Розрахунок інтегрального показника боржника юридичної особи

Фінансовий коефіцієнт	Формула розрахунку	Алгоритм розрахунку для великого або середнього підприємства	Значення коефіцієнта
Попередній період	Звітний період
		3	4	5
1. К1 – коефіцієнт покриття (ліквідність третього ступеня)	Оборотні активи Поточні зобов’язання	ф. 1 р. 260 гр .4ф. 1 р. 620 гр. 4
2. K2 – проміжний коефіцієнт покриття	Монетарні оборотні активи юПоточні зобов’язання	ф. 1 р. 150+р. 160+р. 220+р. 230+ р. 240 гр. 4 -ф. 1 р. 620 гр. 4
3. K3 – коефіцієнт фінансової незалежності	А Власний капітал а Валюта балансу (пасив)	ф. 1 р. 380 гр. 4ф. 1 р. 640 гр. 4
4. K4 – коефіцієнт покриття необоротних активів власним капіталом	А Власний капітал а Необоротні активи	ф. 1 р. 380 гр. 4 ф. 1 р. 080 гр. 4
5. K5 – коефіцієнт рентабельності власного капіталу	Чистий прибуток/збиток Інвестований власний капітал	А ф. 2 рр. 220–225 гр. 3 пф. 1 [(р. 300+р. 310+р. 320+р. 330–рр. 360–370 гр. 3)+(р. 300+р. 310+р. 320+р. 330–р. 360–р. 370 гр. 4)]:2
6. K6 – коефіцієнт рентабельності продажу за фінансовими результатами від операційної діяльності (EBIT)	Фінансові результати від операційної діяльності (EBIT) п Чиста виручка від реалізації	ф. 2 рр. 100–105 гр. 3ф. 2 р. 035 гр. 3

Лабораторна робота №10

Тема: “Факторний аналіз прибутку від операційної діяльності”

Мета роботи: на основі теоретичних знань дати практичні навички студентам щодо проведення факторного аналізу прибутку від операційної діяльності.

Завдання роботи: на основі запропонованих вихідних даних здійснити факторний аналіз впливу на прибуток підприємства зміни: ціни, обсягів, структури та собівартості реалізованої продукції. Та скласти звіт про виконання лабораторної роботи в електронному та письмовому вигляді.

Зміст лабораторної роботи

1. Розрахунок прибутку від операційної діяльності у попередньому та звітному періодах та його зміни;

2. Розрахунок впливу на прибуток зміни обсягів реалізації продукції;

3. Розрахунок впливу на прибуток зміни структури реалізованої продукції;

4. Розрахунок впливу на прибуток зміни собівартості продукції за рахунок структурних зрушень у складі продукції;

5. Розрахунок впливу на прибуток зміни собівартості реалізованої продукції;

6. Розрахунок впливу на прибуток зміни ціни на продукцію;

7. Розрахунок загального впливу чинників на прибуток від реалізації продукції;

8. Перевірка рівності загальної зміни прибутку від операційної діяльності та сукупного впливу факторів на його зміну.

Послідовність виконання лабораторної роботи

Вихідні дані для виконання лабораторної роботи №8 знаходяться в Додатку Ж.

Для проведення розрахунків та формування звіту про виконання лабораторної роботи №10 необхідно створити власний файл на диску __________________________________ _________________ \ Lab10.xls.

До чинників, що впливають на операційний прибуток, належать зміни:

- ціни на реалізовану продукцію;

- обсягів реалізації продукції;

- структури реалізованої продукції;

- собівартості одиниці продукції;

Операційний прибуток розраховується як різниця між виручкою та собівартістю:

, (10.1)

де Vр – виручка:

, (10.2)

де р_і – ціна і-го виду продукції, q_i – обсяг випуску і-го виду продукції.

Собівартість реалізованої продукції:

, (10.3)

де s_i – собівартість і-го виду продукції.

Загальна зміна операційного прибутку:

, (10.4)

де 1 - значення відповідних величин у звітному періоді, 0 - значення відповідних величин у попередньому періоді.

Тоді потрібно розрахувати, які саме чинники і якою мірою впливають на зміну операційного прибутку.

Суть методики розрахунку впливу на операційний прибуток наведених чинників полягає в послідовному аналізі кожного з них, тобто припускається, що інші чинники у цей час на прибуток не впливають.

Вплив на прибуток змін обсягів реалiзацiї продукції:

, (10.5)

де S^1,0 – фактична собівартість реалізованої продукції у звітному періоді, що розрахована у цінах і тарифах попереднього періоду:

, (10.6)

де S⁰ – фактична собівартість реалізованої продукції в попередньому періоді.

