Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)


 

 

 

 

СТРУКТУРА навчальної дисципліни



(за темами лекцій)

№ з/п Назва теми Кількість годин
Поняття, предмет, система кримінально-виконавчого права. Кримінально-виконавче законодавство. Кримінально-виконавча політика 1. Поняття, принципи та система кримінально-виконавчого права. 2. Кримінально-виконавче законодавство України: структурний аналіз 3. Зв’язок кримінально-виконавчого права з іншими навчальними дисциплінами. 4. Поняття кримінально-виконавчої політики та її місце у кримінальній політиці. 5. Суб’єкти формування та реалізації кримінально-виконавчої політики, її завдання та функції.
Історія становлення та розвитку пенітенціарної системи 1. Зародження та розвиток систем виконання кримінальних покарань. 2. Зародження радянської в’язничної системи. 3. Соловецькі острови та їх роль у формуванні радянської в’язничної системи. 4. Створення Головного управління виправно-трудових таборів і колоній та подальший розвиток радянської виправно-трудової системи. 5. Етапи розвитку радянської виправно-трудової системи. 6. Особливості розвитку кримінально-виконавчої системи незалежної України.
Державне управління пенітенціарною системою. Органи і установи виконання покарань. Правовий статус персоналу органів та установ виконання кримінальних покарань 1. Система органів та служб, що виконують кримінальні покарання в Україні, та їх відомча належність. 2. Загальна характеристика Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України». 3. Правовий статус Державної пенітенціарної служби України, її завдання та функції. 4. Співвідношення між поняттями «Державна пенітенціарна служба України» та «Державна кримінально-виконавча служба України». 5. Проблема відомчого підпорядкування вітчизняних пенітенціарних установ Міністерству юстиції України в аспекті дотримання Україною європейських стандартів. 6. Моделі державного управління пенітенціарними системами: світова та європейська практика.
Особливості організації виконання покарань не пов’язаних з позбавленням волі 1. Правовий статус засудженого до покарання у виді штрафу. 2. Порядок виконання покарання у виді штрафу. 3. Правовий статус засудженого до покарання у виді конфіскації майна. 4. Порядок виконання покарання у виді конфіскації майна. 5. Правовий статус засудженого до покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. 6. Порядок виконання покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. 7. Правовий статус засудженого до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. 8. Порядок виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Порядок і умови виконання кримінальних покарань у виді арешту та обмеження волі 1. Сутність та соціальне обґрунтування покарання у виді обмеження волі. 2. Правовий статус засуджених до покарання у виді обмеження волі. 3. Порядок виконання покарання у виді обмеження волі. 4. Сутність та соціальне обґрунтування покарання у виді арешту. 5. Правовий статус засуджених до покарання у виді арешту. 6. Порядок виконання покарання у виді арешту.
Загальні засади виконання покарання у виді позбавлення волі. Міжнародно-правові стандарти поводження із засудженими до позбавлення волі 1.Соціальні та психологічні проблеми покарання у вигляді позбавлення волі. 2. Правові засади виконання покарання у виді позбавлення волі. 3. Основи правового статусу осіб, засуджених до позбавлення волі. 4. Поняття, класифікація та загальна характеристика міжнародно-правових стандартів поводження із засудженими до позбавлення волі. 5. Порівняльна характеристика Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями та Європейських пенітенціарних правил.
Режим у колоніях, його функції, основні вимоги та засоби забезпечення. Умови відбування покарання в колоніях. Права і обов’язки засуджених до позбавлення волі 1. Особливості режиму у колоніях різних типів. 2. Правове забезпечення режиму у виправних колоніях. 3. Система нагляду та охорони як засіб забезпечення режиму. 4. Повноваження адміністрації щодо припинення протиправних дій та злочинів у місцях позбавлення волі. 5. Особливості застосування спеціальних заходів впливу до засуджених жінок та неповнолітніх. 6. Права та обов’язки засуджених.
Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками та неповнолітніми. 1. Особливості правового статусу неповнолітніх, засуджених до покарання у виді позбавлення волі. 2. Виконання покарання у виді позбавлення волі щодо неповнолітніх. 3. Особливості виховної з неповнолітніми злочинцями у виховних колоніях. 4. Особливості правового статусу жінок, засуджених до покарання у виді позбавлення волі. 5. Виконання покарання у виді позбавлення волі щодо жінок. 6. Особливості проведення соціальної роботи із засудженими жінками.
Особливості відбування покарання засудженими до довічного позбавлення волі. Міжнародний досвід. 1. Особливості відбування покарання в колоніях різних видів. 2. Порядок виконання та відбування покарання у виді довічного позбавлення волі. 3. Правовий статус засудженого до покарання у виді довічного позбавлення волі. 4. Міжнародній досвід виконання покарання в виді довічного позбавлення волі.
Правові основи, підстави та порядок звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі. Здійснення постпенітенціарного впливу на засуджених. 1. Правові основи, підстави та порядок звільнення від відбування покарання. 2. Контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання. 3. Забезпечення соціальної адаптації засудженими після відбуття покарання. 4. Механізм соціальної адаптації осіб, що відбули покарання відповідно до Закону України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк». 5. Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: поняття, сутність та соціальне обґрунтування. 6. Категорії осіб, щодо яких встановлюється адміністративний нагляд. 7. Порядок встановлення, продовження та припинення адміністративного нагляду.

