СТРУКТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ ВИПУСКНОЇ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ (ВКР) ТА ПРАВИЛА ЇХ ОФОРМЛЕННЯ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Та вимоги щодо підготовки випускних робіт

студентів зі спеціальності «Переклад»

6.020303(бакалавр) та 7.02030304(спеціаліст)

Затверджено:

редакційно-видавничою секцією

науково-методичної ради ДДТУ

Протокол № _____

від „____” ___________ 2012 р.

Дніпродзержинськ

Розповсюдження і тиражування без офіційного дозволу Дніпродзержинського державного технічного університету заборонено.

Методичні вказівки та вимоги щодо підготовки випускних робіт студентів зі спеціальності «Переклад» 6.020303 (бакалавр) та 7.02030304 (спеціаліст). Укл. Воронова З.Ю., Бєляков В.І. – Дніпродзержинськ, ДДТУ, 2012 р. – 38 с.

Укладачі: к. філол. н., доц. Воронова З.Ю.,

ст. викладач Бєляков В.І.

Відповідальний за випуск: к. філол. н., доц. Воронова З.Ю.

Рецензент: к. філол. н., доц., Ктитарова Н.К.

Затверджено на засіданні кафедри перекладу,

протокол № 3 від 16 жовтеня 2012р.

У методичних вказівках подано основні правила виконання та оформлення випускних робіт бакалаврів та дипломних робіт спеціалістів зі спеціальності «Переклад», які відбивають вимоги відповідних державних стандартів. Можуть бути використані студентами при упорядкуванні звітів про практику, оформленні курсових робіт, рефератів та іншої навчально-наукової продукції.

ЗМІСТ

ВСТУП

Підготовка кваліфікованих працівників здійснюється за освітньо-кваліфікаційними рівнями (ступеневою освітою) згідно з відповідними освітньо-професійними програмами.

Бакалавр– освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, що свідчить про наявність фундаментальної підготовки за відповідним напрямом, освоєнні початків спеціалізації і виробленню навичок виконання дослідницьких робіт.

Випускна кваліфікаційна робота бакалавра повинна бути закінченою розробкою на задану тему, що написана особисто автором під керівництвом наукового керівника, свідчить про уміння автора працювати з літературою, узагальнювати і аналізувати фактичний матеріал, використовуючи теоретичні знання і практичні навички, отримані при освоєнні професійної освітньої програми, що містить елементи наукового дослідження. Випускна кваліфікаційна робота бакалавра може ґрунтуватися на узагальненні виконаних випускником курсових робіт або мати компілятивний характер.

Спеціаліст – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді перекладацької та педагогічної діяльності.

Випускна кваліфікаційна робота спеціаліста (дипломна робота) – кваліфікаційне навчально-наукове дослідження студента, яке виконується особисто автором під керівництвом наукового керівника на завершальному етапі навчання у вищому навчальному закладі. Вона має комплексний характер і пов’язана з використанням набутих студентом знань, умінь та навичок зі спеціальних дисциплін. Нею передбачено систематизацію, закріплення, розширення теоретичних і практичних знань зі спеціальності та застосування їх при вирішенні конкретних наукових, дослідницьких та інших завдань. У більшості випадків дипломна робота є поглибленою розробкою теми курсової роботи студента-випускника.

Матеріали, надані у методичних вказівках, допоможуть студентам перекладачам правильно, згідно з кваліфікаційними вимогами, написати, оформити та захистити випускну або дипломну роботу.

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ВИКОНАННЯ ВИПУСКНИХ РОБІТ БАКАЛАВРА ТА СПЕЦІАЛІСТА.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Протягом чотирьох років навчання студенти-філологи виконують різного роду індивідуальну та самостійну роботу, яка допомагає їм здобути та засвоїти певні навички наукової роботи. Серед таких робіт, слід зазначити, перш за все, написання творчих завдань за дисциплінами, які вивчаються протягом навчання, конспектування першоджерел, проведення перекладацької та педагогічної практики та написання звітів за їх результатами. Окремим видом наукової роботи студентів є курсова робота (див. Додаток 5). Саме написання курсової роботи надає змогу студентові оволодіти методикою та навичками наукової роботи, які передбачають вміння пошуку літератури за темою, складання плану дослідження, встановлення об’єкту, предмету дослідження, розробка завдань та гіпотез, а також, що досить важливо, отримати навички наукового стилю написання тексту. Постійне виконання студентами наукових робіт протягом навчання, надає їм змогу підготовити та написати випускну роботу на здобуття кваліфікації «бакалавр» та дипломну роботу на здобуття кваліфікації «спеціаліст», яка є підсумком їх багаторічної наукової діяльності, на високому рівні.

