Главная Обратная связь Дисциплины:
Архитектура (936)
|
Бюджетний устрій і бюджетна система
Бюджетний устрій — показує, яким чином побудована бюджетна система, тобто це організація вертикальної структурної побудови бюджету держави за рівнями адміністративно-територіального поділу країни.[2] Бюджетний устрій — організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, розподіл доходів і видатків між окремими ланками, правові основи функціонування бюджетів, встановлення характеру взаємовідносин між бюджетами, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи. Бюджетний устрій України визначається державним устроєм та адміністративно-територіальним поділом України.[20] Бюджетний устрій являє собою організацію і принципи побудови бюджетної системи, її структуру та взаємозв´язок між окремими ланками. Бюджетний устрій України визначається з урахуванням державного устрою та адміністративно-територіального поділу.[1] Бюджетна система — відображає складові бюджету, тобто це сукупність усіх бюджетів, які формуються в даній країні згідно з її бюджетним устроєм.[2] Бюджетна система – це взаємопов´язаний комплекс політичних юридичних, соціальних й економічних відносин, що забезпечує функціонування усіх його ланок з виконання завдань, визначених бюджетною політикою держави.[1] Бюджетна система — сукупність самостійних відокремлених взаємопов'язаних між собою ланок, у яких функціонують бюджетні відносини.[20] Основи бюджетного устрою: — виділення видів бюджетів; — установлення принципів побудови бюджетної системи; — розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи; — організація взаємовідносин між бюджетами.[2] Принципи побудови бюджетної системи є визначальною основою бюджетного устрою. Вони визначають характерні ознаки і риси бюджетної системи кожної країни. За основу побудови бюджетної системи прийнято принцип поєднання централізованих і децентралізованих ланок, що дає змогу враховувати як загальнодержавні, так і регіональні потреби. Взаємозв’язок ланок бюджетної системи встановлюється за допомогою двох принципів-єдності та автономності. Принцип єдності означає, що всі ланки бюджету в сукупності становлять єдиний (зведений, консолідований) бюджет, який складається і затверджується в загальному обсязі. Принцип єдності забезпечується єдиною дохідною базою всіх бюджетів, єдиною системою видатків, а головне — керованістю процесом складання і виконання бюджету з єдиного центру.[2] Принцип автономності означає, що кожний бюджет, що входить до складу бюджетної системи, є відносно відособленою і самостійною ланкою. Автономність бюджетів забезпечується чітким законодавчим розмежуванням доходів і видатків між бюджетами із забезпеченням кожного бюджету досить міцною і стабільною дохідною базою. Кожний бюджет складається, затверджується і виконується відповідними органами влади відособлено і самостійно.[2] Є два рівні системи державних фінансів: місцеві фінанси та загальнодержавні. Провідною ланкою системи державних фінансів являється бюджет. Структура бюджету держави розглядається у двох розрізах - горизонтальному і вертикальному. Горизонтальна структура бюджету показує склад його доходів та видатків та їх співвідношення, а у вертикальному розрізі структура бюджету розглядається за рівнями органів державної влади й місцевого самоврядування. Бюджетний устрій відповідає саме вертикальній структурі бюджету. Є три варіанти можливого виділення видів бюджетів. Насамперед це створення бюджету(який є єдиним для всієї країни), на основі принципу централізації державних коштів у єдиному фонді. Цей варіант сконцентровує всі ресурси в одному бюджеті, що спрощує управління ним. Але не достатком є те, що при цьому підривається самостійність місцевих органів влади, що робить їх недієздатними. Отже, цей варіант можливий в невеликих країнах, де немає територіального поділу. В країнах з територіальним поділом централізація коштів у єдиному бюджеті ніколи не застосовується. Водночас гіпотетично припустимий і протилежний варіант, який ґрунтується на засадах децентралізації. Він передбачає створення тільки регіональних бюджетів. При цьому загальнодержавні видатки можуть здійснюватися за рахунок відрахувань на централізовані потреби. Проте й такий варіант настільки складний і неефективний, що теж майже ніде не використовується.[20] Нарешті, створюється кілька рівнів бюджету на основі поєднання на кожному рівні централізованих і децентралізованих видів бюджетів. Такий підхід є загальноприйнятим у світі. Відповідно до державного устрою країни, її територіального поділу установлюються вертикальні рівні бюджетів. Виділяють два види бюджетів, центральні та місцеві. Центральний бюджет може мати різні назви у різних країнах такі як: центральний бюджет загальнодержавний, федеральний та ін. В Україні, наприклад, вживається термін "державний бюджет". Однак назва не змінює суті цього виду бюджету - він призначений для забезпечення загальнодержавних потреб. Місцеві бюджети, відповідно, забезпечують місцеві потреби регіонів та територіальних громад населених пунктів. Їх склад відбиває адміністративно-територіальний устрій країни.[20] Однією з головних і важливих складових бюджетного устрою являється організація міжбюджетних відносин. Ці відносини можуть бути вертикальними й горизонтальними. Вертикальні відносини виникають між бюджетами різних рівнів,а горизонтальні складаються між бюджетами одного рівня. Бюджетні відносини можна класифікувати залежно від характеру організації: регламентовані(виникають відповідно до чинного законодавства), договірні(ґрунтуються на домовленостях). За формами руху коштів можливі такі відносини між бюджетами: · бюджетне субсидіювання; · вилучення коштів; · взаємні розрахунки бюджетів; · бюджетні позички. Важливою складовою бюджетного устрою є розподіл доходів і видатків між бюджетами. Важливим у бюджетному устрої є розподіл доходів і видатків між бюджетами. Кожна країна в світі,коли обирає певну модель бюджетного устрою, встановлює систему розподілу доходів і видатків між бюджетами. Основою розподілу видатків виступає розподіл функцій та повноважень між рівнями державної влади і управління. З центрального бюджету забезпечуються видатки загальнодержавного характеру, а з місцевих бюджетів – видатки локального значення. Можна використовувати два підходи розподілу видатків: · розподіл за територіальною ознакою; · відомче підпорядкування - розпорядник отримує бюджетні кошти з бюджету того рівня, до якого належить орган управління, якому він підпорядкований. Розподіл доходів забезпечує надійність і стабільність дохідної бази усіх рівнів,і є похідною від розподілу видатків. Є два основні методи здійснення розподілу між бюджетами: · закріплення за кожним бюджетом певних доходів(виходить з принципу автономності); · установлення системи бюджетного регулювання, тобто здійснення відрахувань до бюджетів нижчих рівнів відповідно до їхніх потреб(допустимий тільки за умови принципу єдності).
|