 

 

Теми семінарських занять

 

№ з/п Назва теми Кількість годин
Поняття, предмет, система кримінально-виконавчого права. Кримінально-виконавче законодавство. Кримінально-виконавча політика 1. Поняття, принципи та система кримінально-виконавчого права. 2. Кримінально-виконавче законодавство України: структурний аналіз 3. Зв’язок кримінально-виконавчого права з іншими навчальними дисциплінами. 4. Поняття кримінально-виконавчої політики та її місце у кримінальній політиці. 5. Суб’єкти формування та реалізації кримінально-виконавчої політики, її завдання та функції.
Історія становлення та розвитку пенітенціарної системи 1. Зародження та розвиток систем виконання кримінальних покарань. 2. Зародження радянської в’язничної системи. 3. Соловецькі острови та їх роль у формуванні радянської в’язничної системи. 4. Створення Головного управління виправно-трудових таборів і колоній та подальший розвиток радянської виправно-трудової системи. 5. Етапи розвитку радянської виправно-трудової системи. 6. Особливості розвитку кримінально-виконавчої системи незалежної України.
Державне управління пенітенціарною системою. Органи і установи виконання покарань. Правовий статус персоналу органів та установ виконання кримінальних покарань 1. Система органів та служб, що виконують кримінальні покарання в Україні, та їх відомча належність. 2. Загальна характеристика Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України». 3. Правовий статус Державної пенітенціарної служби України, її завдання та функції. 4. Співвідношення між поняттями «Державна пенітенціарна служба України» та «Державна кримінально-виконавча служба України». 5. Проблема відомчого підпорядкування вітчизняних пенітенціарних установ Міністерству юстиції України в аспекті дотримання Україною європейських стандартів. 6. Моделі державного управління пенітенціарними системами: світова та європейська практика.
Особливості організації виконання покарань не пов’язаних з позбавленням волі 1. Правовий статус засудженого до покарання у виді штрафу. 2. Порядок виконання покарання у виді штрафу. 3. Правовий статус засудженого до покарання у виді конфіскації майна. 4. Порядок виконання покарання у виді конфіскації майна. 5. Правовий статус засудженого до покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. 6. Порядок виконання покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. 7. Правовий статус засудженого до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. 8. Порядок виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Порядок і умови виконання кримінальних покарань у виді арешту та обмеження волі 1. Сутність та соціальне обґрунтування покарання у виді обмеження волі. 2. Правовий статус засуджених до покарання у виді обмеження волі. 3. Порядок виконання покарання у виді обмеження волі. 4. Сутність та соціальне обґрунтування покарання у виді арешту. 5. Правовий статус засуджених до покарання у виді арешту. 6. Порядок виконання покарання у виді арешту.
Загальні засади виконання покарання у виді позбавлення волі. Міжнародно-правові стандарти поводження із засудженими до позбавлення волі 1.Соціальні та психологічні проблеми покарання у вигляді позбавлення волі. 2. Правові засади виконання покарання у виді позбавлення волі. 3. Основи правового статусу осіб, засуджених до позбавлення волі. 4. Поняття, класифікація та загальна характеристика міжнародно-правових стандартів поводження із засудженими до позбавлення волі. 5. Порівняльна характеристика Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями та Європейських пенітенціарних правил.
Режим у колоніях, його функції, основні вимоги та засоби забезпечення. Умови відбування покарання в колоніях. Права і обов’язки засуджених до позбавлення волі 1. Особливості режиму у колоніях різних типів. 2. Правове забезпечення режиму у виправних колоніях. 3. Система нагляду та охорони як засіб забезпечення режиму. 4. Повноваження адміністрації щодо припинення протиправних дій та злочинів у місцях позбавлення волі. 5. Особливості застосування спеціальних заходів впливу до засуджених жінок та неповнолітніх. 6. Права та обов’язки засуджених.
Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками та неповнолітніми. 1. Особливості правового статусу неповнолітніх, засуджених до покарання у виді позбавлення волі. 2. Виконання покарання у виді позбавлення волі щодо неповнолітніх. 3. Особливості виховної з неповнолітніми злочинцями у виховних колоніях. 4. Особливості правового статусу жінок, засуджених до покарання у виді позбавлення волі. 5. Виконання покарання у виді позбавлення волі щодо жінок. 6. Особливості проведення соціальної роботи із засудженими жінками.
Особливості відбування покарання засудженими до довічного позбавлення волі. Міжнародний досвід. 1. Особливості відбування покарання в колоніях різних видів. 2. Порядок виконання та відбування покарання у виді довічного позбавлення волі. 3. Правовий статус засудженого до покарання у виді довічного позбавлення волі. 4. Міжнародній досвід виконання покарання в виді довічного позбавлення волі.
Правові основи, підстави та порядок звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі. Здійснення постпенітенціарного впливу на засуджених. 1. Правові основи, підстави та порядок звільнення від відбування покарання. 2. Контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання. 3. Забезпечення соціальної адаптації засудженими після відбуття покарання. 4. Механізм соціальної адаптації осіб, що відбули покарання відповідно до Закону України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк». 5. Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: поняття, сутність та соціальне обґрунтування. 6. Категорії осіб, щодо яких встановлюється адміністративний нагляд. 7. Порядок встановлення, продовження та припинення адміністративного нагляду.

