Cтаття 161. Заходи гарантування доставки

До товарів, що перебувають під митним конторолем і переміщуються транзитом, може застосовуватися один із таких заходів гарантування доставки цих товарів до митного органу призначення:

1)надання власником товарів (уповноваженою ним особою) гарантій митним органам;

2)охорона та супроводження товарів митними органами;

3)перевезення товарів митним перевізником;

4)перевезення на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року (Конвенції МДП 1975 року).

Враховуючи значну кількість транзитних перевезень, які виконуються на митній теритрії України, цілком зрозумиілим є бажання держави захистити власну економіку від фіктивного транзиту, як прохідного так і внутрішнього. Вирішення таких завдань повинно забезпечуватись застосуванням відповідних заходів гарантування доставки транзитних товарів до митного органу призначення. Головною метою реалізації таких заходів є унеможливлення уникнення від сплати відповідними особами податків і зборів, а також створення умов за яких буде не можливе незаконне набуття особами будь-яких інших прав (наприклад права на відшкодування податку на додану вартість при вивезенні експортних товарів).

Як приклад, схематично за напрямком реалізації заходи гарантування доставки наведені на малюнку.

Стаття 162. Гарантії доставки товарів до митного органу призначення

Власники товарів (уповноважені ними особи) можуть надавати митним органам гарантії щодо обов‘язкової доставки товарів до митного органу призначення.

Види, умови та порядок застосування гарантій визначаються законом.

Надання гарантій митним оргавнам України щодо обов’язкової доставки товарів у митний орган призначення базується на принципах:

- свободи вибору гарантії;

- безумовності зобов’язання перед митними органами України щодо виплати суми передбачених законодавством обов’язкових митних платежів, на які була надана гарантія у разі настання гарантийного випадку;

- фінансового забезпечення наданної гарантії.

Види, умови та порядок застосування гарантій визначаються відповідним законом України. Головною метою норм такого закону є правове забезпечення механізму стягнення на користь держави сум гарантій у випадку недоставлення перевізником товарів в митницю призначення без поважних причин. Сума гарантії повинна відповідати розміру всіх обов'язкових податків та зборів, визначених для товарів законодавством, нарахованих згідно з порядком, установленим для оподаткування таких товарів у разі ввезення їх в Україну з метою вільного використання.

Підтвердженням виконання перевізником своїх зобов’язань є доставка ввезених товарів без зміни їх стану чи зменшення (збільшення) кількості або зміни якісних характеристик до митниці призначення у встановлені митними органами строки та пред'явлення таких товарів до митного оформлення в зазначеному місці та в визначений термін.

При недоставленні товарів у митницю призначення в установлені терміни, товари вважаються вільно використаними на митній території України, тобто такими, щодо яких законодавством установлені обов‘язкові платежі. Суми фінансових гарантій, за якими перевізник не виконав зобов'язання, використовуються митними органами для покриття передбачених законодавством обов’язкових платежів за товари, ввезені з метою вільного використання на митній території України.

Стаття 163. Охорона і супроводження товарів митними органами

Охорона і супроводження товарів митними органами здійснюються як при внутрішньому, так і при прохідному митному транзиті.

Форми та методи охорони і супроводження товарів до митного органу призначення, а також умови і порядок їх застосування визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

За охорону і супроводження товарів митними органами справляеться відповідна плата в розмірі, що не перевищуе фактичних затрат митних органів.

Охорона і супроводження товаров митними органами гарантує високий рівень захисту переміщуваних вантажів та дотримання митного законодавства під час такого переміщення як при внутрішньому, так і при прохідному митному транзиті. Метою охорони і супроводження товарів є забезпечення їx збереження, недоторканості та доставки до митниці призначення.

Виконання завдань охорони і супроводження товарів митними органами покладено на підрозділи митної варти. Нормативні основи діяльності митної варти наведені у ст. ст. 19 – 23 Митного кодексу.

Обрання власником товарів або уповноваженою ним особою охорони і супроводження товарів підтверджуетъся укладенням ним відповідної угоди з митним органом. Плата за охорону і супроводження вноситься до або на момент реалізації положень угоди. Розмір плати за охорону і супроводження товарів нараховуеться згідно з калькуляцією витрат на їx здійснення. Отримані кошти перераховуються до державного бюджету.

Як правило, транспортні засоби (чи їx групи), які перевозять товари транзитом через територію Украти з охороною і супроводженням, приймаються до митного оформления першочергово.

Стаття 164. Перевезення товарів митним перевізником

Перевезення товарів митним перевізником як захід гарантування їх доставки до митного органу призначення здійснюється відповідно до статей 182-184 цього Кодексу.

Митний перевізник здійснює перевезення між митними органами товарів, що перебувають під митним контролем, без застосування при цьому передбачених чинним законодавством інших заходів забезпечення доставки товарів у митний орган.

У випадку настання фінансової відповідальності по гарантійним зобов‘язанням перед Держмитслужбою, митний перевізник повинен відшкодувати відповідні кошти згідно положень закону України.

Згідно нормі ст. 182 цього Кодексу митний перевізник повинен мати ліцензію на право здійснення діяльності – гарантованого перевезення товарів під митним контролем. Згідно із вимогою Закону України “Про ліцензування певних видів діяльності” до видачі ліцензії спільним наказом спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування та органу ліцензування - Держмитслужбою затверджуються ліцензійні умови та порядок контролю за їх додержанням. В ліцензійних умовах провадження посередницької діяльності митного перевізника обов‘язково встановлюються кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги до митного перевізника. Окремо в ліцензійних умовах повинно бути визначено відповідно якому порядку забезпечується фінансова відповідальність митного перевізника перед митними органами.

Стаття 165. Умови застосування заходів гарантування доставки товарів

Рішення про застосування заходів гарантування доставки товарів до митних органів призначення приймається у кожному конкретному випадку митними органами, розташованими у місцях, де розпочинається транзит таких товарів, за наявності підстав для застосування зазначених заходів.

