Для зберiгання товарiв у режимi митного складу використовуються спецiально обладнанi примiщення, резервуари, майданчики - митнi лiцензiйнi склади

Лiцензування дiяльностi, пов'язаної з вiдкриттям та експлуатацiєю митних лiцензiйних складiв, здiйснюється вiдповiдно до Закону України "Про лiцензування певних видiв господарської дiяльностi" та лiцензiйних умов.

Як показує практика, основними завданнями митних ліцензійних складів (МЛС) є:

-сприяння розвитку зовнішньоекономічної діяльності в Україні і її

-зближення з існуючою світовою практикою;

-створення умов для підготовки імпортних товарів для їхнього використання на території України;

зниження витрат, пов'язаних з переміщенням товарів через митний кордон України;

зменшення часу простою транспортних засобів з вантажами що знаходяться під митним контролем;

Митний ліцензійний склад може бути відкритого або закритого типу.

Митний ліцензійний склад відкритого типу - це митний ліцензійний склад, який може використовувати для зберігання:

- ввезених з-за меж митної території України товарів;

- товарів які вивозяться за межі митної території України;

будь-який суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності.

Митний ліцензійний склад закритого типу - це митний ліцензійний склад, який використовується для зберігання товарів, що належать виключно власникові складу.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 року № 954 "Про упорядкування діяльності митних ліцензійних складів", з метою підвищення контролю за діяльністю митних ліцензійних складів і запобігання порушень діючого законодавства суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності введена щорічна перереєстрація митних ліцензійних складів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.12.96р. № 1446 "Про упорядкування діяльності митних ліцензійних складів" установлені такі збори:

-за видачу Держмитслужбою ліцензії на право відкриття й експлуатації митного ліцензійного складу на території України в розмірі 2500 доларів США в національній валюті за курсом Національного банку України, встановленому на день подання документів до Держмитслужби;

-за щорічну перереєстрацію митних ліцензійних складів у розмірі 1500 доларів США в національній валюті за курсом Національного банку України встановленому на день подання документів до Держмитслужби.

Збори за видачу і перереєстрацію ліцензій на право відкриття й експлуатації митних ліцензійних складів перераховуються до Державного бюджету.

Особа, що має намір відкрити й експлуатувати митний ліцензійний склад, подає в митницю, у зоні діяльності якої знаходиться склад, заяву на одержання ліцензії на право відкриття й експлуатації митного ліцензійного складу. До заяви додаються необхідні документи.

При цьому, на момент подання до митниці зазначеної заяви особа, що має намір відкрити й експлуатувати митний ліцензійний склад відкритого типу, повинне мати свідоцтво про визнання підприємства декларантом, що видається Державною Митною Службою України. Для МЛС закритого типу таке свідоцтво не потрібно.

Заява розглядається митницею протягом 30 днів з моменту його надходження. При цьому митниця перевіряє:

- дані, зазначені в представлених документах;

- стан складських приміщень;

на відповідність вимогам цього Положення. У випадку прийняття начальником митниці рішення про надання можливості відкриття митного ліцензійного складу митниця встановлює "Процедуру організації митного режиму - митний склад" у залежності від конструкції митного ліцензійного складу, видів товарів, що будуть зберігатися на ньому, товарообігу й інших факторів функціонування конкретного складу, а у випадку відмовлення від узгодження, - митниця повідомляє про це заявника письмово, з вказанням причин відмовлення.

"Процедура організації митного режиму - митний склад" затверджується начальником митниці по письмовому узгодженню з власником складу.

Подальший порядок направлення митницею відповідного пакета документів до Держмитслужби і порядок одержання ліцензії (або відмовлення у видачі ліцензії) викладено в окремих нормативних актах Державної Митної Служби України (копія ліцензії додається, додаток 2).

Декларування товарів на митних ліцензійних складах закритого типу здійснює власник складу, що і несе відповідальність за сплату всіх митних платежів.

Декларування товарів при розміщенні на митний ліцензійний склад відкритого типу має право здійснювати тільки власник складу. Декларування товарів при їх випуску з митного ліцензійного складу відкритого типу може проводити як власник складу, так і власник товару. При цьому відповідальність за сплату всіх належних митних платежів несе особа, що здійснює декларування товарів.

Запроваджено щорічну перереєстрацію МЛС, в термін з 1 по 31 грудня та затверджено "Положення про порядок здійснення перереєстрації митних ліцензійних складів"

Ліцензія на право відкриття та експлуатацію митного ліцензійного складу може бути анульована або дія її може бути призупинена на термін до трьох місяців.

Призупинення дії ліцензії може застосовуватись за письмовим рішенням начальника митниці у випадках:

- нефункціонування митного ліцензійного складу протягом 4-х місяців;

- неодноразове прийняття (як і не прийняття ) рішень ( дій ) власником складу, щодо діяльності митного ліцензійного складу, які можуть привести до порушення митного законодавства

- якщо за повідомленням від державних служб та уповноважених органів власником митного ліцензійного складу допущення порушення чинного законодавства щодо зовнішньо економічної діяльності.

Анулювання ліцензії застосовується у випадках:

- на виконання вимог зазначених у рішенні начальника митниці про призупинення дії ліцензії;

- повторного вчинення порушень якщо раніше вже застосовувалось тимчасове призупинення дії ліцензії;

- порушення кримінальної справи за злочинами у сфері ЗЕД;

- виявлення порушень чинного законодавства в ході перевірки діяльності митного ліцензійного складу ДМСУ.

Ліцензія анулюється наказом голови ДМСУ за поданням митниці.