, (10.7)

Тобто, для кожного виду продукції встановлюється – скільки додатково було одержано прибутку тільки завдяки збільшення обсягу виробництва окремого виду продукції. Для зручності порівняння, обсяги виражені через собівартість (з метою уникнення впливу цінового чинника). Потім одержані значення додаються.

Вплив на прибуток змін у структурі реалізованої продукції:

, (10.8)

де обсяг реалізації продукції у звітному періоді за цінами попереднього періоду:

, (10.9)

обсяг реалізації продукції у попередньому періоді:

(10.10)

Вплив на прибуток змін собівартості продукції за рахунок структурних зрушень у складі продукції:

(10.11)

Лабораторна робота № 11

Тема: “Розрахунок ефекту фінансового важеля”

Мета роботи: На основі теоретичних знань дати практичні навички студентам щодо оцінки ефекту фінансового важеля за допомогою електронних таблиць EXCEL.

Завдання роботи: На основі пасиву балансу та звіту про фінансові результати (Додатку З) розрахувати ефект фінансового важеля, здійснивши необхідні економіко-математичні розрахунки, та скласти звіт про виконання лабораторної роботи у електронному та письмовому вигляді.

Зміст лабораторної роботи:

1. Розрахунок показників фінансової звітності.

2. Розрахунок ефекту фінансового важеля та його складових з врахуванням кредиторської заборгованості.

3. Розрахунок ефекту фінансового важеля та його складових без врахуванням кредиторської заборгованості.

Послідовність виконання лабораторної роботи

Вхідні дані для виконання лабораторної роботи знаходяться в Додатку З.

Для проведення розрахунків та формування звіту про виконання лабораторної роботи необхідно створити власний файл на диску __________________________________ _________________ \ Lab 11.xls.

Ефект фінансового важеля показує на скільки збільшується рентабельність власного капіталу за рахунок залучення позикового капіталу в порівнянні з тим випадком, коли підприємство не залучало позиковий капітал. Тобто, якщо підприємство отримує високий прибуток, воно може позичити кошти, вкласти їх у виробництво отримати ще більший прибуток, повернути проценти за позику, і йому залишиться більше прибутку, в порівнянні з варіантом без залучення кредиту.

Ефект фінансового важеля розраховується за формулою:

ЕФВ = (1 – Копод) × (Рва – СП) × ПК / ВК , (11.1)

де Копод – ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом; Рва – валова рентабельність активів підприємства (розраховують як відношення операційного прибутку до суми активів); СП - середня ставка відсотка за позиковий капітал (рівень фінансових витрат), ПК – позичений капітал; ВК – власний капітал.

У формулі для розрахунку ефекту фінансового важеля виділяють три основні складові:

1) коефіцієнт оподаткування (податковий коректор) (1 – Копод), який показує як проявляється ефект фінансового важеля за різного рівня оподаткування прибутку;

2) диференціал фінансового важеля (Рва – СП), який характеризує різницю між коефіцієнтом валової рентабельності активів та середньою величиною відсотка за кредит;

3) плече фінансового важеля ПК/ВК, який характеризує суму позикового капіталу в розрахунку на одиницю власного капіталу.

Диференціал фінансового важеля є основною умовою формування додатного ефекту фінансового важеля. Позитивний ефект фінансового важеля проявляється тоді, коли витрати на виплату відсотків є меншими, ніж додатковий прибуток, отриманий за рахунок залученого капіталу (тобто на позиковому капіталі підприємство заробляє більше, ніж треба заплатити за його використання).

Коефіцієнт (плече) фінансового важеля – це важіль, який мультиплікує (посилює) додатний чи від’ємний ефект, отримуваний за рахунок диференціалу фінансового важеля.

Збільшення коефіцієнта фінансового важеля зумовлює ще більший приріст ефекту фінансового важеля (додатного або від’ємного), а зниження цього коефіцієнта ще більше знижує цей ефект.

Валова рентабельність активів підприємства (розраховують як відношення операційного прибутку до підсумку балансу):

Рва = По / ПБ , (11.2)

де По – операційний прибуток; ПБ – підсумок балансу.

Середню ставка відсотка за позиковий капітал (рівень фінансових витрат) за даними фінансової звітності можна розрахувати наступним чином:

СП = ФВ / ПК , (11.3)

де ФВ – фінансові витрати; ПК – позичений капітал.

