На занятті в класі треба виразно прочитати цей текст

ПОСІБНИК

з навчальної дисципліни

"ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО"

Частина 1

Для студентів за напрямом 6.130102 Соціальна робота

Укладач: доцент Глазунов С.В.

Дніпропетровськ

ДНУ

ІНСТРУКТИВНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДО СЕМІНАРСЬКИХ

ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

ТЕМА 1,2. РОЛЬ КРАСНОМОВСТВА В ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ Й ПРИВАТНОМУ ЖИТТІ. ФІЗИЧНІ ОСНОВИ ТА ТЕХНІКА УСНОГО МОВЛЕННЯ

Теоретичні питання

Тема 1. Роль красномовства в професійній діяльності та приватному житті

1. Розкрийте загальне уявлення про красномовство, його види, сформулюйте можливості сучасної риторичної науки для розвитку системи здатностей кваліфікованого фахівця.
2. Поясніть значення античної та класичної риторики ХІХ–ХХ ст. для сучасної теорії і практики ораторського мистецтва (Аристотель, Квінтіліан, Петро Пороховщиков (П.Сергеїч), Сергій Андрієвський, Анатолій Коні та ін. На вибір студентів).

Тема 2. Фізичні основи та техніка усного мовлення

1. Розкрийте поняття мовного апарату людини та заходи щодо попередження захворювань мовного апарату.
2. Охарактеризуйте дихання як ключову передумову мовлення та поясніть значення носового і діафрагмального (діафрагмально-реберного) дихання для здоров’я людини й ораторської діяльності.
3. Розкажіть про дихальні вправи як засіб поліпшення техніки усного мовлення та профілактики голосового апарату.
4. Розкажіть про можливості поліпшення якості голосу та вправи для тренування дикції.

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

Мета практичного завдання полягає у виробленні навичок, які поліпшують техніку публічного мовлення, запобігають пошкодженням, захворюванням мовного апарату.

Вправ, які поліпшують техніку мовлення оратора, існує багато. Однак треба розуміти, що кожна людина має свої індивідуальні властивості, здатності. Через це до виконання вправ необхідно підходити розважливо, слід «прислухатися» до свого організму, старатися в міру, без «фанатизму», робити все плавно, без різких рухів і не намагатися набирати якомога більше повітря.

Вдома треба спробувати спокійно виконати:

- вправи для розвитку м’язів мовленнєвого дихання;

- пластичну гімнастику органів мовлення (у процесі виконання пластичної гімнастики органів мовлення треба використовувати дзеркало, щоб бачити правильність виконання вправ);

- дихальну гімнастику для фонаційних шляхів;

- вправи для поліпшення вимови голосних та приголосних звуків окремо та в словах, фразах;

- читання вголос скоромовок, прозових та поетичних текстів.

Виконуючи вправи, треба звернути увагу на дихання, насамперед на вдих через ніс та діафрагмальне дихання. Сутність діафрагмального дихання полягає в тому, що в процесі вдиху діафрагма скорочується, опускається вниз, живіт випинається вперед («надувається»); у процесі видиху діафрагма розслаблюється й піднімається вверх, живіт втягується й підтягується до хребта. Грудна клітка під час такого дихання залишається нерухомою, плечі, ключиці не піднімаються й не опускаються.

Якщо у Вас активно дихає грудна клітка, груди активно піднімаються при вдиханні, а живіт у диханні бере слабку участь, навчіться спочатку повільно, плавно піджимати живіт у кінці видиху (спочатку можна допомагати руками). Звичайно, видих у такому випадку виходить уповільненим, впродовж 3-5 секунд. Якщо в цей час з’являється бажання зробити легку паузу (на 1-3 сек.), таку паузу можна зробити. Однак захоплюватися затримкою дихання не рекомендується. У процесі затримки дихання відбувається збудження дихального центру, і дихання може «збиватися», порушуватися ритмічність дихання.

Рекомендується уважно перечитати та продекламувати текст А.Прянішнікова «Правила читання (мовлення вголос)»:

На занятті в класі треба виразно прочитати цей текст.

Для заняття в класі необхідно також підібрати 3 скоромовки і вдома попрацювати з ними. Починати роботу над скоромовкою треба в повільному темпі, можна беззвучно. Це полегшить її правильне вимовляння, одночасно тренуватиме мовний апарат. Але треба не просто “промовляти” її, слід знайти в ній певний зміст, якісь почуття, робити певний наголос.

Попередньо потренувавшись у промовлянні найскладніших сполучень слів окремо, можна поступово прискорювати темп проговорювання, але намагатися не погіршувати виразність, чіткість.

Промовляння скоромовок спочатку може відбуватися як монолог. Потім цю вправу можна робити в діалогічному режимі разом із партнером. Один говорить свою скоромовку, вкладаючи в неї певний підтекст, який мають зрозуміти присутні, другий відповідає скоромовкою, також вкладаючи в неї підтекст, що є відповіддю й продовженням «розмови».

Зразок

1. Рапортував та не дорапортував, дорапортував та зарапортувався.

2. Був собі Карпо да Полукарпа, да переполукарпився на маленькі полукарпенята.

3. Перепеличка невеличка під полукіпком випідьпідьомкалась.

Готуючись до виступу, треба зробити бодай просту сигнальну розмітку тексту(про технологію сигнальної розмітки тексту див. методичні поради до четвертої теми).

Процедура оцінювання виступів проводиться за схемою:

- самооцінка (чого вдалося досягти, чого не вдалося досягти в достатній мірі);

- думка слухачів;

- узагальнююча оцінка викладача.

У процесі оцінюванні аудиторних виступів студентів буде звертатися увага на:

– намагання досягати достатньої виразності, чіткості, швидкості вимовляння скоромовки;

– якості читання тексту (врахування хоча б окремих порад, які містяться у тексті А.В.Прянішнікова).

Література

Базова

1. Абрамович С.Д. та ін. Риторика загальна та судова: Навч. посіб. – К., 2002. – С. 6-14, 62-78,.

2. Глазунов С.В. Основи ораторського мистецтва та методики проведення навчальних занять: Навч. посіб. – Д.: РВВ ДНУ, 2001. – 144 с.

3. Сагач Г.М. Риторика: Навч. Посібник для студентів серед. і вищ. навч. закладів.-Вид. 2-ге, перероб. і доп.- К.: Видавничий Дім « Ін Юре», 2000. – С.22-46.

Допоміжна

1. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Л.: Світ, 1990. – 232 с.

2. Ермолаев О.Ю. Правильное дыхание: практическое пособие. – М., 2001.

3. Зинатулин С.Н. Как я жил без кислорода (Опыт «наглого» Доктора). – Новосибирск, 2003. – 141 с.

4. Молдован В.В. Риторика загальна та судова. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 320 с.

5. Никольская С.Т. Техника публичной речи. – М.: Знание, 1980. – 64 с.

6. Петрова Л.А. О звучащем слове. – М.: Знание, 1985. – 64 с.

7. Савкова З.В. Техника звучащего слова. – СПб.: Санкт-Петербургская государственная академия культуры, 1997. – 64 с.

8. Сопер П.Основы искусства речи: Пер. с англ. – М.: Яхтсмен, 1995. – 416 с.

9. Триняк Н.Г. Управление дыханием и здоровье человека. – К., 1991.