Митний ліцензійний склад ліквідується у наступних випадках:

- при скасуванні ліцензії за підсумками щорічної перереєстрації;

- при анулюванні ліцензії на право відкриття та експлуатації МЛС;

- на підставі заяви власника за його бажанням.

Глава 36. Спеціальна митна зона

Стаття 217. Поняття митного режиму спеціальної митної зони

Спеціальна митна зона - це митний режим, відповідно до якого до товарів, які ввозяться на території відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон із-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з територій зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законом.

Дана стаття розкриває поняття спеціальної митної зони (далі СМЗ), як одного з видів митного режиму, визначеного статтею 185 МКУ. При цьому, у тлумаченні використовуються наступні терміни: тип СМЗ, межи митної території України, територія СМЗ, тарифне та нетарифне регулювання.

Відповідно до статей 5 та 6 митного кодексу, межи території СМЗ становлять митний кордон України, тому її територія знаходиться поза межами митної території України, і являє собою частину території України на якій встановлюються й діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування й дії законодавства України.

Законом України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” від 13.10.1992 року № 2673-XII визначені наступні функціональні типи СЕЗ: вільні митні зони й порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі зони, туристсько-рекреаційні, страхові, банківські, зони, яки поєднують функції різних типів СЕЗ тощо.

Заходи тарифного регулювання передбачають обкладення митом товарів та iнших предметів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межi цiєї території відповідно до систематизованого звіту ставок мита визначеного Законом України про “Єдиний митний тариф України” від 05.04.2001 року № 2371-ІII, а нетарифне регулювання – введення обмежень на ввезення товарів на митну територію України або вивезення товарів за її межи, але СМЗ не є митною територією України, тому до неї не застосовуються ці заходи, якщо інше не передбачено законом України, щодо конкретної СМЗ.

В зв’язку з цим, заповнення ВМД має деякі особливості. Зокрема, в частини заповнення графи 36 (окремі коди податкових пільг для кожного виду податку відповідної СЕЗ), графи 37 ВМД (окремі коди особливостей переміщення для кожної СЕЗ) та умовне нарахування податків за відповідним законом України про конкретну СЕЗ за графою 47 ВМД.

Стаття 218. Спеціальні митні зони

Спеціальними митними зонами є частини території України, на яких запроваджено митний режим спеціальної митної зони. Для цілей оподаткування товари, ввезені на території спеціальних митних зон, розглядаються як такі, що знаходяться за межами митної території України.

Спеціальні митні зони створюються відповідно до законодавства України про спеціальні (вільні) економічні зони шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної митної зони з визначенням її статусу, території, строку, на який вона створюється, та особливостей застосування законодавства України на її території. Законом встановлюються вимоги щодо створення спеціальної митної зони, види товарів, дозволених до ввезення у таку зону, та характер операцій, що здійснюються з товарами у межах зони. У законі також визначаються вимоги щодо організації роботи спеціальної митної зони та обов'язки органів управління зони по виконанню вимог митного законодавства під час здійснення митного контролю.

Згідно статті 24 закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квiтня 1991 року N 959-XII на територiї України можуть запроваджуватись спецiальнi економiчнi зони рiзного типу. Статус та територiя зазначених зон встановлюються Верховною Радою України згiдно із Законами України про спецiальнi економiчнi зони шляхом прийняття окремого закону України для кожної з таких зон. На даний час СМЗ існують на території наступних спеціальних економічних зон:

- спецiальна економiчна зона "Яворiв",

- спецiальна економiчна зона туристсько-рекреацiйного типу "Курортополiс Трускавець",

- спецiальна економiчна зона "Славутич,

- спецiальні економiчни зони "Азов" i "Донецьк",

- спецiальна економiчна зона "Ренi",

- спецiальна (вільна) економiчна зона "Порто-франко",

- спецiальної економiчної зони "Порт Крим".

На перiод функцiонування спецiальних економiчних зон, відповідно до закону України про “Єдиний митний тариф України” від 5 лютого 1992 року № 2097-XII, декрету Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір” від 26 грудня 1992 року № 18-92, закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР та закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квiтня 1997 року N 168/97-ВР, ввiзне та вивiзне мито, акцизний збір, податок на прибуток та податок на додану вартiсть, справляються з урахуванням особливостей, встановлених законами України, щодо кожної СМЗ.

Органами управління СЕЗ, незалежно від їх типу є:

- місцеві Ради народних депутатів та місцеві державні адміністрації у межах своїх повноважень,

- орган господарського розвитку й управління СЕЗ.

Органи державної виконавчої влади України, судові, арбітражні та інші правоохоронні органи, а також органи контролю за додержанням екологічних, санітарних та інших норм керуються при здійсненні своїх функцій чинним законодавством України, за винятками, передбаченими законодавчим актом про конкретну СЕЗ.

В першу чергу, метою створення СЕЗ є залучення іноземних інвестицій та сприяння їм, активізація спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, залучення й впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.

Специфiка регулювання iноземних iнвестицiй у спецiальних (вiльних) економiчних зонах установлюється законом України “Про загальні засади створення й функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” від 13.10.1992 року № 2673-XII. Правовий режим iноземних iнвестицiй, що встановлюється у спецiальних (вiльних) економiчних зонах, згідно закону України “Про режим iноземного iнвестування” від 19 березня 1996 року N93/96 не може створювати умови iнвестування та здiйснення господарської дiяльностi менш сприятливi, нiж встановленi законодавчим актом про конкретну СЕЗ

Стаття 219. Вимоги до спеціальних митних зон

Митний орган, у зоні діяльності якого знаходиться спеціальна митна зона, з метою належної організації митного контролю може вимагати від органів управління цієї зони вжиття таких заходів:

1) спорудження огорожі по периметру зони;

2) встановлення обмежень щодо порядку доступу в зону у певні години роботи;

3) застосування інших заходів, що не перешкоджають нормальному функціонуванню зони відповідно до закону про таку зону.

