Загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві. Види матеріального забезпечення та соціальних послуг

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Законодавство про страхування від нещасного випадку складається з Основ законодавства України про загально­обов'язкове державне соціальне страхування, Закону Украї­ни "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхуван­ня від нещасного випадку на виробництві та професійного за­хворювання, які спричинили втрату працездатності", Кодек­су законів про працю України, Закону України "Про охорону праці" та інших нормативно-правових актів.

Якщо міжнародним договором України, згода на обо­в'язковість якого надана Верховною Радою України, встанов­лені інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством про страхування від нещасного випадку, то застосовуються нор­ми міжнародного договору.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціа­льне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату праце­здатності" відповідно до Конституції України та Основ законо­давства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державно­го соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на вироб­ництві (далі — страхування від нещасного випадку).

Положення Закону поширюються на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі — підприємства), у фізичних осіб, на осіб, що забезпечують себе роботою самостійно, та громадян— суб'єктів підприємницької діяльності.

Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподія­ної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страху­ванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Держава гарантує всім застрахованим громадянам забез­печення прав у страхуванні від нещасного випадку на вироб­ництві та професійного захворювання.

Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застра­ховані громадяни, а в окремих випадках — члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійс­нюється страхування (далі — працівник).

Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках

застраховані особи.

Страховик — Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Украї­ни (далі — Фонд соціального страхування від нещасних ви­падків).

Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підля­гають:

— особи, які працюють на умовах трудового договору (кон­тракту);

— учні та студенти навчальних закладів, клінічні ордина­тори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набува­ють професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;

— особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підпри­ємствах за спеціальними договорами.

Заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на ви­робництві або професійного захворювання жінки під час її ва­гітності, у зв'язку з чим дитина народилася інвалідом, при­рівнюється до нещасного випадку, який стався із застрахова­ним. Така дитина відповідно до медичного висновку вважа­ється застрахованою та до 16 років або до закінчення навчання, але не більше як до досягнення 23 років, їй надається допомо­га Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника. Страхування здійс­нюється в безособовій формі. Усі особи вважаються застрахо­ваними з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'я­зань щодо сплати страхових внесків.

Усі застраховані є членами Фонду соціального страхуван­ня від нещасних випадків.

У робочому органі виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків провадиться реєстрація:

— страхувальників — юридичних осіб — у 10-денний строк після одержання свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;

— страхувальників — фізичних осіб, які використовують найману працю, — у 10-денний строк після укладення трудо­вого договору (контракту) з першим з найманих працівників.

Факт реєстрації страхувальника страховиком засвідчуєть­ся страховим свідоцтвом, форма якого встановлюється Фон­дом соціального страхування від нещасних випадків. Пере­реєстрація страхувальників провадиться у строки, встанов­лені страховиком.

Добровільно, за письмовою заявою, від нещасного випадку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків мо­жуть застрахуватися:

— священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах;

— особи, які забезпечують себе роботою самостійно;

— громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності.

Строк страхування розпочинається з дня, який настає за днем прийняття заяви, за умови сплати страхового внеску. Страхування припиняється, якщо страховий внесок до Фон­ду соціального страхування від нещасних випадків не перера­ховано протягом трьох місяців із дня подання заяви.