Боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; 7 часть

Глава 5. Міжнародне співробітництво з питань митної справи

Стаття 34. Участь України у міжнародному співробітництві з питань митної справи

Україна бере участь у міжнародному співробітництві з питань митної справи.

У митній справі Україна додержується загальновизнаних у міжнародній практиці систем класифікації та кодування товарів, митних режимів, митної статистики, інших загальноприйнятих у світових митних відносинах норм і стандартів, а також забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку.

Загальновизнаними нормами у галузі митної справи є норми, прийняті Всесвітньою митною організацією, а також іншими впливовими міжнародними організаціями – Організацією Об’єднаних Націй, Світовою організацією торгівлі в частині, що стосується діяльності митних органів. Такі норми закріплюються в міжнародних конвенціях. Приєднання до міжнародних конвенцій у галузі митної справи має на меті спрощення та гармонізацію митних процедур, прискорення митного контролю на кордоні, надання взаємної допомоги митними адміністраціями та ін., що сприяє розвитку міжнародної торгівлі.

Вступ України до Всесвітньої митної організації (далі - ВМО) відбувся у 1992 році шляхом приєднання до Конвенції про створення Ради митного співробітництва. З часу свого створення у 1950 році, ця міжурядова митна організація мала назву Рада митного співробітництва. До зазначеної організації входять 142 країни-члена. Формальною датою її створення вважається 15.12.50 – день, коли було підписано у Брюсселі Конвенцію про створення ради митного співробітництва. У 1994 році Рада митного співробітництва перейменована у всесвітню митну організацію. Метою ВМО є вирішення питань, пов’язаних з прискоренням та підвищенням ефективності процедур митного контролю та оформлення, сприяння державам у міжнародній торгівлі. Підписання міжнародних конвенцій ВМО її країнами-членами є підтвердженням авторитета цієї організації на міжнародній арені.

Після свого вступу до Всесвітньої митної організації (далі - ВМО) році Україна приєдналася до найважливіших конвенцій ВМО:

- Міжнародна конвенція про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства (приєднання відбулося згідно з Указом Президента України від 23.05.2000 № 699/2000);

- Міжнародна конвенція про узгодження умов проведення контролю вантажів на кордонах (приєднання відбулося згідно з Указом Президента України від 4 липня 2002 р. № 616/2002);

- Міжнародна конвенція про Гармонізовану систему опису та кодування товарів (зі змінами) (приєднання відбулося згідно з Указом Президента України від 17 травня 2002 року № 616/2002).

Спеціально уповноважений орган виконавчої влади у галузі митної справи вживає заходів з підготовки до приєднання до діючих конвенцій Всесвітньої митної організації та інших міжнародних організацій, до компетенції яких належать митні питання.

Спеціально уповноважений орган виконавчої влади у галузі митної справи забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань митної справи, які набули чинності згідно з порядком, встановленим Законом України “Про міжнародні договори України” від 22.12.2002 № 3767-ХІІ та “Положенням про порядок укладання, виконання та денонсації міжнародних договорів України міжвідомчого характеру”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.94 № 422.

Стаття 35. Міжнародна діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої

влади в галузі митної справи

Міжнародна діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи спрямовується і координується Президентом України та Кабінетом Міністрів України.

Проведення переговорів та консультативної роботи, пов'язаної з підготовкою міждержавних, міжурядових і міжвідомчих угод з питань митної справи, може здійснюватися спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи за дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України в обсязі наданих відповідно до закону повноважень.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи спрямовується і координується Президентом України та Кабінетом Міністрів України. Указ Президента України “Про заходи щодо вдосконалення координації діяльності органів виконавчої влади у сфері зовнішніх зносин” від 18.09.96 № 841/96 містить детальні положення щодо переліку питань, які стосуються участі органів виконавчої влади у міжнародних переговорах, консультаціях, прийомів та запрошень іноземних делегацій до України, тощо, а також щодо організації контактів посадових осіб та органів виконавчої влади України з посадовими особами та органами виконавчої влади іноземних держав, офіційними особами та органами міжнародних організацій. Такі контакти погоджуються з Міністерством закордонних справ України з подальшим інформуванням МЗС про їхній зміст. Погодження таких контактів практично здійснюється шляхом подання до МЗС технічного завдання на участь у міжнародних заходах. У технічному завданні чітко викладаються цілі переговорів, консультацій, тощо та позиція спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, якої мають дотримуватися представники спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади під час зазначених міжнародних заходів.

За дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України або за власною ініціативою, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади бере участь у проведенні переговорів, консультативної роботи, пов’язаної з підготовкою проектів міжнародних угод з питань митної справи. Беручи участь у переговорах та консультаціях, пов’язаних з підготовкою проектів міжнародних угод, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи керується положеннями Конституції України, Законом України “Про міжнародні договори України” від 22.12.2002 № 3767-ХІІ, “Положенням про порядок укладання, виконання та денонсації міжнародних договорів України міжвідомчого характеру”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.94 № 422 та іншими нормативно-правовими актами України. Рішення щодо проведення переговорів щодо міжнародних договорів приймаються:

а) щодо договорів, які укладаються від імені України – Президентом України;

б) щодо договорів, які укладаються від імені Уряду України – Урядом України;

в) щодо договорів, які укладаються від імені спеціально уповноваженого центрального органу в галузі митної справи – спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади за погодженням з Міністерством закордонних справ України і з дозволу Віце-прем’єр-міністра України згідно з розподілом обов’язків.

Стаття 36. Зв'язки спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи з міжнародними митними організаціями

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи представляє Україну у Всесвітній митній організації, інших міжнародних митних організаціях.

Міжнародне співробітництво в галузі митної справи здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи за погодженням з Міністерством закордонних справ України.

Новацією статті 36 Митного кодексу України 2002 року у порівнянні з Митним кодексом України 1991 року є положення щодо співробітництва спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі митної справи з міжнародними організація, серед яких зазначена Всесвітня митна організація (ВМО).

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади бере участь у сесіях ВМО та діяльності комітетів з різних напрямів митної справи, які є робочими органами ВМО. Також спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади залучається до діяльності інших міжнародних організацій (ООН, ВТО), які опрацьовують питання міжнародного митного співробітництва.

Для участі у засіданнях робочих органів зазначених міжнародних організацій, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади може делегувати свої повноваження підпорядкованим митним органам.

Під час підготовки до участі у міжнародних заходах спеціально уповноважений орган належним чином розробляє і погоджує з Міністерством закордонних справ України технічне завдання на участь у таких заходах, керується положеннями наказу Державної митної служби України від 11.01.97 № 5 “Про вдосконалення порядку зберігання, оформлення і видачі закордонних службових паспортів працівників митних органів України та порядку підготовки звітності про закордонні відрядження і міжнародні контакти”.

Стаття 37. Міжнародне співробітництво в галузі митної справи

Відповідно до міжнародних договорів, укладених в установленому законом порядку, митними органами України спільно з митними органами суміжних держав може здійснюватися:

1)створення спільних пунктів пропуску на митному кордоні України;

2)проведення спільного контролю у пунктах пропуску на митному кордоні;

3)узгоджене застосування процедур митного контролю, митного оформлення та взаємне визнання документів, що використовуються митними органами для здійснення митних процедур;

4)проведення спільних заходів, спрямованих на запобігання контрабанді та порушень митних правил;

5)проведення інших спільних одноразових чи постійних заходів з питань, що відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України належать до компетенції митних органів.