Забороняється будь-яке будівництво в межах спеціальних митних зон без попереднього погодження з митним органом, у зоні діяльності якого знаходиться спеціальна митна зона.

На виконання пункту 6 статті 11 МКУ, а також відповідно до Закону України "Про загальнi засади створення i функцiонування спецiальних (вiльних) економiчних зон", законiв України про створення спецiальних (вiльних) економiчних зон в окремих регiонах та iнших законодавчих актiв, із метою дотримання митними органами єдиної методологiї пiд час приймання об'єктiв митної iнфраструктури на територiях спецiальних (вiльних) економiчних зон Держмитслужбою встановлюється порядок прийняття об'єктiв митної iнфраструктури на територiях спецiальних (вiльних) економiчних зон, на яких запроваджується режим спецiальної митної зони (спецiальний митний режим), що додається.

З метою забезпечення запобiгання несанкцiонованому й неконтрольованому проникненню на СЕЗ або за її межi та перемiщенню нею фiзичних осiб, транспортних засобiв, товарiв та iнших предметiв територiя СЕЗ повинна бути огороджена по периметру. З урахуванням характеру виробництва, особливостей розташування на місцевості, режиму пропуску на територiю СЕЗ тощо регіональна митниця може встановлювати додатковi вимоги до обладнання огорожi та забезпечення охорони територiї СЕЗ (наявнiсть договору зi службою охорони, якщо в пiдприємства вiдсутнi пiдроздiли, якi здiйснюють охорону територiї; освiтлення в нiчний час; застосування електронної системи охорони та спостереження; мобiльний контроль; установлення вишок для вiзуального спостереження).

Для забезпечення можливостi здiйснення ефективного митного контролю пiд час перемiщення на територiю (із територiї) СЕЗ громадян, транспортних засобiв, товарiв та iнших предметiв суб'єктiв господарювання СЕЗ, установлюються пункти пропуску через межi територiї спецiальної (вiльної) економiчної зони (контрольно-пропускнi пункти). При встановленнi контрольно-пропускних пунктiв та визначеннi режиму їх роботи потрiбно враховуюти рiзноманiтнi фактори та особливостi конкретної СЕЗ (iнтенсивнiсть та напрямки руху транспортних засобiв, пiшоходiв, початок та кiнець робочої змiни тощо).

Митниця має право встановлювати додатковi вимоги до облаштування об'єктiв митної iнфраструктури для забезпечення запобiгання несанкцiонованому проникненню на територiю СЕЗ i перемiщенню через її межi фiзичних осiб, транспортних засобiв, товарiв, а також якiсного митного контролю й митного оформлення, якщо це не перешкоджає нормальному функціонуванню зони, відповідно до закону про таку зону.

Для забезпечення функцiонування СЕЗ та здiйснення митного контролю за перемiщенням товарiв через її межi, органовi господарського розвитку й управлiння СЕЗ потрiбно обов’язково узгодити з митницею виконання всіх вищезазначених дій.

Стаття 220. Заходи, що вживаються митними органами для забезпечення митного контролю у спеціальних митних зонах

З метою забезпечення належного митного контролю у спеціальних митних зонах митні органи мають право:

1) здійснювати постійний контроль та нагляд за кордонами спеціальних митних зон, а також за доступом у них;

2) вимагати від осіб, які переміщують товари через кордон спеціальної митної зони, ведення обліку руху таких товарів з метою їх контролю;

3) проводити перевірку товарів, що переміщуються через кордон спеціальної митної зони, з метою забезпечення здійснення передбачених цим Кодексом операцій та недопущення переміщення заборонених товарів;

4) здійснювати перевірки товарів, що знаходяться у спеціальних митних зонах;

5) здійснювати інші передбачені законом заходи, спрямовані на забезпечення надійності митного контролю.

Згідно вимог пункту 6 статті 11 і статті 55 Митного кодексу України та з метою перевірки законності переміщення через кордон СМЗ товарів і транспортних засобів митні органи мають право на проведення огляду цих товарів і транспортних засобів. Також, із метою проведення митними органами дій, щодо встановлення відповідності документації про зазначені товари і транспортні засоби вимогам, встановленим цим кодексом та законодавчими актами про конкретну СЕЗ, на підставі статей 58 та 60 Митного кодексу України, митні органи мають право проводити перевірку системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів підприємств, що переміщуються через кордон СЕЗ.

Невиконання вимог митних органів, щодо дотримання положень Митного кодексу України та інших законодавчих актів відносно спеціальних економічних зон, тягне за собою адміністративну відповідальність згідно статей 343 та 354 цього кодексу.

Стаття 221. Операції, що можуть здійснюватися з товарами у спеціальних митних зонах

У спеціальних митних зонах допускається здійснення виробничих та інших комерційних операцій з товарами за умови додержання положень цього Кодексу. Перелік видів товарів та операцій, що з ними здійснюються, визначається у законі про конкретну спеціальну митну зону.

