Утворення комісії з питань ОП на підприємстві

Комісія з питань охорони праці підприємства може створюватися у відповідності з Законом України "Про охорону праці" (ст. 26) на підприємствах, в організаціях, господарствах з кількістю працюючих 50 і більше чоловік, незалежно від форм власності та видів господарської діяльності. Комісія є постійно діючим консультативно-дорадчим органом трудового колективу та власника або уповноваженого ним органу і створюється з метою залучення представників власника та трудового колективу (безпосередніх виконавців робіт, представників профспілок) до співробітництва в галузі управління охороною праці на підприємстві, узгоди чого вирішення питань, що виникають у цій сфері.

Рішення про доцільність створення комісії, її кількісний та персональний склад, строк повноважень приймається трудовим колективом на загальних зборах (конференції) за поданням власника, органу трудового колективу та профспілкового комітету. Загальні збори (конференція) затверджують Положення про комісію з питань охорони праці підприємства, яке розробляється за участю сторін на основі Типового положення. Комісія формується на засадах рівного представництва осіб від власника та трудового колективу. До складу Комісії від власника включаються спеціалісти з безпеки і гігієни праці, виробничої, юридичної та інших служб підприємства, від трудового колективу — рекомендуються працівники усіх професій, уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, представники- профспілки (профспілок).

Комісія у своїй діяльності керується законодавством про працю, міжгалузевими і галузевими нормативними актами з охорони праці, а також Положенням про комісію з питань охорони праці підприємства.

Основними завданнями комісії є:

— захист законних прав та інтересів працівників у сфері охорони праці;

— підготовка, на основі аналізу стану безпеки та умов праці на виробництві, рекомендацій власнику та працівникам щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, практичної реалізації принципів державної політики н області охорони праці на підприємстві; узгодження, шляхом двосторонніх консультацій, позицій сторін у вирішенні практичних питань у сфері охорони праці з метою
забезпечення поєднання інтересів держави, власника та трудового колективу, кожного працівника, запобігання конфліктам;

— вироблення пропозицій щодо включення до колективного договору окремих питань з охорони праці та використання коштів фонду охорони праці підприємства.

Комісія має право:

— звертатися до власника або уповноваженого ним органу, органу самоврядування трудового колективу, профспілкового комітету з пропозиціями щодо регулювання відносин у сфері охорони праці;

— створювати робочі групи з числа членів комісії для вироблення узгоджених рішень з конкретних питань охорони праці з залученням до їх складу на договірній основі за погодженням сторін відповідних
фахівців, експертів, інспекторів державного нагляду за охороною праці;

— одержувати від окремих працівників, служб підприємства, профспілкового комітету (комітетів) інформацію, необхідну для виконання функцій і завдань, передбачених Типовим положенням;

— встановлювати ступінь вини потерпшого та винуватця (в т.ч. і власника) нещасного випадку в порядку, що визначається трудовим колективом за поданням власника та профспілкового комітету, при
вирішенні питання про розмір одноразової допомоги, коли нещасний випадок стався внаслідок невиконання потерпшим вимог нормативних актів про охорону праці і факт наявності його вини встановлено комісією по розслідуванню нещасних випадків;

— здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з питань охорони праці безпосередньо на робочих місцях, забезпечення працюючих засобами колективного та індивідуального захисту, змиваючими та знешкоджуючими засобами, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою підсоленою водою та станом використання санітарно-побутових приміщень;

— знайомитись з будь-якими матеріалами з питань охорони праці, аналізувати стан умов і безпеки праці на підприємстві, виконання відповідних програм і колективних договорів;

— вільного доступу на всі дільниці виробництва і обговорення з працюючими питань охорони праці.

Комісія може делегувати своїх представників для участі:

— у розв'язуванні разом з представниками державного нагляду за охороною праці конфліктів, пов'язаних з відмовою працівника виконувати доручену роботу з мотивів небезпечної для його здоров'я чи життя виробничої ситуації на підприємстві, де відсутня профспілкова організація;

— в обговоренні питань охорони праці власником або уповноваженим ним органом, профспілковим комітетом чи органом самоврядування трудового колективу (за погодженням з цими органами).

Члени комісії виконують свої обов'язки, як правило, на громадських засадах. При залученні до окремих перевірок, проведенні навчання вони можуть звільнятися від основної роботи на передбачений колективним договором термін із збереженням за ними середнього заробітку.

Комісія здійснює свою діяльність на основі планів, що розробляють на квартал, півріччя чи рік і затверджуються нею. Рішення комісії оформляються протоколами і мають рекомендаційний характер, впроваджуються в життя наказами власника. При незгоді власника з рекомендаціями Комісії він дає аргументовану відповідь. Комісія не менше одного разу на рік звітує про свою роботу на загальних зборах (конференції) трудового колективу.