Отже, значення кваліфікаційних робіт полягає в придбанні навичок самостійного рішення теоретичних, практичних проблем з наукових позицій і письмового викладу одержаних результатів. Такі навички є необхідними не тільки академічним вченим і дослідникам, але і всім, хто бажає присвятити себе будь-якій інтелектуальній професії.

Вищезазначені кваліфікаційні роботи не є переказом вивченого матеріалу, а є його творчими переробками на основі знайомства із станом досліджень з обраної теми і самостійного грамотного застосування понятійного апарату науки та методологічних підходів.

Кваліфікаційні роботи не можуть бути цілком простою компіляцією і складатися з фрагментів статей та книг. Вони повинні мати структуру, яка наповнена однорідним науковим змістом: фактами, даними, що розкривають взаємозв’язок між явищами, аргументами. Містити щось нове: узагальнення великого обсягу літератури, матеріалів емпіричних досліджень, через що виявляється авторське бачення поставленої проблеми та її рішення.

ВАЖЛИВО! Випускні кваліфікаційні роботи (далі ВКР) повинні виявляти високий рівень професійної ерудиції випускника, його методичну підготовленість, володіння уміннями і навиками професійної діяльності.

ВКР є закінченою учбово-науковою роботою, що представляє результати теоретичного дослідження і емпіричного дослідження, методичної розробки або прикладного дослідження у вигляді апробованого проекту (програми) філологічного дослідження. Теоретичне дослідження, з одного боку, і емпіричне дослідження, методична розробка або прикладне дослідження, з іншого, повинні бути співвіднесені по глибині опрацьовування і об’єму опису. Але загальні вимоги до випускних робіт бакалаврів, порівняно з вимогами, що висуваються до дипломних робіт спеціалістів різняться.

ВКР бакалавра повинна бути закінченою розробкою на задану тему, що написана особисто автором під керівництвом наукового керівника, свідчить про уміння автора працювати з літературою, узагальнювати і аналізувати фактичний матеріал, використовуючи теоретичні знання і практичні навики, отримані при освоєнні професійної освітньої програми, що містить елементи наукового дослідження.

ВКР бакалавра може ґрунтуватися на узагальненні виконаних випускником курсових робіт або мати компілятивний характер і готуватися до захисту в заключний період теоретичного навчання.

Об’єм ВКР бакалавра, як правило, повинен бути в межах 40-60 сторінок стандартного друкарського тексту (не враховуючи додатків).

Оформлення ВКР бакалавра повинне відповідати вимогам, викладеним у відповідних розділах цих методичних рекомендацій.

До ВКР бакалавра висуваються такі основні вимоги:

§ актуальність теми, відповідність її сучасному стану певної галузі науки та перспективам розвитку, практичним завданням відповідної сфери;

§ вивчення та критичний аналіз монографічних і періодичних видань з теми; вивчення та характеристика історії досліджуваної проблеми та її сучасного стану, а також передового досвіду роботи у відповідній галузі; застосування сучасних інформаційних технологій щодо бібліографічного пошуку;

§ визначення і чітка характеристика об’єкта, предмета, мети, завдань і методів дослідження;

§ аналіз і узагальнення фактичного матеріалу, його обґрунтування;

§ висновки та практичні рекомендації.

У ВКР спеціаліста обов’язково повинні бути присутніми результати репрезентативних самостійно проведених досліджень, що мають на меті підтвердити наукові гіпотезі дипломника з питань обраної проблеми, а також підтвердити високий професійній рівень дипломника як спеціаліста, що володіє теоретичними знаннями і практичними навичками за спеціальністю.

