Стаття 157. Маршрути транзитних перевезень

Митний транзит товарів через територію України здійснюється за маршрутами, які визначаються перевізниками на власний розсуд, виходячи з міркувань економічної доцільності за умови додержання вимог, що визначаються відповідно до цього Кодексу.

Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватися обмеження щодо використання окремих шляхів та напрямків транзиту на території України, визначатися шляхи чи напрямки руху для певних видів транспорту чи товарів, що переміщуються транзитом через територію України, пункти пропуску для ввезення та вивезення окремих видів товарів.

Як правило перевізники краще митників поінформовані про найбільш оптимальні маршрути транзитних перевезень. Тому, якщо конфлікт на етапі прийняття перевізником товарів та оформлених митних і транспортних документів для доставки в митницю призначення у встановлений строк не виникає, подальше втручання митних органів в регламентацію процесу транспортування товару, без поважних причин, не бажано.

Однак, що стосується деяких категорій транспортних операцій або окремих видів товарів, виникає необхідність обмежити права перевізників щодо географічних реквізитів (пунктів пропуску, маршрутів) виконання митного транзиту. Така необхідність мотивується: по-перше наявністю міждержавних угод про обмеження на спільних ділянках митного кордону кількості пунктів пропуску окремих видів товарів (наприклад: алкогольних, тютюнових товарів), які потребують відповідних умов проведення митного контролю (наприклад операції оформлення книжок МДП), технічних можливостей застосування заходів гарантування доставки товарів, наявність відповідної інфраструктури (наприклад розміщення банківських установ для забезпечення сплати/повернення грошової застави) та ін., по-друге, присутністю в пунктах пропуску або в місцях прибуття транспортних засобів (аеропортах, морських портах) відповідних підрозділів державних органів, які здійснюють митний, прикордонний та інші види контролю.

Стаття 158. Тривалість митного транзиту

Граничні строки прохідного митного транзиту залежно від виду транспорту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Строк доставки товарів до митного органу призначення визначається митним органом відправлення відповідно до чинних в Україні нормативів на перевезення вантажів виходячи з виду транспорту, маршруту, відстані до кінцевого пункту та інших умов перевезення. До цього строку не включається час зберігання товарів на складах у разі перевантаження з одного виду транспорту на інший, а також час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, дозволених митними органами.

З метою стимулювання виконання перевезення товарів між митницями та забезпечення наявності правових умов для виконання зобов‘язання про доставку, визначається строк доставки товарів в митницю призначення. Технічно ця процедура виконується шляхом внесення в відповідну графу ДКД дати (число, місяць, рік) до якої, включно, перевізнику необхідно заявити митниці призначення доставленні товари, митні та транспортні документи на них.

Надмірне перебування на митній території країни товарів оформлених в митний режим транзит не бажане, оскільки потребує певних зусиль на організацію поточного контролю за їх вивезенням за межі митної території. Тому важливо визначити мінімальний але достатній часовий термін для виконання прохідного митного транзиту - встановити граничний строк доставки товару в прикордонну митницю. Відповідно нормі статті 158 граничні строки прохідного митного транзиту залежно від виду транспорту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Критерій часу (терміну) виконання перевезення при внутрішньому транзиті за змістом не повинен відрізнятись від аналогічного критерію (терміну) виконання прохідного транзиту, хоча відповідно нормам статті 158 очевидна відмінність на рівні виконавців - державних органів виконавчої влади (Кабінет Міністрів України або митний орган) які регулюють застосування норми.

Відповідно до чинних в Україні нормативів на перевезення вантажів (міжнародних, міждержавних угод, законів України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів виконавчих органів влади тощо) строк доставки товарів в митницю призначення визначається митницею з урахуванням наявних умов транспортування товарів. Як правило в нормативі зазначається строк доставки вантажу (товару) в кінцевий пункт перевезення або визначається швидкість виконання перевезення для відповідного вид транспорту. Наприклад для міжнародних залізничних перевезень нормами статті 14 Соглашения о международном грузовом сообщении (СМГС) встановлені строки доставки для вантажів великої та малої швидкості, визначені умови за яких цей строк продовжується.

Головними критеріями визначення строку доставки є: вид транспорту (авіаційний, водний, залізничний, автомобільний), маршрут перевезення та відстань від митниці відправлення до митниці призначення.

Додатковими критеріями є інші особливості перевезення, які безпосередньо впливають на можливість виконання транспортування, наприклад: несприятливі погодні умови (снігопад, туман, ожеледиця), рельєф місцевості (пагорби, перевали), технічний стан та технічні характеристики транспортного засобу (швидкісні, габаритні обмеження), характерний вантаж (негабаритний, великоваговий, живі тварини) та інше. З метою визначення митним органом більшого за нормативний строк доставки товарів, перевізник (представник перевізника), до моменту оформлення ДКД та прийняття товарів до перевезення, має повідомити про це митний орган, шляхом подання письмової заяви про наявність додаткових особливостей (труднощів виконання) транспортування, при необхідності, з розрахунком можливої тривалості перевезення. За результатами розгляду такої заяви, посадова особа митного органу має право визначити збільшений, у порівнянні з нормативним, строк доставки в межах заявленого та з урахуванням звичайних строків, які застосовуються перевізниками за схожих обставин.

