Порушення права на сорт рослин, породу тварин

Захист прав селекціонерів і патентовласників здійснюють переважно в юрисдикційному порядку, який поділяється на загальний і спеціальний порядки.

Загальним порядком є судовий порядок, у якому розглядають всі спори, пов'язані із застосуванням законодавства про охорону сортів і порід тварин.

Спеціальним порядком вважають звернення до адміністративної процедури захисту порушених прав.

Вибір способів захисту з можливих зумовлений характером порушення права і природою самого порушення.

Захист прав на сорти рослин передбачений статтями 53-55 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин».

Суди відповідно до їхньої компетенції розглядають суперечки про:

• надання прав на сорти та їх державну реєстрацію; • сорти, створені у зв'язку з виконанням службових обов'язків або за дорученням роботодавця; • авторство на сорт; • винагороду авторам; • укладання та виконання ліцензійних договорів; • визначення власника сорту; • визнання прав на сорт недійсними; • дострокове припинення прав; • порушення особистих немайнових і майнових прав на сорт; • визнання сорту придатним для використання в Україні тощо.

Суд має право постановити рішення чи ухвалу про:

• відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної порушенням прав на сорт, з визначенням розміру відшкодування; • відшкодування збитків, завданих порушенням майнових прав на сорт; • стягнення з порушника отриманого внаслідок порушення прав доходу, у тому числі упущену власником сорту вигоду; • стягнення компенсації, яку визначає суд, у розмірі від 10 до 50 тис. мінімальних заробітних плат, з урахуванням того, чи було вчинено порушення без наміру або навмисно, замість відшкодування збитків або стягнення доходу; • припинення дії, яка створює загрозу порушенню прав на сорт.

Суд може накласти на порушника штраф у розмірі 10% від суми, присудженої судом на користь позивача. Кошти, отримані внаслідок стягнення штрафів, передають у встановленому порядку до Державного бюджету України.

71. Порядок захисту права на сорт рослин, породу тварин.

Немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин передбачаються ст. 37 Закону «Про охорону прав на сорти рослин». їх зміст в основному відповідає ст. 423 ЦК. Названий Закон не допускає виникнення немайнових прав на сорт рослин у інших осіб (крім автора) або передання таким особам особистих немайнових прав на сорт рослин. Стосовно права авторства ч. З ст. 37 ЦК прямо забороняє його відчуження або інше передання. Немайнові права на сорт рослин підтверджуються свідоцтвом про авторство на сорт.

Захист прав селекціонерів і патентовласників здійснюють переважно в юрисдикційному порядку, який поділяється на загальний і спеціальний порядки.

Загальним порядком є судовий порядок, у якому розглядають всі спори, пов'язані із застосуванням законодавства про охорону сортів і порід тварин.

Спеціальним порядком вважають звернення до адміністративної процедури захисту порушених прав.

Вибір способів захисту з можливих зумовлений характером порушення права і природою самого порушення.

Захист прав на сорти рослин передбачений статтями 53-55 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин».

Суди відповідно до їхньої компетенції розглядають суперечки про:

• надання прав на сорти та їх державну реєстрацію; • сорти, створені у зв'язку з виконанням службових обов'язків або за дорученням роботодавця; • авторство на сорт; • винагороду авторам; • укладання та виконання ліцензійних договорів; • визначення власника сорту; • визнання прав на сорт недійсними; • дострокове припинення прав; • порушення особистих немайнових і майнових прав на сорт; • визнання сорту придатним для використання в Україні тощо.

Суд має право постановити рішення чи ухвалу про:

• відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної порушенням прав на сорт, з визначенням розміру відшкодування; • відшкодування збитків, завданих порушенням майнових прав на сорт; • стягнення з порушника отриманого внаслідок порушення прав доходу, у тому числі упущену власником сорту вигоду; • стягнення компенсації, яку визначає суд, у розмірі від 10 до 50 тис. мінімальних заробітних плат, з урахуванням того, чи було вчинено порушення без наміру або навмисно, замість відшкодування збитків або стягнення доходу; • припинення дії, яка створює загрозу порушенню прав на сорт.

Суд може накласти на порушника штраф у розмірі 10% від суми, присудженої судом на користь позивача. Кошти, отримані внаслідок стягнення штрафів, передають у встановленому порядку до Державного бюджету України.