З метою забезпечення виконання законів та з урахуванням характеру товарів можуть запроваджуватися окремі заборони та обмеження щодо здійснення операцій з товарами у спеціальних митних зонах. Такі заборони та обмеження стосовно спеціальних митних зон встановлюються законами.

Кабінет Міністрів України може обмежувати або забороняти ввезення окремих товарів у спеціальні митні зони.

Кабінет Міністрів України, розробив концепцією створення СЕЗ в Україні, визначив єдині підходи до процесу формування СЕЗ, основним із яких є відповідність пріоритетних напрямків розвитку СЕЗ пріоритетним напрямкам розвитку регіону та Держави. Відповідно до типу та мети створення, на СЕЗ запроваджується спеціальний режим інвестиційної, економічної, правової та іншої діяльності, затверджений законом України про конкретну СЕЗ. Кабінетом Міністрів України визначається процедура розгляду Радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності кожного регіону, інвестиційних проектів підприємств, що мають намір реалізовувати їх у СЕЗ, та видання цим підприємствам дозволів на впровадження своєї діяльності на території СЕЗ. Дозволами, згідно переліку приоритетних видів економічної діяльності, визначених Кабінетом Міністрів України, надається право на ввезення певного переліку товарів та здійснення з ними операцій відповідно до зазначеного інвестиційного проекту. Імпорт на територію СЕЗ суб’єктами підприємницької діяльності товарів та їх експорт за межи цієї території, згідно заявленої мети діяльності на території СЕЗ, не підлягає ліцензуванню та квотуванню, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України.

На зовнішньоекономічні операції, що здійснюються у СЕЗ, поширюється режим експорту (імпорту) товарів і послуг, та інші заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, відповідно до законодавства України.

З урахуванням сучасної економічної ситуації та виходячи з необхідності ефективного використання наявного природного й виробничого потенціалу і кваліфікованих трудових ресурсів в Україні, Кабінет Міністрів України може встановлювати обмеження на ввезення до СЕЗ або до митної території України з території СЕЗ окремих видів товарів.

Стаття 222. Строки перебування товарів у спеціальних митних зонах

Товари можуть перебувати у спеціальних митних зонах протягом усього часу функціонування таких зон.

Товари, що були ввезенні на територію СЕЗ можуть перебувати у спеціальних митних зонах протягом усього часу функціонування таких зон, тобто з моменту запровадження СМЗ на території СЕЗ та до моменту його припинення.

СМЗ на території СЕЗ запроваджується з дня затвердження Держмитслужбою України акта про прийняття-передання в експлуатацію об’єктів інфраструктури. Припинення режиму СМЗ настає одночасно з ліквідацією СЕЗ. СЕЗ вважається ліквідованою з моменту закінчення строку , на який її було створено, якщо його не буде подовжено законом України або з моменту прийняття відповідного закону про ліквідацію СЕЗ, за поданням Президента України чи Кабінету Міністрів України.

Стаття 223. Облік товарів, що знаходяться у спеціальних митних зонах

Особи, які здійснюють операції з товарами у спеціальних митних зонах, ведуть облік товарів, що ввозяться, вивозяться, зберігаються, виробляються, переробляються, закуповуються та реалізуються, і подають митним органам звітність про такі операції у порядку, що встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Будь-які зміни, що відбуваються з товарами в межах спеціальних митних зон, мають відображатися в облікових документах.

Згідно вимог пункту 6 статті 11 і статей 5, 6 й 55 Митного кодексу України митні органи мають право здійснювати митний контроль за переміщенням товарів і транспортних засобів через межи спеціальної митної зони та їх наступне цільове використання. Митний контроль у цьому випадку ґрунтується на звітності, що надають митним органам особи, які здійснюють операції з товарами у спеціальних митних зонах, та встановлюється порядком, який визначається Держмитслужбою.

Стаття 224. Розпорядження товарами, що знаходяться в спеціальній митній зоні, у разі ліквідації зони

У разі ліквідації спеціальної митної зони власники товарів, що перебувають у цій зоні, або уповноважені ними особи зобов'язані розпорядитися зазначеними товарами до моменту остаточного вирішення усіх питань, пов'язаних з ліквідацією спеціальної митної зони.

У разі якщо до моменту остаточного вирішення усіх питань, пов'язаних з ліквідацією спеціальної митної зони, власник товарів, що перебувають у цій зоні, або уповноважена ним особа не розпорядиться зазначеними товарами, такі товари підлягають декларуванню до іншого митного режиму.

СЕЗ може бути ліквідована Верховною Радою України до закінчення строку, на який її було створено, за поданням Президента України або Кабінету Міністрів України.

СЕЗ вважається ліквідованою з моменту закінчення строку, на який її було створено, якщо його не буде подовжено законом України або з моменту прийняття відповідного закону про ліквідацію СЕЗ, за поданням Президента України чи Кабінету Міністрів України.

Для вирiшення майнових та iнших питань, пов'язаних з лiквiдацiєю спецiальної (вiльної) економiчної зони, врегулювання фiнансових вiдносин мiж органом господарського розвитку i управлiння та суб'єктами економiчної дiяльностi спецiальної (вiльної) економiчної зони Кабiнетом Мiнiстрiв України створюється лiквiдацiйна комiсiя, яка набуває усiх повноважень щодо управлiння спецiальною (вiльною) економiчною зоною до моменту остаточного вирiшення всiх питань, пов'язаних з лiквiдацiєю спецiальної (вiльної) економiчної зони.