Заходи гарантування доставки застосовуються в обов’язковому порядку до підакцизних товарів.

Вид заходу гарантування доставки товарів, що перебувають під митним контролем, до митного органу призначення обирається власником товарів чи уповноваженною ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Заходи гарантування доставки товарів, що перебувають під митним контролем і перевозятся між митними органами, застосовуються за рахунок власника цих товарів або уповноваженої ним особи. Витрати на їх застосування митними та іншими органами державної влади України не відшкодовуються.

Умови та порядок застосування заходів гарантування доставки товарів до митного органу призначення визначаються цим Кодексом та іншими законами України.

За наявності достатніх підстав, митниця відправлення приймає рішення про застосування заходів гарантування доставки товарів до митниці призначення. Такими підставами можна вважати ймовірні фактори ризику доставки які походять від особливостей перевезення товарів, від характеристик товарів, відповідних ознак притаманним особам – учасникам перевезення, наприклад:

- наявність відповідної інформації від митних або правоохоронних органів;

- неодноразове порушення перевізником умов транзитних перевезень;

- наявна інформація на основі статистики фактів недоставки товарів в митниці призначення про категорії, групи товарів або окремого товару;

- порівняно великі ставки податків та зборів на імпорт товарів;

- висока ліквідність товарів;

- обмеженість строку реалізації товарів;

- незабезпеченість належних умов зберігання товарів під час перевезення;

- очевидна відсутність попиту на товар у регіоні призначення і, навпаки, існування значного дефіциту на товар на території України;

- ймовірність уникнення особи (перевізника) від відповідальності за правопорушення, наприклад, з причини нерозповсюдження юрисдикції митних органів України на територію постійного проживання такої особи.

Рішення про застосування заходів гарантування доставки під час внутрішнього або прохідного транзиту, як правило, повинно бути прийнято митницею відправлення на момент виконання попередніх операцій передбачених ст.ст. 91 – 93 цього Кодексу. Разом з тим, при застосуванні попередньої митної декларації на підакцизні товари, відповідно до норм ст.89 цього Кодексу, додаткового рішення митного органу не потребується. При цьому застосування гарантійного заходу на основі фінансового зобов‘язання повинно бути забезпечено митницею призначення.

При застосуванні до перевезення заходу гарантування доставки власник товарів (уповноважена ним особа) за власним бажанням обирає один із заходів гарантування щодо обов’язкової доставки товарів у митний орган призначення. Витрати понесені власником товарів або уповноваженою ним особою на застосування заходів гарантування митними та іншими органами державної влади України не відшкодовуються.

Глава 24. Зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів

Стаття 166. Товари, що зберігаються виключно митним органом

Обов`язковій передачі митному органу для зберігання підлягають товари :

1) не пропущені під час ввезення на митну територію України внаслідок установлених законом заборон чи обмежень на їх ввезення в Україну або транзит через територію України і не вивезені з території України в день їх ввезення;

2) що ввозяться громадянами на митну територію України і підлягають обкладенню податками і зборами, якщо вони не сплачені;

3) які до закінчення строків тимчасового зберігання підприємствами, встановлених частинами першою-третьою статті 108 цього Кодексу не були задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму;

4) які заявлені у режим відмови на користь держави відповідно до статті 246 цього Кодексу;

Товари, які підлягають обов`язковій передачі для зберігання митному органу (крім валютних цінностей ), зберігаються на складах митних органів.

Валютні цінності, передані митному органу на зберігання, депонуються в уповноважених банках України.

Ця стаття встановлює випадки, коли товари, що були пред` явлені митному органу, але ще не випущені відповідно до обраного митного режиму і які перебувають під митним контролем, не можуть зберігатися на складах тимчасового зберігання або на митних ліцензійних складах та підлягають обов`язковій передачі для подальшого зберігання під митним контролем на складах митних органів. В цих випадках не вимагається згода власника товару або уповноваженої ним особи (крім випадку заявлення в режим відмови на користь держави) і передача товарів на склад митного органу відбувається в примусовому порядку. В разі заявлення товару в режим відмови на користь держави потрібна згода як власника товару або уповноваженої ним особи так і митного органу, який в цьому випадку уособлює державу.

Облік, оцінка а також відповідальність за зберігання товарів у випадках, передбачених цією статтею Кодекса, покладається на митний орган. Збитки внаслідок втрати, пошкодження товарів або в інших випадках відшкодовуються митним органом власнику товарів, або уповноваженій ним особі, в порядку, встановленому відповідним законом, діючим на момент відшкодування. Товари передаються для подальшого зберігання митним органам на підставі актів опису, оцінки та передачі майна. Якщо такі товари ввозяться громадянами, то інспектором митниці у випадку, передбаченому п.2 цієї статті, виписується спеціальна уніфікована митна квитанція.

За зберігання товарів на складах митниць з власників товарів або уповноважених ними осіб стягується відповідна плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зберігання товарів, які заявлені в режим відмови на користь держави, та валютних цінностей здійснюється на безоплатній основі.

Наведений в цій статті перелік випадків не можна вважати остаточним і закінченим тому, що статтею 106 цього Кодексу спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у галузі митної справи надається право поширювати дію статті 166 на окремі види товарів.

Стаття 167. Склади митних органів

Під складами митних органів розуміються приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, які належать митним органам або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів.

Слід розрізняти склад митного органу від митного складу. Останній являє собою різновидність митного режиму, при якому ввезені товари зберігаються під митним контролем без справляння мита, податків та зборів та без застосування до таких товарів заходів нетарифного регулювання у період зберігання.

Склади митних органів можуть перебувати у власності митних органів або останні можуть використовувати склади , що належать іншим власникам , відповідно до цивільно-правових угод . Такими угодами можуть бути угоди про оренду приміщення складу на певний час або угоди про надання послуг із зберігання товарів на час зберігання таких товарів, які укладаються митними органами з власниками складських приміщень. В будь-якому з цих випадків на такі приміщення розповсюджуються норми статтей 166,168-171 цього Кодексу.