ВКР спеціаліста повинна містити ширший і ґрунтовніший аналітичний огляд, включати різноманітнішу обробку даних і більш розгорнені інтерпретації отриманих даних порівняно з роботою бакалавра.

Об’єм ВКР спеціаліста, як правило, повинен бути в межах 60-80 сторінок стандартного друкарського тексту (не враховуючи додатків).

До ВКР спеціаліста висуваються такі основні вимоги:

§ актуальність теми, відповідність її сучасному стану певної галузі науки та перспективам розвитку, практичним завданням відповідної сфери;

§ вивчення та критичний аналіз монографічних і періодичних видань з теми; вивчення та характеристика історії досліджуваної проблеми та її сучасного стану, а також передового досвіду роботи у відповідній галузі; застосування сучасних інформаційних технологій щодо бібліографічного пошуку;

§ визначення і чітка характеристика об’єкта, предмета, мети, завдань і методів дослідження;

§ опис та аналіз проведених автором досліджень;

§ узагальнення результатів, їх обґрунтування, висновки та практичні рекомендації.

Таким чином, випускна робота бакалавра та спеціаліста є студентським кваліфікаційним учбово-науковим твором, присвяченим самостійній розробці вибраної проблеми. Вона має риси наукового твору. В ній чітко сформульовані проблема і дослідницькі питання, обґрунтована їх актуальність, проаналізований ступінь вивченості проблеми, стан її дослідження; вона виконується на основі знайомства з теоретичними підходами до проблеми, використовування методологічних знань; містить наукові висновки, що мають значення для подальших досліджень проблеми і, таким чином, носить цілісний, однорідний і завершений характер.

Порядок виконання ВКР : .

1. Формулювання теми і складання завдання та календарного плану етапів ВКР (див. Додатки 2 та 4).

2. Систематизація матеріалу як результат роботи над джерелами. Для ВКР спеціалістів - проведення досліджень, аналіз одержаних даних.

3. Підготовка тексту, його технічне оформлення і здача роботи науковому керівнику.

4. Доробка тексту згідно зауваженням наукового керівника і здача остаточного варіанту тексту на кафедру.

5. Підготовка до захисту, що включає

· складання доповіді виступу;

· вивчення зауважень рецензента;

· отримання допуску до захисту на засіданні кафедри.

6. Процедура захисту.

Процедура виконання ВКР : .

Вибір теми дипломної роботи здійснюється студентом самостійно. Орієнтуючись на власний науковий інтерес і напрями наукової роботи кафедри і викладачів, студент може, запропонувати своє формулювання теми з обґрунтуванням необхідності її розробки. Це надає можливість студенту виявити самостійність наукової творчості. Теми ВКР, а також науковий керівник, що обраний за бажанням студента і/або призначений кафедрою затверджуються на засіданні кафедри перекладу.

Теми дипломних робіт і наукові керівники затверджуються наказом по факультету. Після цього зміна тем дипломних робіт і наукових керівників дипломників можлива лише як виняток спеціальним наказом по факультету.

ВАЖЛИВО! Роботи, теми яких різняться за формулюванням з затвердженими, будуть зніматися з захисту без попереднього повідомлення.

Вже на першому етапі підготовки дипломних робіт від студента потрібен не тільки певний об’єм знань, але і включення в нову форму педагогічних відносин – в першу чергу, взаємодія з науковим керівником, а надалі – з рецензентом. Студент систематично працює над обраною темою відповідно до календарного плану (див. Додатки 2 та 4) і один раз в два тижні зустрічається з науковим керівником в день його консультації.

В компетенції наукового керівника надати допомогу в складанні календарного плану студента, визначити наукові напрями розробки теми ВКР, консультування з вибору понятійного і методологічного апарату ВКР, основної літератури, джерел і матеріалів, в розробці структури ВКР; систематичний контроль ходу виконання ВКР у відповідності з календарним планом. Науковий керівник перевіряє виконання роботи студента в цілому і оцінює її згідно наданим в цих вказівках кредитам за модульною системою (див. Таблиця 3, с.21). Науковий керівник випускної кваліфікаційної роботи контролює всі стадії підготовки і написання роботи аж до її захисту. Студент-дипломник не менше двох разів на місяць звітує перед керівником про виконання завдання.