 

Самостійна робота

№ з/п Назва теми Кількість годин
Поняття, предмет, система кримінально-виконавчого права. Кримінально-виконавче законодавство. Кримінально-виконавча політика 1. Поняття, принципи та система кримінально-виконавчого права. 2. Кримінально-виконавче законодавство України: структурний аналіз 3. Зв’язок кримінально-виконавчого права з іншими навчальними дисциплінами. 4. Поняття кримінально-виконавчої політики та її місце у кримінальній політиці. 5. Суб’єкти формування та реалізації кримінально-виконавчої політики, її завдання та функції.
Історія становлення та розвитку пенітенціарної системи 1. Зародження та розвиток систем виконання кримінальних покарань. 2. Зародження радянської в’язничної системи. 3. Соловецькі острови та їх роль у формуванні радянської в’язничної системи. 4. Створення Головного управління виправно-трудових таборів і колоній та подальший розвиток радянської виправно-трудової системи. 5. Етапи розвитку радянської виправно-трудової системи. 6. Особливості розвитку кримінально-виконавчої системи незалежної України.
Державне управління пенітенціарною системою. Органи і установи виконання покарань. Правовий статус персоналу органів та установ виконання кримінальних покарань 1. Система органів та служб, що виконують кримінальні покарання в Україні, та їх відомча належність. 2. Загальна характеристика Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України». 3. Правовий статус Державної пенітенціарної служби України, її завдання та функції. 4. Співвідношення між поняттями «Державна пенітенціарна служба України» та «Державна кримінально-виконавча служба України». 5. Проблема відомчого підпорядкування вітчизняних пенітенціарних установ Міністерству юстиції України в аспекті дотримання Україною європейських стандартів. 6. Моделі державного управління пенітенціарними системами: світова та європейська практика.
Особливості організації виконання покарань не пов’язаних з позбавленням волі 1. Правовий статус засудженого до покарання у виді штрафу. 2. Порядок виконання покарання у виді штрафу. 3. Правовий статус засудженого до покарання у виді конфіскації майна. 4. Порядок виконання покарання у виді конфіскації майна. 5. Правовий статус засудженого до покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. 6. Порядок виконання покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. 7. Правовий статус засудженого до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. 8. Порядок виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Порядок і умови виконання кримінальних покарань у виді арешту та обмеження волі 1. Сутність та соціальне обґрунтування покарання у виді обмеження волі. 2. Правовий статус засуджених до покарання у виді обмеження волі. 3. Порядок виконання покарання у виді обмеження волі. 4. Сутність та соціальне обґрунтування покарання у виді арешту. 5. Правовий статус засуджених до покарання у виді арешту. 6. Порядок виконання покарання у виді арешту.
Загальні засади виконання покарання у виді позбавлення волі. Міжнародно-правові стандарти поводження із засудженими до позбавлення волі 1.Соціальні та психологічні проблеми покарання у вигляді позбавлення волі. 2. Правові засади виконання покарання у виді позбавлення волі. 3. Основи правового статусу осіб, засуджених до позбавлення волі. 4. Поняття, класифікація та загальна характеристика міжнародно-правових стандартів поводження із засудженими до позбавлення волі. 5. Порівняльна характеристика Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями та Європейських пенітенціарних правил.
Режим у колоніях, його функції, основні вимоги та засоби забезпечення. Умови відбування покарання в колоніях. Права і обов’язки засуджених до позбавлення волі 1. Особливості режиму у колоніях різних типів. 2. Правове забезпечення режиму у виправних колоніях. 3. Система нагляду та охорони як засіб забезпечення режиму. 4. Повноваження адміністрації щодо припинення протиправних дій та злочинів у місцях позбавлення волі. 5. Особливості застосування спеціальних заходів впливу до засуджених жінок та неповнолітніх. 6. Права та обов’язки засуджених.
Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками та неповнолітніми. 1. Особливості правового статусу неповнолітніх, засуджених до покарання у виді позбавлення волі. 2. Виконання покарання у виді позбавлення волі щодо неповнолітніх. 3. Особливості виховної з неповнолітніми злочинцями у виховних колоніях. 4. Особливості правового статусу жінок, засуджених до покарання у виді позбавлення волі. 5. Виконання покарання у виді позбавлення волі щодо жінок. 6. Особливості проведення соціальної роботи із засудженими жінками.
Особливості відбування покарання засудженими до довічного позбавлення волі. Міжнародний досвід. 1. Особливості відбування покарання в колоніях різних видів. 2. Порядок виконання та відбування покарання у виді довічного позбавлення волі. 3. Правовий статус засудженого до покарання у виді довічного позбавлення волі. 4. Міжнародній досвід виконання покарання в виді довічного позбавлення волі.
Виконання кримінальних покарань у зарубіжних країнах. 1.Пенітенціарні системи зарубіжних країн 2.Міжнародні акти, які регулюють поводження з засудженими 3. Загальні проблеми вдосконалення виконання покарань у зарубіжних країнах
Правові основи, підстави та порядок звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі. Здійснення постпенітенціарного впливу на засуджених. 1. Правові основи, підстави та порядок звільнення від відбування покарання. 2. Контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання. 3. Забезпечення соціальної адаптації засудженими після відбуття покарання. 4. Механізм соціальної адаптації осіб, що відбули покарання відповідно до Закону України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк». 5. Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: поняття, сутність та соціальне обґрунтування. 6. Категорії осіб, щодо яких встановлюється адміністративний нагляд. 7. Порядок встановлення, продовження та припинення адміністративного нагляду.
Слідчі ізолятори в системі органів і установ держави, які ведуть боротьбу зі злочинністю. 1. Місце та роль слідчих ізоляторів в системі органів та установ виконання покарань. 2. Порядок розміщення та тримання осіб і в слідчому ізоляторі 3. Правове положення осіб, засуджених до позбавлення волі, які залишені в слідчому ізоляторі для роботи з господарського обслуговування.