Стаття 168. Товари і транспортні засоби, що зберігаються на складах митних органів

Крім товарів, зазначених у статті 166 цього Кодексу, на складах митних органів можуть зберігатись :

1) товари, що знаходяться на тимчасовому зберіганні під митним контролем відповідно до статті 99 цього Кодексу;

2) товари, що вивозяться за межі митної території України та після закінчення митного оформлення зберігаються під митним контролем до фактичного їх вивезення;

3) товари і транспортні засоби, які перебувають у режимі транзиту відповідно до статті 200 цього Кодексу;

4) товари, які перебувають у режимі митного складу відповідно до статті 212 цього Кодексу;

5) зразки товарів та техніко-технологічна документація, взяті митними органами для проведення класифікації товарів відповідно до статті 314 цього Кодексу;

6) зразки товарів та документація, одержані митними органами під час здійснення верифікації сертифікатів відповідно до статті 316 цього Кодексу;

7) проби та зразки товарів, необхідні для проведення експертизи у справах про порушення митних правил, взяті відповідно до статті 382 цього Кодексу;

8) товари і транспортні засоби, вилучені відповідно до статті 377 цього Кодексу.

Товари, заявлені у різні митні режими, повинні зберігатися на складах митних органів окремо з дотриманням порядку, встановленого законодавством для відповідних митних режимів.

Товари, що потребують спеціальних умов зберігання чи спеціального обладнання, не можуть зберігатися на складах митних органів, на яких не можуть бути створені відповідні умови чи відсутнє відповідне обладнання.

Порядок роботи складу митного органу визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Митні органи, на складах яких зберігаються товари і транспортні засоби, несуть відповідальність за їх втрату або пошкодження в порядку, встановленому законом.

Якщо у статті 166 цього Кодексу передбачено випадки, коли товари мають зберігатись виключно на складах митних органів, то в цій статті наведені випадки, коли товари можуть зберігатись на митних складах. Загалом, стаття охоплює, практично, всі можливі життєві ситуації, які можуть виникати з товарами, що знаходяться під митним контролем. Але мають місце і виключення. Так, наприклад, серед товарів, зазначених у пункті 8 частини першої даної статті не можуть бути наркотичні засоби, психотропні речовини, нарізна зброя, радіоактивні речовини, вибухівка, тощо.

Потреба зберігання товарів та транспортних засобів, що перебувають у режимі транзиту, на складах митних органів може виникнути у разі настання обставин непереборної сили, що виключають можливість подальшого переміщення товарів митною територією України або при необхідності перевантаження товарів з одного транспортного засобу на інший в зоні діяльності митного органу.

Якщо зберігання товарів, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті приводить до встановлення загальних цивільно-правових відносин між власником таких товарів та митним органом в порядку, передбаченому Цивільним Кодексом України, то зберігання товарів, зазначених у пунктах 5-8 частини першої даної статті, здійснюється в адміністративному порядку. Тому умови і порядок передання таких товарів на склад митниці та їх зберігання визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.

Стаття 169. Строк зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів

Товари, зазначені у пунктах 1-3 частини першої статті 166 та у пунктах 1-3 частини першої статті 168 цього Кодексу, можуть зберігатися на складах митних органів протягом трьох місяців.

Товари, зазначені у пункті 4 частини першої статті 168, можуть зберігатися на складах митних органів протягом строків, установлених статтею 214 цього Кодексу.

Товари, зазначені у пункті 4 частини першої статті 166, товари та документація, зазначені у пунктах 5-7 частини першої статті 168, а також товари і транспортні засоби, зазначені у пункті 8 частини першої статті 168 цього Кодексу, зберігаються на складах митних органів протягом строків, що визначаються законодавством.

Частина перша та друга цієї статті – є, по суті, об`єднанням норм, що прямо виписані в інших статтях цього Кодексу.

Строки зберігання товарів та документації, зазначених у пунктах 7 та 8 частини першої статті 168 цього Кодексу визначаються загальною тривалістю провадження у справі про порушення митних правил (виконання процесуальних дій та розгляд справи) і терміном розгляду можливих оскаржень винесених постанов. Якщо буде порушена кримінальна справа то порядок зберігання таких товарів визначається вже Кримінально-процесуальним Кодексом.

Строки зберігання товарів та документації, зазначених у пунктах 5 та 6 частини першої статті 168 визначаються, загалом, тривалістю процедур митного оформлення відповідно до Порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої справи у галузі митної справи.

Граничний строк зберігання товарів, зазначених у пункті 4 частини першої статті 166 на даний час законодавством не встановлений.

Стаття 170. Операції з товарами, що зберігаються на складах митних органів

Підприємства, які зберігають товари на складах митних органів під митним контролем, можуть з дозволу та під контролем цих органів здійснювати із зазначеними товарами операції, передбачені статтею 63 цього Кодексу, а також:

1)підготовку товарів до продажу та транспортування (роздрібнення партії, формування відправлень, сортування, упакування та перепакування);

2)змішування товарів (компонентів) без надання одержаній продукції характеристик і властивостей, що істотно відрізняють їх від вихідних складових;

3)прості складські операції.

В цій статті законодавчо визначено більш ліберальний підхід до товарів, що зберігаються на складах митних органів під митним контролем. На відміну від режиму митного складу або випадку зберігання товару на складі тимчасового зберігання на складах митних органів можна проводити змішування товарів без змін його властивих характеристик, які впливають на визначення коду товару за УКТ ЗЕД. Слід зазначити, що коментуємою статтею прямо не встановлена можливість відбору проб на митних складах у випадках, передбачених у статтях 314, 316 та 382 цього Кодексу, хоча для складів тимчасового зберігання така можливість прямо передбачена нормами статті 109 цього Кодексу, а перелік операцій з товарами, що знаходяться в режимі “митного складу” взагалі не є остаточно вичерпаним і спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у галузі митної справи надається право визначати перелік можливих операцій та порядок їх здійснення. Оскільки практичні питання відбору зразків виникатимуть, доцільно застосовувати норми законодавства щодо взаємодії митних органів з іншими органами державної влади з метою реалізації ст. 27 цього Кодексу.