Відзив наукового керівника містить оцінку кваліфікаційних навичок і здібностей автора, що виявилися в ході виконання дипломної роботи. У відзиві науковий керівник вказує рівень виконаної роботи.

Основними критеріями оцінки дипломної роботи у відзиві наукового керівника є:

§ ступінь розробленості теми;

§ використовування першоджерел: класичних робіт, іноземної літератури, матеріалів досліджень;

§ методологічна грамотність;

§ творчий підхід і «перекладацька уява»;

§ володіння категоріальним апаратом і науковим стилем викладу;

§ правильність і акуратність оформлення.

Рецензія повинна об’єктивно відображати позитивні та негативні сторони роботи, бути принциповою і в той же час доброзичливою, відрізнятися діловим і спокійним тоном.

В рецензії розглядається і оцінюється:

§ уміння постановити проблему та обґрунтувати її актуальність;

§ композиція роботи, логічна послідовність викладення матеріалу;

§ розуміння автором співвідношення між реальною проблемою та формою її концептуалізації;

§ використання першоджерел, вміння використовувати матеріали інших досліджень;

§ обґрунтованість висновків та рекомендації;

§ самостійність роботи, оригінальність в осмисленні матеріалу;

§ мова та стиль роботи;

§ коректність цитування, складання бібліографії та технічне оформлення роботи.

Сама рецензія повинна відрізнятися високим теоретичним і стилістичним рівнем. У ній не повинно бути суперечностей між аналізом тексту, аргументуванням зауважень і оцінкою роботи. Стиль рецензії повинен відповідати нормам, прийнятим для наукових відгуків, тобто по відношенню до автора роботи побудова фраз йде в третій особі минулого часу (студент "Х" поставив..., розкрив..., допустив...); до самої роботи – в теперішньому часі (робота містить..., розкриває... і т. ін.). Рецензію слід завершувати оцінкою за виконану роботу: «відмінно», «добре», «задовільно».

Захист дипломних робіт проводиться на відкритому засіданні Державної комісії за участю наукового керівника, рецензента та студентів-дипломників. З метою створення зацікавленої наукової аудиторії ДЕК попередньо публікує графік захисту з вказівкою: дати, часу, авторів і тем дипломних робіт.

Процедуразахисту випускної роботи : .

§ Виступ дипломника про зміст роботи (7-10 хвилин).

§ Питання до автора роботи та його відповіді.

§ Виступ наукового керівника.

§ Виступ рецензента.

§ Виступ присутніх на захисті.

§ Заключне слово дипломника (3-5 хвилин).

Доповідь дипломника повинна бути наперед продумана, бажано викладена письмово у формі тез.

Обов’язково слід вказати: актуальність теми, гіпотезу, об’єкт, предмет, мету, завдання, потім основні положення роботи і висновки. У заключному слові дипломник відповідає на письмові зауваження рецензента та усні запитання, дає обґрунтування своєї згоди або незгоди з виказаною критикою.

Оцінка ВКР дається на закритій частині засідання згідно наданим в цих вказівках кредитам за модульною системою (див. Таблиця 3, с.21). ДЕК спільно з кафедрою вирішує питання про рекомендацію ВКР до публікації, висуненні на конкурси і виставки.

Якщо захист дипломної роботи визнається незадовільним, ДЕК вирішує питання про надання студенту права захищати ту ж роботу повторно, з відповідною доробкою або розробляти нову тему.

СТРУКТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ ВИПУСКНОЇ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ (ВКР) ТА ПРАВИЛА ЇХ ОФОРМЛЕННЯ

ВКР має певну структуру до обов’язкових компонентів якої входить:

¾ Титульний лист (див. Додаток 1 – для бакалавра, Додаток 3 – для

спеціаліста)

¾ Завдання на ВКР та Календарний план (роздруковується на

одному аркуші з 2-х сторін)

¾ Реферат ( див. Додаток 6)

¾ Зміст

¾ Вступ

¾ Основна частина (1, 2, 3 … розділи, які починаються з нової

сторінки)

¾ Висновки до кожного розділу (не починаються з нової

сторінки)

¾ Висновки (починаються з нової сторінки)

¾ Список використаних джерел (починається з нової сторінки)

¾ Розділ з охорони праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях

¾ Додатки (починаються з нової сторінки)

Кожна з складових дипломної роботи має свою структуру і правила написання. В таблиці 1 описаний зміст складових компонентів дипломної роботи та їх об’єм.