Проте, як бути з кредиторською заборгованістю та іншими позиченими коштами, за користування якими підприємство не сплачує відсотків. Чи враховувати ці показники при розрахунку ефекту фінансового важеля. Адже, відсотки за них підприємство не сплачує.

В даній лабораторній роботі потрібно розрахувати ефект фінансового важеля, заповнивши табл. 11.1 та табл. 11.2 (див. Додаток. З).

При цьому спочатку потрібно розрахувати ЕФВ з врахуванням кредиторської заборгованості, а потім без її врахування, тобто кредиторську заборгованість потрібно вирахувати з:

1) позиченого капіталу:

ПК’ = ПК – КтЗ , (11.4)

де КтЗ – кредиторська заборгованість та інші зобов’язання, за які підприємство не сплачує відсотки;

2) з підсумку балансу:

ПБ’ = ПБ – КтЗ , (11.5)

Відповідно зміняться середня ставка відсотка за позичений капітал, валова рентабельність активів та коефіцієнт фінансового важеля.

Після цього потрібно розрахувати коефіцієнт фінансової автономії для кожного підприємства (також, з та без врахування кредиторської заборгованості). За результатами проведених розрахунків заповнюється табл. 11.3 (Додаток З), і робляться висновки щодо рівня ефекту фінансового важеля та доцільності залучення додаткових кредитів кожним з підприємств.

Лабораторна робота №12

Тема: “Аналіз точки беззбитковості підприємства»”

Мета роботи: на основі теоретичних знань дати практичні навички студентам щодо класифікації умовно-постійних та умовно-змінних витрат з метою оцінки точки беззбитковості підприємства.

Завдання роботи: на основі запропонованих вихідних даних (зведеної таблиці сукупних місячних витрат підприємства) здійснити класифікацію витрат на умовно-постійні (УПВ) та умовно-змінні (УЗВ), розрахувати точку беззбитковості підприємства, а також необхідні обсяги виробництва і продажу продукції для досягнення планових показників прибутковості та обсяги максимально можливого прибутку при 100% завантаженості виробничих потужностей підприємства. На основі отриманих даних розрахувати запас фінансової стійкості (запас фінансової міцності). Відобразити графічно точку беззбитко­вості, точку планового операційного прибутку та запас фінансової стійкості підприємства.

Зміст лабораторної роботи:

1. Проведення класифікації витрат на умовно-постійні й умовно-змінні та визначення їх значення.

2. Розрахунок величини валового операційного прибутку.

3. Розрахунок точки беззбитковості підприємства.

4. Розрахунок обсягів виробництва та збуту для досягнення планових показників прибутковості підприємства.

5. Розрахунок обсягів прибутковості підприємства при досягненні ним максимального (100%) обсягу виробництва та обсягів збуту;

6. Розрахунок запасу фінансової міцності підприємства при виконанні планових показників прибутковості;

7. Побудова графіка точки беззбитковості підприємства при виконанні планових показників прибутковості.

Короткі теоретичні відомості.

Вміння здійснювати швидкий аналіз беззбитковості операційної діяльності підприємства в короткостроковому періоді мають виключно важливе значення в системі фінансового аналізу, оскільки дозволяють оперативно провести попередній експрес-аналіз економічної доцільності інвестицій у даний вид господарської діяльності, не здійснюючи реальних витрат, а у випадку ведення діяльності - проаналізувати реальні резерви підприємства та шляхи вдосконалення виробничо-збутової політики. Цей аналіз доцільно здійснювати завдяки розрахунку порогу рентабельності підприємства та графічного моделювання точки беззбитковості (ТБ) підприємства.

Аналіз беззбитковості використовують при:

1) започаткуванні нового виду діяльності, наприклад, при організації нового виду виробництва;

2) при розвитку і розширенні того, що вже існує;

3) виготовленні нового виду продукції, наданні нового виду послуг.

Аналіз беззбитковості дає змогу відповісти на такі важливі питання:

Чи зростає можливість беззбиткової роботи компанії, або чи зменшується вона протягом певного періоду часу?

Чи покриє збільшення обсягу продажів витрати на проведення маркетингової програми?

Чи збільшиться прибутковість підприємства після впровадження на ринок нового продукту?

Чи окупиться модернізація виробництва?

Отже, цілі, для яких використовують аналіз беззбитковості, такі:

1) оцінка початкового періоду функціонування нового підприємства;

2) оцінка прибутковості нового виду послуг або нового виду продукції;

3) оцінка прибутковості інвестицій при нарощуванні основного капіталу.