10.Управління охороною праці має забезпечувати виконання таких основних функцій:

· організація планування та координація робіт у галузі охорони праці;

· контроль за станом охорони праці та функціонуванням системи;

· аналіз, оцінка, облік показників стану охорони праці;

· стимулювання діяльності в галузі охорони праці.

Організація робіт з охорони праці передбачає формування органів управління, визначення обов’язків й порядок взаємодії осіб, які беруть участь в управлінні, а також реалізацію управлінських рішень (наказів, розпоряджень та ін.).

Планування має вирішальну функцію в управлінні охороною праці, бо визначає завдання структурним службам підприємства в поточних, оперативних і перспективних планах.

Контроль за станом охорони праці, передбачає перевірку стану умов праці з метою виявлення можливих відхилень від нормативних вимог та чинного законодавства.

Облік, аналіз та оцінка показників стану охорони праці спрямовані на розробку й прийняття відповідних рішень на підставі даних про нещасні випадки й професійні захворювання, паспортів про санітарно-технічний стан умов праці та розпоряджень державних органів нагляду.

Стимулювання охорони праці може передбачати будь які види морального та матеріального заохочення за активну працю та ініціативу в здійсненні заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці.

11. Основні завдання управління охороною праці:

— навчання працівників безпечним методам праці та пропаганда
питань охорони праці;

— забезпечення безпечності технологічних процесів, виробничого
устаткування, будівель і споруд; нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;

— забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;

— забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку;

— організація лікувально-профілактичного обслуговування;

— професійний добір працівників з окремих професій;

— удосконалення нормативної бази з питань охорони праці.
Планування роботи з охорони праці. Функція планування,

в основі якої лежить прогнозтичний аналіз, має вирішальне значення в системі управління охороною праці. Планування роботи з охорони праці поділяється на перспективне, поточне та оперативне.

Види інструктажів

По характеру і часу проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на: вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж з охорони праці проводиться з:

o усіма працівниками, які тільки надійшли на роботу (постійну чи тимчасову) незалежно від їх освіти, стажу роботи за цією професією або посади;

o працівниками, які знаходяться у відрядженні на підприємстві і беруть безпосередню участь у виробничому процесі;

o з водіями транспортних засобів, які вперше в’їжджають на територію підприємства;

o учнями, вихованцями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики;

o учнями, вихованцями та студентами в навчально-виховних закладах перед початком трудового і професійного навчання в лабораторіях, майстернях, на полігонах тощо.

Вступний інструктаж проводить спеціаліст з охорони праці або особа, на яку наказом по підприємству (рішенням правління) покладено ці обов’язки за програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва.

Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи з:

o працівником, новоприбулим (постійно або тимчасово) на підприємство;

o працівником, який переводиться з одного цеху виробництва до іншого;

o працівником, який виконуватиме нову для нього роботу;

o відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві;

o студентом, учнем та вихованцем, який прибув на виробничу практику, перед виконанням ним нових видів робіт, перед вивченням кожної нової теми під час проведення трудового і професійного навчання в навчальних лабораторіях, класах, майстернях, на дільницях;

o під час проведення позашкільного навчання в гуртках та секціях.

Первинний інструктаж проводиться індивідуально або з групою осіб загальної спеціальності за програмою, складеною з урахуванням вимог відповідних інструкцій з охорони праці для працівників, інших нормативних актів про охорону праці, технічної документації.

Програма первинного інструктажу розробляється керівником цеху, дільниці, узгоджується зі службою охорони праці затверджується керівником підприємства, навчального закладу або їх відповідного структурного підрозділу.

Повторний інструктаж проводиться на робочому місці з усіма працівниками: на роботах з підвищеною небезпекою – I раз в квартал, на інших роботах – I раз на півріччя. Повторний інструктаж проводиться індивідуально або з групою працівників, які виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:

o при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;

o при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструменту, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на охорону праці;

o при порушенні працівником, студентом, учнем або вихованцем нормативних актів про охорону праці, які можуть призвести або призвели до травми, аварії чи отруєння;

o на вимогу працівників органу державного нагляду за охороною праці, вищестоящої господарської організації або державної виконавчої влади у разі, якщо виявлено незнання працівником, студентом або учнем безпечних методів, прийомів роботи або нормативних актів про охорону праці;

o при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів – для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт – понад 60 днів.

Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально або з групою працівників спільного фаху. Обсяг і зміст інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили необхідність його проведення.

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками при:

o виконанні разових робіт, не пов’язаних з безпосередніми обов’язками за фахом (навантаження, розвантаження, разові роботи за межами підприємства, цеху і т.п.);

o ліквідації аварії, стихійного лиха;

o проведенні робіт, на які оформляється наряд-допуск, дозвіл та інші документи;

o екскурсіях на підприємства.

