Амністія та помилування, їх кримінально-правове значення

Звільнення від відбування покарання (П.) застосовується виключно судом.

Винятки - звільнення від П. в порядку А. або п-я. визначається можливість звільнення особи від П. чи пом'якшення призначеного П. в порядку А. або п-я.

Амністія - є правовим актом держави, згідно з яким повністю або частково від кримін. відповідальності та відбування П. звільняються відповідні категорії осіб, які вчинили відповідні види злочинів.

Полягає у:

звільненні від П. (основн. і додат.), скороченні строку П.,

звільненні від додат. П.

заміну засудженому П. або його невідбутої частини більш м'яким П.

Чинність закону про А. поширюється на злочини, вчинені до дня вступу його в силу, тобто не тільки на засуджених, а й на осіб, що вчинили суспільне небезпечні діяння, які ще не були предметом судового розгляду.

Закон розрізняє 3 види А:

- повну (передбачається повне звільнення зазначених у законі осіб від кримін. від-сті чи від відбування П.);

- часткову (при частковому звільненні зазначених у законі осіб від відбування П.);

- та умовну (у виключних випадках, з метою припинення суспільно небезпечних групових проявів).

А. не звільняє від обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну злочином.

Судимість не може бути знята за законом про А.

Закони про А., за винятком законів про умовну А., можуть прийматися не частіше 1 разу протягом року.

Помилування - акт глави держави, за яким певна особа (чи кілька осіб) повністю або частково звільняється від П., або до неї застосовується більш м'яке П., або ж з особи знімається судимість.

П-я здійснюється у виді:

- заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менш 25 р.;

- повного або часткового звільнення від відбування як основного, так і додат. П.;

- заміни П. або його невідбутої частини більш м'яким П.;

- зняття судимості.

Право на клопотання про п-я має особа, яка:

- засуджена судом Укр. і відбуває П. в Укр.;

- засуджена судом інозем. держави і передана для відбування П. в Укр. без умови про незастосування п-я;

- засуджена в Укр. і передана для відбування П. інозем. державі, якщо відповідна установа цієї держави погодилася визнати і виконати прийняте в Укр. рішення про п-я; - відбула П. в Укр.

Злочини проти безпеки виробництва.

Об'єктом злочинів проти безпеки виробництва є відносини, що забезпечують безпеку виробництва.

Виробництво - це складна соціально-економічна і технічна відносно замкнута система, в основі функціонування якої лежить праця людини, спрямована на отримання суспільно корисного результату.

Безпека виробництва - це такий технічний стан, при якому нейтралізується можливість поражаючого впливу на людей, майно і довкілля небезпечних та шкідливих виробничих факторів.

Норми кримінального права охороняють відносини безпеки виробництва від найбільш небезпечних посягань.

Об'єктами є:

життя і здоров'я людини,

власність і довкілля.

Потерпілими є

працівники виробництва;

сторонні особи ;

Об'єктивної сторона : матеріальний склад, і тому вимагають встановлення діяння, наслідків і причинного зв'язку.

Суспільно небезпечне діяння як ознака об'єктивної сторони проявляється в порушенні шляхом протиправної дії або бездіяльності вимог безпеки, що містяться в правилах безпеки праці та виробництва.

Злочини проти безпеки виробництва являють собою порушення виключно писаних правил безпеки.

Обов'язковою ознакою є наслідки.

Вони можуть бути двох видів.

- загроза загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків.

- спричиненням реальної шкоди: «шкода здоров'ю потерпілого»; «загибель людей» та «інші тяжкі наслідки».

Об'єктивна сторона: причинний зв'язок між допущеними порушеннями правил безпеки і реальною шкодою, що наступила, або можливістю її настання.

Суб'єктивна сторона: умисел або необережність, щодо наслідків - тільки необережність.

Суб'єкт злочинів проти безпеки виробництва - спеціальний. Це особи, які зобов'язані дотримуватися правил безпеки виробництва.

За правовим статусом вони можуть поділятися на три групи: службові особи і громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності; робітники і службовці; сторонні для виробництва особи.

Поняття та мета покарання.

Покарання - є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Основні ознаки покарання:

визнання покарання заходом державного примусу, що застосовується до осіб, які вчинили злочинне посягання;

особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і

встановлено обвинувальним вироком суду;

покарання полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого;

негативна оцінка з боку держави як вчиненого злочину, так і самого злочинця; призначення кримінального

покарання і його виконання можливі тільки стосовно самого винного;

будь-яке покарання тягне за собою судимість.

«Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів

як засудженими, так і іншими особами».

Інші кримінально-правові заходи:

Заходи кримінально-правового впливу:

примусові заходи медичного характеру,

примусове лікування,

примусові заходи виховного характеру.