Як саме утворюється диференціальна рента?

На кращих і середніх землях праця є більш продуктивною – вона створює більше продукції з меншими витратами. Оскільки більш урожайні землі обмежені, то сільськогосподарське виробництво не може здійснюватися тільки на високоефективних ділянках. Необхідність задоволення потреб економіки в продуктах харчування і сільськогосподарській сировині вимагає обробітку також і гірших земель. Ринковий характер відтворення здійснених виробниками витрат вимагає відшкодування витрат як на родючих, так і на неродючих ділянках.

Якби ринкова ціна сільськогосподарської продукції встановлювалась за рівнем середньогалузевих витрат, як це відбувається в інших галузях (як, наприклад, у промисловості), то на гірших землях виробництво взагалі припинилося б. У такому випадку неминучим був би дефіцит продукції сільськогосподарського виробництва. Навпаки, у промисловості з легкістю можна відмовитися від гірших умов виробництва, побудувавши нові, високооснащені підприємства і цим самим забезпечити більш високий рівень пропозиції товарів. Ринкова ціна на сільськогосподарську продукцію за умов дефіциту буде зростати під впливом попиту до того рівня, що стане економічно доцільним її виробництво й на гірших землях.

У зв’язку з цим, виникають запитання: які елементи доходу відшкодовує найгірше підприємство? Чи отримує воно прибуток? Яку величину прибутку привласнюють користувачі кращих земель? Відповіді на ці запитання можна отримати, розглянувши механізм формування додаткового прибутку в землеробстві за допомогою наступної таблиці 14.1.

Табл. 14.1. Механізм формування додаткового прибутку

Диференціальної ренти І) у землеробстві

У таблиці 14.1 показано процес формування доходів на трьох земельних ділянках однакової площі, але різної продуктивності: на першій ділянці урожай складає 5ц, на другій – 10ц, на третій – 11ц. З 1 га. Припустимо, що розмір зовнішніх витрат капіталу на кожній з ділянок дорівнює 100грн. Середня норма прибутку як результат міжгалузевої конкуренції складає 10%, відповідно, величина нормального прибутку буде становити: (100 х 0,1) – 10грн., а валові витрати виробництва – 110грн. При урожайності 5 ц з одного гектару на першій ділянці індивідуальні витрати виробництва становитимуть: 110 : 5 = 22грн., на другій: 110 : 10 = 11грн., на третій: 110 : 11 = 10грн. Ціна одного центнера продукції визначається індивідуальними граничними витратами найгіршої ділянки, її рівень – 22грн. Сума сукупного виторгу першої ділянки співпадає з валовими витратами і складає 110 грн., з другої – 220грн., з третьої – 242грн. Різниця виторгу і витрат на другій ділянці – 110грн., а на третій – 132грн. є особливою формою надприбутку, що утворилась як результат кращої родючості. Вона й привласнюється землевласниками другої і третьої земельних ділянок у формі орендної плати як рента, а саме – диференціальна рента І (за родючістю). Підприємці ж, які орендують другу і третю земельні ділянки, отримують прибуток величиною 110грн. і 132грн. Власник першої земельної ділянки створює лише нормальний прибуток величиною 10тис. грн., його земельна рента дорівнює нулю.

Отже, власник найгіршої ділянки відшкодовує альтернативну вартість витрат виробництва, включаючи нормальний прибуток, а власники кращих земель присвоюють надприбуток у формі диференціальної ренти.

Утворення диференціальної земельної ренти можна показати, використовуючи неокласичний апарат кривих середніх і граничних витрат (див. рис. 14.4).

Рис. 14.5. Утворення диференціальйної земельної ренти на ділянках з різною родючістю.

На рис. 14.5 зображено три земельних ділянки: I – гірша, ІІ – середня, ІІІ – краща. На І ділянці середні витрати (АТС) найвищі, обсяг випуску (Q) – 5. На ІІ ділянці АТС = 11, МС = 22, Q = 10. На ІІІ ділянці АТС = 10, МС = 22, Q = 11. Надприбуток власника ІІІ ділянки буде становити: : (МС – АТС) х Q = (22 – 10) х 10 = 132 гр. од., власника ІІ ділянки – 110 гр. од. На І ділянці надприбуток не виникає, оскільки МС = АТС.