Правова норма зазначеної стаття вказує на можливість митними органами України спільно з митними органами суміжних держав створення спільних пунктів пропуску на митному кордоні України. Порядок створення визначається національним законодавством та міжнародними договорами, які укладені в установленому законом порядку (поняття міжнародного договору, укладеного в установленому законом порядку див. даний коментар ст. 7 МКУ.). Постанова Кабінету Міністрів України №1203 від 3.08.2000р. “Про затвердження Положення про пункти пропуску через державний кордон”, встановлює поняття пункту пропуску - це спеціально виділена територія на залізничних і автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (на аеродромах), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Пункти пропуску відкриваються (закриваються) за рішенням Кабінету Міністрів України. Обов'язковою умовою для прийняття рішення Кабінетом Міністрів України щодо відкриття пунктів пропуску для автомобільного, залізничного, пішохідного, паромного (в окремих випадках) та річкового (в окремих випадках) сполучення є наявність договору України з відповідною суміжною державою.

Під поняттям спільний пункт пропуску слід розуміти такий пункт пропуску, на якому здійснюється спільний митний контроль митними органами України та митними органами суміжних держав (Договірні Сторони) і який створений на підставі міжнародного договору (див. Угоду між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про організацію спільного контролю в пунктах пропуску через українсько-молдовський державний кордон від 11.03.97 р. (ратифіковано 11.09.98 р., Законом України № 106-XIV).

Спільний митний контроль здійснюється митними органами Договірних Сторін з метою вдосконалення митного контролю за транспортними засобами і вантажами, прискорення їх переміщення через митний кордон (скорочення часу митного оформлення і спрощення митних процедур), а також недопущення провезення контрабандних товарів, інших предметів і матеріалів, заборонених до ввозу та вивозу.

"Спільний митний контроль" - це здійснення митного контролю митними органами Договірних Сторін спільно без розриву в часі між їхніми діями, до його закінчення, на митній території однієї з держав. Умови проведення спільного митного контролю у пунктах пропуску на митному кордоні України визначаються відповідною двохсторонньою угодою між Сторонами, укладеною в установленому законом порядку.

Процедура запровадження спільного митного контролю за загальним правилом включає такі етапи:

укладення двосторонньої угоди між суміжними державами;

-підписання Протоколу на рівні митних адміністрацій країн;

-затвердження єдиної технологічної схеми митного контролю в пункті пропуску, де планується спільний митний контроль.

Співробітники однієї держави , які у зв’язку з виконанням обов’язків перебувають на території іншої держави, зобов’язані дотримуватись законодавства держави перебування. Співробітники митних органів, які беруть участь у спільному контролі, пропускаються на територію пункту пропуску іншої Сторони за своїми службовими посвідченнями. Вони повинні бути одягнуті в установлений формений одяг та не мати при собі зброї. Митні органи Сторони, на території держави якої здійснюється спільний контроль, створюють митним органам іншої Сторони умови для здійснення контролю, надають необхідні приміщення, а також можливість використання устаткування, яке є в пунктах пропуску, та встановлення власного устаткування. Утримують службові приміщення, відповідні органи тієї Сторони, на території держави якої вони розташовані. Порядок надання робочих площ, приміщень, технічних засобів, майна та послуг визначається на погоджених умовах взаємності й гарантій Сторін щодо компенсації витрат.

Міжнародними договорами України може передбачатися узгоджене застосування процедур митного контролю, митного оформлення та взаємне визнання документів, що використовуються митними органами для здійснення митних процедур.

Митні процедури – (див. ст.1 п.19МКУ) .

Узгоджене застосування операцій, пов’язаних із митним контролем і митним оформлення, передбачає попереднє проведення робочих нарад, консультацій, погодження переліків митної документації, взаємне визнання засобів митного забезпечення, тощо

Митні органи суміжних держав за міжнародним договором можуть взаємовизнавати документи, що використовуються ними для здійснення митних процедур. В Міжнародній Конвенції про узгодження умов проведення контролю вантажів на кордонах від 21.10.1982р. (Ратифікована Законом України від 04.07.2002р.) в ст.9 зазначено, що Договірні Сторони, повинні прагнути широко використовувати у відносинах одина з одною та з компетентними міжнародними органами документи, складені відповідно до зразка-формуляра Організації Об’єднаних Націй. Вони зобов’язуються приймати документи, виготовлені з використанням будь-якого відповідного технічного процесу, за умови, що вони відповідають офіційним правилам щодо їх форми, автентичності, завірення, а також за умови, що вони легко читаються і розуміються. Договірні Сторони забезпечують, щоб подібні документи готувалися й завірялися в повній відповідності до відповідного законодавства.

