Система управління охороною праці в організації

Система управління охороною праці на підприємстві (СУОПП) – це планомірна, цілеспрямована діяльність керівництва і персоналу підприємства (організації) щодо виявлення небезпек і усунення неприпустимого ризику для життя і здоров’я працівників у трудовому процесі [6, 21, 22, 45]. Структурна схема управління охороною праці в Україні наведена на рисунку 2.1.

Метою управління охороною праці є збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці, поліпшення виробничого побуту, попередження травматизму і профзахворювання.

Об’єктом управління охороною праці є діяльність структурних підрозділів, функціональних служб і всього колективу підприємства по забезпеченню здорових і безпечних умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках і підприємстві в цілому.

Управління охороною праці здійснюють: на підприємстві керівник, виробничих ділянках і в службах - керівники відповідних підрозділів і служб. Керівник забезпечує функціонування СУОП на підприємстві (рисунку 2.2).

Рисунок 2.1 - Структурна схема управління охороною праці в Україні

Рисунок. 2.2 - Блок-схема системи управління охороною праці на підприємстві (СУОП)

Організаційно-методичну роботу з управління охороною праці, організацію і контроль за функціонуванням СУОП на підприємстві і в усіх структурних підрозділах здійснює служба охорони праці, яка підпорядкована безпосередньо керівнику підприємства .

Нормативною базою СУОП є: Національна програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, Закон України "Про охорону праці", постанови Кабінету Міністрів України, Кодекс законів про працю України, інші законодавчі нормативні документи (діючі стандарти, правила, положення, інструкції), постанови і вказівки Держнаглядохоронпраці.

Процес управління виконанням завдань охорони праці на підприємстві і в кожному підрозділі здійснюється керівником підприємства (підрозділу) шляхом послідовного виконання таких функцій управління:

1) прогнозування і планування робіт з охорони праці;

2) організація роботи;

3) оперативне керівництво і координація;

4) стимулювання;

5) контроль, облік, аналіз роботи з охорони праці.

Прогнозування роботи з охорони праці на підприємстві і в його підрозділах здійснюється керівниками підприємства і його підрозділів на підставі аналізу причин травматизму та профзахворювань, а також шляхом збору пропозицій робітників та інженерно-технічних працівників, враховуючи вимоги нормативної документації, а також по результатах атестації і паспортизації умов праці, визначають необхідні заходи з охорони праці.

Організація процесу управління охороною праці здійснюється шляхом розробки на підприємстві Положення "Про обов'язки і відповідальність посадових осіб і працівників щодо охорони праці" та його виконання. Оперативне керівництво і координація роботи з охорони праці здійснюється керівництвом підприємства і його підрозділів шляхом застосування відповідних методів управління: організаційно-розпорядчих; соціально-психологічних і економічних [6, 24].

Організаційно-розпорядчі методи включають в себе виконання посадових обов'язків з охорони праці, видання і виконання наказів, розпоряджень, постанов.

Соціально-психологічні методи управління включають в себе: навчання і виховання персоналу, проведення інструктажів, моральне стимулювання, особистий приклад керівника щодо виконання вимог охорони праці. Для попередження травматизму слід для відповідальних професій застосовувати профвідбір і профорієнтацію, попереджувати допуск до роботи людей у хворобливому і нетверезому стані, вести боротьбу зі шкідливими звичками, підвищувати культуру виробництва.

Економічні методи управління охороною праці полягають в матеріальному стимулюванні роботи з охорони праці.

Контроль, облік і аналіз роботи з охорони праці на підприємствах здійснюють генеральний директор, служба охорони праці, головні спеціалісти, керівники виробничих ділянок згідно з посадовими обов’язками.

Основними видами контролю за станом охорони праці є :

- повсякденний контроль з боку керівників робіт, та інших посадових осіб;

- контроль з боку служби охорони праці підприємства;

- контроль з боку уповноваженого з охорони праці трудового колективу;

- нагляд з боку інспекторів Держгірпомнагляду.

Повсякденний контроль щодо попередження травматизму і профзахворювань проводиться керівниками всіх рівнів підприємства шляхом виявлення порушників безпечних методів праці, порушень правил та норм з охорони праці і прийнятті до порушників заходів дисциплінарного, громадського та матеріального впливу.

Керівник дільниці, механік перед початком роботи перевіряє стан робочих місць, справність механізмів, машин, обладнання і на протязі всього робочого дня здійснює контроль за виконанням підлеглими робітниками правил і інструкцій з охорони праці, додержанням встановленої технології виконання робіт.

У разі виявлення порушень інструкцій з охорони праці керівник робіт зобов'язаний провести з порушником позаплановий інструктаж, зробити запис в журналі оперативного контролю про прийняті до порушника заходи.

