Констатуючий етап експерименту проводився в три етапи

Перший етап був присвячений вивченню рухової активності дітей на заняттях та аналізу змісту і організації занять з фізичної культури в середніх групах. Він включав в себе аналіз планування занять з фізичної культури вихователями дошкільного навчального закладу за їх проведенням. Дані доповнювалися результатами анкетування вихователів.

Другий етап констатуючого експерименту був спрямований на визначення рівня рухової активності дітей 5-го року життя на заняттях з фізичної культури та ступеня фізичного навантаження. Цей етап включав спостереження за ходом занять, проведення хронометражу, визначення ЧСС у дітей в кінці кожної структурної частини заняття.

На заключному етапі констатуючого експерименту визначався вплив рухової активності дітей при щоденному проведенні занять з фізичної культури на стан їх здоров'я, фізичний розвиток, рівень сформованості рухових навичок та розвитку фізичних якостей. Цей етап включав аналіз відвідування дітьми дошкільного закладу, антропометричних показників, кількісних та якісних показників сформованості рухових вмінь та навичок, розвитку фізичних якостей.

На основі аналізу планування занять з фізичної культури та спостережень за їх проведенням можна зробити такі висновки:

- Розподіл навчального матеріалу з фізичної культури не сприятиме забезпеченню повноцінного фізичного розвитку дітей, оволодінню ними міцними руховими навичками в результаті відсутності певної кількості повторень основних рухів та ускладнення і варіювання умов їх виконання.

- При виборі загальнорозвиваючих вправ, основних рухів та рухливих ігор не достатньо врахована реалізація основних дидактичних принципів:

- систематичності, послідовності, міцності та доступності. Не завжди береться до уваги рівень рухової підготовленості дітей (оволодіння ними руховими навичками).

На основі аналізу результатів констатуючого експерименту ми прийшли до висновку, що в практиці фізичного виховання дітей у дошкільному навчальному закладі спостерігаються значні недоліки у створенні оптимальної рухової активності на заняттях з фізичної культури, а саме:

• При виборі методів і прийомів навчання не враховуються психологічні та анатомо-фізіологічні особливості дітей, рівень оволодіння дітьми руховими навичками.

• Нераціонально і в недостатній кількості використовується фізкультурне обладнання, особливо в основній частині занять.

• Показники рівня рухової активності дітей на заняттях знаходяться у прямій залежності від створення педагогічних умов.

В кінцевому результаті усі ці недоліки позначаються на рівні рухової підготовленості дітей, тобто його зниженні.

Метою формуючого етапу експерименту було підвищення рівня рухової активності дітей на заняттях з фізичної культури шляхом створення оптимальних умов їх організації та використання системи роботи, що ґрунтується на інтегрованому підході до вирішення завдань. завдання формуючого експерименту:

1. Створити систему занять з фізичної культури для дітей середнього дошкільного віку на основі оптимальної взаємодії педагогічних умов.

2. Визначити вплив експериментальних занять з фізичної культури на рівень рухової активності дітей, рівень їх рухової підготовленості та фізичного розвитку.

Система роботи, яка використовувалася у проведенні формуючого експерименту, ґрунтується на інтегрованому підході до вирішення програмових завдань (широке використання ігрового методу навчання, комплексних занять сюжетного характеру), сприяє логічному і послідовному здійсненню навчально-виховного впливу на дітей.

Підводячи підсумки дослідної роботи з дітьми старшого дошкільного віку, ми прийшли до висновку, що за рахунок ігрового характеру вправ у дітей підвищується інтерес до рухових дій, здійснюється мотивація їх якісного та старанного виконання, з'являється гама позитивних емоцій - все це служить запорукою формування міцних рухових навичок.

Проведення контрольного експерименту дозволило одержати дані про ступінь ефективності створених педагогічних умов. Результати проведення хронометрії занять, пульсометри дали чітку характеристику рівня рухової активності дітей на заняттях та ступінь фізичного навантаження на дітей в процесі проведення занять з фізичної культури.

Показники рівня рухової активності дітей та ступеня фізичного

навантаження.

Таким чином, на основі проведеного аналізу, можна констатувати, що застосована нами система експериментальних занять позитивно вплинула на покращення стану здоров'я дітей. Отже, дані обстежень рухової підготовленості в експериментальній та контрольній групах свідчать, що її показники значно зросли у дітей експериментальної групи, а також покращилась якість виконання дітьми основних рухів.

Таким чином, на підставі аналізу даних контрольного експерименту ми прийшли до висновку, що впровадження нами системи занять, яка ґрунтується на інтегрованому підході до вирішення виховних та навчальних завдань позитивно вплинуло на підвищення рівня рухової активності дітей на заняттях з фізичної культури.

1. Аналіз науково-методичної літератури та узагальнення педагогічного досвіду показали, що рівень рухової активності дітей у дошкільному навчальному закладі не відповідає науково обґрунтованим фізіологічним нормам. Це негативно позначається на стані здоров'я, фізичному та психічному розвитку дітей, що у свою чергу породжує необхідність науково обґрунтувати підвищення рухової активності дошкільників в процесі проведення занять з фізичної культури, що є основною формою організації дітей та спрямовані на комплексне вирішення оздоровчих, освітніх та виховних завдань.