Індивідуальні завдання

Тематика рефератів

1. Особливості кримінально-виконавчої політики зарубіжних держав (на конкретному прикладі).

2. Історичні етапи розвитку кримінально-виконавчої політики України

3. Кримінально-виконавче право у системі галузей права.

4. Спеціальні принципи кримінально-виконавчого права: поняття та характеристика.

5. Беломор-балтійський канал та його значення для формування розвитку радянської виправно-трудової системи.

6. Н. А. Френкель та його роль у створенні та розвитку радянської виправно-трудової системи.

7. Розвиток радянської виправно-трудової системи у роки великої Вітчизняної війни.

8. Масштаби репресій у Радянському Союзі.

9. Повстання у радянських в’язницях.

10. Місце та роль органів та установ виконання покарань, у системі органів державної влади, які здійснюють боротьбу зі злочинністю.

11. Взаємодія між органами та установами виконання покарань та іншими правоохоронними органами.

12. Правовий статус працівників органів та установ виконання покарань.

13. Досвід зарубіжних країн щодо виконання кримінальних покарань не пов’язаних з позбавленням волі.

14. Проблеми застосування кримінальних покарань не пов’язаних з позбавленням волі на сучасному етапі.

15. Пробація: поняття та сучасний стан розвитку в Україні.

16. Історичний розвиток системи виконання кримінальних покарань не пов’язаних з позбавленням волі.

17. Досвід зарубіжних країн щодо виконання кримінальних покарань не пов’язаних з позбавленням волі.

18. Проблеми застосування кримінальних покарань не пов’язаних з позбавленням волі на сучасному етапі.

19. Пробація поняття та сучасний стан розвитку в Україні.

20. Історичний розвиток системи виконання кримінальних покарань не пов’язаних з позбавленням волі.

21. Сучасні проблеми виконання покарань у виді арешту в Україні

22. Соціальна зумовленість застосування покарання у виді арешту

23. Загальна характеристика та функції колоній-поселень.

24. Зарубіжний досвід застосування засудженим короткочасних виїздів (тюремних відпусток) за межі колонії.

25. Зарубіжний досвід приватизації тюрем

26. Соціально-правове значення класифікації засуджених до позбавлення волі.

27. Проблемні аспекти діяльності Регіональних комісій з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі.

28. Міжнародний досвід класифікації засуджених до позбавлення волі.

29. Переосмислення ролі персоналу установ виконання покарань в механізмі управління пенітенціарними системами та класифікації засуджених.

30. Режим у механізмі виправлення і ресоціалізації засуджених до позбавлення волі.

31. Правообмеження засуджених до позбавлення волі, передбачені вимогами режиму.

32. Нагляд і контроль за засудженими: мета, засоби та нормативне регулювання.

33. Особливості проведення оперативно-розшукової діяльності у виправних установах.

34. Правова сутність залучення засуджених до праці: право чи обов’язок?.

35. Праця як один з основних засобів виправлення та ресоціалізації засуджених

36. Порядок залучення засуджених до позбавлення волі жінок, неповнолітніх та осіб, засуджених до довічного позбавлення волі до суспільно корисної праці.

37. Основні форми та методи соціально-виховної роботи із засудженими.

38. Правове регулювання та організація загальноосвітнього і професійного навчання засуджених до позбавлення волі.

39. Шляхи вдосконалення заходів заохочення і практика їх застосування в кримінально-виконавчих установах.

40. Умови ефективності заходів заохочення до осіб, позбавлених волі, і практика їх застосування в кримінально-виконавчих установах.

41. Злісний порушник установленого порядку відбування покарання

42. Особливості відбування покарання у вигляді позбавлення волі вагітними жінками та жінками, які мають дітей у віці до трьох років.

43. Корекція поведінки засуджених жінок в установах виконання покарань.

44. Стадії виправлення засуджених до позбавлення волі жінок.

45. Сучасні проблеми відбування покарання у виді позбавлення волі неповнолітніми.

46. Особливості відбування покарання в колоніях різних видів.

47. Порядок виконання та відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.

48. Правовий статус засудженого до покарання у виді довічного позбавлення волі.

49. Міжнародній досвід виконання покарання в виді довічного позбавлення волі.

50. Особливості ресоціалізації злочинців у зарубіжних країнах.

51. Правова основа адміністративного нагляду за особами звільненими з місць позбавлення волі.

52. Проблеми соціальної адаптації неповнолітніх, звільнених з виховно-трудових колоній.

53. Правова основа та особливості прокурорського нагляду за виконанням кримінальних покарань.