Таблиця 1.

Загальний об’єм ВКР бакалаврів 40-50 сторінок основного тексту не враховуючи додатки.

Загальний об’єм ВКР спеціалістів 60-80 сторінок основного тексту не враховуючи додатки.

До текстової частини ВКР відносять: ВСТУП, ОСНОВНУ ЧАСТИНУ, ВИСНОВКИ.

Кожна з складових ВКР має свою структуру і правила написання.

1. Титульний лист. Титульний лист ВКР включає: назву вищого навчального закладу, на базі якого виконувалась робота; назва факультету та кафедри; прізвище, ім’я та по-батькові автора; назву роботи; ПІБ наукового керівника; ПІБ рецензента; місто та рік.

2. Зміст. Це перелік глав, параграфів або пунктів у той же послідовності, як вони подані у роботі. У змісті вказується номер сторінки, де надруковано початок розділу, або підрозділу.

3. Вступ.Вступ представляє собою найбільш відповідальну частину роботи, оскільки вміщує у зжатому вигляді всі фундаментальні положення, обґрунтуванню яких присвячена робота.

Актуальність теми.Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв’язаннями проблеми обґрунтовують актуальність і доцільність роботи для розвитку відповідної галузі.

Мета і завдання дослідження. Формулюють мету роботи і завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Не слід формулювати мету як “дослідження...”, “вивчення...”, тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.

Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для вивчення.

Предмет дослідження міститься в межах об’єкта.

Визначаючи об’єкт, треба знайти відповідь на запитання: що розглядається? Разом з тим предмет визначає аспект розгляду, дає уявлення про зміст розгляду об’єкта дослідження, про те, які нові відношення, властивості, аспекти і функції об’єкта розкриваються. Іншими словами, об’єктом виступає те, що досліджується. А предметом — те, що в цьому об’єкті має наукове пояснення. Правильне, науково обґрунтоване визначення об’єкта дослідження — це не формальна, а суттєва складова роботи, зорієнтована на виявлення місця і значення предмета дослідження в більш цілісному і широкому понятті дослідження.

Методи дослідження. Подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи тим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів. Це можуть бути як загально наукові методи так і суто філологічні.

Практичне значення одержаних результатів. У ВКР, що має теоретичне значення, треба подати відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а в роботі, що має прикладне значення – відомості про практичне застосування одержаних результатів або рекомендації, як їх використати.

Структура роботи. У кінці вступу необхідно привести структуру роботи із зазначенням кількості розділів, сторінок та додатків.

Вступдоцільно писати після того, як написана основна частина дипломної роботи.

4. Основна частина ВКР. Основна частина роботи складається з розділів, підрозділів, (пунктів, підпунктів). Кожний розділ починають з нової сторінки. У кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць. У розділах основної частини випускної кваліфікаційної роботи детально розглядаються і узагальнюються результати дослідження. Зміст розділів основної частини повинен точно відповідати темі роботи і повністю її розкривати. Ці розділи повинні показати уміння автора стисло, логічно і аргументовано висловлювати матеріал.

Основна частина ВКР може складатися з двох або трьох розділів, кожен з яких, як правило, розбивається на декілька підрозділів і містить загальнометодологічну, спеціально-теоретичну і емпіричну частини.

Методологічна частина роботи являє собою опис тих світоглядних, філософських і загальнотеоретичних позицій, на які спирається автор. Це можуть бути теорії, закони і категорії класичних і сучасних методологічних концепцій. В рамках її уточнюються поняття, з якими працює автор, визначаються логічні зв’язки, здійснюється перехід від макроструктур до спеціальних теорій і спільнот.

Спеціально-теоретичний розділ роботи являє собою область прикладного знання із зверненням до специфіки теорії перекладу, в рамках якої автор намагається вирішити поставлені цілі і завдання.

