Матеріали для дорожнього одягу

8.5.1 Проектування та будівництво автомобільних доріг із застосуванням цементобетонних покриттів і основ необхідно здійснювати відповідно до вимог [8].

8.5.2 Для цементобетонних покриттів і основ слід використовувати бетон важкий згідно з ДСТУ Б В.2.7-43.

Морозостійкість бетону, який працює в покритті, та матеріалу основи під цементобетонним покриттям повинна бути не менше значень, наведених у таблиці 8.6. В умовах сольової і кислотної агресії бетон повинен бути стійким до дії цього агресивного середовища.

Для бетону, що застосовується в покриттях, слід використовувати портландцемент, який відповідає вимогам ДСТУ Б В.2.7-46, а в шарах основи можна застосовувати портландцемент з мінеральними добавками і шлакопортландцемент марок понад 300, що відповідають вимогам ДСТУ Б В.2.7-46.

Таблиця 8.5 – Мінімальний проектний клас бетону для цементобетонних покриттів та основ

Таблиця 8.6 – Морозостійкість бетону для цементобетонних покриттів і основ

8.5.3При конструюванні асфальтобетонних покриттів потрібно враховувати вид в'яжучого, тип зернового складу, марки асфальтобетону. Параметри асфальтобетонних сумішей слід призначати згідно з ДСТУ Б В.2.7-119, а для щебенево-мастикових асфальтобетонів – згідно з ДСТУ Б В.2.7-127 та [9].

8.5.4Товщина верхнього ущільненого шару асфальтобетону повинна бути не меншою двох з половиною діаметрів максимального розміру зерна щебеню, що використовується в прийнятій конструкції.

8.5.5З метою забезпечення належних експлуатаційних властивостей автомобільних доріг та приведення їх параметрів до європейських при розробленні проектно-кошторисної документації на будівництво, реконструкцію автомобільних доріг I-а, І-б категорій та автомобільних доріг інших технічних категорій, які суміщаються за напрямками з міжнародними та національними транспортними коридорами, доцільно передбачати влаштування верхнього шару покриття із щебенево-мастикового асфальтобетону із застосуванням полімерних та адгезійних добавок.

8.5.6 Властивості матеріалів, які входять до нижніх шарів дорожнього одягу, повинні відповідати вимогам нормативних документів:

- піски – згідно з ДСТУ Б В.2.7-32;

- висівки – згідно з ГОСТ 26193;

- щебінь шлаковий – згідно з ДСТУ Б В.2.7-35;

- щебінь гірських порід – згідно з ДСТУ Б В.2.7-34;

- щебінь, гравій, пісок та інші суміші – згідно з ДСТУ Б В.2.7-30;

- жорства, кам'яні матеріали, відходи промисловості і ґрунти, укріплені цементом, чорний щебінь та тонкошарові покриття – відповідно до [10], [11], [12].

ШТУЧНІ СПОРУДИ

Мостові споруди та тунелі

9.1.1Мостові споруди, які є невід'ємною частиною автомобільної дороги, необхідно проектувати відповідно до ДБН В.2.3-14.

9.1.2При проектуванні нових і реконструкції існуючих штучних споруд слід приймати рішення на підставі порівняння варіантів за техніко-економічними показниками (вартість, витрати матеріалів, строки будівництва і експлуатаційні витрати) з урахуванням прогнозованого терміну служби окремих частин споруди.

9.1.3Проектні рішення повинні забезпечувати:

- надійність і довговічність конструкцій, їх архітектурну виразність;

- зниження рівня впливу споруди на навколишнє природне середовище;

- зручність і економічність утримання та можливість ремонту.

9.1.4Автодорожні тунелі необхідно проектувати відповідно до СНиП II-44. Розрахункову перспективну інтенсивність руху для автодорожніх тунелів слід визначати відповідно до 4.1.4. на перспективний період понад 30 років.

Розв'язки доріг

Загальні положення

9.2.1.1Розв'язки на перехрестях та примиканнях автомобільних доріг (далі – розв'язки доріг) повинні забезпечувати максимальну пропускну спроможність, безпеку і зручність руху транспортних засобів з найменшими витратами часу на їх проїзд.

9.2.1.2Розв'язки доріг необхідно проектувати на основі перспективної інтенсивності руху і складу транспортних потоків на усіх напрямках.

9.2.1.3При розробленні проектів на будівництво розв'язок доріг необхідно передбачати можливість перспективного розвитку доріг та реконструкцію розв'язок більш високого класу із збільшенням пропускної спроможності та безпеки руху транспортних засобів.

9.2.1.4Вибір класу і схеми розв'язок доріг та обґрунтування технічних рішень слід виконувати на основі техніко-економічного порівняння варіантів з урахуванням їх пропускної спроможності, безпеки і зручності руху, дорожньо-транспортних витрат на їх будівництво і утримання, архітектурно-естетичних вимог, вимог охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання сільськогосподарських угідь.

9.2.1.5Класи розв'язок доріг та їх елементи слід приймати з урахуванням перспективи розвитку мережі автомобільних доріг та реконструкції існуючих доріг.

9.2.1.6Розв'язки доріг залежно від категорії доріг, що перетинаються, необхідно поділяти на класи згідно з таблицею 9.1.

Таблиця 9.1 – Класифікація розв'язок доріг

9.2.1.7Розв'язки доріг рекомендується розташовувати на вільних від забудови територіях. Поздовжній похил доріг на підходах до дорожніх розв'язок на відстані видимості для зупинки автомобіля повинен бути до 40 ‰ .

9.2.1.8Перехрещення та примикання доріг за межами населених пунктів рекомендується передбачати не частіше ніж через 10 км на дорогах I-а категорії, на дорогах І-б і II категорії – 5 км, на дорогах III категорії – 2 км, для чого закладаються в проектну документацію заходи з організації руху місцевого транспорту.

9.2.1.9Відомчі (технологічні) автомобільні дороги, ґрунтові дороги та шляхи проходу тварин при перехрещенні з дорогами I-а, І-б, II та III категорій необхідно суміщати з ближніми штучними спорудами. У випадку коли такі споруди відсутні, їх необхідно передбачати за умов погодження з органами місцевого самоврядування та органами охорони навколишнього природного середовища. Габарити споруд необхідно призначати згідно з ДБН В.2.3-14.