Цільовий інструктаж фіксується нарядом-допуском або іншою документацією, що дозволяє проведення робіт.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередньо керівник робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, майстер, інструктор виробничого навчання, викладач тощо). Після проведення інструктажу повинне бути проведене усне опитування, а також перевірка набутих практичних навичок безпечних методів праці. Знання перевіряє той, хто проводив інструктаж. Про проведення первинного, повторного, позапланового інструктажів, стажування та допуск до роботи особа, яка проводила інструктаж, робить запис в журнал. При цьому обов’язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував. Журнали інструктажів повинні бути пронумеровані, прошиті і скріплені печаткою.

Керівник підприємства зобов’язаний видати працівнику примірник інструкції з охорони праціза його професією або вивісити її на його робочому місці.

Порядок проведення

Навчання та iнструктаж з питань охорони праці повинен проводиться з усiмапрацiвниками в процесі їх трудової діяльності незалежно від форми власностi та видів діяльності підприємства. Крім того, наказом Держнаглядохоронпраці від 23.12 1993р. №196 затверджено Перелік робіт з підвищеною небезпекою, які передбачають спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці не рідше одного разу на рік. На підприємствах на основі Типового положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці (Наказ Держнаглядохоронпраці від 04.04.1994г. №30) з урахуванням специфіки виробництва розробляються і затверджуються їх керівниками відповідні Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці, формуються плани-графіки проведення цієї роботи, з якими повинні бути ознайомлені всі працівники.

Перед перевіркою знань з охорони праці на підприємстві організовуються заняття, лекції, семінари та консультації. Перелік питань для перевірки знань з охорони праці з урахуванням специфіки виробництва складають члени комісії з перевірки знань з питань охорони праці, погоджує служба охорони праці і затверджує керівник підприємства. У складі комісії з перевірки знань з питань охорони праці має бути не менше трьох осіб, які в установленому порядку пройшли навчання та перевірку знань з питань охорони праці. Результати перевірки знань працівників з питань охорони праці оформляються протоколом.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання та перевірки знань з питань охорони праці, забороняється.

Відповідальність за організацію навчання та перевірку знань з охорони праці на підприємстві покладається на його керівника, а в структурних підрозділах (цеху, дільниці, лабораторії, майстерні тощо) – на керівників цих підрозділів.

Контроль за навчанням і періодичністю перевірки знань питань охорони праці здійснює служба охорони праці або працівники, на яких покладено ці обов’язки керівником (правлінням) підприємства.

Планування та фінансування заходів та засобів з ОП

На підприємствах здійснюється перспективне і поточне планування робіт з покращення безпеки, гігієни праці і виробничого середовища. Планування робіт з охорони праці передбачає визначення завдань підрозділам і службам підприємства, які беруть участь у вирішенні завдань СУОП.

У плануванні робіт з охорони праці як вихідні дані використовують:

· план економічного і соціального розвитку підприємства;

· план організаційно-технічних, технологічних та інших заходів, направлених на підвищення ефективності, пошук резервів підприємства;

· матеріали паспортизації цехів, дільниць, робочих місць на відповідність їх вимогам охорони праці; а також атестації робочих місць за умовами праці;

· комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці і виробничої санітарії;

· матеріали розслідувань нещасних випадків, професійних захворювань та аварій;

· приписи органів державного нагляду, служб охорони праці;

· рекомендації комісії з питань охорони праці підприємства; пропозиції уповноважених трудового колективу з питань охорони праці;

· результати адміністративно-громадського контролю стану охорони праці;

· постанови профспілкового комітету, рішення зборів (конференцій) трудового колективу з питань охорони праці;

· відповідні накази адміністрації, документи вищестоящих господарських і профспілкових органів.

Важливе значення у системі планування робіт щодо забезпечення безпеки праці на підприємствах має розробка розділу «Охорона праці» колективного договору (угоди, трудового договору), що укладається між власником і трудовим колективом, за рішенням якого його інтереси може представляти також і профспілка. Одним з найважливіших розділів колективного договору є інженерно-технічні заходи задля досягненнянормативівбезпеки, гігієни праці і виробничого середовища, підвищення наявного рівня охорони праці. До цільових заходів належать, наприклад,розробка, виготовлення і установка нових, ефективніших інженерно-технічних засобів охорони праці, огорож, засобів сигналізації і контролю, запобіжних пристроїв тощо.

Заходи з охорони праці мають бути забезпечені проектно-кошторисно-конструкторською та іншою технічною документацією, фінансуванням і матеріальними ресурсами.