Точка беззбитковості може бути визначена трьома методами:

1) методом рівняння;

2) методом маржинального доходу;

3) графічним методом.

Під порогом рентабельності (точкою беззбитковості) підприємства слід розуміти такий мінімальний (місячний) обсяг виробництва і збуту продукції, при якому отриманий чистий операційний дохід повністю покриває всі умовно-постійні й умовні-змінні виробничо-збутові витрати підприємства. Слід зазначити, що такий стан беззбитковості підприємства, коли його господарська діяльність не приносить йому прибутків вважати критичним. Він показує мінімальну граничну межу «виживання» підприєм­ства, до якої воно може опуститись в кризові моменти і знаходитись там лише в дуже короткий період.

Розрахунок точки беззбитковості (Q_min, шт.^[1]) здійснюють за формулою:

(12.1)

де Ціна – ціна реалізації продукції без ПДВ.

При даному аналізі особливо важливим є ретельний поділ (класифікація) всіх адміністративних та виробничо-збутових витрат на умовно-постійні (УПВ) та умовно-змінні витрати (УЗВ). Даний поділ здійснюється за ознакою залежності від зв'язку з обсягом виробництва.

Постійні витрати - це такі витрати, абсолютна величина яких у даний період при зміні обсягу виробництва в певних межах не змінюється. При істотних змінах обсягів виробництва, наслідком яких є зміни виробничої та органі­заційної структури підприємства, величина постійних витрат змінюється стрибкоподібно, після чого вона знову залишається постійною. Це витрати на утримання й експлуатацію будівель, споруд, управління цехом, орендна плата, заробітна плата управлінського штату та неосновних працівників, не задіяних безпосередньо у виробничому процесі (охоронці, вахтери, прибиральниці тощо). До постійних витрат відносять також витрати, які неістотно змінюються внаслідок зміни обсягів виробництва, тому їх називають умовно-постійними. Величина цих витрат є умовно-постійною ще й тому, що підприємство змушено їх нести не залежно чи працює підприємство чи змушене простоювати.

Змінні витрати - це такі витрати, величина яких у даний період безпосередньо залежить від обсягу виробництва. У свою чергу, змінні витрати поділяють на пропорційні, прогресивні і регресивні.

Пропорційні змінні витрати змінюються прямо пропорційно до обсягу виробництва (коефіцієнт пропорційності дорівнює одиниці). Це витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби, відрядну заробітну плату.

Прогресивні змінні витрати зростають у відносно більшій пропорції, ніж обсяг виробництва (коефіцієнт пропорційності більший за одиницю). До них можна віднести витрати на відрядно-прогресивну оплату праці.

Регресивні змінні витрати змінюються у відносно меншій про­порції, ніж виробництво (коефіцієнт пропорційності менший за одиницю). До цих витрат належать витрати на експлуатацію машин та устаткування, його ремонт тощо.

Поділ витрат на постійні та змінні дає змогу визначити кількісну залежність різних витрат від змін в умовах виробництва та реалізації при здійсненні планування, виборі варіантів рішень.

Графічно, точку беззбитковості в короткостроковому періоді (за місяць) можна зобразити таким чином див. (рис. 12.1):

З наведеного на рис. 12.1 графіку видно, що для досягнення "точки беззбитковості" (ТБ) своєї операційної діяльності підприємство повинно забезпечити такий обсяг реалізації продукції (Q_min), при якому сума чистого операційного прибутку (валового операційного прибутку за відрахуванням суми податкових платежів із нього) порівнюється із сумою витрат – як постійних, так і змінних. Визначення обсягу реалізації продукції, що забезпечує беззбиткову операційну діяльність у тривалому періоді має такі відмінності:

а) із ростом обсягу реалізації продукції періодично зростають постійні операційні витрати. Це пов’язано зі збільшенням парку використовуваних машин і устаткування, що призводить до росту амортизаційних від­рахувань; збільшенням чисельності працівників апарату управління, що призводить до росту витрат на його утримання тощо;

б) із насиченням ринку в результаті росту обсягу реалізації продукції підприємство змушене знижувати рівень цін, що призводить до певного зменшення темпів росту чистого операційного прибутку;

в) за рахунок більш економічного використання сировини й матеріалів, росту продуктивності праці операційного персоналу, укрупнення партій сировини і продукції, що закуповується, поступово знижується рівень змінних операційних витрат на одиницю продукції (так званий ефект економії на масштабах).

