Методика діагностики комунікативного контролю

(за М. Шнайдером)

Мета: визначення рівня комунікативного контролю особистості школяра.

Інструкція: Уважно прочитайте 10 висловлювань, які відображають реакції на деякі ситуації спілкування. Кожне з них оцініть як правильне (П) або неправильне (Н) стосовно себе, поставивши поряд із кожним пунктом відповідну букву.

Обладнання: папір та ручка.

Опитувальник:

1. Мені здається важким наслідувати інших людей.

2. Я міг би покривлятися, щоб звернути увагу оточуючих.

3. З мене міг би вийти непоганий актор.

4. Іншим людям інколи здається, що мої переживання глибші, ніж це є насправді.

5. У компанії я рідко опиняюся в центрі уваги.

6. У різних ситуаціях у спілкуванні з іншими людьми я часто поводжуся по-різному.

7. Я можу відстоювати тільки те, у чому щиро впевнений.

8. Щоб досягти успіхів у справах та у відносинах з людьми, я часто буваю таким, яким мене хочуть бачити.

9. Я можу бути дружелюбним з людьми, яких я не терплю.

10.Я не завжди такий, яким здаюся.

Обробка результатів. По одному балу нараховується за відповідь «Н» на питання 1, 5, 7 і за відповідь «П» на всі інші запитання. Підраховується сума балів, яка співвідноситься із шкалою.

Інтерпретація

Люди з високим комунікативним контролем постійно слідкують за собою, добре обізнані, як поводитись, управляють своїми емоційними виявленнями. Разом із тим вони відчувають значні труднощі у спонтанності самовираження, не люблять непередбачуваних ситуацій. Люди з низьким комунікативним контролем безпосередні і відкриті, але можуть сприйматися оточуючими як занадто прямолінійні та нав’язливі.

0-3 балів – низький комунікативний контроль; висока імпульсивність у спілкуванні, відкритість, розкутість, поведінка може мало змінюватися в залежності від ситуації спілкування і не завжди співвідноситись із поведінкою інших людей.

4-6 балів – середній комунікативний контроль; у спілкуванні щирий, щиро ставиться до інших, але стриманий в емоційних проявах, співвідносить свої реакції з поведінкою оточуючих людей.

7-10 балів – високий комунікативний контроль; постійно слідкує за собою, управляє проявом своїх емоцій.

У висновках характеризується ступінь комунікативного самоконтролю підлітка та наводяться психологічні рекомендації по забезпеченню процесу формування навичок саморегуляції у спілкуванні підлітків.

За даними дослідження по всіх методиках пишеться стисла характеристика (за наведеною схемою):

Схема психологічної характеристики

Комунікативних якостей учня

Загальна характеристика особистості як суб’єкта спілкування: рівень розвитку потреби в спілкуванні та особливості її прояву в поведінці досліджуваного.

Індивідуальні особливості, що виявляються в процесі комунікації: рівень комунікативного контролю особистості.

Індивідуальні особливості досліджуваного, що виявляються в процесі соціальної перцепції: загальний рівень розвитку полікомунікативної емпатії, сфери найвищого прояву емпатійних тенденцій у досліджуваного (ставлення до батьків, тварин, людей похилого віку, дітей, героїв художніх творів, незнайомих та малознайомих людей).

Наявність ускладнень у спілкуванні: притаманні особистості емоційні бар’єри (невміння керувати емоціями, дозувати їх; неадекватний прояв емоцій; негнучкість та невиразність емоцій; домінування негативних емоцій; небажання зближуватися з людьми на емоційному ґрунті).

Загальні рекомендації стосуються виокремлення конкретних шляхів і психологічних умов, спрямованих на гармонізацію спілкування і міжособистісної взаємодії підлітка.

Характеристика спілкування і міжособистісної взаємодії підлітка передбачає аналіз особливостей його комунікативної компетентності (мотивів спілкування, сформованість навичок продуктивної комунікативної взаємодії, розвиток соціально-перцептивних якостей, комунікативного самоконтролю, культури спілкування тощо). Відзначається статус школяра в учнівському колективі та його сприйняття учнями, авторитет і ставлення до стосунків у класі (задоволеність/незадоволеність; оцінка стосунків як конфліктних / безконфліктних; оцінка класу як згуртованого/незгуртованого тощо), а також наявність референтних стосунків (у класі, у школі, але не з учнями свого класу, поза школою). Характеризується переважаюча орієнтація школяра у спілкуванні (на суперництво, співпрацю, компроміс, уникнення, пристосування), наявність комунікативних бар’єрів, відношення до критичних зауважень вчителів і однокласників. 3