Одним з важливих напрямків у співробітництві митних служб держав, є їх взаємодія в боротьбі з контрабандою і порушеннями митних правил. Загальною правовою основою для цього слугує Міжнародна конвенція про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства. 1977 р. (Україна приєдналась до Конвенції Найробі та додатків I, II, III, V, VI, VII, VIII. див. Указ Президента N 699/2000 від 23.05.2000). На базі даної Конвенції та відповідних рекомендацій Всесвітньої митної організації укладені міжурядові угоди України з Польщею, Угорщиною, Словаччиною, Чехією, Китаєм, Ізраїлем, Туреччиною, Францією, США, Фінляндією, усіма країнами Балтії, СНД та ін. В даних угодах визначаються наступні спільні заходи, що спрямовані на запобігання, виявлення і припинення контрабанди і порушення митних правил: обмін інформацією між митними адміністраціями як за власною ініціативою так і за запитом; проведення розслідування однією стороною за запитом іншої, з метою отримання свідчень щодо порушення митного законодавства; сповіщення осіб митною адміністрацією однієї Договірної Сторони за письмовим запитом іншої, про будь-які дії у їх відношенні з боку запитуючої Сторони; участь представників митних адміністрацій при розгляді справ у суді або трибуналі іншої Сторони та ін.

Митні органи України спільно з митними органами суміжних держав можуть проводити спільні одноразові чи постійні заходи з питань, що відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України належать до компетенції митних органів. Прикладом такого заходу може бути передбачена в ст.317 даного Кодексу контрольована поставка, або переміщення товарів під негласним контролем (ст. 318 МКУ).

Стаття 38. Підтримання оперативного зв’язку між митними органами України і митними органами суміжних держав

З метою вирішення невідкладних питань щодо пропуску товарів і транспортних засобів, виявлення контрабанди і порушень митних правил, забезпечення законності і правопорядку в пунктах пропуску через митний кордон України керівнику регіональної митниці, керівнику митниці та їх заступникам надається право проведення робочих зустрічей з представниками митного органу суміжної іноземної держави.

Про час мету таких зустрічей керівник митного органу або його заступник інформує керівника відповідного органу охорони державного кордону України.

Порядок проведення таких зустрічей визначається положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, укладеним в установленому порядку.

Правовою нормою зазначаної статті вперше нормативно закріплена така форма співробітництва між митними органами, як підтримання оперативного зв’язку між митними органами України та митними органами суміжних держав. На практиці вона застосовувалась, але порядок проведення таких зустрічей не регулювався нормативними актами України. Ця форма співробітництва допомагає досить швидко та оперативно вирішувати поточні питання.

Особами, уповноваженими на проведення робочих зустрічей передбачених цією статтею, є керівники регіональних митниць, заступники керівників регіональних митниць, керівники митниць, заступники керівників митниць, (далі – керівник митного органу). Проведення робочих зустрічей з представниками митного органу суміжної іноземної держави з метою вирішення невідкладних питань щодо пропуску товарів і транспортних засобів, виявлення контрабанди і порушень митних правил, забезпечення законності і правопорядку в пунктах пропуску через митний кордон України.

Під оперативно – технічним забезпеченням проведення робочої зустрічі слід розуміти надання автотранспорту, при необхідності надання одноразових віз для перебування у суміжній іноземній державі, оплата роботи перекладачів, якщо вони не є працівниками митних органів України чи працівниками митних органів суміжної іноземної держави.

Про дату, час, місце та умови проведення робочої зустрічі та її мету керівник митного органу України інформує керівника відповідного органу охорони державного кордону України.

При проведенні робочих зустрічей керівник митного органу України, за необхідності, залучає представників правоохоронних органів, фінансових установ, податкових та інших органів державної влади, що здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України, в порядку, установленому законодавством України.

Проведення таких робочих зустрічей можливе з метою вирішення невідкладних питань щодо:

1)Пропуску товарів і транспортних засобів.