Стаття 171. Видача товарів із складів митних органів

Товари, що зберігаються підприємствами на складах митних органів під митним контролем, можуть бути видані їм лише після їх митного оформлення.

Товари, зазначені у частині першій цієї статті, можуть бути видані також особі, до якої протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними.

Частина перша даної статті, з одного боку, повторює іншою мовою норми, які вже були висвітлені в цьому Кодексі – наприклад, в статті 63 мається пряма заборона на користування та розпорядження товарами і транспортними засобами, митне оформлення яких не закінчено. Зрозуміло, що неможливо реалізувати право розпорядження або користування товарами без фактичного володіння ними.

З іншого боку, зміст частини другої даної статті породжує деяке правове протиріччя. В цивільному законодавстві під правом розпорядження розуміється право особи визначати юридичну долю майна, в тому числі, і шляхом передання права власності на неї. З огляду на це не зовсім зрозуміло, як під час зберігання товарів під митним контролем, тобто таких, митне оформлення яких не закінчено, можливо передавати право власності або володіння такими товарами іншій особі, враховуючи зміст статті 63 цього Кодексу.

Оскільки в коментарі ми не ставимо за мету розв`язання юридичних колізій, то, стосовно частини другої даної статті, хотілося б пояснити, що під правом власності розуміється право на володіння, користування та розпорядження майном. Право власності може перейти від одної особи до іншої, наприклад, за договором купівлі-продажу або іншими подібними угодами, юридичною природою яких передбачається перехід права власності.

Під правом володіння розуміється фактичне (фізичне) панування особи над майном без отримання від нього користі. Право володіння може переходити від однієї особи до іншої, наприклад, за угодою про зберігання, застави та іншими подібними угодами.

Глава 25. Розпорядження товарами, транспортними засобами та коштами

Для керівництва в роботі статтями 172 -175 МКУ пропонуємо розглянути попередній аналіз їх основних положень. Це дозволить чітко відокремити підстави загального порядку роботи та вибрати найбільш оптимальну схему відпрацювання цього питання для митного органу.

Стаття 172. Розпорядження товарами і транспортними засобами

Товари, що зберігаються під митним контролем (крім зазначених у пункті 1 частини першої статті 166 цього Кодексу), за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення строків зберігання, зазначених у частинах першій та другій статті 169 цього Кодексу, підлягають реалізації, про що відповідний митний орган повідомляє власника зазначених товарів не пізніш як за два тижні до закінчення строків зберігання.

Товари - предмети порушення митних правил, а також товари із спеціально виготовленими сховищами (тайниками) та транспортні засоби, які використовувалися для переміщення цих товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, конфісковані за рішенням суду, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законом, - безоплатній передачі у володіння і користування або знищенню у строки, встановлені законом для виконання судових рішень.

Товари, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, у тому числі товари - предмети порушення митних правил, вилучені відповідно до цього Кодексу, підлягають реалізації з урахуванням терміну їх придатності.

Товари, від яких власник відмовився на користь держави, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законом, - безоплатній передачі у володіння і користування або знищенню у строки, встановлені законом.

Товари і транспортні засоби, зазначені у частинах першій - четвертій цієї статті, реалізуються на митних аукціонах, товарних біржах або через підприємства торгівлі в порядку, встановленому законодавством.

Реалізація здійснюється з нарахуванням усіх податків і зборів, що підлягають сплаті при переміщенні зазначених товарів, транспортних засобів через митний кордон України, за ставками, чинними на день реалізації, якщо такі податки і збори не були попередньо сплачені.

Порядок розпорядження окремими видами товарів, які не підлягають реалізації, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У ст.172 МКУ 7 частин , керуючись якими митний орган повинен прийняти рішення про те :

- які товари та транспортні засоби підлягають реалізації,

- в які терміни,

- за яких підстав,

- де і як відбудеться реалізація.

В першій частині ст.172 МКУ визначаються товари, що зберігаються під митним контролем та підлягають реалізації,а також терміни зберігання - три місяці та три роки.

Зберігаються під митним контролем на протязі до 3 місяців , крім товарів, які не пропущені під час ввезення на митну територію України внаслідок установлених законом заборон чи обмежень на їх ввезення в Україну або транзит через територію України і не вивезені з території України в день їх ввезення, такі товари:

- що ввозяться громадянами на митну територію України і підлягають обкладенню податками і зборами, якщо вони не сплачені (п.2 ч.1 ст.166 МКУ);

- які до закінчення строків тимчасового зберігання підприємствами, встановлених частинами першою - третьою статті 108 цього Кодексу (до 3 місяців або менше, з можливістю подовження строку ще до 1 місяця), не були задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму (п.3 ч.1 ст.166 МКУ);

- товари, що знаходяться на тимчасовому зберіганні під митним контролем (склади тимчасового зберігання) відповідно до статті 99 цього Кодексу (п.1 ч.1 ст.168 МКУ);

- товари, що вивозяться за межі митної території України та після закінчення митного оформлення зберігаються під митним контролем до фактичного їх вивезення (п.2 ч.1 ст.168 МКУ);

- товари і транспортні засоби, які перебувають у режимі транзиту відповідно до статті 200 цього Кодексу (п.3 ч.1 ст.168 МКУ);

- підакцизні товари, ввезені із-за меж митної території України, які перебувають у режимі митного складу відповідно до статті 212 МКУ (ч.2 ст.214 МКУ) .

Зберігаються під митним контролем до трьох років товари, ввезені із-за меж митної території України та розміщенні в режимі митного складу. Термін враховується з дати поміщення цих товарів у зазначений режим (ст.214 МКУ ).

Товари, які підлягають реалізації визначаються також в частинах з другої по четверту ст. 172 МКУ.

Слід відмітити вичерпний перелік підстав для реалізації товарів та транспортних засобів:

- відсутність звернення власника або уповноваженої ним особи до митного органу (в письмовій або усній формі, в т.ч. шляхом декларування товару або транспортного засобу) до закінчення строків зберігання (ч.1 ст.172 МКУ);

- конфіскація за рішенням суду (на підставі процесуального документу судового органу ,який набув чинності та доведений до митного органу у встановленому порядку)(ч.2 ст.172 МКУ);

- термін придатності товарів, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання (ч.3 ст.172 МКУ);

- відмова власника від товару на користь держави (поміщення товару в митний режим за вимогами ст.246 МКУ)(ч.4 ст.172 МКУ).

Крім того, в положеннях ст.172 МКУ зазначаються випадки, коли товар або транспортні засоби замість реалізації підлягають безоплатній передачі у володіння і користування( право розпорядження не надається і право власності на товари та транспортні засоби не переходить).Такі випадки за кодексом передбачаються тільки законом.

Також окремими законами встановлюються випадки знищення товарів та транспортних засобів і строки його проведення.

Згідно з вимогами другої частини ст. 172 МКУ знищення предметів порушення митних правил (товарів та транспортних засобів) проводиться у строки, встановлені законом для виконання судових рішень (десять діб, а при невиконанні - бесстроково у примусовому порядку) .

Згідно з вимогами четвертої частини ст. 172 МКУ знищення передбачено у випадку відмови власника товару на користь держави у строки , встановлені законом.

Слід відрізняти знищення товарів та транспортних засобів, які підлягали реалізації відповідно вимогам ч.2,ч.4 ст. 172 МКУ, від знищення або руйнування – митного режиму,в який поміщаються товари відповідно вимогам ст. 243 МКУ (по засобу підготовки документації, процедурним питанням та послідуючому обліку і звітності).

Вимоги щодо реалізації встановлені в шостій частині статті 172. Нарахування усіх податків і зборів, що підлягають сплаті при переміщенні товарів та транспортних засобів через митний кордон України повинно запроваджуватись з визначенням митної вартості, як підстави для нарахування. Тобто оцінку товарів або транспортних засобів згідно з ст.ст.259,260,265 МКУ здійснюють митні органи.Однак існує можливість, що порядок реалізації буде встановлено законодавством (ч.5 ст.172 МКУ) з іншими вимогами : комісійною оцінкою, експертною, тощо.

Стаття 173. Організація митних аукціонів

Митні аукціони організуються у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 173 МКУ має відсилочний характер. Кабінет Міністрів України встановлює порядок організації митних аукціонів, на відміну від ст.96 Митного кодексу 1991 року, за якою такий порядок встановлювався Держмитслужбою.

Стаття 174. Розпорядження коштами, одержаними від реалізації товарів і транспортних засобів

Кошти, одержані від реалізації товарів, за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення строків зберігання, зазначених у частинах першій та другій статті 169 цього Кодексу, після вирахування сум належних податків і зборів, виплати комісійної винагороди підприємству торгівлі, яке реалізувало зазначені товари, а також відшкодування витрат на зберігання цих товарів, їх оцінку, сертифікацію, транспортування, проведення, у разі необхідності, аналізів та експертиз, надсилання їх власникам відповідних повідомлень зберігаються на депозитному рахунку відповідного митного органу.

У разі, якщо товари - предмети порушення митних правил, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, реалізуються до винесення судом рішення по справі про порушення митних правил, усі кошти, одержані від їх реалізації, вилучаються для забезпечення відповідно до цього Кодексу стягнення вартості цих товарів у разі їх конфіскації.

Якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, не буде застосовано стягнення у вигляді конфіскації товарів, зазначених у частині другій цієї статті, або справу про порушення митних правил буде припинено, кошти, одержані від реалізації зазначених товарів, зберігаються на депозитному рахунку відповідного митного органу після вирахування сум належних податків і зборів. Витрати, зазначені у частині першій цієї статті, при цьому не відшкодовуються і комісійна винагорода підприємству торгівлі не виплачується.

Якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, буде застосовано тільки стягнення у вигляді штрафу, частина коштів, одержаних від реалізації товарів, зазначених у частині другій цієї статті, може вилучатися для забезпечення цього стягнення.

Кошти, одержані від реалізації товарів і транспортних засобів, конфіскованих за рішенням суду, а також товарів, від яких власник відмовився на користь держави, після відшкодування витрат, зазначених у частині першій цієї статті, та виплати комісійної винагороди підприємству торгівлі перераховуються до Державного бюджету України.

Власник товарів, зазначених у частині першій, а у відповідних випадках - і у частині другій цієї статті, або уповноважена ним особа може отримати з депозитного рахунку митного органу залишок коштів, одержаних від їх реалізації, протягом загального строку позовної давності, встановленого законом. У випадку, зазначеному в частині першій цієї статті, строк позовної давності обчислюється з дня передачі товарів на зберігання, а у випадках, зазначених у частинах третій та четвертій цієї статті, - з дня набрання законної сили рішенням суду по справі. Кошти, не отримані протягом цього строку, перераховуються до Державного бюджету України.

Стаття 174 МКУ складається з 6 частин. Перша частина безпосередньо пов”язана з ст.172, 166, 169 МКУ. В ній визначається вичерпний перелік вирахувань, виплат та відшкодувань від коштів , одержаних від реалізації товарів :

-суми належних податків та зборів ,тобто мита, податку на додану вартість, митних та інших зборів, що підлягають сплаті при переміщенні товару через митний кордон України;

-комісійна винагорода підприємству торгівлі,яке реалізувало товари в порядку, встановленому законодавством;

-суми витрат на зберігання товарів;

-суми витрат на оцінку;

-суми витрат на сертифікацію;

-суми витрат на транспортування;

-суми витрат на проведення аналізів та експертиз;

-суми витрат на надсилання власникам товарів відповідних повідомлень.

Решта коштів зберігається на депозитному рахунку митного органу протягом строку позовної давності.