54. Відомчий контроль за виконанням кримінальних покарань.

55. Зарубіжний досвід отримання освіти засудженими .

56. Особливості функціонування служб пробації у зарубіжних країнах .

57. Особливості правовідносин, які виникають під час попереднього ув’язнення.

58. Права та обов’язки осіб, попередньо ув’язнених в слідчих ізоляторах.

59. Проблемні питання утримання осіб у дисциплінарному батальйоні.

 

Методи навчання

 

Використані методи навчання:

· за джерелом передачі та сприймання навчальної інформації – словесні, наочні, практичні;

· за характером пізнавальної діяльності – пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, частково-пошуковий, дослідницький;

· залежно від основної дидактичної мети і завдань - методи оволодіння новими знаннями, формування вмінь і навичок, перевірки та оцінювання знань, умінь і навичок; методи усного викладу знань, закріплення навчального матеріалу, самостійної роботи студентів з осмислення й засвоєння нового матеріалу роботи із застосування знань на практиці та вироблення вмінь і навичок, перевірки та оцінювання знань, умінь і навичок;

· класифікація з точки зору цілісного підходу до діяльності у процесі навчання - методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності; стимулювання й мотивація студента, контролю, самоконтролю, взаємоконтролю і корекції, самокорекції, взаємокорекції в навчанні.

Доцільно виділяти чотири великих групи методів навчання.

 

І група методів: Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності.

· словесні методи - бесіда, лекція.

· наочні методи- ілюстрація, демонстрація

· практичні методи: аналіз навчальних кримінальних справ, моніторинг ЗМІ, практичні роботи, реферати учнів

· Індуктивні методи. У практичній педагогіці індукція втілюється у принципі: від часткового до загального, від конкретного до абстрактного.

· Дедуктивний метод активніше розвиває абстрактне мислення, сприяє засвоєнню навчального матеріалу на основі узагальнень.

  • репродуктивні методи
  • творчі, проблемно-пошукові методи
  • Проблемний метод
  • навчальна робота під керівництвом викладача;
  • самостійна робота учнів поза контролем викладача.

 

ІІ група методів: Методи стимулювання й мотивації навчально-пізнавальної діяльності.

· роз'яснення мети навчального предмета;

· вимоги до вивчення предмета (орфографічні, дисциплінарні, організаційно-педагогічні);

· заохочення та покарання в навчанні: оцінка студента за успіхи, усне схвалення та осуд педагога.

· створення ситуації інтересу при викладанні того чи іншого матеріалу;

· пізнавальні рольові ігри, навчальні дискусії

 

ІІІ група методів: Методи контролю (самоконтролю, взаємоконтролю), корекції (самокорекції, взаємокорекції) за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності.

Основними функціями оцінювання навчальних досягнень є:

· контролююча, що передбачає визначення рівня досягнень окремого студента, виявлення рівня готовності до засвоєння нового матеріалу;

· навчальна - зумовлює таку організацію оцінювання навчальних досягнень, коли його проведення сприяє повторенню, уточненню та систематизації навчального матеріалу, удосконаленню підготовки студента;

· діагностично-коригуюча, що допомагає з'ясувати причини труднощів, які виникають під час навчання, виявити прогалини у знаннях і вміннях та корегувати його діяльність, спрямовану на усунення недоліків;

· стимулюючо-мотиваційна, що визначає тему, таку організацію оцінювання навчальних досягнень, коли його проведення стимулює бажання покращити свої результати, розвиває відповідальність і сприяє змагальності, формує мотиви навчання;

· виховна, що передбачає формування вміння відповідально й зосереджено працювати, застосовувати прийоми контролю та самоконтролю, розвиток якостей особистості: працелюбності, активності, охайності тощо.

Ця система спирається на загальновживаний дидактичний принцип міцності знань, умінь і навичок, який базується на таких вимогах:

· систематичність обліку та контролю;

· всеохопленість (усебічність, повнота) обліку та контролю;

· диференційованість (за окремим предметом) та індивідуальність (за стилем і формами контролю);

· об'єктивність оцінювання;

· урізноманітнення видів і форм контролю в діяльності викладача;

· єдність вимог до контролю з боку всього педагогічного колективу.

IV група методів: Бінарні, інтегровані (універсальні) методи.

Бінарні - подвійні, коли метод і форма зливаються в єдине ціле або два методи поєднуються в один.

словесні, наочні та практичні, об'єднавши їх за відповідними формами та визначивши чотири рівні їх застосування:

· на інформаційному, або догматичному, рівні словесна форма набуває бінарного характеру словесно-інформаційного методу;

· на проблемному, або аналітичному, рівні словесна форма набуває бінарного характеру словесно-проблемного методу;

· на евристичному, або пошуковому, рівні словесна форма набуває характеру словесно-евристичного методу;

· на дослідному рівні словесна форма набуває характеру словесно-дослідницького методу.

Інтегровані (універсальні) - це поєднання трьох-п'яти методів у єдине ціле під час організації навчання.

 

 

Методи контролю

 

Поточний контрольпроводиться з метою перевірки рівня підготовленості студентів до виконання конкретної роботи, а також отримання оперативної інформації щодо якості засвоєння навчального матеріалу, керування навчальним процесом й вдосконалення методики проведення занять, а також стимулювання самостійної роботи студентів. Він здійснюється під час проведення практичних занять.

