Основні заходи профілактики нещасних випадків

Всі заходи по уникненню нещаних випадків ділять на *організаційні та *технічні. Організаційні заходи:
- якісне проведення інструктажів та навчання працівників;- підвищення рівня професійної кваліфікації працівників;- постійний контроль, керівництво та нагляд за роботами;- організація раціонального режиму праці і відпочинку; - забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям, колективними і індивідуальними засобами захисту;- виконання правил експлуатації обладнання. Технічні заходи:- раціональні рішення при проектуванні і будівництві виробничих будівель ; - застосування безпечного технологічного обладнання;- правильний вибір режимів роботи обладнання;- проведення комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів;- створення надійних технічних засобів запобіганню аварій, вибухів і пожеж;- впровадження нових технологій, що виключають прояв небезпечних і шкідливих факторів та інше.
Важливим в забезпеченні безпечної праці особистого характеру - знання керівником робіт персональних особливостей кожного працівника, його психологічних характеристик, медичних показань і їх відповідності умовам роботи, ставлення до праці, дисциплінованості, задоволеності працею, засвоєння навичок безпечних методів роботи, знання норм і правил з охорони праці і пожежної безпеки, його ставлення до інших працівників, морально-психологічного клімату в виробничому колективі. Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.

Синдром тривалого здавлювання: причини та класифікація, Клінічні прояви. Надання першої допомоги при симптомі тривалого здавлювання.

Синдром тривалого роздавлювання– патологічний шокоподібний стан, наступаюче після тривалого здавлення тулуба, кінцівок або їх сегментів важкими предметами.

Виникає у постраждалих під час зсувів, землетрусів, обвалів в шахтах, будівельних робіт, дорожніх аварій, заготівлі лісу, вибухах і руйнування будівель у результаті бомбардування.

Причини розвитку синдрому тривалого розчавлювання

· больовий синдром;

· масивна втрата плазми, обумовлена виходом рідкої частини крові через стінки судин в пошкоджені тканини;

· травматична токсемія (інтоксикації організму продуктами тканинного розпаду).

Тривале болюче роздратування при краш-синдромі призводить до розвитку травматичного шоку.

Втрата плазми стає причиною згущення крові і викликає тромбоз дрібних судин.

Класифікація синдрому тривалого розчавлювання

За ступенем тяжкості:

· Легка форма. Роздавлювання сегментів кінцівки протягом 4 і менше годин.

· Середньоважка форма. Роздавлювання однієї кінцівки протягом 4-6 годин.

· Важка форма. Роздавлювання однієї кінцівки протягом 6-8 годин. Супроводжується розладами гемодинаміки та гострою нирковою недостатністю.

· Вкрай важка форма. Роздавлювання двох і більше кінцівок протягом 6 і більше годин. Супроводжується важким шоком. Прогноз несприятливий.

По клінічній симптоматиці:

· ранній період (з моменту звільнення до 3 діб);

· токсичний період (починається на 4-5 добу);

· період пізніх ускладнень (розвивається, через 20-30 діб з моменту травми).

Симптоми синдрому тривалого розчавлювання

Ранній період краш-синдрому

Відразу після усунення здавлення загальний стан потерпілого поліпшується. Турбує біль та обмеження рухів в роздавленій кінцівці. Протягом перших годин після звільнення поступово наростає набряк потерпілого ділянки, який стає щільним, дерев'янистим. На шкірі кінцівки утворюються бульбашки з серозно-геморагічним вмістом.

Після короткого періоду порушення пацієнт стає млявим, загальмованим. Відзначається зниження артеріального тиску і температури тіла, аритмія, тахікардія, виражена блідість шкірних покривів. Шкіра покрита липким холодним потом. Можлива втрата свідомості, мимовільна дефекація і сечовипускання. Іноді розвивається набряк легенів. Зменшується кількість сечі. Без адекватної лікарської допомоги є вірогідність смертельного результату протягом 1 або 2 доби.