Стаття 175. Розпорядження конфіскованою валютою

Валюта України, іноземна валюта, конфісковані за рішеннями судів, перераховуються до Державного бюджету України.

До отримання митними органами рішення суду валюта України, іноземна валюта депонується в уповноважених банках України. По факту перерахування коштів до Державного бюджету митними органами здійснюється відповідна звітність.

Глава 26. Митний брокер

Стаття 176. Митний брокер

Митний брокер (посередник) - це підприємство, що здійснює декларування товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, і має ліцензію на право здійснення митної брокерської діяльності, видану спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Митним брокером може бути тільки підприємство-резидент. Від імені цього підприємства декларування товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, може здійснювати його відокремлений структурний підрозділ (філія, представництво тощо).

З переходом до ринкової економіки, в Україні намітилися тенденції до розширення сфери діяльності фізичних та юридичних осіб, які займаються професійним посередництвом.

В області митної справи посередницькі функції здійснюються митним брокером. Митним брокером згідно статті 176 МКУ може бути підприємство-резидент або його відокремлений підрозділ (філія, представництво тощо), що здійснює декларування товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, і має ліцензію на право здійснення митної брокерської діяльності, видану спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Суб’єкт господарювання, який надає послуги митного брокера, для забезпечення своєї діяльності повинен мати електронно-обчислювальну, копіювальну техніку й відповідне програмне забезпечення, які гарантують забезпечення сумісності програмних продуктів і засобів автоматичної обробки інформації, використовуваних цим суб’єктом, з програмними продуктами та засобами автоматичної обробки інформації, що використовуються митними органами України.

Стаття 177. Здійснення діяльності митного брокера

Митний брокер здійснює брокерську діяльність відповідно до норм цього Кодексу та ліцензійних умов, що затверджуються спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та органом ліцензування.

Взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються договором доручення.

Взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє визначаються договором доручення.

При здійсненні митного оформлення підприємство, що здійснює декларування на підставі договору доручення виконує обов’язки і несе відповідальність відповідно до укладеного договору. При цьому підприємство, що здійснює декларування на підставі договору, має право укласти договір доручення з будь-яким власником (володільцем) вантажу, який до нього звернеться, за винятком випадків, коли є достатні підстави вважати, що дія чи бездіяльність такого власника (володільця) є протиправною і тягне за собою кримінальну відповідальність або відповідальність передбачену Митним кодексом України. Спори між підприємством, що здійснює декларування на підставі договору та власником (володільцем) вантажу вирішується відповідно до чинного законодавства України. Митні органи України не несуть відповідальності перед тим власниками (володільцями) вантажів, яких представляє підприємство, що здійснює декларування на підставі договору, за його дії чи бездіяльність, у тому числі і за затримку митного оформлення товарів, якщо така сталася внаслідок неналежного виконання зазначеним підприємством своїх обов’язків. Права, обов’язки і відповідальність підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору, не можуть бути обмежені договором між зазначеним підприємством та власником (володільцем) вантажу. Також підприємство, що здійснює декларування на підставі договору, повинно зберігати всю документацію пов’язану зі здійсненням своєї діяльності, протягом терміну встановленого законодавством України.

Стаття 178. Ліцензування діяльності митного брокера

Ліцензування діяльності митного брокера здійснюється відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Відповідно до Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності, як посередницька діяльність митного брокера.

Суб’єкт господарювання, який має намір проводити посередницьку діяльність митного брокера, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до митного органу із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії, нотаріально завіреною копією установчих і реєстраційних документів (статут, установчий договір, свідоцтво про державну реєстрацію та довідку органів державної статистики про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України) та відповідні документи філій або представництв цих підприємств, якщо ці філії або представництва будуть здійснювати таку ж діяльність, довідкою банківського закладу про наявність рахунку і відсутність заборгованості, копією платіжного доручення про перерахування коштів за отримання ліцензії про визнання підприємства митним брокером у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови. За видачу ліцензії справляється плата, розмір та порядок зарахування якої до Державного бюджету України встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розгляд питань про анулювання ліцензії на підставі акта про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії і акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб’єктом господарювання для одержання ліцензії, акта про встановлення факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі для проведення господарської діяльності, акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов здійснюється з обов’язковим запрошенням ліцензіата або його представників.( Ліцензіат – суб’єкт господарювання, який одержав ліцензію на проведення певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню). Підставою для анулювання ліцензії може бути також заява ліцензіата про анулювання ліцензії.

У разі скасування ліцензії встановлений збір за її видачу поверненню не підлягає. Повторна заява про видачу ліцензії може бути розглянута через один рік з дня винесення рішення про скасування ліцензії, за умови усунення причин, що стали причиною скасування.

Рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через десять днів з дня його прийняття. Це рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Стаття 179. Права та обов'язки митного брокера

Митний брокер виконує повноваження в обсязі, встановленому за дорученням особи, яку він представляє, здійснювати будь-які операції, пов'язані з пред'явленням митному органу товарів, транспортних засобів та документів на них до митного оформлення.

Митний брокер має право здійснювати свої функції з декларування товарів і транспортних засобів у будь-якому митному органі України.

Вчиняючи дії, передбачені частиною першою цієї статті, митний брокер виконує всі обов'язки і несе відповідальність, встановлену законом.

Суб’єкт господарської діяльності, отримавши ліцензію на проведення посередницької діяльності митного брокера, має право від свого імені за рахунок і за дорученням власника (володільця) вантажу самостійно заповнювати ВМД (уніфікований адміністративний документ форми МД-2) для проведення митного оформлення товарів, транспортних засобів та інших предметів. Вантажна митна декларація – заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нараху-вання митних платежів. Разом з ВМД митний брокер подає до митного органу повний пакет документів, необхідних для здійснення митного оформлення товарів. Також митний брокер має право пред’являти митному органу товари, транспортні засоби та інші предмети, що декларуються, забезпечувати сплату митних платежів, установлених для товарів, транспортних засобів та інших предметів.