Згідно зі статтею 19 закону України «Про охорону праці», фінансування охорони праці на підприємстві здійснюється власником. На підприємствах, в галузях і на державному рівні створюються фонди охорони праці. Такі ж фонди створюються органами місцевого і регіонального самоврядування для потреб регіону. В державний, галузеві та регіональні фонди охорони праці направляються, разом із коштами державного і місцевого бюджетів, відрахування підприємств (в розмірі не менше 0,5% від об’єму реалізації продукції, виконаних робіт, наданих послуг, а для бюджетних підприємств – не менше 0,2% від фонду оплати праці) та іншими надходженнями, кошти, отримані від застосування органами державного нагляду штрафних санкцій до підприємств, а також кошти від штрафування фізичних осіб, винних у порушеннях вимог охорони паці.

На підприємствах фінансування заходів з охорони праці може здійснюватись, зазвичай за рахунок:

· виробничих витрат (матеріальні витрати на удосконалення технології та організації виробництва, підтримку основних виробничих фондів у робочому стані, утримання засобів колективного захисту та ін.);

· амортизації основних фондів;

· капітальних вкладень;

· банківського кредиту;

· кошторису затрат бюджетних організацій і установ;

· фонду охорони праці.

Засоби фонду охорони праці підприємства повинні використовуватися тільки на виконання комплексних заходів, спрямованих на досягнення встановлених нормативів з охорони праці, подальше підвищення рівня охорони праці в умовах діючого виробництва. До цих заходів, які є основою для розробки колективного договору, належать:

· атестація робочих місць на відповідність їх вимогам нормативних актів про охорону праці;

· навчання працівників з питань охорони праці;

· забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту;

· проведення обов’язкових медичних оглядів працівників;

· модернізація технологічного, підіймально-транспортного та інших видів обладнання

Контроль за станом ОП

Контроль за дотриманням законодавства про працю здійснює державна інспекція праці Міністерства праці України, законодавства про охорону праці (в межах компетенції) і охорони довкілля – державна інспекція Міністерства охорони довкілля і ядерної безпеки України. На адміністративних територіях дотримання законодавства про охорону праці контролює місцева державна адміністрація і місцеві Ради народних депутатів. За станом охорони праці і функціонуванням СУОП на об’єктах господарювання здійснюють відомчий контроль вищестоящі органи.

Контроль стану охорони праці на робочих місцях, в структурних підрозділах і на підприємстві в цілому здійснюють власник, керівники підрозділів, спеціаліст служби охорони праці.

На підприємствах (в установах, організаціях) професійні спілки мають право без перешкоди перевіряти стан умов і безпеки праці, виконання відповідних програм і обов’язків колективних договорів (угод). Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці здійснюють трудові колективи – через обраних ними уповноважених, професійні спілки – в особі своїх виборчих органів (профспілкових комітетів) і представників (від кожної профгрупи).

На торговельних підприємствах здійснюється адміністративно-громадський (трьохступеневий) контроль за станом охорони праці за участю адміністрації та профспілкової організації. Об’єктами такого контролю є:

· секції, склади, виробництва, ділянки, інші структурні підрозділи і підприємства без структурного поділу – на першому ступені;

· відділи, цехи – на другому ступені;

· підприємства (установи, організації) з структурними підрозділами – на третьому ступені.

Контроль першого ступеня здійснюється щоденно, другого – щотижнево, третього – не менше чотирьох разів на рік (ділянки і цехи з підвищеною небезпекою перевіряють не менше шести разів на рік).

Результати перевірок реєструють в журналах першого та другого ступенів контролю, які зберігаються відповідно у керівника первинного підрозділу і керівника відділу (цеху). За результатами контролю стану охорони праці на третьому ступені складають акт.

16.Державне управління охороною праці.

Державне управління охороною праці здійснюють Кабінет Міністрів України; спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. Їхня компетенція та повноваження у сфері охорони праці визначені Законом України ” Про охорону праці”. Повноваження у сфері охорони праці асоціацій, корпорацій, концернів та інших об’єднань визначаються їхніми статутами або договорами між підприємствами, які утворили об’єднання. Для виконання делегованих об’єднанням функцій в їхніх апаратах створюються служби охорони праці.

Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці є одним із способів забезпечення права людини на працю. Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:

• спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

• спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки;

• спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки;

• спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, суб’єктів підприємництва, об’єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, не підзвітні і не підконтрольні їм.

Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулюється законами України “Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку”, “Про пожежну безпеку”, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, іншими нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи, що затверджуються президентом України або Кабінетом Міністрів України.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їхні об’єднання в особі своїх виборних органів і представників.

У разі відсутності на підприємстві професійної спілки громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці. За порушення законодавства про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці юридичні та фізичні особи, які відповідно до законодавства використовують найману працю, притягаються органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу у порядку, встановленому законом. Несплата юридичними чи фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю, штрафу передбачає нарахування на суму штрафу пені у розмірі двох відсотків за кожний день прострочення. Особи, на яких накладено штраф, вносять його в касу підприємства за місцем роботи. Рішення про стягнення штрафу може бути оскаржено в місячний строк у судовому порядку.

За порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їхніх організацій та об’єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом.