Державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії у сфері соціального забезпечення: поняття та види

Державні соціальні стандарти — це встановлені закона­ми, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій. Складовими цих стан­дартів виступають соціальні норми, соціальні нормативи та нор­мативи витрат (фінансування). Соціальні норми — показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг. Соціальні нормативи — показники забезпечен­ня освітніми, медичними, житлово-комунальними, соціально-культурними послугами. Нормативи витрат (фінансування) — показники поточних і капітальних витрат з бюджетів усіх рівнів на забезпечення задоволення потреб на рівні, не нижчому від державних соціальних стандартів і нормативів.

Метою встановлення державних соціальних стандартів і нормативів є: 1) визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, передбаче­них Конституцією України; 2) визначення пріоритетів держав­ної соціальної політики щодо забезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах та фінансових ресурсів для їх реалізації; 3) визначення та обґрунтування розмірів видатків бюджетних коштів і коштів соціальних фондів на соціальний захист і забезпечення населення та утримання соціальної сфе­ри. Ці державні соціальні стандарти обов'язково враховуються при розробці програм економічного і соціального розвитку.

Класифікація соціальних нормативів здійснюється за харак­тером задоволення соціальних потреб та за рівнем задоволення цих потреб. За першим критерієм виділяють: 1) нормативи споживання — розміри споживання в натуральному вираженні за певний проміжок часу (за рік, місяць, день) продуктів хар­

чування, непродовольчих товарів поточного споживання та деяких видів послуг; 2) нормативи забезпечення — визначена кількість наявних в особистому споживанні предметів довгостро­кового користування, а також забезпечення певної території мережею закладів охорони здоров'я, освіти, підприємств, уста­нов, організацій соціально-культурного, побутового, транс­портного обслуговування та житлово-комунальних послуг; 3) нор­мативи доходу — розмір особистого доходу громадянина або сім'ї, який гарантує їм достатній рівень задоволення потреб, що обчислюється на основі визначення вартості величини на­бору нормативів споживання та забезпечення. За другим кри­терієм соціальні нормативи поділяються: 1) на нормативи ра­ціонального споживання — рівень, що гарантує оптимальне за­доволення потреб; 2) нормативи мінімального споживання — соціально прийнятний рівень споживання продуктів харчуван­ня, непродовольчих товарів та послуг з огляду на соціальні або фізіологічні потреби; 3) статистичні нормативи — нормативи, що визначаються на основі показників фактичного споживан­ня або забезпеченості для всього населення чи його окремих соціально-демографічних груп.

Державні соціальні стандарти і нормативи, як правило, фор­муються, встановлюються і затверджуються в порядку, визна­ченому Кабінетом Міністрів України за участю та погоджен­ням з іншими сторонами соціального партнерства.

За сферою застосування розрізняються такі види державних соціальних стандартів і нормативів:

Державні соціальні стандарти у сфері доходів населення (для визначення розмірів державних соціальних гарантій у сфері оплати праці, виплат за обов'язковим державним соціаль­ним страхуванням, права на отримання інших видів соціаль­них виплат і державної соціальної допомоги та їхніх розмірів, а також визначення пріоритетності напрямів державної со­ціальної політики);

Державні соціальні нормативи у сфері соціального обслу­говування (для визначення розмірів державних гарантій со­ціальної підтримки інвалідів, осіб похилого віку, дітей, які за­лишилися без піклування батьків, та інших осіб, які потребу­ють соціальної підтримки);

Державні соціальні нормативи у сфері житлово-комуналь­ного обслуговування (для визначення державних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів плати за житло і житлово-комунальні послуги, які забезпечують реалі­зацію конституційного права громадянина на житло);

Державні соціальні нормативи у сфері транспортного об­слуговування та зв'язку (для визначення норм забезпечення транспортом загального користування, показників якості транс­портного обслуговування і норм забезпечення населення послу­гами зв'язку);

Державні соціальні нормативи у сфері забезпечення на­вчальними закладами (включають: а) перелік та обсяг послуг, що надаються державними і комунальними закладами дошкі­льної, загальної середньої, професійно-технічної та вищої осві­ти; б) нормативи граничного наповнення класів, груп та спів­відношення вихованців, учнів, студентів і педагогічних праців­ників у навчальних закладах; в) норми матеріального забезпе­чення навчальних закладів та додаткових видів соціального і матеріального забезпечення учнів);

Державні соціальні нормативи у сфері обслуговування закладами культури (включають: а) перелік та обсяг безоплат­них послуг, які надаються населенню закладами, підприємства­ми, організаціями та установами культури; б) показники якості надання населенню послуг закладами, підприємствами, організаціями та установами культури; в) нормативи забезпечення населення закладами, підприємствами, організаціями та уста­новами культури);

Державні соціальні нормативи у сфері обслуговування закладами фізичної культури та спорту (включають: а) перелік та обсяг безоплатних послуг, які надаються населенню закла­дами фізичної культури, спорту, а також дитячо-юнацькими спортивними школами; б) нормативи забезпечення населення закладами фізичної культури та спорту);

Державні соціальні нормативи у сфері побутового обслу­говування, торгівлі та громадського харчування (включають:

а) нормативи забезпечення населення побутовими послугами;

б) показники якості надання побутових послуг; в) нормативи забезпечення торговельною площею та місцями у закладах гро­мадського харчування; г) показники якості та безпеки товарів і послуг підприємств громадського харчування).