Митний брокер має право звернутися до митного органу із заявою про надання дозволу на проведення ідентифікаційного огляду товарів, транспортних засобів за певною формою. Ідентифікаційний огляд товарів, транспортних засобів та інших предметів проводить митний брокер. За результатами проведення ідентифікаційного огляду він складає у двох примірниках Акт про проведення цього огляду за певною формою:

Начальнику_________________

(назва підрозділу митниці)

Заява

про надання дозволу на проведення ідентифікаційного огляду

товарів та інших предметів

Вих.N___ “___”_________200_р.

Підприємство__________________________________________________________,

код за ЄДРПОУ___________,

місцезнаходження (фактична адреса):______________________________________

______________________________________________________________________

просить Вашого дозволу на проведення ідентифікаційного огляду товарів та інших предметів, що переміщуються відправника ___________________________

на адресу одержувача____________________________________________________

за товаросупровідними документами:______________________________________

______________________________________________________________________

Транспортний засіб______________________________________________________

Мета огляду____________________________________________________________

(визначення коду згідно з УКТЗЕТ, країни походження, кількісних

та якісних характеристик тощо)

____________________________________________________________________________________________________________________________________________

Місце проведення огляду________________________________________________

Особи, уповноважені на здійснення декларування та проведення ідентифікаційного огляду:________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________

(посада, ініціали, прізвище, N паспорта або посвідчення підпис)

______________________________________________________________________________________________________________________________________________

Договір про проведення декларування______________________________________

(у разі декларування на підставі договору)

Ознаки пломби:_______________________________________________________________________________________________________________________________________

Керівник підприємства ____________________

(підпис, ініціали,прізвище)

М.П.

АКТ

ПРО ПРОВЕДЕННЯ ІДЕНТИФІКАЦІЙНОГО ОГЛЯДУ

ТОВАРІВ ТА ІНШИХ ПРЕДМЕТІВ

від «__»___________200_р.

Назва митниці______________________________________________

Мета огляду________________________________________________

(визначення коду згідно з УК ТЗЕД, країни походження,

кількісних та якісних характеристик тощо)

___________________________________________________________

Місце проведення огляду_____________________________________

Місцезнаходження товарів та інших предметів (транспортний засіб, контейнер тощо)________________________________________________________________________________________________________

(вид транспортного засобу, державний номер)

Митне забезпечення (забезпечення відправника)_________________

(наявність, номер та цілість)

Ідентифікаційні онаки та кількість відкритих (розпакованих) вантажних місць_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РЕЗУЛЬТАТИ ПРОВЕДЕННЯ ІДЕНТИФІКАЦІЙНОГО ОГЛЯДУ:

Кількість вантажних місць_______________________________________________

Пакування (ящики, пакунки, пакети, мішки, без пакування, інше)______________

______________________________________________________________________

Опис, кількість і країна походження товарів та інших предметів (за маркуванням):____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

зворотний бік Акта про проведення

ідентифікаційного огляду товарів

та інших предметів

Інші відомості (з урахуванням мети огляду)_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

___________________________________________________________

Вантажні місця запаковано з накладанням митного забезпечення N________

Забезпечення декларанта N_________________

Огляд проводив:

__________________________________ ___________

(посада, ініціали, прізвище декларанта) (підпис)

Особи, що були присутні при здійсненні ідентифікаційного огляду:

__________________________________ _________

(посада, ініціали, прізвище,N паспорта або посвідчення особи) (підпис)

___________________________________ ___________

(посада, ініціали, прізвище, N паспорта або посвідчення особи) (підпис)

_________________________________ __________

(посада, ініціали, прізвище, N паспорта або посвідчення особи) (підпис)

Посадова ослба митного органу:

_________________________________ __________

(посада, ініціали, прізвище посадової особи митниці) (підпис)

Місце для відбитка штампа

“Під митним контролем”

_________________

Для проведення митного контролю й митного оформлення товарів та транспортних засобів з використанням вантажної митної декларації декларант обов’язково додає до комплекту документів примірник Акта про проведення ідентифікаційного огляду цих товарів та транспортних засобів.

Суб’єкт господарювання, що проводить посередницьку діяльність митного брокера та здійснює декларування на підставі договору доручення, зобов’язаний:

а) заявляти за затвердженою формою дані про товари, транспортні дані та їх митні режими, а також інші відомості, необхідні для митного оформлення;

б) забезпечувати сплату встановлених чинним законодавством податків: зборів з товарів і транспортних засобів, що ним декларуються на підставі договору з власником вантажу;

в) згідно з вимогами законодавства безкоштовно декларувати товари, що надходять в Україну як гуманітарна допомога;

г) надавати митному органу України документи, що містять відомості, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення, а також перевіряти дійсність цих документів;

д) за погодженням з митним органом здійснювати ідентифікаційний огляд, якщо товаросупровідні документи не містять повних відомостей, необхідних для декларування товарів та транспортних засобів, або з метою однозначної ідентифікації;

е) на вимогу митного органу, пред’являти митниці товари, транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України;

є) на вимогу митного органу України бути присутнім при митному оформленні товарів і транспортних засобів та сприяти працівникам митниці під час митного оформлення вантажів;

ж) здійснювати на вимогу митниці визначення кількості, завантаження, розвантаження, перевантаження товарів, виправлення пошкодженої упаковки, відкриття упаковки, пакування чи перепакування товарів, що підлягають митному оформленню, а також відкриття приміщень та інших місць, де можуть заховатися зазначені товари;

з) сприяти в разі потреби проведення ветеринарного, фітосанітарного та інших видів санітарного контролю, якому підлягають задекларовані товари й транспортні засоби;

и) дотримуватися умов обмежень щодо використання товарів, транспортних засобів та інших предметів, розпорядження ними, якщо митне оформлення не завершено;

і) інформувати митні органи про пошкодження тари й упаковки, невідповідність товарів відомостям про них, зазначеним у транспортних, комерційних та інших документах, що стосуються митної справи;

ї) забезпечувати відповідність використовуваних ним засобів автоматичного оброблення інформації та програмних продуктів засобом автоматичного оброблення інформації та програмним продуктам, що використовуються митними органами України;

й) подавати для ознайомлення суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності на їх вимогу ліцензію на право провадження брокерської діяльності, та інформацію про умови угоди між підприємством, що здійснює декларування на підставі договору та власником (володільцем) вантажу;

к) вести реєстр договорів, укладених з особами, яких він представляє або яким надає послуги, та подавати ці договори митниці на її вимогу;

л) надавати консультації власникам (володільцям) вантажів щодо вимог митного законодавства України;

м) забезпечувати відповідність знань осіб, уповноважених на декларування, які зараховані до штату підприємства, що здійснює декларування на підставі договору, до вимог, передбачених митним законодавством України.