2)Виявлення та припинення контрабанди та порушень митних правил.

3)Забезпечення законності і правопорядку в пунктах пропуску через митний кордон України.

Які питання можуть бути віднесені, щодо пропуску товарів та транспортних засобів, виявлення і припинення контрабанди та порушень митних правил, і забезпечення законності і правопорядку в пунктах пропуску через митний кордон України передбачено в Положенні про порядок проведення робочих зустрічей керівника регіональної митниці, керівника митниці та їх заступників з представниками митних органів суміжних іноземних держав, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України.За рішенням керівника спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань митної справи або його заступників можуть бути віднесені до невідкладних і інші питання, які виникають під час надзвичайних ситуацій, зумовлених великими аваріями, катастрофами і стихійним лихом, необхідністю аварійно-рятувальних та аварійно-відновлюваних робіт тощо

Порядок проведення таких зустрічей визначається Положенням про порядок проведення робочих зустрічей керівника регіональної митниці, керівника митниці та їх заступників з представниками митних органів суміжних іноземних держав, що затверджуется Постановою Кабінету Міністрів України. Зокрема в якому передбачається: порядок отримання дозволів митними органами на проведення робочих зустрічей; особливості проведення робочих зустрічей керівників митних органів України з представниками відповідних митних органів суміжних іноземних держав на території суміжної іноземної держави чи на території України; порядок звітування про проведені робочі зустрічі керівників митних органів України з представниками відповідних митних органів суміжної іноземної держави.

Стаття 39. Взаємодія митних органів України з митними та іними органами іноземних держав, а також з міжнародними організаціями

Взаємодія митних органів України з митними та іншими уповноваженими органами іноземних держав, а також з міжнародними організаціями з питань, пов’язаних з впровадженням у справах про контробанду та порушення митних правил, здійснюється митними органами України в порядку, передбаченому міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку.

Спеціально уповноважений орган виконавчої влади у галузі митної справи забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань митної справи, які набули чинності згідно з порядком, встановленим Законом України “Про міжнародні договори України” від 22.12.2002 № 3767-ХІІ та “Положенням про порядок укладання, виконання та денонсації міжнародних договорів України міжвідомчого характеру”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.94 № 422.

Порушення митного законодавства приносять збитки економічним, податковим і громадянським інтересам України та інших держав, тому дотримання законів і митних правил та боротьба з митними правопорушеннями можуть більш успішно здійснюватись за умови співробітництва митних служб України та інших держав. Тому Урядом України постійно проводиться робота по укладанню відповідних угод з Урядами інших держав. Угода між Урядом України і Урядом Естонської Республіки про співробітництво в боротьбі з порушеннями митного законодавства від 06.07.93р., Угода між Державним митним комітетом України і Державним митним комітетом Азербайджанської Республіки про співробітництво в боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил від 01.05.93р., Угода між Державним митним комітетом України і Митним комітетом Республіки Грузія про співробітництво в боротьбі з контрабандою та порушенням митних правилвід 13.04.93 р.,Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про співробітництво та взаємодопомогу в митних справах від 24.06.93р. та інші.

Серед міжнародних організацій, з якими митні органи України здійснюють взаємодію з питань пов’язаних з провадженням у справах про порушення митних правил та контробанду (дізнання) необхідно виділити Інтерпол. Розпорядженням ДМСУ “Про порядок надання запитів в Національне центральне бюро Інтерполу в Україні” від 25 квітня 1994 р. №60.

Розділ II МИТНИЙ КОНТРОЛЬ

Глава 6. Організація митного контролю

Стаття 40. Здійснення митного контролю

Митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до цього Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Митний контроль товарів, транспортних засобів перевізників у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється цілодобово відповідно до типових технологічних схем пропуску через державний кордон України автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України є одним із основних завдань митної справи, покладеним на митні органи України.

Митний Кодекс визначає поняття «митний контроль» як сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку (п.15 ст.1).

Митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, незалежно від того, обкладаються вони митом або податками чи ні.