У випадку, коли настання зазначених вище особливостей перевезення, не було передбачено і виникло під час перевезення, з метою продовження терміну митного транзиту - визначення нового строку доставки товарів, перевізник (представник перевізника) подає письмову заяву в найближчий митний орган, де, за результатами розгляду заяви, буде прийнято відповідне рішення про можливість продовження строку доставки товарів в митницю призначення.

Стаття 159. Заходи, що вживаються у разі аварії чи дії непереборної сили при здійсненні транзитного перевезення

Якщо транспортний засіб при здійсненні транзитного перевезення внаслідок аварії або дії непереборної сили не зміг прибути до митного органу призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний:

1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання;

2) терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місцезнаходження товарів та транспортних засобів;

3) забезпечити перевезення товарів до найближчого митного органу або доставку посадових осіб митного органу до місцезнаходження зазначених товарів.

Митні органи не відшкодовують перевізнику витрати, понесені у зв'язку із вжиттям заходів, передбачених цією статтею.

Якщо при виконанні митного транзиту виникли обставини, за яких подальше транспортування товарів в митницю призначення не можливе, наприклад коли: транспортний засіб зазнав аварії, або на маршруті перевезення наявні перепони, подолати які перевізник не в змозі (форс-мажорні обставини), перевізник повинен в першу чергу забезпечити недоторканість вантажу (товарів), а у випадку, коли така “бездіяльність” загрожує загибелі (повній або частковій втраті) або очевидному пошкодженню вантажу, вжити можливих заходів для його збереження (розвантаження, перевантаження, складування, передання на зберігання тощо). При цьому, навіть після передання на тимчасове зберігання товарів іншій особі без дозволу митного органу, перевізник залишається відповідальним за його подальшу наявність та недоторканість. Усі заходи, які вживає перевізник для схоронності вантажу виконуються ним за власний рахунок, що в принципі відповідає загальним правилам (нормам) перевезення будь-яким видом транспорту будь-яких вантажів.

Коли загроза втрати товарів не існує або вже відвернута перевізник повинен терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місцезнаходження товарів та транспортних засобів. За деяких обставин виконати цю норму статті 159 цього Кодексу перевізнику (представнику перевізника) у короткий термін часу не можливо через відсутність поблизу місця знаходження товарів засобів зв‘язку або навіть через необізнаність митних правил. Враховуючи це, важливо налагодити взаємодію на місцевому рівні між митним органом та іншими органами виконавчої влади, що передбачено нормами статті 26 цього Кодексу. Наприклад для спільного контролю автомобільних перевезень корисна взаємодія з органами державної автомобільної інспекції (ДАІ), підрозділи якої достатньо мобільні та забезпечені відповідними засобами зв‘язку, і, відповідно, мають можливість терміново проінформувати митний орган про дорожньо-транспортну пригоду.

З метою виконання перевірки стану (проведення митного огляду, обліку та інших заходів митного контролю) вантажу (товару), перевезення якого до митниці призначення не можливе, відповідного документування факту припинення перевезення, перевізник повинен або доставити товар до найближчого митного органу, або забезпечити прибуття посадових осіб митного органу до місцезнаходження товару (виконання таких дій, також, виконується перевізником за власний рахунок, що передбачено нормою статті 159 цього Кодексу). При необхідності, з урахуванням стану товарів (повна або часткова втрата товарів, пошкодження товарів чи їх упаковки або маркування), перевізник в присутності посадової особи митного органу складає акт про невідповідність, згідно нормам статті 76 Митного кодексу.

Поетапна схема дій перевізника при виникненні форс-мажорних обставин наведена на малюнку.

(вставити малюнок)

Стаття 160. Відповідальність за порушення встановленого порядку переміщення товарів транзитом

За порушення встановленого порядку переміщення товарів транзитом перевізник притягується до відповідальності в порядку, встановленому законом.

Нормами Митного кодексу України передбачена відповідальність перевізника за порушення порядку транзитного переміщення товарів. Під час митного транзиту товарів наступні дії перевізника, або, навпаки, його бездіяльність віднесені до адміністративних правопорушень - порушень митних правил:

- неподання митному органу в установлений законодавством строк документів (стаття 330);

- видача без дозволу митного органу або втрата товарів, транспортних засобів, що знаходяться під митним контролем (Стаття 331);

- недоставлення до митного органу товарів, транспортних засобів, що перебувають під митним контролем і перевозяться з одного митного органу до іншого, а так само прийнятих для передачі митному органу митних або інших документів на ці товари, транспортні засоби (Стаття 332);

- здійснення операцій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем, а саме зміна їх стану, користування та розпорядження ними без дозволу митного органу (Стаття 336);

- навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, переупакування товарів, що перебувають під митним контролем, або зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах чи їх упаковці без дозволу митного органу (Стаття 337);

- пошкодження або втрата пломб, печаток чи інших засобів митного забезпечення, зазначених у товаросупровідних документах (Стаття 338);

- невивезення за митний кордон України товарів, транспортних засобів, ввезених з метою транзиту через територію України, в строки, встановлені митним органом (Стаття 349);

- ухилення від встановленого Кабінетом Міністрів України маршруту переміщення товарів територією України (Стаття 350).

Якщо порушення встановленого порядку транзитного перевезення товарів не належить до порушення митних правил, то питання відповідальності за такі порушення регулюються нормами інших законів або кодексів України.

Глава 23. Заходи гарантування доставки товарів, що перебувають під митним контролем