Особисті немайнові авторські права

На міжнародному рівні особисті немайнові права автора буливизнані в 1928 році Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів. Відповідно до якої конвенції автор має право:

- на авторство, тобто право вимагати визнання свого авторствана свій твір;

- на захист репутації, тобто право протидіяти будь-якомуперекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі ірепутації автора.

Зазначені права закріплено визнаються статті423, 438 та 439 Цивільного кодексу України та стаття 14 ЗаконуУкраїни «Про авторське право і суміжні права».Право авторства є невіддільним від особистості автора. Правоавторства є правом абсолютним, породжується власне фактомстворення твору і не залежить від того, чи обнародувано цей твір чині, чи створено його в порядку виконання службового завдання абонезалежно від нього, чи використовується твір будь-ким чи ні. Длявизнання особи автором твору не потрібне виконання будь-якоїформальності або чиєї-небудь згоди.

Усі інші права як особистого немайнового, так і майнового характеру похідні від права авторства,оскільки надаються автору лише тому, що він має право авторства.

Порушенням права авторства є плагіат, тобто оприлюднення(опублікування) повністю або частково чужого твору під іменемособи, яка не є автором цього твору (стаття 50 Закону України «Проавторське право і суміжні права»).У деяких випадках визнання права на авторство є проблематичним. Наприклад, коли відбувається написання твору на замовленнябагатої людини або політичного діяча, які потім публікують твір підвласним іменем. Таких авторів називають гетеронімними.

Право на захист твору від зміни має особливе значення на стадії підготовки твору до обнародування. Порушення права на захистрепутації - одне з тих порушень авторського права, що найчастішезустрічаються.

Національним законодавством перелік особистих немайновихправ автора може бути розширено або уточнено їх зміст. Так, відповідно до законодавства України за автором закріплюється право наавторське ім'я та право на недоторканність твору.

Ім’я автора – це сукупність слів чи знаків, що ідентифікують автора: прізвище та ім’я автора; ім’я та по батькові автора; ініціали автора; псевдонім автора; прийнятий автором знак (сукупність знаків)тощо.

Згідно з правом на авторське ім’я автор може використовуватиабо дозволяти використання твору під своїм справжнім ім'ям; підвигаданим ім'ям, вибраним для позначення свого авторства (псевдонімом) або без позначення імені (анонімно).

Право на авторське ім'я може бути реалізовано шляхом опублікування твору без зазначення імені автора твору (анонімно). Утакому разі воля автора направлена на те, щоб не пов'язувати створений ним твір зі своїм ім'ям. Іноді ім'я автора не зазначають узв'язку з існуючим порядком опублікування тих або інших творів,наприклад, передових статей у газетах і журналах, статей у довідниках і словниках. Авторство на анонімно опублікований твір підтверджується організацією, яка використала твір і якій, як правило,відоме справжнє ім'я.

Право на недоторканність твору означає, що ніхто не має правапереробляти твір без дозволу автора (це положення перенесено зрадянського законодавства). Відповідно до статті 439 Цивільного кодексу України у разі смерті автора недоторканність твору охороняється особою, уповноваженою на це автором. За відсутності такого повноваження недоторканність твору охороняється спадкоємцями автора, а також іншимизаінтересованими особами.

До особистих немайнових авторських прав належить і право наопублікування. Право на опублікування визначає особливий інтересавтора, який не забезпечується ніяким іншим суб’єктивним авторським правом. У автора повинна бути можливість здійснення контролю за випуском в обіг матеріальних носіїв твору. Цей інтерес

потребує суспільного визнання та правового захисту, який можебути гарантовано шляхом закріплення за авторами творів самостійного суб’єктивного права на опублікування.Право на опублікування визначається як визнання за автором

можливості випуску в обіг примірників твору в кількості, достатнійдля задоволення розумних потреб публіки з врахуванням характерутвору. Зазначене право включає і майнові інтереси автора.

Особисті майнові права автора поділяються на дві категорії:позитивні і негативні.

Позитивними є право на обнародування та право на відзив (відкликання), які вимагають активних дій з боку автора щодо реалізаціїсвоїх прав.Негативні або захисні - є інші права авторства, захист репутації,оскільки вони направлені на утримання інших суб’єктів від активнихдій, які можуть порушити права автора.

Майнові авторські права.