Спори, що виникають у зв'язку з лiквiдацiєю спецiальної (вiльної) економiчної зони мiж органом господарського розвитку i управлiння, суб'єктами економiчної дiяльностi спецiальної (вiльної) економiчної зони та лiквiдацiйною комiсiєю, пiдлягають розгляду в судових або арбiтражних органах України, а спори за участю iноземного суб'єкта економiчної дiяльностi, що дiє в цiй зонi, - в судових та арбiтражних органах за погодженням сторiн, в тому числi за кордоном.

Якщо до закінчення ліквідації власник товарів, що перебувають у цій зоні, або уповноважена ним особа не розпорядиться зазначеними товарами, такі товари підлягають декларуванню до іншого митного режиму, згідно статті 185 Митного кодексу України.

Стаття 225. Поняття митного режиму магазину безмитної торгівлі

Магазин безмитної торгівлі – митний режим, відповідно до якого товари, а також супутні товарам роботи, не призначені для споживання на митній території України, знаходяться та реалізуються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні України, відкритих для міжнародного сполучення, інших зонах митного контролю, визначених митними органами Укрїни, без справляння мита, податків, установлених на експорт та імпорт таких товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання.

Розвиток міжнародної торгівлі спонукав до появи нових митних режимів, одним з яких є режим “Магазин безмитної торгівлі” (передбачається ст.189 МКУ). Застосування режиму “Магазина безмитної торгівлі” дозволяє продати іноземний товар на митній території цієї країни під митним контролем без стягнення мита, податків та без застосування методів нетарифного регулювання.

Специфіка безмитної торгівлі суттєво відрізняється від інших митних режимів. Наприклад, від митного режиму “Митний склад” режим “Магазин безмитної торгівлі” відрізняється метою розміщення товару під митний контроль: не для зберігання у визначений термін, а для найшвидшого його продажу. Реалізація товарів іноземного походження без справляння мита, податків та без застосування методів нетарифного регулювання на митній території цієї країни становить головну відміну даного режиму від митного режиму “Імпорт”.

Потенційних покупців в магазинах безмитної торгівлі приваблюють ціни, запропоновані на товар, до яких не включаються мито та податки. Останні набагато збільшують вартість товару у порівнянні з аналогічними товарами вітчизняного виробництва (особливо це стосується підакцизних товарів), та значно впливають на конкурентоспроможність товарів, що підлягають продажу.

У якості об'єкта відповідного митного режиму можуть виступати як товари іноземного походження, так і вітчизняного виробництва, що призначаються для продажу тільки фізичним особам, які прямують за межі митної території України, або знаходяться у транзитних залах міжнародних пунктів пропуску на державному кордоні. Таким чином, вивіз товарів, придбаних в магазинах безмитної торгівлі, за межі митної території України є невід'ємною умовою застосування цього режиму. По відношенню до режиму “Магазин безмитної торгівлі” діяльність митних органів зводиться до контролю за:

а) дотриманням митного законодавства в процесі торгівлі;

б) фактичним вивезенням товарів, що підлягають реалізації через магазин безмитної торгівлі.

Відповідно до митного режиму “Магазин безмитної торгівлі” у процесі торгівлі в якості супутніх товарам робіт дозволяється здійснювати: передпродажну підготовку, упаковку та перепакування товарів, різноманітні рекламні акції та інше.

Стаття 226. Умови реалізації товарів у режимі магазину безмитної торгівлі

Товари, а також супутні товарам роботи, в режимі магазину безмитної торгівлі реалізуються лише у спеціальних торговельних закладах (магазинах безмитної торгівлі).

Розташування магазинів безмитної торгівлі та умови реалізації в них товарів повинні виключати можливість безпосереднього ввезення цих товарів для споживання на митній території України.

Приміщення магазину безмитної торгівлі може включати в себе:

1) торговельний зал (зали), у тому числі бари та пункти громадського харчування;

2) допоміжні приміщення;

Склад магазину.

Строк перебування товарів у режимі магазину безмитної торгівлі не може перевищувати трьох років з дня їх поміщення у цей режим. Після закінчення або впродовж зазначеного строку товари можуть бути заявлені митному органу:

1) для вільного обігу на митній території України;

2) для вільного обігу за межами митної території України;

3) для поміщення в режим митного складу;

4) для знищення під митним контролем.

Власники магазинів безмитної торгівлі можуть мати митні склади для зберігання та наступного постачання в магазини всіх видів товарів, у тому числі підакцизних.

Магазини безмитної торгівлі здійснюють торгівлю всіма видами продовольчих і непродовольчих товарів вітчизняного (на умовах експорту) та іноземного походження, крім товарів, які заборонені відповідно до законодавства до ввезення, вивезення та транзиту через територію України.

Порядок відкриття, ліквідації магазинів безмитної торгівлі, а також правила продажу ними товарів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Специфіка режиму безмитної торгівлі призводить до достатньо складної системи регулювання чинним законодавством відповідної підприємницької діяльності.

Як правило, магазини безмитної торгівлі відкриваються в залах очікування для пасажирів закордонного та транзитного прямування крупних аеропортів і морських портів, що відкриті для міжнародного сполучення у пунктах пропуску через державний кордон України.

Враховуючи місце розташування приміщень магазину безмитної торгівлі, від суб'єкта підприємницької діяльності вимагається дотримання митного законодавства а також режиму, який встановлено на Державному кордоні України. Магазин безмитної торгівлі працює на підставі дозволу, що надається суб'єкту підприємницької діяльності. Дія дозволу – безстрокова, за умови дотримання ним вимог чинного законодавства. Порядок надання заяви на отримання дозволу, перелік необхідних документів, форма дозволу встановлюється спільним наказом Держмитслужби та Держкомкордону. Розгляд заяви на право отримання дозволу відбувається на спільній нараді представників робочої групи Держмитслужби та Держкомкордону, після попереднього погодження з командиром загону прикордонного контролю та начальником митниці за місцем розташування відповідного пункту пропуску на Державному кордоні.