Права митних органів щодо здійснення митного контролю закріплені статтею 53 цього Кодексу.

Здійснення митного контролю передбачає проведення митних процедур, тобто операцій, пов’язаних зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Митний контроль обмежується достатньо мінімальним переліком митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Це положення відповідає вимогам стандартних правил 6.1, 6.2 глави 6 Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, вчиненої 18 травня 1973 року у Кіото (конвенція Кіото) і спрямоване на досягнення принципу взаємності у міждержавних відношеннях України щодо формування міжнародно-правових відносин у галузі здійснення митної справи, оскільки у сучасних відносинах держави прагнуть до спрощення митних формальностей при одночасному підвищенні ефективності митного контролю з метою прискорення руху великих обсягів пасажиро- вантажопотоків та стають на шлях укладення міжнародно-правових домовленостей, які регламентують процедури митного контролю.

Робота по виконанню митного контролю потребує відповідної організації. Операції, які здійснюються в процесі митного контролю підлягають упорядкуванню та відображенню в законодавчих та нормативно-правових актах, а також наказах та розпорядженнях Державної митної служби України, які передбачають організацію митного контролю та митного оформлення у вигляді технологічних схем, порядків, положень та правил, які визначають правову основу та послідовність дій посадових осіб митних органів. Проведення цієї роботи покладене на Управління технологій митного контролю Державної митної служби України. У підпорядкованих митних органах (регіональних митницях та митницях) функція по організації митного контролю покладається на одного із заступників начальника митного органу, а виконання організаційно-розпорядчих заходів на один чи декілька спеціально створені структурні підроділи (відділ, сектор організації митного контролю).

Основними завданнями і напрямками організації митного контролю є:

-підготовка проектів законодавчо-нормативних актів з питань організації та розвитку митної інфраструктури;

-аналіз діючих та впровадження передових форм і методів митного контролю та заходів підвищення їх ефективності;

-запровадження технологій митного контролю та митного оформлення;

-організація взаємодії митних органів (структурних підрозділів) з іншими державними органами, що здійснюють контроль на державному кордоні України;

-розробка і запровадження нових систем захисту результатів митного оформлення;

-удосконалення видів особистих митних забезпечень, форм їх застосування.

Митним Кодексом передбачено цілодобове здійснення митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон України. При цьому під пунктом пропуску розуміється спеціально виділена територія на залізничних і автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (на аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюється прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів і товарів.

Одним із напрямків організації митного контролю є розробка і запровадження в дію технологічних схем митного контролю.

Технологічна схема – це встановлена обов’язкова для виконання послідовність операцій митного контролю та митного оформлення, а також дій посадових осіб підрозділів митного органу під час здійснення цих операцій. Технологічні схеми митного контролю можуть бути типовими, або детальними. Типові технологічні схеми визначають загальну мінімально-обов’язкову послідовність операцій та дій посадових осіб на окремому напрямку митного контролю. Вони розробляються й запроваджуються центральним апаратом Державної митної служби України. Детальні технологічні схеми розробляються регіональними митницями і митницями на підставі типових технологічних схем, з урахуванням особливостей характеру і способів переміщення товарів, місцезнаходження й розташування структурних підрозділів, інфраструктури, тощо, і регламентують діяльність як одного окремо взятого структурного підрозділу, так і декількох структурних підрозділів митного органу в комплексі, а також взаємодію структурних підрозділів митного органу з підрозділами інших органів (служб) причетних до здійснення контролю осіб, товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України. За допомогою технологічних схем, погоджених з відповідними службами, врегульовуються питання взаємодії під час здійснення митного контролю та митного оформлення.

Типові технологічні схеми пропуску через державний кордон України автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників затверджує Кабінет Міністрів України. Детальні технологічні схеми затверджують керівники митних органів. З метою врегулювання окремих напрямків митного контролю на регіональному рівні регіональні митниці можуть розробляти й запроваджувати типові технологічні схеми митного контролю для регіону. Такі схеми затверджують начальники регіональних митниць.