Крім того, даний методичний підхід аналізу «точки беззбитковості» дозволяє розв’язувати й дві обернені задачі:

1) визначення необхідних обсягів виробництва і збуту продукції для досягнення планового рівня (місячного) прибутку (Пр_пл.):

(12.2)

2) визначення очікуваного рівня (місячного) прибутку (Пр_пл., грн.) при планових (місячних) масштабах виробництва і збуту продукції (Q_пл ):

(12.3)

Враховуючи, що в даній економіко-математичній моделі аналізу точки беззбитковості (12.3) оперують чотирма змінними параметрами (ціна, грн.; умовно-змінні-витрати (УЗВ), грн.; умовно-постійні витрати (УПВ), грн. та обсяги виробництва та збуту, шт.), фінансовому аналітику можна досить легко застосовувати елементарне моделювання щодо впливу даних параметрів на результуючий показник і визначення оптимального його значення. Наприклад, врахування впливу фактору сезонності на ціну реалізації продукції дозволяє визначити, в які періоди підприємство буде мати найбільші чи найменші прибутки, а максимальна виробнича потужність підприємства під час виробництва (ступінь завантаження обладнання) дозволяють планувати максимально можливі обсяги задоволення попиту на ринку та отримання максимального прибутку.

Доповнюють експрес-аналіз точки беззбитковості також і показники межі фінансової стійкості (запас міцності) та коефіцієнт фінансової стійкості. Вони характеризують допустиму величину зниження виконання планових виробничо-збутових показників (доходності) по відношенню до крайньої межі рентабельності ( в точці беззбитковості).

На рис. 12.2 графічно (затемненою частиною)зображено запас фінансової стійкості (запас міцності) підприємства

Запас фінансової стійкості (запас міцності) визначає можливі границі маневру підприємства як в ціновій політиці, так і в зниженні натурального обсягу виробництва і реалізації продукції в процесі здійснення операційної діяльності в несприятливих ринкових умовах.

Кількісно запас фінансової стійкості (запас міцності) визначається як різниця між обсягами виробництва і реалізації при планових показниках і в критичній точці нульового порогу рентабельності:

, (12.4)

У вартісному вимірі "запас стійкості" визначається за такою формулою:

, (12.5)

Якщо показник запас фінансової міцності характеризуєзапас міцності підприємства в абсолютних величинах, то відносним показником є коефіцієнт фінансової стійкості, який характеризує цю допустиму межу зниження обсягів виробництва і збуту продукції до крайньої критичної межі у процентах:

, (12.6)

де ЗФМ – запас фінансової стійкості та Q_min – однаково вимірні показники (в шт. або грн.).

Послідовність виконання лабораторної роботи

Вихідні дані для виконання даної лабораторної роботи (на прикладі варіанта №30) представлені в табл. 12.1 і знаходяться в електронному вигляді в Додатку И (див. зведену Exel-таблицю місячних витрат підприємства).

Таблиця 12.1

Для проведення розрахунків та формування звіту про виконання лабораторної роботи необхідно створити власний файл на диску D “Призвіще студента -назва групи- Lab 12.xls».

Згідно представлених в Додатку А даних з Листа 1 EXEL-таблиці необхідно внести в червоне поле (D1) номер свого варіанту (згідно спискового номеру студента в журналі викладача) і провести перерахунок даних місячних витрат. Подальше виконання лабораторної роботи здійснювати на Листі 2 (ТБ) Додатку А (Exel-таблиці) в такій послідовності:

1) проведення класифікації витрат на умовно-постійні й умовно-змінні та визначеня їх значення;

2) розрахунок величини чистого доходу, валового та чистого прибутку. Ціна реалізації продукції (без ПДВ) розраховується за формулою: Ц_реал. = УЗВ/шт. +N^x25;

3) кількісний розрахунок точки беззбитковості Q_min підприємства;

4) побудова графіка точки беззбитковості та межі рентабельності підприємства. Дискретність відображення шкали обсягу виробництва 200 шт/міс, діапазон шкали (Q) 1-15 одиниць (до 3000 шт/міс).

5) розрахунок обсягів виробництва та збуту (Q_пл.) для досягнення планових показників прибутковості підприємства (Пр_пл. = N×20 000);

6) розрахунок можливих обсягів прибутковості підприємства (Пр_max) при досягненні ним максимальної (100%) виробничої потужності та обсягів збуту (Q_max = Q_min + 1 500 шт);

7) Розрахунок запасу фінансової стійкості (запасу міцності) та коефіцієнта фінансової міцності при виконанні планових показників прибутковості;