ЗМІСТ І ТЕХНОЛОГІЯ СКЛАДАННЯ ФІНАНСОВИХ БЮДЖЕТІВ

Види фінансових бюджетів та принципи їхньої побудови

До складу фінансових бюджетів включають:

· бюджет руху грошових коштів;

· прогноз балансу активів і пасивів (бюджет по балансовому листу);

· прогноз вартості чистих активів для акціонерного товариства;

· прогноз основних фінансових показників (прибутку до оподаткування чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після оподатковування; рентабельності активів, власного капіталу і продажів та ін.);

· капітальний бюджет.

Бюджетування грошових коштів здійснюють по підприємству в цілому, а також відповідно до центрів фінансового обліку. Бюджет активів і пасивів (по балансовому листу) розробляють на кінець майбутнього кварталу по підприємству в цілому, а також по філіях, що знаходяться на окремому балансі. Процес бюджетування повинен бути стандартизованим за допомогою бюджетних форм, інструкцій і процедур. При впровадженні бюджетування однієї з найбільш складних проблем є визначення форматів фінансових бюджетів. Ці формати, з одного боку, повинні бути сумісні з діючою на підприємстві системою бухгалтерського обліку і звітності. З іншого боку, інформація, що міститься в них, повинна відповідати принципам своєчасності, корисності і порівнянності з позицій її використання в процесі управління фінансами. У країнах з розвинутою ринковою економікою для планування й аналізу грошових потоків використовують спеціальну форму фінансової звітності – звіт про рух грошових коштів. В США починаючи з 1988 року діє стандарт, відповідно до якого звіт про рух грошових коштів є обов'язковим до публікації для акціонерних компаній відкритого типу, (поряд з бухгалтерським балансом і звітом про прибутки і збитки). Така публікація дозволяє потенційним інвесторам і кредиторам більш об'єктивно оцінити платоспроможність і ліквідувати компанії в умовах інфляції. Поряд з фактичним складають і прогнозний звіт про рух грошових коштів, а також плановий баланс активів і пасивів. Аналогічний підхід прийнятий Комітетом з міжнародних стандартів обліку в Міжнародному стандарті обліку ”Звіти про рух коштів”.

Розходження вихідної інформації, представленої в бюджеті про рух грошових коштів і бюджеті доходів і витрат полягає в такому:

· прибуток відображає всі грошові доходи і витрати в розрахунковому періоді, що не завжди співпадає з реальним рухом грошових коштів;

· прибуток обчислюють виходячи з обсягу відвантаженої продукції і необов'язково в міру її оплати;

· при розрахунку прибутку витрати на виробництво і збут продукції відображають після її реалізації (по методу нарахувань), а не в момент оплати (касовий метод). Зміна грошових коштів за період визначається грошовими потоками (надходженнями і виплатами грошей) незалежно від того, як враховують доходи і витрати (методом нарахувань чи касовим методом).

Розробка фінансових бюджетів дозволяє підприємству:

· вести облік руху грошових коштів у розрізі центрів фінансової відповідальності, а не тільки по підприємству в цілому;

· оперативно контролювати грошові потоки в розрахунковому періоді;

· використовувати інформацію про рух грошових коштів для управління активами і пасивами;

· аналізувати вплив прибутку на фінансову стійкість і платоспроможність підприємства (при використанні непрямого методу для розрахунку грошових потоків);

· вживати оперативні заходи по усуненню недоліків у фінансово-господарській діяльності.

Бюджет руху грошових коштів

Бюджет руху грошових коштів – це план руху коштів на поточному рахунку і у касі підприємства та його структурного підрозділу, що відбиває всі прогнозовані надходження і витрати коштів у результаті звичайної діяльності підприємства. Він свідчить про передбачувані умовами договорів надходження передоплати за продукцію, що поставляється, затримку надходжень за відвантажену раніше продукцію – дебіторську заборгованість, використання негрошових форм платіжних документів – фінансових сурогатів (заліків, казначейських зобов’язань, векселів, тощо).

Бюджет руху грошових коштів відображає потребу у зовнішньому фінансуванні (обсяг кредитів, інвестицій), а також забезпечує більш точне його визначення. Його призначення полягає у забезпеченні збалансованості надходжень коштів (відповідних плану доходів) і їхнього використання (відповідно до плану витрат) бізнесу за бюджетними періодами.

Якщо виявиться, що залишки коштів на початок бюджетного періоду (вступне сальдо) і очікувані надходження коштів протягом періоду будуть недостатні для покриття витрат, відповідно до бюджету доходів і витрат, а також інших видів витрат у відповідний бюджетний період (наприклад, на капітальні інвестиції), то для даного бізнесу необхідно починати пошук додаткових джерел коштів на відповідний бюджетний період (взяти кредит у банку) чи знайти іншу форму залучення зовнішніх фінансових джерел, здійснити залік для зниження дебіторської чи кредиторської заборгованості і т.п.).

Для бізнесу чи структурного підрозділу, які не є юридичними особами, БРГК має чисто розрахунковий характер. Показники вступного сальдо (залишок на початок періоду) і кінцевого сальдо (залишок на кінець періоду) у бюджетах відповідають даним звітних бюджетів.

Форми БРГК можуть бути різними залежно від специфіки діяльності підприємства. Однак, у всіх випадках статті БРГК взаємопов’язані з формою БДіВ, планом капітальних витрат і кредитним планом. Відмінність формату БРГК від БДіВ полягає в тім, що в останньому всі статті витрат показані за методом їхнього нарахування залежно від обсягу продажу (тобто відповідають планам-графікам відповідних операційних бюджетів), а в першому – за методом їхньої оплати (тобто відповідають графікам оплати дебіторської і кредиторської заборгованості).

Розробка бюджету руху грошових коштів починається з визначення джерел і складових надходжень коштів у майбутній бюджетний період. Тут відображаються тільки ті кошти чи фінансові сурогати, що реально можуть надійти на поточний рахунок чи іншим способом у даний бюджетний період. Ці джерела можуть бути: як зовнішніми, так і внутрішніми. Зовнішні надходження – кредити й інвестиції; внутрішні – доходи від реалізації виготовленої продукції (послуг), а також доходи від інвестиційних та фінансових операцій. Однак, виникає ряд проблем.

Перша проблема заключається у визначенні обсягу надходження коштів за виготовлену продукцію у конкретний період (місяць, декаду). Відвантаження виготовленої продукції (відображена в БДіВ) у часі не збігається з надходженням коштів за неї. Якщо за умовами договору (контракту) передбачено передоплату чи реалізацію в кредит (передача товару на консигнацію), то неминучим буде розрив між реалізацією (відвантаженням) товару і пов’язаними з нею витратами і надходженням виручки від реалізації на поточний рахунок підприємства.

Вартість відвантажених товарів (наприклад, чиста виручка за даний бюджетний період у бюджеті доходів і витрат) у такому випадку не буде збігатися (буде менше) з обсягом грошових засобів, що надійшли, за той же бюджетний період. Разом з тим усі витрати (відповідно до бюджету доходів і витрат у даний бюджетний період, пов’язані з випуском і реалізацією товарної продукції підприємства вже понесли чи будуть домовлятися з постачальниками про розмір кредиторської заборгованості. Тому має бути визначена частина відвантаженої в той чи інший місяць (декаду) продукції, яка буде оплачена в той же місяць (декаду) у формі передоплати чи готівкою, а яка частина буде оплачена пізніше і, головне – коли через 2-3 місяці чи 2-3 декади. Ці надходження коштів за відвантажену раніше продукцію формують дебіторську заборгованість, що буде відображена потім у розрахунковому балансі.