Емпірична частина роботи звичайно дає детальний розгляд проблемної ситуації по темі, що вивчається, розкриває реальні процеси перекладу в їхньому якісному і кількісному вимірах. Вона може містити опис дослідження процесів перекладу, що використовуються в роботі, характеристику засобів, процедур, що застосовуються.

ВАЖЛИВО! Виклад матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором.

Вид структури випускної роботи ¾ дволанкова чи структура "два по три":

Вступ

Розділ 1

1.1

1.2

1.3

Висновки до розділу 1

Розділ 2

2.1

2.2

2.3

Висновки до розділу 2

Висновки

5. Висновки. Останньою складовою ВКР є висновки, що узагальнюють результати всієї роботи. Висновки відповідають міркуванням автора та визначають основні результати наукового дослідження згідно поставленим завданням. Також у висновках автор окреслює основні напрямки подальшого розгляду проблеми, що досліджується в теоретичному плані і можливості використання рекомендацій автора в практичній діяльності.

Насамкінець необхідно співвіднести висновки з цілями та задачами, що були поставленні у вступі. Тут повинні бути сформульовані основні наукові та практичні результати дослідження, а також грамотні та чіткі пропозиції, що стосуються наукового і практичного використання одержаних результатів. Окремо треба підкреслити, що цілі дослідження були досягнуті, а всі поставлені задачі – вирішені.

6. Список використаних джерел. У списку використаної літератури наводиться вся література, на яку автор посилається або цитує при написанні ВКР. Використовуються наступні наукові джерела: загальнонаукова література; спеціальна наукова література; періодична література, архівні документи; матеріали перекладацьких досліджень, які проводяться студентами.

До списку використаних джерел студенти можуть вносити іншомовні джерела та Інтернет-джерела, тільки в разі, якщо конкретно відомий автор публікації і є компетентним науковцем в рамках конкретної проблематики, яка розробляється. Література надається в алфавітному порядку. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи (див. додаток 7).

7. Додатки. Додатки не є обов’язковим елементом ВКР. Разом з цим, на практиці вони зустрічаються у більшості робіт, що були захищені. Додатки вміщують наступні матеріали:

ü великі таблиці та ілюстрації;

ü матеріал, що має непряме відношення до теми дослідження;

Додатки оформлюються як продовження ВКР після списку використаних джерел. Їх необхідно розміщувати у порядку згадування в тексті ВКР. Кожний додаток починають з нової сторінки. Додатки називають таким чином: «Додаток А», «Додаток Б» і т.д. за алфавітом, за виключенням літер Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, при цьому надпис «Додаток...» пишеться з першої великої літери, (інші літери – маленькі).

Структуру всієї роботи в цілому, її основну ідею, аргументи і їх послідовність, висновки з роботи слід прояснити ще до написання тексту роботи на консультації з науковим керівником. Саме таким чином можна досягти повної відповідності структури і змісту роботи.

ВАЖЛИВО! При написанні тексту слід стежити за тим, щоб в ході викладу не втрачалася основна думка роботи, тобто так звана "червона нитка". Вона повинна бути помітна не тільки вузькому фахівцю з даної теми, але і читачу, необізнаному з даною проблемою. Слід постійно контролювати відповідність змісту розділів та підрозділів їх заголовкам. Якщо при написанні тексту думка відхилилася від теми, її слід або повернути в потрібне русло, або скоректувати структуру роботи відповідно до фактичного ходу викладу думки. Слід постійно перевіряти, чи носить аргументування логічний характер. Тут можна скористатися таким правилом: в ідеалі кожен розділ, підрозділ і навіть абзац повинні бути такими, щоб їх можна було замінити тезами.

Бажано, щоб кінець кожного розділу, підрозділу або абзацу мав логічний перехід до наступного. В зв’язку з цим, рекомендується закінчувати кожен розділ підведенням підсумків, з яких би логічно слідувала необхідність подальшого розгляду проблеми, в новому розділі. Можна порекомендувати і інший прийом, а саме: починати кожен розділ з абзацу-вступу, який підказує читачу, про що піде мова далі. У абзаці-вступі можна "перекинути місток" до попередніх думок. Це лише підкреслить "червону нитку" всієї роботи.