ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М.І.Пирогова

“Затверджено”

на методичній нараді

____________________________

(назва кафедри)

Завідувач кафедри

Професор Станіславчук М.А.

(ПІП, підпис)

“______” _____________ 2010 р.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ

Вінниця - 2010

1. Актуальність теми. Різноманіття причин, здатних викликати задишку та ціаноз, вимагає виділенняня ключових симптомів, що дають можливість без залучення додаткових методів обстеження вже при огляді пацієнта максимально звузити межі диференціально-діагностичного пошуку.

Синдром задишки, постійної або пароксизмальної, наростаючої або раптово виникшої, зниклої або купованої медикаментозно, відомий переважній більшості людей, що досягли статевозрілого віку. Задишка у дітей з бронхообструктивним захворюваннями, ГРВІ з лярінгостензами досягає 15% і різко зростає в популяції літніх і старих людей (до 70%), хоча генез цього синдрому безумовно різний. Ціаноз може бути постійним, швидко зростаючим або пароксизмальним, що залежить від його генезу та провідного механізму виникнення. Ціаноз різного ступеня вираженості у пацієнтів з важкими бронхообструктивними захворюваннями спостерігається практично в 100% випадків, як і у пацієнтів з гемодинамічно значущими «синіми» ВВС. Нерідко спостерігається поєднання легеневої та серцевої патології, яка веде до досить швидкої появи і наростання як задишки, так і ціанозу.

Серцева|сердечна| недостатність (СН) – поширена патологія, частота якої збільшується з|із| віком. СН діагностується у 7-10% всіх госпіталізованих пацієнтів не залежно від причини госпіталізації. Проте|однак| «серцева|сердечна| недостатність» - термін достатньо|досить| двозначний і малоінформативний без докладної|детальної| деталізації.

СН викликають|спричиняють| різні захворювання серця, вона може бути як першим симптомом, так і завершальною стадією перебігу серцевої|сердечної| патології. Велике число екстракардіальних патологій, зокрема важка|тяжка| анемія і тиреотоксикоз, також можуть привести до розвитку важкої|тяжкої| СН. Оскільки СН виникає у результаті взаємодії безлічі патологічних механізмів, іноді|інколи| достатньо|досить| складно визначити ступінь|міру| внеску|вкладу| незалежних, але|та| доповнюючих один одного факторів|факторів|.

2. Конкретні цілі заняття:

Знати:

-основні етіологічні та провокуючі чинники задишки, ядухи, акроціанозу та дифузного ціанозу;

- диференціально-діагностичні критерії задишки та ядухи, ціанозу та акроціанозу;

- етіологію та патогенез ліво-, правошлуночнової та бівентрикулярної СН;

- основні принципи лікування хворих з задишкою та ціанозом в залежності від причиного фактору;

- невідкладну допомогу при приступі ядухи та швидко прогресуючій задшці.

Вміти:

- аналізувати клінічні особливості задишки і ядухи, ціанозу та акроціанозу у пацієнта, починаючи з огляду і закінчуючи спеціальними методами інструментальної, функціональної та лабораторної діагностики;

- пояснювати особливості задишки, ядухи, ціанозу в залежності від ймовірної причини, що викликала даний патологічний стан;

- проводити диференціальну діагностику задишки, тахіпное, ядухи, ціанозу, акроціанозу;
- запропонувати схему диференційної діагностики задишки та ціанозу, виходячи з основних особливостей даних синдромів, факторів, що провокують і зменшують їх проявів, особливостей анамнезу, тривалості, швидкості наростання і купірування різними медикаментозними і немедикаментозними засобами;

- класифікувати синдроми задишки, ядухи, ціанозу в залежності від часу виникнення та генезу;

- виявляти ознаки ліво-, правошлуночкової та бівентрикулярної СН та пов’язувати їх з етіологічним чинником;

- трактувати дані додаткових методів обстеження (ОАК, ЕКГ, ОРОГК, пульсокіметріі, визначення газового складу крові, визначення серцевих ферментів, посіву мокротиння та крові, функціональних дихальних проб, бронхоскопії та бронхографії, КТ та МРТ грудної клітини, ЕхоКГ, ангіопульмонографіі, ХМЕКГ) з точки зору диференціальної діагностики синдромів задишки, ціанозу, СН;

- розробити план невідкладних заходів при ядусі, задишці та ціанозі, що швидко наростають, і план лікування в залежності від ґенезу даних синдромів.

3. Завдання для самостійної підготовки під час заняття.
3.1. Теоретичні питання до заняття:

1. Визначення ядухи, задишки, ціанозу, акроціанозу, серцевої недостатності.

2. Класифікація задишки та ціанозу в залежності від часу (швидкості) виникнення.

3. Основні причини задишки, ядухи, цанозу, серцевої недостатності.

4. Клінічні особливості задишки та ціанозу при різній патології.

5. Диференціальний діагноз синдрому задишки та ціанозу.

6. Диференціальний діагноз серцевої та бронхіальної астми.

7. Клінічні особливості синдрому СН при різній патології.

8. План обстеження пацієнта із ядухою, задишкою та ціанозом, СН.

9. Диференціальний діагноз| правошлуночкової, лівошлуночкової і бівентрикулярної СН|.

10. Принципи купірування ядухи різного генезу.

11. Принципи лікування синдрому хронічної задишки та ціанозу.

12. Принципи лікування СН в залежності від етіологічного чиннику.

3.2 Практичні завдання, які виконуються на занятті:
1. Провести клінічне обстеження паціената з синдромом задишки, ціанозу, СН (збирання анамнезу, огляд, визначення особливостей пульсу, аналіз температури тіла пацієнта, визначення екскурсії грудної клітини, перкусія, пальпація, аускультація серця та легень).

2. Скласти план обстеження пацієнта.

3. Проаналізувати дані додаткових методів обстеження (ОАК, ЕКГ, ОРОГК, пульсокіметрії, визначення газового складу крові, визначення серцевих ферментів, посіву мокротиння та крові, функціональних дихальних проб, бронхоскопії та бронхографії, КТ та МРТ грудної клітини, ЕхоКГ, ангіопульмонографії,ХМЕКГ).
4. Скласти схему диференціального діагнозу виходячи з наявних даних клінічного обстеження і даних додаткових методів обстеження.
5. Скласти план лікування даного пацієнта в залежності від виставленого діагнозу.