Бали за поточний контроль з дисципліни дорівнюють середньо-виведеній оцінці поточної успішності студента (тобто оцінка складається з оцінок, одержаних під час практичних занять, які додаються і діляться на кількісний показник оцінок).

Поточний контроль успішності студента оцінюється за п’ятибальною шкалою. Якщо студент жодного разу не відповідав на практичних заняттях та за відповідний поточний контроль не має ніякої оцінки, то на цій підставі він не може бути допущеним до складання іспитів та заліків.

Підсумковий контрольпотрібен щодо визначення результатів навчання на певному кваліфікаційному рівні або на окремих його завершальних етапах (ступеня досягнення навчальної мети з дисципліни, групи дисциплін, або її розділам). Підсумковий контроль включає семестровий контроль та державну атестацію студентів.

Семестровий контроль проводиться у формах семестрового іспиту, семестрового диференційованого заліку або семестрового заліку з конкретної навчальної дисципліни в обсязі навчального матеріалу, визначеного навчальною програмою. Результати семестрового контролю фіксуються в екзаменаційній відомості та заліковій книжці студента.

Залікиє формою перевірки засвоєння студентами навчального матеріалу, виконання курсових робіт, програм практик. Заліки можуть встановлюватися з дисципліни в цілому, або за її розділами. Заліки проводяться усно або письмово.

Заліки приймаються викладачем, який проводить заняття в групі, або тим, хто читає лекції з даної дисципліни. Викладач, як правило, виставляє заліки студентам, ще до початку заліку за результатами поточного контролю.

Результати заліків оцінюються: «зараховано», «не зараховано». Згідно навчальних планів в НУ «ОЮА» захист курсової роботи й практики оцінюється заліком з диференційованою оцінкою. Задовільні оцінки заліків заносять у залікову відомість й залікові книжки студентів. Оцінки «не зараховано», «незадовільно» відмічають тільки у заліковій відомості.

Студент, який отримав при складанні заліку оцінку «не зараховано» або «незадовільно», має право повторно скласти залік з дозволу декана факультету (директора інституту) у встановленому порядку.

Якщо студент повторно не склав залік, він втретє складає залік перед комісією, до складу якої повинні входити не менш, ніж три викладача з кафедри, на якій викладається дисципліна, які призначуються завідувачем кафедрою.

У разі неявки студента на залік, у заліковій відомості робиться відмітка «не з’явився», яка завіряється підписом викладача.

Студент, який не з’явився на залік без поважної причини , вважається невстигаючим й підлягає відрахуванню з академії або йому дозволяється скласти залік у порядку ліквідації академічної заборгованості.

Семестровий іспит– це форма підсумкового контролю засвоєння студентами теоретичного та практичного матеріалу з окремої навчальної дисципліни за семестр, що проводиться як контрольний захід.

Проведення семестрових іспитівмає мету перевірити й оцінити навчальну роботу студентів, рівень отриманих ними знань та вміння користуватися цими знаннями під час рішення практичних завдань. Іспити проводяться в період екзаменаційних сесій.

Студенти допускаються до семестрових іспитів за умов, що вони склали всі семестрові заліки з дисциплін, передбачених у поточному семестрі й захистили курсову роботу.

На семестровий іспит студент приходить з заліковою книжкою, яку пред’являє викладачу на початку іспиту.

Семестровий іспит приймається, як правило, лектором даного потоку. Форма проведення семестрового іспиту (усна чи письмова) визначається кафедрою й затверджується деканом факультету.

Результати семестрового іспиту оцінюються згідно з чотирибальною системою оцінювання: «відмінно», «добре», «задовільно» та «незадовільно». Задовільна оцінка заноситься у екзаменаційну відомість й в залікову книжку студента, а незадовільна – тільки у відомість. Екзаменаційні відомості складаються в одному екземплярі, підписуються деканом факультету; після складання іспитів остаточно оформлюються, одразу ж здаються до деканату та зберігаються там як документи строгої звітності до закінчення студентами академії, після чого вони здаються на зберігання до архіву як документи постійного зберігання.

Оцінка оголошуется студенту одразу ж після закінчення відповіді.

Студент, який отримав на семестровому іспиті оцінку «незадовільно», має право повторно скласти іспит з дозволу декана факультету у встановленому порядку.

Якщо студент повторно отримав оцінку «незадовільно» при складанні семестрового іспиту, за його бажанням він може бути допущений деканом факультету до складання семестрового іспиту у третій раз. Втретє студент складає семестровий іспит перед комісією, до складу якої повинні входити не менш, ніж три викладача на чолі з завідувачем кафедрою, на якій викладається дисципліна, які призначуються деканом факультету.

У разі неявки студента на семестровий іспит в екзаменаційній відомості робиться відмітка «не з’явився», яка завіряється підписом викладача.

Викладач має право виставити студенту оцінку до початку семестрового іспиту за результатами його участі у практичних занять, конференціях або інших видах навчальних занять з даної дисципліни, але не нижче «добре». Для цього він на початку екзаменаційної сесії доповідає на засіданні кафедри про результати поточного контролю і на підставі цього виноситься рішення кафедри щодо того, хто з студентів може отримати семестровий іспит за результатами поточного контролю.