Приміщення магазину безмитної торгівлі повинні бути розташовані та облаштовані таким чином, щоб виключити можливість:

а) доступу сторонніх осіб, непричетних до міжнародного сполучення;

б) безпосереднього ввезення товарів, які реалізуються магазином безмитної торгівлі, для споживання на митну територію України.

Реалізація товарів і послуг у магазині безмитної торгівлі дозволяється за умови дотримання правил торгівлі вроздріб та наявності відповідних ліцензій та дозволів на право продажу окремих видів товарів і послуг згідно чинного законодавства. Обов'язково необхідна наявність дозволу НБУ на право продажу товарів за вільноконвертовану валюту.

Митне законодавство встановлює обмеження щодо товарів, які підлягають продажу через магазини безмитної торгівлі. Тобто, під відповідним митним режимом можуть знаходитись продовольчі та непродовольчі товари, за винятком товарів, визначених законодавством України :

а) як таких, що заборонені для:

- ввезення на митну територію України,

- вивезення за межи митної території України

- транзиту через митну територію України;

б) щодо яких встановлені інші обмеження:

- товари за кодами УК ТЗЕД 27.01-27.16;

- товари, що підлягають контролю інших державних органів, при відсутності дозволів відповідних органів;

- товари та інші предмети, які не можуть бути призначені для власного споживання та особистого використання;

- за габаритами та ваговими значеннями;

- товари вітчизняного виробництва, на вивіз яких встановлене мито або існують інші обмеження.

в) а також товари та предмети, які не можуть перебувати у власності громадян;

Торгівля в магазинах безмитної торгівлі відбувається без посередників і тільки вроздріб. Як виняток дозволяється дрібний опт, що встановлюється правилами роздрібної торгівлі. Розрахунок за придбані товари дозволяється проводити лише готівкою або кредитними картками та чеками.

З метою контролю за виконанням вимог режиму “Магазин безмитної торгівлі” працівники магазину роблять відмітку про реалізований товар у проїзних документах клієнта. Форма відмітки встановлюється власником магазину за узгодженням з митним органом.

Специфічність митного режиму виключає можливість продажу товару за зразками та попередніми замовленнями, з розстрочкою платежу і послуг з доставкою до місця одержання. Дозволяється тільки передпродажна підготовка товару, операції з його упакування та перепакування. Обмін товару здійснюється відповідно до діючих правил обміну в торгівлі.

Місцем митного оформлення товарів, розміщених в режимі “Магазин безмитної торгівлі”, може бути тільки склад магазину, на який товари розміщуються з дозволу та у присутності уповноваженої особи митного органу. Порядок митного оформлення у відповідний митний режим встановлюється наказом ДМСУ. Граничні терміні знаходження товарів встановлено МКУ, за винятком товарів, строк споживання яких обмежений. Впродовж терміну знаходження у відповідному режимі товари можуть бути заявлені в інший митний режим (передбачений статтею МКУ) зі сплатою в обов'язковому порядку мита, податків та інших зборів, крім товарів вітчизняного виробництва, заявлених власником у митний режим “Реекспорту”.

Стаття 227. Вимоги до власників магазинів безмитної торгівлі

Власником магазину безмитної торгівлі може бути лише підприємство-резидент.

Власник магазину безмитної торгівлі зобов'язаний:

1)своєчасно декларувати митному органу товари, що надходять до магазину чи вибувають з магазину, та подавати всі документи, необхідні для здійснення митного контролю та оформлення;

2)виключити можливість надходження до магазину та вилучення з магазину товарів поза митним контролем;

3)дотримуватися положень цього Кодексу та інших законодавчих актів України щодо умов діяльності магазинів безмитної торгівлі;

4)вести облік товарів, що надходять до магазину безмитної торгівлі та реалізуються ним, і подавати митним органам, в зоні діяльності яких знаходиться магазин безмитної торгівлі, звіт про рух товарів у магазині за формою, встановленою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Правовий статус магазину безмитної торгівлі вимагає від власника виконання відповідних обов'язків, характер яких обумовлений: по-перше, специфікою підприємницької діяльності в умовах режиму “Магазин безмитної торгівлі”, по-друге, чинним законодавством, спрямованим на дотримання режиму зон митного та прикордонного контролю.

У зв’язку з вимогами чинного законодавства та специфічного розміщення приміщень “Магазину безмитної торгівлі”, власником може бути тільки відповідним чином зареєстрований на території України суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності – резидент.

Діюче законодавство, що стосується режиму “Магазин безмитної торгівлі”, вимагає від власника виконання головних завдань, а саме:

а) забезпечення неможливості вилучення позамитним контролем товарів, які надходять до “Магазину безмитної торгівлі”;

б) суворо дотримуватися правил обліку руху товарів;

в) на вимогу посадової особи митних органів пред'являти звіти про всі операції, що здійснюються під режимом “Магазин безмитної торгівлі”;

г) додержання умов відкриття “Магазину безмитної торгівлі” та виконання усіх вимог митних органів, що пов'язані з впровадженням відповідного митного режиму.