Права, обов’язки і відповідальність підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору, не можуть бути обмежені договором між зазначеним підприємством та власником (володільцем) вантажу.

Митний брокер має право здійснювати свої функції з декларування товарів і транспортних засобів у будь-якому митному органі України. Вчиняючи дій передбачені правами та обов’язками, митний брокер несе відповідальність, встановлену законом.

Стаття 180. Реєстр митних брокерів

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи веде реєстр митних брокерів і забезпечує його періодичну публікацію.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи веде реєстр митних брокерів і забезпечує його періодичну публікацію.

Ліцензія митного брокера може бути скасована митницею, якщо фахівець:

- неодноразово не виконував свої обов’язки;

- неодноразово порушував або не виконував вимоги законодавчих та інших нормативних актів;

- визнаний винним у підробленні документів, хабарництві, а також у випадках неодноразового вчинення правопорушень, передбачених Митним кодексом України та інших законодавчих актів;

- заподіяв істотні збитки осіб, яку він представляє, в тому числі шляхом протиправного використання даних, що становлять комерційну таємницю або конфіденційну інформацію, за рішенням суду;

- у разі неотримання особою, уповноваженою на декларування, кваліфікаційного свідоцтва протягом трьох місяців з дня складення екзамену.

Якщо у правовому регулюванні митної справи сталися істотні зміни, особа, уповноважена на декларування, повинна у місячний строк, після виходу відповідного наказу начальника митниці, підтвердити відповідність своїх знань новим вимогам шляхом складання заліку комісій митниці. У разі невиконання цієї умови митний орган, який видав кваліфікаційне свідоцтво, припиняє його дію до такого підтвердження, але не більше ніж на два місяці. У разі не підтвердження особою, уповноваженого на декларування, відповідності своїх знань протягом цього строку, митний орган, який видав кваліфікаційне свідоцтво, скасовує його.

Рішення про скасування кваліфікаційного свідоцтва може бути оскаржене безпосередньо до Держмитслужби України або до суду.

Стаття 181. Інформація, отримана митним брокером та його працівниками від особи, яку вони представляють

Інформація, отримана митним брокером та його працівниками від особи, яку вони представляють у процесі здійснення митних процедур, може використовуватися виключно для цілей цих процедур.

За розголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною, митний брокер несе відповідальність відповідно до закону.

За розголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною, згідно зі ст. 181 Митного кодексу України, митний брокер несе відповідальність відповідно до закону.

Під комерційною таємницею підприємства мається на увазі відомості, пов’язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам.

Конфіденційна інформація – це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов. Громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаного на власні кошти, або такою, яка є предметом їх, професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту.

Виняток становить інформація комерційного та банківського характеру, а також інформація, правовий режим якої встановлено Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України (з питань статистики, екології, банківських операцій, податків, тощо), та інформація, приховування якої являє загрозу життю й здоров’ю людей.

Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх, захисту визначаються керівником підприємства. Відомості, які не можуть становити комерційної таємниці, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Органи законодавчого управління, юридичні, фізичні особи та інші суб’єкти господарської діяльності, яким було надано інформацію, що становить комерційну таємницю суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, не мають права розпорядження такою інформацією без дозволу відповідних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності і несуть за це відповідальність згідно із законами України.

Тому інформація, отримана митним брокером та його працівниками від особи, яку вони представляють у процесі здійснення митних процедур, може використовуватися виключно для цілей цих процедур.

Стаття 182. Митний перевізник

Митний перевізник – це підприємство, яке здійснює перевезення між митними органами товарів, що перебувають під митним контролем, без застосування при цьому заходів гарантування доставки товарів до митного органу призначення, передбачених пунктами 1, 2 та 4 частини першої статті 161 цього Кодексу, і має ліцензію на право здійснення діяльності митного перевізника, видану спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Митним перевізником може бути тільки підприємство-резидент.

Відносини митного перевізника з власником товарів визначаються відповідним договором.

Митний перевізник є суто національною категорією, що надає певні переваги при перевезенні товарів під митним контролем по митній території України. До переваг даної національної категорії перевізників товарів, що знаходяться під митним контролем, можна віднести:

- при транзитних перевезеннях товарів (внутрішній митний транзит) по митній території України не потребуються додаткові заходи гарантування доставки товарів, окрім самого права користуватись статусом митного перевізника;

- при здійсненні прохідного транзиту митною територією України не буде виникати необхідність додаткових гарантій доставки товарів до митниці призначення.

Виходячи з визначення терміну “митний перевізник” та існування переваг виключно у національному полі, слід зазначити, що дана категорія перевізників має переваги при:

- перевезенні товарів між митницями;

- перевезенні товарів з одного підрозділу до іншого в межах зони одного митного органу;

- експорту товарів на шляху від місця митниці відправлення до пункту пропуску на митному кордоні України;

- імпорті товарів на шляху від пункту ввезення товарів на митну територію України до місця митниці призначення.

Статтями 161-165 цього Кодексу визначаються альтернативні заходи щодо гарантування доставки товарів до митниці призначення та визначаються умови їх застосування. При цьому певна перевага надасться новому суб'єкту підприємницької діяльності – митному перевізнику.