Майнові права стосовно творів - це права авторів, через які реалізуються матеріально-фінансові інтереси автора.Відповідно до статті 440 Цивільного кодексу України майновимиправами автора на твір є:

а) право на використання твору;

б) виключне право дозволяти використання твору;

в) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в

тому числі забороняти таке використання;

г) інші майнові права, встановлені законодавством.

Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше невстановлено договором чи законом.На відміну від вказаної статті Цивільного кодексу України стаття

15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» право навикористання твору визначає як виключне право. Це є більш коректним, оскільки право на використання твору за своєю юридичноюприродою є виключним. Особливість його полягає у тому, що лишеавтор може вирішувати всі питання, пов’язані з наданням третімособам доступу до творів та щодо доцільності (готовності) твору до

оприлюднення.Автор має стільки прав на використання твору, скільки існує способів можливого його використання не тільки на момент створення,а й протягом строку правової охорони.

У статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»виключне право визначено як майнове право особи, яка має щодотвору, виконання, постановки, передачі організації мовлення,фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, навикористання цих об’єктів авторського права і (або) суміжних прав

лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їхвикористання іншим особам у межах визначеного строку.Відповідно до Цивільного кодексу України та Закону України«Про авторське право і суміжні прав» авторові належать виключні

права дозволяти використання творів такими способами:опублікування (випуск твору в світ) - будь-який спосіб повідомлення твору невизначеному колу осіб, в тому числі видання, публічне виконання, публічний показ, передача по радіо та телебаченню,

відображення в загальнодоступних електронних системах інформації.

Твір не може бути опубліковано, якщо він порушує право людини на таємницю її особистого та сімейного життя, завдає шкоди громадському порядку, здоров’ю та моральності населення.Ніхто не може опублікувати твір без згоди автора, крім випадків,встановлених законом.

У разі смерті автора його правонаступники мають право опублікувати твір, якщо це не суперечить волі автора.

Виключне право суб’єкта авторського права дозволяти іншимособам відтворення твору, що охороняється, будь-яким способом і вбудь-якій формі є основним правом у сфері авторського права.Праву на відтворення присвячено статтю 9 Бернської конвенції.Зазначене право, що становить власне основу авторського права,

було включено до Конвенції лише під час її Стокгольмського пере

гляду в 1967 році.

Переклади творів - це передача твору мовою, відмінною відмови оригіналу.Переклад повинен передавати зміст і стиль твору у достовірному і неспотвореному вигляді. Тому вимогою для здійснення перекладу є отримання відповідного дозволу у автора.

Перекладач працює з текстом, написаним іншою особою, докладаючи при цьому розумові зусилля, передаючи іншою мовою думк автора. Переклад як такий є твором, який не може існувати безтвору, який перекладається.

Право на публічне виконання стосується музичних, драматичних, хореографічних, літературних і деяких інших творів. Зазначен право може реалізуватися по відношенню до ще не оприлюдненихтворів, так і творів, які вже оприлюднені.

Публічне виконання не передбачає обов’язкового без посеред нього «живого» контакту публіки з твором. Воно може опосередковуватися технічними засобами, за допомогою яких розширюєтьсяаудиторія; публіка може перебувати не тільки в тому місці, в якомутвір безпосередньо виконується, а й за його межами. Важливо

лише, щоб твір сприймався публікою одночасно з його сповіщенм.

Публічна демонстрація та публічний показ. Поняття «публічний

показ» включає в себе поняття «публічна демонстрація».Публічний показ – будь-яка демонстрація оригіналу або примірника твору, його виконання, фонограми, відеограми, передачі організації мовлення, в яких зафіксований твір, за згодою суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо або на екрані за

допомогою плівки, слайда, телевізійного кадру тощо. При публічному показі твір або будь-яка його частину простодемонструють публіці без вчинення автором або іншою особоюбудь-яких активних дій. При цьому відбувається прямий контакт

твору з глядачем.Право на публічний показ може бути здійснено лише щодо тво-

рів, зафіксованих на будь-якому матеріальному носієві.

Право надавати дозвіл на розповсюдження допомагає авторуобмежити територію, на якій розповсюджуватимуться (тобто перебуватимуть у цивільному обігу) виготовлені за його згодою примірники твору.

Якщо примірники правомірно опублікованого твору введені здозволу автора в цивільний обіг шляхом продажу або іншої передачі власності, то допускається їх подальше розповсюдження беззгоди автора і без виплати винагороди.