2. В результаті проведення дослідної роботи встановлено, що підвищення рівня рухової активності дітей п'ятого року життя на заняттях з фізичної культури відбувається за рахунок комплексної реалізації основних педагогічних умов.

- Результати досліджень свідчать, що ефективність вибору методів і прийомів обумовлена, з одного боку, необхідністю врахування психологічних та анатомо-фізіологічних особливостей дітей, їх відповідністю основній дидактичній меті заняття; а з другого боку, доцільністю вибору основних рухів та рухливої гри відповідно руховій підготовленості дітей.

До активної рухової діяльності дітей спонукають їхні потреби, бажання, інтереси та мотиви. У зв'язку з тим, що дітям середнього дошкільного віку ще не в повній мірі доступна соціальна значимість активної рухової діяльності, великого значення для мотиваційного обґрунтування набуває ігровий метод, на основі створення позитивних емоцій дитини. Враховуючи психологічні особливості дітей п'ятого року життя (наочно-образний характер мислення, нестійку увагу, швидку втомлюваність, схильність до наслідування), ігровий метод використовувався як провідний метод навчання.

Запропонована система наочних, словесних та практичних методів і прийомів навчання забезпечила оволодіння дітьми міцними та пластичними навичками з основних рухів.

- Дидактична мета заняття має вирішальний вплив на вибір основних рухів та рухливої гри. Оптимальність цього вибору забезпечується:

• впливом фізичних вправ на всі м'язові групи для різнобічного розвитку дітей;

• різним ступенем інтенсивності основних рухів, що забезпечують певні зміни моментів фізичного навантаження і відпочинку дітей;

• послідовним ускладненням основних рухів за рахунок різних способів та умов виконання, використання різноманітного обладнання;

• доцільною кількістю основних рухів в основній частині заняття (3-4 щоденно і до 6 на контрольних та підсумкових заняттях).

- В процесі дослідження доведено, що способи організації дітей знаходяться у прямій залежності від обраних основних рухів. Найбільш доцільними способами організації дітей є поточний ( трьома потоками), груповий, змінний (по 3-4 дитини одночасно) та фронтальний, які забезпечують оптимальний рівень рухової активності дітей, сприяють збільшенню кількості вправлянь.

- Раціональне використання фізкультурного обладнання забезпечується його різноманітністю, оптимальною кількістю, зручністю розташування по всьому спортивному залу, широким використання природних умов.

3. Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що ігровий метод включає рухливу гру, ігрові вправи та, певним чином, уточнену систему ігрових прийомів. Крім цього дослідження показало, що ігрові вправи доцільніше використовувати на етапі розучування основних рухів, у зв'язку з тим, що в них більш чітко виступають завдання прямого навчання. Ігровий характер вправ знімає напругу, яка проявляється у первинному виконанню і руху, сприяє більш старанному його виконанню, приваблює дітей і викликає у них позитивні емоції. На фоні позитивних емоцій умовно-рефлекторні зв'язки, що лежать в основі оволодіння дітьми руховими діями, утворюються значно легше та швидше.

Нами була розроблена класифікація ігрових вправ на основі виділення певних структурних компонентів:

а) Ігрові вправи, в основі яких лежать рухові дії ("Збий булаву", "Влучи в ціль", "Задзвони у дзвіночок").

б) Ігрові вправи сюжетного характеру - в основі рухові дії, уявна ситуація ("Пройди по місточку", "Пролізь під павутинкою", "Перестрибни з купинки на купинку на болоті").

в) Ігрові вправи імітаційного характеру, в основі яких є персонаж і
рухові дії імітаційного характеру ("Папуга на жердочці", "Крокодил вилазить
із води", "Влучні мавпочки").

г) Ігрові вправи з елементами змагань, в основі яких лежать ігрові дії,
певний ігровий образ та елемент змагання ("Чий м'ячик найслухняніший",
"Чиї ніжки найспритніші").

4. У процесі експерименту було доведено, що гру доцільно використовувати і як форму навчання, проводили заняття, що складалися із:

а) рухливих та народних ігор;

б) ігрових вправ та рухливих ігор;

в) ігрових вправ, об'єднаних одним сюжетом.

5. В процесі експериментальної роботи широко використовувалася система роботи, що ґрунтується на інтегрованому підході до вирішення програмових завдань. Як показав аналіз результатів проведеної роботи, найбільш ефективними були комплексні заняття сюжетного характеру, в яких знання дітей про навколишній світ, одержані на попередньому занятті, одразу ж закріплювалися на заняттях з фізичної культури. Закріплення знань дітей у формі гри служило певним стимулом оптимізації їх рухової діяльності.

6. У ході дослідження було встановлено, що від створення оптимальної рухової активності дітей на заняттях залежить рівень їх рухової підготовленості. За даними контрольного експерименту значно зросли кількісні показники рівня рухової підготовленості та якість виконання основних рухів.

Таким чином, комплексна реалізація педагогічних умов підвищення рухової активності на заняттях з фізичної культури забезпечила належний рівень фізичного розвитку, покращення стану здоров'я та рухової підготовленості дітей старшого дошкільного віку.