Диференціальна рента І за розташуванням виникає у зв’язку з тим, що менш зручне розміщення земельних ділянок від ринків збуту, джерел сировини, індустріальних центрів і транспортних магістралей вимагає більших витрат на транспортування продукції до ринків збуту та оплату послуг постачальників. Внаслідок цього власники ближчих ділянок, маючи транспортні витрати менші, отримують ренту за розташуванням.

За умов оренди земельних ділянок під забудову чинник розташування має вирішальне значення: абсолютна обмеженість землі у центрах міст, у самих містах, у престижних мегаполісах та поблизу них зумовлює значне зростання ціни землі. Величина орендної плати у даному випадку визначається з розрахунку, ніби земля використовується у сільськогосподарському обороті. Суттєва відмінність полягає у термінах орендної угоди: вона укладається із власником майбутнього об’єкту будівництва на тривалий період. Власника не цікавить, як саме буде використовуватись земельна ділянка, для нього важливо, який дохід вона може принести. Якщо зростає попит на житло відносно попиту на продукти харчування, орендна плата за землю під забудову підвищиться порівняно з рентою з сільськогосподарських земель.

У добувній галузі промисловості виробництво засноване на використанні невідтворюваних природних ресурсів. Останнім властива різна продуктивність (зокрема, існують вугільні пласти неоднакової потужності, глибини залягання, якості руд чи мінерального палива тощо). Окрім цього, гірничопромислові підприємства, що займаються видобуванням мінеральної сировини, можуть перебувати на різних відстанях від транспортних комунікацій і ринків збуту.

Панівною формою ренти у добувній промисловості є диференціальна рента першого роду – за якістю надр і за розташуванням земельних ділянок.

Диференціальна рента другого роду. Розглядаючи диференційну ренту І, робилося припущення про те, що у різні за родючістю й розташуванням ділянки землі вкладались однакові капітали. Це – екстенсивний спосіб розвитку сільськогосподарського виробництва, за якого обсяги виробництва продукції зростають на основі розширення посівних площ. Однак, процес інтенсифікації сільськогосподарського виробництва супроводжується пошуком способів створення штучної родючості землі, тобто кращого використання раніше залучених до обробітку земель. Для цього в одну й ту ж ділянку землі застосовується додатковий капітал. Внаслідок цього зростає продуктивність, яка може мати характер постійної, зростаючої або спадної віддачі. Неоднаковою буде віддача на різних ділянках: більшою – на кращих і меншою – на гірших.

Очевидно, що додаткові інвестиції, перш за все, будуть здійснюватися у середні і кращі землі, що забезпечать більший ефект, ніж гірші. Надлишковий прибуток, який при цьому виникає, являє собою диференціальну ренту ІІ. Процес її утворення можна продемонструвати, використовуючи дані табл. 14.1. Припустимо, що додаткові інвестиції здійснює власник третьої ділянки. Їх величина – 100 грн., як і попередні. Це дасть приріст врожаю 11 ц. Реалізуючи продукцію за ціною 22 грн., орендар отримає 242 грн. додаткового доходу (а загалом – 484 грн.). До закінчення терміну дії орендної угоди цей надприбуток залишається орендарю, але при укладенні нового договору землевласник врахує цей надлишок і підвищить орендну плату, щоб його привласнювати й надалі. У зв’язку з цим підприємці-орендарі прагнуть до збільшення тривалості термінів оренди, а землевласники – навпаки, до їх скорочення.

На відміну від диференціальної ренти І диференціальну ренту ІІ можна отримати й на гірших землях, але тільки у тому випадку, якщо віддача від додаткових вкладень капіталу буде вищою від рівня середньої норми прибутку на капітал.

Монопольнарента виникає тоді, коли ринкова ціна перевищує вартість товарів або послуг, які є неповторними, не мають аналогів або потребують виняткових умов свого виробництва. Це стосується:

· рідкісних сортів винограду, пряностей, троянд, тютюну, які вирощуються лише за унікальних природно-кліматичних умов і на особливих територіях;

· видобування золота, алмазів, уранових руд;

· надання туристичних й оздоровчих послуг через використання унікальних історичних, соціально-культурних та рекреаційних багатств;

Екологічна рента – це надприбуток від реалізації переваг чистого довкілля і екологічно чистої продукції.

Транспортна рента – монопольний надприбуток власника унікальних, що не мають альтернативи, шляхів сполучення, нафто- чи газогонів.

Рента талантів, спортивна рента – надвисокі доходи обдарованих співаків, адвокатів, спортсменів, тренерів тощо.