Державна атестація студентів проводиться після виконання ними всіх вимог навчальних планів й програм навчання. При проведенні державної атестації перевіряється відповідність рівня та якості підготовки студентів кваліфікаційним вимогам, ступінь засвоєння ними програм навчання. При цьому перевіряються як теоретичні знання, так й практичні навички випускників відповідно до отриманої спеціальності й кваліфікації. Державна атестація випускників складається з двох державних іспитів - з теорії держави та права та зі спеціальності й захисту кваліфікаційної (дипломної або магістерської) роботи.

Підсумковий контроль у формі заліку за наступним списком питань :

 

1. Предмет та основні завдання кримінально-виконавчого права.

2. Визначення та значення кримінально-виконавчої політики. Характеристика кримінально-виконавчої політики в Україні на сучасному етапі.

3. Визначення та характеристика кримінально-виконавчих правовідносин.

4. Методи кримінально-виконавчого права.

5. Зв'язок кримінально-виконавчого права з іншими галузями права.

6. Кримінально-виконавче право як галузь права.

7. Джерела кримінально-виконавчого права.

8. Основні принципи кримінально-виконавчого законодавства України.

9. Система кримінально-виконавчого законодавства України.

10. Дія кримінально-виконавчого закону у просторі і в часі.

11. Основні етапи розвитку кримінально-виконавчого права.

12. Органи виконання покарань. Проблема підпорядкованості системи кримінальних покарань.

13. Загальна характеристика міжнародних стандартів в сфері виконання покарань і поводження із засудженими.

14. Характеристика Мінімальних стандартних правил ООН поводження з в’язнями та Європейських пенітенціарних правил.

15. Характеристика міжнародних стандартів стосовно покарань, не пов’язаних з ізоляцією засуджених від суспільства. Токійські правила.

16. Види установ виконання покарань.

17. Види виправних колоній.

18. Функції кримінально-виконавчої інспекції.

19. Характеристика виховних колоній як установ виконання покарань.

20. Функції Державної пенітенціарної служби України.

21. Характеристика установ, що виконують покарання у вигляді арешту.

22. Виправні центри як установи виконання покарань.

23. Виховна колонія як установа виконання покарань.

24. Основи правового статусу засудженого.

25. Основні права засуджених.

26. Основні обов’язки засуджених.

27. Право засуджених на особисту безпеку.

28. Право на освіту засуджених до позбавлення волі.

29. Виборчі права засуджених до позбавлення волі .

30. Обмеження трудових прав які, передбачені в законодавстві України для осіб, засуджених за кримінальні злочини.

31. Обмеження основних прав громадян, які передбачені в законодавстві України для осіб, засуджених до арешту.

32. Права засуджених на медичну допомогу та лікування засуджених до позбавлення волі цього права.

33. Право засуджених на свободу світогляду і віросповідання.

34. Обмеження права власності для різних категорій засуджених, передбачені в законодавстві України.

35. Політичні права засуджених до позбавлення волі.

36. Функції спостережної комісії при виконанні покарань.

37. Поняття класифікації засуджених, її значення та види.

38. Критерії класифікації засуджених до позбавлення волі. Взаємозв’язок класифікації засуджених з класифікацією злочинів у кримінально-виконавчому праві.

39. Вимоги щодо роздільного тримання засуджених у виправних установах.

40. Фактори, які впливають на розподіл засуджених до УВП.

41. Підстави та порядок залишення засуджених у слідчих ізоляторах.

42. Характеристика підстав для вибору засудженому до позбавлення волі виду установи виконання покарань.

43. Прийом засуджених до УВП.

44. Підстави для переведення засуджених із однієї УВП до іншої, а також до СІЗО.

45. Внутрішня структура установ виконання покарань.

46. Поняття режиму в місцях позбавлення волі.

47. Функції режиму та їхній зміст.

48. Розпорядок дня в місцях позбавлення волі та його основні вимоги.

49. Придбання засудженими до позбавлення волі продуктів харчування і предметів першої необхідності.

50. Побачення і телефонні розмови засуджених до позбавлення волі з родичами та іншими особами. Зустрічі засуджених з адвокатами та фахівцями в галузі права.

51. Короткочасні виїзди за межі виправних і виховних колоній.

52. Одержання засудженими до позбавлення волі посилок (передач) і бандеролей.

53. Листування засуджених до позбавлення волі.

54. Направлення засудженими до позбавлення волі заяв і скарг.

55. Матеріально-побутове забезпечення засуджених до позбавлення волі.

56. Медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі.

57. Залучення засуджених до позбавлення волі до суспільно-корисної праці. Регулювання оплати праці і відрахувань із заробітку засуджених.

58. Дисциплінарна і матеріальна відповідальність засуджених до позбавлення волі.

59. Порядок здійснення нагляду за засудженими і контроль за його здійсненням.

60. Правове регулювання застосування заохочень до осіб, позбавлених волі.

61. Правове регулювання застосування до засуджених заходів безпеки, спеціальних засобів і вогнепальної зброї.

62. Кримінально-виконавчі установи, що виконують покарання у вигляді позбавлення волі для жінок та неповнолітніх.

63. Особливості відбування покарання засудженими до довічного позбавлення волі.

64. Взаємодія адміністрації виховної колонії зі службою у справах дітей.

