкідливих виробничих речовин разом з архітектурно-планувальними та конструктивними рішеннями будівель і приміщень забезпечують метеорологічні умови і концентрацію шкідливих речовин у повітрі робочої зони виробничих приміщень відповідно до нормативних вимог.

При водяному опаленні теплоносієм є нагріта вода температурою до 100° С і вище. У парових системах теплоносій — пара — переміщується до опалювальних приладів під власним тиском. Теплоносій у повітряних системах — це гаряче повітря, яке нагрівається в калориферах. За будовою розрізняють центральне або місцеве повітряне опалення. У центральних системах нагріте повітря подається до приміщень по трубопроводах. З існуючих систем центрального опалення найпоширенішою є система водяного опалення низького тиску. Ці системи використовують переважно для опалення побутових та громадських приміщень.Вона має такі позитивні санітарно-гігієнічні та експлуатаційні властивості:

- можливість регулювання тепловіддачі опалювальних приладів залежно від температури зовнішнього повітря шляхом зміни температури або витрати гарячої води;

- підтримування температури в межах 60—70° С;

- пожежна безпека;

- довговічність системи (термін експлуатації 30—50 років);

- можливість розміщення опалювальних приладів уздовж зовнішніх стін та під вікнами;

- простота експлуатації.

Системи водяного опалення високого тиску використовують для опалення виробничих приміщень. У таких системах температура води становить 130—145° С. Щодо санітарно-гігієнічних характеристик водяного опалення високого тиску, то вони поступаються системам низького тиску. Для опалення промислових, громадських та житлових будівель також застосовують комбіновані пароводяні системи.

Щоб запобігти проникненню холодного повітря до приміщень, ворота, двері або технологічні прорізи обладнують повітряними або повітряно-тепловими завісами .

Аби забезпечити чистоту повітря і певні метеорологічні умови у приміщеннях, використовують вентиляцію. За допомогою вентиляції з приміщення видаляється забруднене або нагріте повітря та подається свіже. Залежно від способу переміщення повітря вентиляція може бути природною, механічною або змішаною.

У природній вентиляції переміщення повітря здійснюється за рахунок природних сил, за рахунок різниці питомої ваги зовнішнього та внутрішнього повітря (тепловий напір), а також внаслідок дії сили вітру (вітряний напір).

За механічної вентиляції переміщення повітря у приміщенні здійснюється вентиляторами. За способом організації повітрообміну у приміщенні вентиляція може бути загально-обмінною (витяжною та припливною) та місцевою (витяжною та припливною). За загально-обмінної припливно-витяжної вентиляції зміна повітря здійснюється в усьому приміщенні. Місцева витяжна вентиляція здійснює ви­ведення шкідливих виділень (надмірного тепла, вологи, пари, газів та пилу) з місць їх утворення. Місцева вентиляція частіше за все обладнується у вигляді місцевих відсмоктувачів різної конструкції .До основних елементів механічної вентиляції належать вентилятори (відцентрові або осьові), повітропроводи, а також прилади для обробки повітря: калорифери для нагріву, фільтри для очистки тощо.

Ефективність роботи вентиляційних систем , як і повітряне середовище приміщень, повинна регулярно перевірятися на вміст у них пилу, газів, шкідливих речовин тощо. Увімкнення загально-обмінних припливних та витяжних установок проводиться за 10—15 хв. до початку роботи, при цьому спочатку вмикають витяжні, а потім припливні вентиляційні установки.

Вимкнення цих установок проводиться через 10— 15 хв. після роботи. У цехах з можливим виділенням шкідливих газів вентиляційні установки вимикають через 30—60 хв. по закінченню роботи. Місцеві витяжні установки (місцеві витяжні пристрої), що не зблоковані з технологічним обладнанням, вмикають за 3—5 хв. до початку роботи обладнання і вимикають через 3—5 хв. по закінченню роботи.

Вентиляційні системи після їх монтажу мають бути відрегульовані до проектних параметрів. Експлуатувати дозволяється вентиляційні системи, які повністю пройшли усі передпускові випробування. Усі вентиляційні системи повинні мати інструкції з експлуатації, де висвітлюються питання вибухо та пожежної безпеки. Планові огляди і перевірки вентиляційних систем мають проводитися за графіком, затвердженим керівником.

Приміщення для вентиляційного обладнання повинні замикатися, а на їх дверях — вивішуватися таблички з написами, що забороняють вхід стороннім особам. Зберігання в цих приміщеннях матеріалів, інструментів тощо, а також використання їх не за призначенням забороняється. Вентиляційні системи, що не використовуються внаслідок змін у технологічних схемах та обладнанні, мають бути обов'язково демонтовані. Чищення і профілактичні ремонти вентиляційних систем мають проводитися у терміни, передбачені інструкціями і їх експлуатації. Чищення та ремонт повинні виконувати спеціалісти за допомогою спеціальних пристосувань.

Кондиціонуванняповітря – створення та автоматичне підтримування в приміщенні постійних чи змінюваних по заданій програмі визначених параметрів повітряного середовища, які є найбільш сприятливими для працівників чи для нормального протікання технологічного процесу. Проводиться незалежно від зміни зовнішніх метеорологічних умов та всередині приміщення (при частковій рециркуляції повітря) і здійснюється в спеціальних установках – кондиціонерах. Воно буває неповне (регулюється лише частина параметрів повітря) і повне (передбачає регулювання температури, вологості швидкості руху повітря і додаткового оброблення (очищення, дезінфекції, дезодорації, озонування)