На сьогодні висуваються пропозиції сміливців щодо експлуатації “Чорнобильського бренду”, тобто створення комерційного проекту використання у туристичних цілях зони, охопленої наслідками Чорнобильської катастрофи. Очевидно, що обмеження щодо уповноваження правом надання таких послуг і перепони стосовно термінів перебування у зоні можуть створити умови для виникнення ще однієї з форм туристичної ренти – ренти від перебування в екстремальних умовах (екстремальної ренти?).

Економічнарента. На відміну від монопольної ренти, яка передбачає виключність умов господарювання, чиста економічна рента – це дохід, що перевищує альтернативну вартість витрат від будь-якого фактору виробництва з цілком нееластичною пропозицією у довгостроковому періоді.

Інфрамаржинальна рента виникає на тих ринках, на яких однакові за продуктивністю ресурси розрізняються за ступенем активності їх пропозиції. Будь-який фактор виробництвазатримується у певній сфері свого застосування мінімальною платою, що дорівнює його альтернативній вартості, тобто його доходу за умов найкращого альтернативного застосування.

Так, наприклад, важливим чинником пропозиції праці в аграрному секторі є рівень зарплати у промисловості. Якщо у промислових галузях заробітна плата буде вищою, то пропозиція праці у сільському господарстві зменшиться. При цьому завжди існує певний мінімальний рівень платні, за якого якась частина працездатного населення погоджується працювати “на селі”. Якщо ж за сприятливих обставин рівень оплати аграріїв підвищиться, у цю галузь повернеться частина “мігрантів”. Зросте рівень зайнятості аграрного сектора, підвищиться зарплата й тих працівників, яких влаштовувала нижча платня. Різниця між теперішнім і попереднім заробітком для вказаних працівників і буде складати їхній інфрамаржинальний дохід. Продемонструємо це за допомогою графіка (рис. 14.6).

Рис.14.6. Інфрамаржинальна рента

Лінія S_L відображає еластичниу пропозицію праці, D_L – лінія попиту. W₀– мінімальна оплата, за яку певна кількість робочої сили пропонує свою працю в аграрному секторі. Рівень оплати W^* встановлюється для того, щоб залучити до праці в даній галузі останнього “граничного” працівника. Усі інші OLробітників також отримуватимуть заробітну плату за ставкою W^*. Оскільки вони погоджувались і на меншу оплату, то різниця (W^* – W₀) буде складати додатковий дохід кожного з них. Мовою мікроекономіки площа фігури OW^* EL^* – це загальна сума доходу, ОW₀ EL^* – плата за неперехід в інші ринки праці (англ.transfer earninqs), яка підтримує певний “дограничний” рівень пропозиції робочої сили; W₀ W^* E – надлишок власника фактору у формі інфрамаржинальної ренти.

Отже, рентні доходи виникають й за умов еластичної пропозиції фактора виробництва, тобто на конкурентних ринках. Однак, на конкурентних ринках доходи, що перевищують альтернативну вартість фактора, є швидше випадковістю, ніж закономірністю. На ринках з нееластичною пропозицією обов’язково виникає дохід у формі ренти. Саме цим пояснюється специфіка економічних умов господарювання в тих галузях, для яких найважливішим фактором виробництва є земля.

1 Поняття “природні ресурси” і “земля” певною мірою не співпадають, якщо брати до уваги технологічний аспект відмінностей між ними: природні ресурси включають у себе як саму землю – місце проживання людини, аграрного виробництва й будівництва, її грунти, ліси, рослинний і тваринний світ, води, надра, – так і природно-кліматичні умови. З огляду на те, що природні умови і багатства землі є невід’ємними її характеристиками, нероздільними з землею у процесі її використання й купівлі-продажу, то в економічному сенсі їх вживають як тотожні. Такої думки дотримується більшість економістів-теоретиків.

1 Мова йде про сукупну, а не про індивідуальну пропозицію землі – чи то для сільськогосподарського використання, чи під забудову, чи для прокладання нафтогонів – у цьому випадку може відбуватись зміна пропозиції на галузевих ринках за рахунок вилучення окремих ділянок з альтернативного використання.

1 Для зображення моделі взаємодії пропозиції і попиту на ринку оренди природних ресурсів, слід зробити деякі припущення: по-перше, що усі ділянки однакові за продуктивністю; по-друге, уся земля використовується для виробництва лише одного продукту; по-третє, землі орендуються на конкурентному ринку, на якому відбувається змагання як між фермерами-виробниками, так і між землевласниками.