65. Підстави звільнення від відбування покарання засуджених до позбавлення волі.

66. Поняття та завдання соціально-виховної роботи із засудженими до позбавлення волі. Основні форми і методи соціально-виховної роботи

67. Нормативно-правові акти, які регламентують право засуджених до позбавлення волі на загальне і професійно-технічне навчання.

68. Організація загальноосвітнього і професійно-технічного навчання засуджених до позбавлення волі.

69. Місце самодіяльних організацій засуджених, громадських, благодійних і релігійних організацій у процесі виховного впливу на засуджених до позбавлення волі.

70. Порядок відправлення засудженими релігійних обрядів у виправних установах.

71. Розпорядок дня як елемент виховного впливу на засуджених до позбавлення волі.

72. Характеристика та виховне значення праці засуджених до позбавлення волі.

73. Система заходів стягнення, які застосовуються до засуджених.

74. Підстави застосування заходів стягнення.

75. Порядок накладення стягнень на засуджених.

76. Компетенція посадових осіб кримінально-виконавчих установ стосовно накладення стягнень на засуджених.

77. Поняття злісного порушника установленого порядку відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

78. Поняття матеріальної відповідальності засуджених.

79. Підстави застосування матеріальної відповідальності.

80. Види і розмір матеріальної відповідальності.

81. Прядок стягнення матеріальних збитків, заподіяних засудженими до позбавлення волі.

82. Місце заходів заохочення в системі заходів виправлення засуджених.

83. Класифікація заходів заохочення.

84. Підстави застосування заходів заохочення.

85. Порядок застосування заходів заохочення до засуджених.

86. Посадові особи, які застосовують заходи заохочення в кримінально-виконавчих установах, їх компетенція.

87. Підстави звільнення засуджених з установ виконання покарань.88. Правові форми звільнення засуджених з установ виконання покарань.89. Порядок звільнення засуджених з установ виконання покарань.90. Нормативно-правові акти, які регламентують звільнення засуджених з установ виконання покарань.91. Поняття і види амністії.92. Категорії осіб, на які амністія не поширюється. 93. Порядок звільнення засуджених з установ виконання покарань в силу використання Закону України об амністії.94. Поняття і види помилування.95. Перелік документів, які додає адміністрація установи до клопотання про помілування.96. Порядок звільнення засуджених з установ виконання покарань в силу акта помілування.97. Поняття і сутність умовно-дострокового звільнення засуджених з установ виконання покарань;98. Звільнення від відбування покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу;99. Звільнення засуджених з установи виконання покарань за іншими підставами;100. Порядок оформлення документів про звільнення засуджених з установи виконання покарань;101. Поняття та сутність постпенітенціарного впливу на засуджених.102. Структура інституту постпенітенціарного впливу на засуджених.103. Основні завдання постпенітенціарного впливу на засуджених.104. Нормативно-правові акти, які регламентують порядок здійснення допомоги особам, які звільнені з місць позбавленя волі.105. Підстави для звільнення засуджених від відбування покарання.106. Поняття, зміст, порядок встановлення та здійснення адміністративного нагляду за звільненими із місць позбавлення волі.107. Поняття і місце покарань, альтернативних позбавленню волі, в системі кримінальних покарань, види покарань, альтернативних позбавленню волі, за законодавством України.108. Порядок і умови відбування штрафу.109. Позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю: поняття, обчислення строку, порядок виконання.110. Особливості покарання у вигляді громадських робіт.111. Кримінально-правова характеристика і умови виконання покарання у вигляді службових обмежень для військовослужбовців.112. Кримінально-правова характеристика, порядок і умови виконання покарання у вигляді обмеження волі.

Шкала оцінювання

Критерії національної шкали

На оцінку «відмінно» (5 балів) - заслуговує повна, правильна і точна відповідь студента, яка свідчить про те, що він володіє навчальним матеріалом, термінами, може чітко висловлювати свою думку, порівнювати, робити логічні висновки, що крім матеріалу, яким студент оволодів у процесі вивчення навчальної дисципліни, що окрім матеріалів підручнику, він використовував додаткові матеріали: нормативно-правові акти, монографічну та іншу літературу.

На оцінку «добре» (4 бали) - заслуговує повна і правильна відповідь, яка вказує на те, що студент взагалі володіє навчальним матеріалом, термінами, може висловити свою думку, зробити порівняльний аналіз, логічні висновки, але його знання, в основному, базуються на матеріалах підручнику або навчального посібнику.

На оцінку «задовільно» (3 бали) - заслуговує правильна, але неповна відповідь, яка свідчить про те, що студент вивчав матеріал, але не може логічно та повно висловити свою думку, з будь-яких умов не може зробити порівняльного аналізу, що знання його носять обмежений рамками підручнику матеріал.

На оцінку «незадовільно» (2 бали) - заслуговує відповідь, яка є неправильною та неповною, свідчить про те, що студент не розуміє значення термінів, не може ними апелювати.

На оцінку «незадовільно» (1 бал) – заслуговує відсутність відповіді студента на поставлене запитання, або відсутність без поважних причин самого студента під час проведення поточного або підсумкового контролів.

Просмотров 644
Эта страница нарушает авторские права


allrefrs.su - 2025 год. Все права принадлежат их авторам!