Самостійність в активному мовленні

Активне мовлення розвиваєтьсяна основі домовного спілкування з дорослими, що властиво для дитини першого року життя. Емоційно-особистісне спілкування є провідною діяльністю дитини перших шести місяців життя. Однак, на жаль, деякі батьки вважають, що забезпечення на цьому етапі життя дитині якісного гігієнічного догляду і годування цілком достатньо. «Дитина і не говорить, яке тут спілкування», — така думка є хибною, навіть небезпечною, оскільки відсутність емоційного, адресованого особисто дитині спілкування зумовлює затримку її психічного розвитку. Саме спілкування дорослих з дитиною відіграє вирішальну рольу процесі її своєчасного і повноцінного психічного розвитку. Сформована у немовляти перша емоційна ситуативно-особистісна форма спілкування є тією цеглинкою, що закладає фундамент подальшого розвитку дитини, її потреб та успіхів.

Приблизно з другого півріччя поведінка дитини у контактах з дорослими різко змінюється. Якщо до шести місяців для немовляти центром уваги були дорослі, то в дитини другого півріччя першого року життя з'являється і підсилюється інтерес до предметів і дій з ними. Спілкуючись з дорослими, дитина намагається задовольнити потребу вже не тільки в доброзичливій увазі, а й у співробітництві. На зміну емоційному спілкуванню приходить спілкування ситуативно-ділове, яке і є основою взаємодії з дорослими аж до трьох років. Проте емоційне спілкування не зникає, воно втрачає свій абсолютний статус, однак гармонійно вплітається у нову форму спілкування дитини з дорослими, адже лише на позитивно-емоційному фоні ставлення дорослих до дитини оволодіння нею предметно-практичною діяльністю може бути успішним.

Чим відрізняється емоційний контакт від ділового, практичного? Насамперед тим, що емоційне ставлення — ставлення вибіркове,оскільки має інтимну, особистісну основу, тобто досвід особистісного безпосереднього спілкування з найбільш близькими людьми. Порівняно з емоційним спілкуванням, ділова, практична взаємодія більш безособова, меншою мірою залежна від звички до контактів з певною людиною. Під час такої взаємодії між двома партнерами з'являється нова ланка — предмет, який відсторонює дитину від того, з ким вона спілкується і робить спілкування опосередкованим.

Тепер дорослі є не тільки джерелом тепла й доброзичливості, вони стають партнерами, спочатку в предметній діяльності, згодом у грі, взірцем для наслідування, тими, хто оцінює і цінує уміння дитини.З цього моменту починається залучення дитини до культури.

Одна з серйозних психологічних причин непростого звикання дитини до умов дитячого садка полягає у її затримці в сім'ї на рівні ситуативно-особистісного спілкування, що не відповідає віку. Вступ до дитячого садка спричиняє конфлікт між ситуативно-особистісним спілкуванням і ситуативно-діловим, за яким організовується життя в дитячому садку, яке є адекватним для раннього віку. Протиріччя, які виникають, зумовлюють психологічні трудності адаптації дитини.

На жаль, ділове спілкування не завжди розвивається у потрібному руслі. Деякі батьки взагалі культивують тільки емоційне спілкування. Інші ж, щойно дитина починає маніпулювати предметами, залишають її наодинці. Треті, хоча й не залишаються осторонь, але теж роблять помилки: замість того, щоб коментувати дії дитини з предметом, вони дають інструкції-команди, які потрібно виконувати. Все це стримує розвиток предметно-практичної діяльності, мовлення, пізнавальної активності дитини.

На етапі оволодіння предметною діяльністю спілкування є засобом її здійснення, оволодіння загальнолюдськими способами використання предметів. Незважаючи на те, що спілкування втрачає свою абсолютну позицію, воно й далі розвивається надзвичайно інтенсивно й стає мовленнєвим.

Спілкування, пов'язане з предметними діями, не може бути тільки емоційним. Воно має бути опосередковано словом, яке має предметну співвіднесеність. Дорослі повинні говорити з дитиною, щоб заговорила вона: якщо дитина не чула певного слова, то воно ніколи саме собою не з'явиться в її мовленні.

Ще однією умовою, яку дорослі мають забезпечити і яка обумовлює розширення словникового запасу дитини, є отримання дитиною нових вражень.Якщо свій час неспання дитина проводить в обмеженому просторі, не варто сподіватися, що її словниковий запас буде хоча б приблизно наближатися до вікової норми.