З метою виконання цих вимог та зручності контролю власнику “Магазину безмитної торгівлі” запропоновано постійно вести книгу обліку товарів, яка заповнюється незалежно від наявності автоматизованої системи обліку товарів (книга зберігається як бланки суворої звітності). Книга обліку товарів, разом з іншими бухгалтерськими документами, надається посадовій особі митних органів, яка здійснює чергову або позачергову перевірку діяльності “Магазину безмитної торгівлі”.

Звіти про товарні операції у режимі “Магазин безмитної торгівлі” надаються відповідному митному підрозділу за формою і в терміни, визначені ДМСУ.

Митним органом, в зоні діяльності якого відкрито “Магазин безмитної торгівлі”, з урахуванням пропозицій його власника затверджується процедура використання “Магазин безмитної торгівлі”, а саме:

а) вимоги до облаштування приміщень;

б) надання приміщення для роботи уповноваженої особи митного органу;

в) режим роботи, порядок відкриття (закриття) приміщень магазину та накладання митного забезпечення;

г) порядок заміни і обміну товару;

д) час та процедуру інкасування;

е) інше.

Постанови КМУ передбачають порядок зміни будь-яких відомостей, зазначених в дозволі, та інші зміни в умовах підприємницької діяльності власника “Магазина безмитної торгівлі”.

Власник “Магазину безмитної торгівлі” несе відповідальність :

а) за сплату обов'язкових платежів у разі порушення правил торгівлі товарами в режимі “Магазин безмитної торгівлі”;

б) за виконання всіма працівниками магазину безмитної торгівлі норм, правил та нормативно-правових актів, що регулюють діяльність магазину безмитної торгівлі;

в) за виконання вимог відповідальної посадової особи митного органу щодо діяльності магазину безмитної торгівлі та інших нормативно-правових актів.

Стаття 228. Розпорядження товарами, що знаходяться в магазині безмитної торгівлі, у разі його ліквідації

У разі набрання чинності рішенням про ліквідацію магазину безмитної торгівлі розміщення нових партій товарів, а також реалізація товарів у магазині не дозволяються. Товари, що знаходяться в магазині безмитної торгівлі, підлягають негайному переміщенню на склад магазину та декларуванню власником магазину до іншого митного режиму.

Дія дозволу на відкриття “Магазину безмитної торгівлі” може бути призупинена на певний строк або може бути анульована, що визначено відповідною постановою КМУ.

Рішення про призупинення дії дозволу може прийматися ДМСУ за поданням начальника митниці, командира загону прикордонного контролю або керівника державної податкової адміністрації, в зоні діяльності яких відкрито “Магазин безмитної торгівлі”, у разі:

а) неодноразового порушення нормативно-правових актів щодо режиму “Магазин безмитної торгівлі”;

б) порушення митних правил або податкового законодавства;

в) порушення режиму в пункті пропуску на Державному кордоні України.

Анулювання дозволу може застосовуватися у разі:

а) невиконання вимог, зазначених у рішенні про призупинення дії дозволу;

б) будь-якого порушення, якщо раніше вже застосовувалося призупинення дії дозволу;

в) зміни організації режиму зони митного контролю;

г) якщо подовження дії дозволу не відповідає економічній політиці України.

Дозвіл анулюється спільним Наказом Держмитслужби та Держкомкордону за поданням відповідного органу, при цьому розміщення нових партій товарів не дозволяється та продаж – забороняється, всі товари з магазину безмитної торгівлі розміщуються на склад магазину.

Повторна заява про видачу дозволу на право відкриття магазину безмитної торгівлі може бути розглянута в строки, визначені Постановою КМУ.

Ліквідація “Магазину безмитної торгівлі” здійснюється у порядку, встановленому ДМСУ , та у разі:

а) заяви власника про ліквідацію “Магазину безмитної торгівлі”,

б) анулювання дозволу, за рішенням спільної робочої групи ДМСУ та Держкомкордону.

За збереження на складі магазина товару під митним контролем, ліквідованого “Магазину безмитної торгівлі”, його власником сплачуються митні збори, починаючи з дати набрання чинності рішення про ліквідацію. Товари у цьому випадку підлягають декларуванню власником до іншого митного режиму, передбаченого ст.226 МКУ. При цьому товари вітчизняного виробництва підлягають декларуванню за спрощеною схемою, що визначається ДМСУ.

Рішення Держкомкордону та Держмитслужби про відмову у видачі дозволу, призупинення його дії чи анулювання може бути оскаржено відповідно до чинного законодавства.

Глава 38. Переробка на митній території України

Стаття 229. Поняття митного режиму переробки на митній

території України

Переробка на митній території України – митний режим, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту.

Товари, які є предметом міжнародного обміну, інколи до або після здійснення зовнішньоторгової операції потребують певної переробки, обробки, ремонту і т.п. При цьому дані операції виробничого чи промислового характеру в силу ряду причин (економічних, технологічних і т.д.), зазвичай не можуть бути вироблені на митній території однієї держави. Для проведення таких операцій і призначені режими переробки. Завдяки застосуванню в рамках зазначених режимів спеціального правового механізму режими переробки дозволяють:

- ввозити та переробляти на митній території України іноземні товари без застосування до них заходів нетарифного регулювання;

- вивозити для переробки (обробки) за межі митної території України товари українського походження та повертати їх у зміненому стані в Україну;

- ввозити та здійснювати переробку (обробку) іноземних товарів на митній території України та вивозити за межі митної території України продукти переробки або реалізовувати їх на митній території України.

