Обмеження авторського права

Майнові авторські права обмежуються законодавством про авторське право у часі, територіально, а також в окремих випадках – вінтересах суспільства.

Строк чинності авторського праваВідповідно до статті 446 Цивільного кодексу України та статті 28Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторське

право на твір виникає внаслідок факту його створення і починаєдіяти від дня створення протягом усього життя автора і 70 роківпісля його смерті.

Але із загального правила передбачено такі винятки:

1) строк охорони творів, створених у співавторстві, діє протягомусього життя і 70 років після смерті останнього співавтора;

2) строк охорони творів посмертно реабілітованих авторів дієпротягом 70 років після їх реабілітації;

3) твір, який уперше було опубліковано після смерті автора, алев межах 30 років після смерті, діє протягом 70 років від датиопублікування твору;

4) для творів, які були обнародувані анонімно або підпсевдонімом, авторське право діє протягом 70 років від датиобнародування. Якщо взятий автором псевдонім не викликаєсумніву щодо особи автора або якщо авторство твору,оприлюдненого анонімно або під псевдонімом,розкривається не пізніше ніж через 70 років після

оприлюднення твору, застосовується загальне правило;

5) у разі, коли весь твір публікується (оприлюднюється) неводночас, а послідовно у часі томами, частинами, випусками,серіями тощо, строк дії авторського права визначаєтьсяокремо для кожної опублікованої (оприлюдненої) частини

твору.В усіх зазначених випадках чинність авторського права починається з 1 січня року, наступного за роком, у якому мали місце зазначені юридичні факти.

Твори, на які авторське право скінчилося, вважаються суспільним надбанням.

Вільне використання творів без виплати винагородиВипадки вільного використання творів без виплати авторськоївинагороди встановлено статтями 21-25 Закону України «Про авторське право і суміжні права».Стаття 21 визначає порядок вільного використання творів іззазначенням імені автора.

Відповідно до вказаної статті без згоди автора (чи іншої особи,яка має авторське право), але з обов'язковим зазначенням іменіавтора і джерела запозичення, допускається:

- використання цитат

- використання літературних і художніх творів в обсязі,виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях,передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах

навчального характеру;

- відтворення у пресі, публічне виконання чи публічнесповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналахстатей з поточних економічних, політичних, релігійних тасоціальних питань чи публічно сповіщених творів такого жсамого характеру у випадках, коли право на таке відтворення,публічне сповіщення або інше публічне повідомленняспеціально не заборонено автором;

- відтворення з метою висвітлення поточних подій засобамифотографії або кінематографії,

- відтворення у каталогах творів, виставлених на доступнихпубліці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях;

- видання випущених у світ творів рельєфно-крапковимшрифтом для сліпих;

- відтворення творів для судового і адміністративногопровадження в обсязі, виправданому цією метою;

- публічне виконання музичних творів під час офіційних ірелігійних церемоній, а також похоронів в обсязі,виправданому характером таких церемоній;

- відтворення з інформаційною метою у газетах та іншихперіодичних виданнях, передача в ефір або інше публічнесповіщення публічно виголошених промов, звернень,доповідей та інших подібних творів у обсязі, виправданомуоставленою метою;

- відтворення твору в цілях і за умов, передбачених статтями22-25 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Відповідно до статті 23 дозволено вільне відтворення примірників твору для навчання.

Окрему групу видів вільного використання творів становлятьдеякі випадки використання комп'ютерних програм.Особа, яка правомірно володіє примірником комп'ютерної програми, має право без згоди автора або іншого суб’єкта авторськогоправа, внести до комп'ютерної програми зміни (модифікації) зметою забезпечення її функціонування на технічних засобах особи,яка використовує ці програми, і вчинити дії, пов'язані з функціонуванням комп'ютерної програми відповідно до її призначення. Вільне використання творів з виплатою винагородиВ умовах, коли визначити масштаби фактичного використання таких творів практично неможливо, Україна,

як і інші країни, ввела до свого законодавства правила, що дозволяють вільне відтворення аудіовізуальних творів і фонограм в особистих цілях («приватне копіювання»), але з обов’язковою виплатоювинагороди авторам, виконавцям і виробникам фонограм.Частиною 2 статті 25 Закону України «Про авторське право і

суміжні права» встановлено, що твори і виконання, зафіксовані уфонограмах, відеограмах, їх примірниках, допускається відтворювати у домашніх умовах виключно в особистих цілях або для звичайного кола сім’ї чи близьких знайомих цієї сім’ї без дозволу автора(авторів), виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм,

але з виплатою винагороди.

Поняття суміжних прав.

Цив кодекс глава 37

Сумі́жні права́ — тип прав на інтелектуальну власність, спрямованих забезпечити охорону інтересів фізичних та юридичних осіб, що сприяють створенню творів, які після створення стають доступними для широкого загалу.

Підґрунтям для виникнення суміжних прав є твір автора, який може бути певним шляхом розповсюджений. Наприклад, носіями суміжних прав є диригент і музикант, які виконують твір композитора, студія звукозапису, яка вперше здійснила запис компактного диска співака; телекомпанія, яка транслює свої програми. Чинне цивільне законодавство забезпечує правову охорону суміжних прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення.

Об'єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об'єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу їх вираження є:• будь-які способи виконання творів літератури і мистецтва, включаючи твори фольклору;

• запис будь-якого виконання або інші звуки на фонограмі;

• сповіщення програм шляхом трансляції в ефір і по проводах;

• відеограми.

До первинних суб'єктів суміжних прав цивільне законодавство відносить:

· виконавців (актори, співаки, музиканти, диригенти, танцюристи та інші особи, які виконують роль, співають, декламують, особи, які виконують естрадні, лялькові номери);

· виробників фонограм (фізичні або юридичні особи, які вперше здійснили запис будь-якого виконання чи інших звуків на фонограмі — плівці, кіноплівці, магнітофонній стрічці тощо);

· організації мовлення (юридичні особи, які використовують твори літератури і мистецтва у своїх передачах як в ефірі, так і по проводах — телерадіоорганізації).

Суб'єктами суміжних прав є також інші особи, які набули прав відповідно до договору чи закону.