ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЧИННИК ОРГАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ

СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ В ГАЛУЗІ

Система управління охороною праці в галузі (СУОПГ) — сукупність органів управління підприємством, які на підставі чинних нормативно-правових актів здійснюють цілеспрямовану планомірну діяльність з виконання завдань охорони праці в галузі, скерованих на усунення неприпустимих ризиків.

Складається з 3-х центрів управління охороною праці:

- Державне управління;(кабмін:фонд соцстрахування, органи виконавчої влади)

- Управління з боку роботодавця чи власника підприємства;

- Управління з боку працівників підприємства

ОСНОВНІ НАПРЯМИ, ЗА ЯКИМИ ПОВИННА РОЗРОБЛЯТИСЯ СУОПГ

До основних напрямків, за якими повинна розроблятися СУОПГ слід віднести:

· розробку, конструювання та впровадження нових, безпечних технічних систем, машин, механізмів, обладнання і технологічних процесів;

· ліквідацію небезпечних і шкідливих чинників в умовах діючих галузевих організацій;

· розробку комплексу соціальних і санітарно-оздоровчих заходів для створення комфортних умов праці;

· покращення культури виробництва, промислової естетики;

· впровадження стандартів безпеки праці ССБП;

· дотримання правил, норм, інструкцій з техніки безпеки і виробничої санітарії;

· підвищення кваліфікації робітників та інженерно-технічних працівників;

· підвищення технологічної та трудової дисципліни

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАХОДИ, ЩО ПЕРЕДБАЧАЄ СУОПГ

СУОПГ передбачає такі організаційні заходи:

· щоденний розгляд питань охорони праці в низових ланках галузевих об'єктів.

· звіти керівників структурних підрозділів про стан техніки безпеки, про кількість виявлення порушень внаслідок щоденних перевірок охорони праці на робочих місцях.

ЗАВДАННЯ СУОПГ

- запобігання виробничого травматизму, професійних захворювань;

- навчати працівників безпечним методам праці;

- забезпечення безпеки технологічних процесів;

- забезпечення нормативних санітарно-гігієнічних умов праці;

- забезпечення працівників засобами колективного, індивідуального захисту;

- оптимальні режими праці та відпочинку;

- організація лікувально-профілактичного обслуговування працівників;

- удосконалення нормативної бази підприємства з питань охорони праці

ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА СУОПГ

Існує понад 110 функцій СУОПГ. Ці функції можна об'єднати за основними напрямками, що будуть визначати зміст профілактич­ної роботи з охорони праці. До основних напрямків можна віднести такі питання:

· розробка і впровадження організаційно-технічних і ліку­вально-профілактичних заходів;

· комплексний план поліпшення умов праці і санітарно-оздоровчих заходів на п'ять років;

· комплексний план заходів запобігання виробничому травматизму, професійним та загальним захворюванням на майбутній рік;

· номенклатурні заходи з охорони праці в колективному договорі;

· заходи щодо зниження рівня шуму і вібрації. В цей напрямок входить також розробка заходів по впровадженню технічних засобів захисту у весняно-літній та осінньо-зимовий період року.

Структура СУОП в галузі включає такі основні елементи:

· органи управління охороною праці на підприємстві;

· законодавство з охорони праці;

· управлінські рішення;

· організаційно-методичний орган;

· інформаційний орган;

· об’єкт управління.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЧИННИК ОРГАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ

Для створення ефективної системи управління охороною праці необхідна якісна, своєчасна і повна інформація про галузевий об'єкт. Всю інформацію, необхідну для СУОПГ, умовно можна поділити на нормативну і пізнавальну (обізнаність, поінформованість). Нор­мативна інформація дає уяву про необхідний стан об'єкту, а пізна­вальна дає характеристику його дійсного стану.

Нормативна інформація є досить стійкою, тобто такою, що відображає всі параметри і норми виробничого середовища згідно чинного законодавства за відповідний період часу для керованого об'єкту, а пізнавальна постійно змінюється.

Діяльність керівника будь-якого структурного підрозділу з охорони праці є нормативною тому, що вона регламентується рішення­ми різних державних і урядових органів.

До нормативної інформації з охорони праці належать, перш за все, норми права. Вони встановлюються державними органами і спрямовуються на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням та на поліпшення умов праці.

Норми права виражають волю держави, що ґрунтується на об'єктивних законах природи та суспільства, вносять в суспільні виробничі відношення необхідний порядок, визначають і регламен­тують поведінку людей, що спонукає їх до ефективної та продук­тивної діяльності.

Усі законодавчі акти, що визначають вимоги щодо поперед­ження травматизму і професійних захворювань, утворюють один з розділів трудового права — розділ охорони праці.

Усі правові норми, що регламентують діяльність у сфері тех­нічної безпеки, забезпечують проведення єдиної загальнодержав­ної політики з найважливіших питань охорони праці та оперативно відображають вимоги законів.

Норми з охорони праці умовно можна поділити на дві групи.

До першої групиналежать технічні норми, що визначають взаємовідносини людини з предметами та знаряддями праці. Вони є найбільш точними і однозначними.

До другої групиналежать правові норми, що регламентують діяння та поведінку людини в умовах виробництва і, на відміну від технічних, є більш абстрактними.

Правові норми з охорони праці розробляються і затверджуються вищими державними органами. Ці документи є нормативними і обов'язковими для виконання всіма галузевими об'єктами госпо­дарювання.

До пізнавальної інформаціїз охорони праці належать чин­ники виробничого середовища, що дають можливість визначити ступінь їх відповідності нормативам.

Якщо відхилення з деяких питань охорони праці має місце у галузевих організаціях, то пізнавальна інформація є підставою для корекції та приведення їх до нормативних значень шляхом розроб­ки комплексу ефективних заходів. Тому ця інформація має бути своєчасною, достовірною і виражатися у тих самих одиницях, що і нормативна.

Сьогодні чітко визначена система збору, зберігання, переда­вання та використання інформації, а саме, про:

1. Рівень виробничого травматизму, загальних і професійних захворювань;

2. Стан санітарно-побутового забезпечення працюючих;

3. Рівень механізації та автоматизації виробничих процесів;

4. Стан будівель, споруд, обладнання, території;

5. Рівень організації праці, режим праці і відпочинку;

6. Рівень кваліфікації персоналу, стан трудової і виробничої дисципліни.

Джерелом пізнавальної інформації про стан охорони праці на галузевих об'єктах є: акти комплексних обстежень і перевірок, акти про нещасні випадки і професійні захворювання, приписи органів державного нагляду, акти розслідування аварій, пожеж і ін.

Вибір джерел та методів збору інформації залежить від спе­цифіки господарювання галузевих об'єктів (ремонтні майстерні, розчинно-бетонні вузли та ін.) та мети, яку ставить перед собою керівник структурного підрозділу.

Облік, реєстрація, зберігання і накопичення такої інформації (експеримент, анкетування, лабораторний аналіз, звіт та ін.) важ­ливі для системи управління охороною праці в галузі.