2.1.4 Травматизм та професійні захворювання в галузі. Розслідування нещасних випадків

Відповідно до ДСТУ 2293-99 «Охорона праці. Терміни та визначення основних понять» [6] нещасний випадок на виробництві - це раптове погіршення стану здоров'я чи настання смерті працівника під час виконання ним трудових обов'язків внаслідок короткочасного (тривалістю не довше однієї робочої зміни) впливу небезпечного або шкідливого чинника.

Причини виробничого травматизму та профзахворюваності [18, 23, 28]:

1) технічні:

- недосконалість технологічних процесів;

- несправність виробничого устаткування, механізмів, інструментів;

- конструктивні недоліки устаткування, недосконалість або відсутність захисних пристроїв;

- зношеність устаткування.

2) організаційні:

- порушення вимог, інструкцій, норм, правил, стандартів;

- відсутність або неналежне проведення навчання з питань охорони праці;

- брак належного контролю та нагляду;

- порушення норм та правил планово-попереджувального ремонту;

- незадовільні організація та утримання робочого місця;

- невиконання заходів щодо охорони праці;

- порушення виробничої дисципліни.

3) психофізіологічні:

- тип нервової системи людини (характер та темперамент).

Кожен шостий нещасний випадок зі смертельним наслідком трапляється з технічних причин. Рівень легального травматизму на приватних підприємствах у 2,5 рази вищий ніж на державних.

Наслідки травматизму і професійних захворювань:

· соціальні – втрата здоров’я та життя людини, зниження темпів розвитку суспільного виробництва;

· економічні – зниження продуктивності праці, матеріальні збитки, витрати за лікарняними листами, компенсації за важкі та шкідливі умови праці, штрафні санкції.

Методи аналізу виробничого травматизму та профзахворювань:

· статистичний метод базується на вивчені травматизму за статистичними документами;

· монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого місця, санітарно-гігієнічних умов праці;

· топографічний метод ґрунтується на зазначених на карті-плані цеху зонах підвищеної небезпеки, де сталися нещасні випадки;

· економічний метод полягає у вивченні та аналізі економічних втрат, що спричинені виробничим травматизмом;

· метод експертних оцінок базується на експертних висновках умов праці, на виявленні відповідності технологічного процесу, обладнання, інструментів вимогам стандартів та ергономічним вимогам.

Заходи щодо попередження та усунення причин виробничого травматизму та професійних захворювань [28, 38]:

технічні:

· застосування технічних засобів, що запобігають дії на працюючого небезпечних та шкідливих факторів;

· розроблення та впровадження безпечного устаткування;

· механізація та автоматизація технологічних процесів;

· модернізація технологічного обладнання.

організаційні:

· правильна організація роботи, навчання, контроль та нагляд за охороною праці;

· розроблення перспективних планів зниження травматизму, своєчасного виконання заходів щодо охорони праці;

· дотримання трудового законодавства, міжгалузевих нормативних актів про охорону праці;

· упровадження безпечних методів наукової організації праці;

· проведення оглядів, лекційної та наочної пропаганди з питань охорони праці;

· моральне та матеріальне заохочення за активну роботу з охорони праці.

санітарно-гігієнічні:

· створення нормативних умов мікроклімату на робочих місцях;

· забезпечення робочих місць відповідним освітленням, вентиляційними системами, системами опалення та кондиціювання;

· обладнання місць для відпочинку працівників;

· обладнання санітарно-побутових кімнат;

· виявлення та усунення джерел виробничого шуму, вібрації, випромінювань.

правові:

· виконання законодавчих актів, норм та правил з охорони праці, охорона праці жінок, підлітків та інвалідів;

· регулювання режимів праці та відпочинку;

· укладання колективного договору, угоди з охорони праці;

· своєчасне розроблення інструкцій з техніки безпеки, виробничої санітарії;

· розслідування нещасних випадків на виробництві.

економічні:

· цільове використання коштів, що виділені на охорону праці;

· широке залучення коштів із фондів підприємства, позик банків для поліпшення умов праці.

Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві здійснюється згідно до «Прядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» від 30.11.2011 р..

Розслідування проводиться у разі раптового погіршення стану здоров'я працівника [11, 12, 13] або особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, одержання ними поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь одержання теплового удару, опіку, обмороження, у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, у разі зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків, а також у разі смерті працівника на підприємстві.

До гострих професійних захворювань і гострих професійних отруєнь належать захворювання та отруєння, спричинені впливом небезпечних факторів, шкідливих речовин не більше ніж протягом однієї робочої зміни. Гострі професійні захворювання спричиняються впливом хімічних речовин, іонізуючого та неіонізуючого випромінювання, значним фізичним навантаженням та перенапруженням окремих органів і систем людини. До них належать також інфекційні, паразитарні, алергійні захворювання.