До прийняття нового Митного кодексу України зазначені митні режими застосовувались тільки при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах. Законодавством встановлені конкретні вимоги, згідно яких давальницька сировина може розміщуватись в режимі переробки на митній території України та за її межами:

операція з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах – операція з перероблення (оброблення, збагачення чи використання) давальницької сировини в результаті технологічного процесу із зміною коду по УК ТЗЕД (незалежно від кількості виконавців), а також етапів (операцій з перероблення цієї сировини) з метою отримання готової продукції. При цьому сировина замовника на конкретному етапі переробки, а також на заключному, є основним матеріалом та її вартість становить не менш як 20 відсотків загальної вартості готової продукції.

Митні режими переробки відносяться до економічних режимів і від інших режимів відрізняються більш гнучким використанням митно-правових інструментів регулювання і виступають свого роду результатом їх адаптації до різного виду потреб учасників зовнішньоекономічної діяльності.

Стаття 230. Дозвіл на переробку товарів на митній території

України

Ввезення та переробка на митній території України товарів, що походять з інших країн, здійснюються з дозволу митного органу відповідно до положень цього кодексу та інших законів України.

Дозвіл на переробку товарів на митній території України може бути скасовано митним органом, якщо його видано на підставі недостовірних даних, що мали істотне значення для прийняття рішення, або у разі коли підприємство-резидент, якому видано такий дозвіл, не дотримується положень цього Кодексу та інших актів законодавства України.

Враховуючи характер операцій, які проводяться в рамках митного режиму переробки товарів та необхідність постійного контролю за впливом їх на економічну активність в суміжних секторах національного господарства, встановлюються жорсткі критерії можливості використання режиму і детальний порядок всіх його основних етапів. Митний кодекс закріплює дозвільний порядок використання режиму переробки. Розміщення товарів в режими переробки можливе тільки з дозволу митного органу.

Дозвіл на застосування зазначених митних режимів може бути наданий митним органом на підставі письмової заяви суб‘єкта зовнішньоекономічної діяльності, поданої в митницю за місцем державної реєстрації суб‘єкта. В заяві мають бути викладені відомості, необхідні для прийняття рішення митним органом стосовно можливості розміщення товару в даний режим (про заявника, товар, який ввозиться, термін переробки, підприємство – виробник та. ін.). Для прийняття рішення про можливість розміщення товарів у режим переробки митними органами розглядаються економічні (захист інтересів українського товаровиробника, збільшення експорту готових виробів), технічні (можливість ідентифікувати перероблені товари в продуктах переробки, вимоги до технологічного процесу переробки)і адміністративні критерії (дотримання режиму переробки).

Дозвіл на розміщення товарів в режими переробки може бути скасовано митними органами у разі надання суб‘єктом неправдивих даних при розміщенні товарів у ці режими або порушень суб‘єктом зовнішньоекономічної діяльності законодавчо встановлених вимог під час використання режиму переробки.

Митні режими переробки допускають використання товарів тільки в чітко визначених цілях. Товари, що ввозяться в Україну чи вивозяться з її території в режимі переробки можуть використовуватись при дотриманні раніше установлених умов і вимог та тільки у визначених операціях по їх обробці, переробці з метою повної або часткової зміни складу цих товарів.

В процедурі застосування митного режиму переробки умовно можна виділити три етапи – надання режиму, безпосереднє використання і завершення його дії. При розміщенні товарів під зазначений режим має бути виконано ряд умов та вимог і відповідно до їх виконання вирішується питання про можливість надання режиму переробки в кожній конкретній ситуації.

Стаття 231. Операцій щодо переробки товарів

Кількість операцій щодо переробки товарів у митному режимі переробки на митній території України не обмежується.

Операції щодо переробки товарів можуть включати:

1) власне переробку товарів;

2) обробку товарів – монтаж, збирання, монтування та налагодження, внаслідок чого одержуються інші товари;

3) ремонт товарів, у тому числі відновлення та регулювання;

4) використання окремих товарів, що не є продуктами переробки, але які сприяють чи полегшують процес виготовлення продуктів переробки, якщо самі вони при цьому повністю витрачаються.

Обмеження на окремі операції щодо переробки товарів, порядок виконання операцій щодо переробки товарів, включаючи можливість та умови використання українських товарів у процесі переробки, визначаються цим Кодексом та іншими законами України.

Окремі операції з переробки товарів за дорученням підприємства-резидента, якому видано дозвіл на переробку товарів на митній території України, та з дозволу митного органу можуть здійснюватися іншим підприємством. При цьому відповідальність перед митними органами за дотриманням визначеного порядку переробки товарів несе підприємство, якому видано дозвіл на проведення операцій щодо переробки товарів на митній території України.

У разі якщо за умовами переробки товарів на митній території України передбачається виконання кількох операцій щодо їх переробки кількома підприємствами, кожне з підприємств, яке бере участь у процесі переробки, повинне одержати дозвіл митного органу на переробку товарів на митній території України, Переміщення товарів між підприємствами, що беруть участь у їх переробці, здійснюється з дозволу і під контролем митних органів.

Враховуючи характер операцій, які проводяться в рамках митного режиму переробки товарів та необхідність постійного контролю за впливом їх на економічну активність в суміжних секторах національного господарства, встановлюються жорсткі критерії можливості використання режиму і детальний порядок всіх його основних етапів. Митний кодекс закріплює дозвільний порядок використання режиму переробки. Розміщення товарів в режими переробки можливе тільки з дозволу митного органу.

Дозвіл на застосування зазначених митних режимів може бути наданий митним органом на підставі письмової заяви суб‘єкта зовнішньоекономічної діяльності, поданої в митницю за місцем державної реєстрації суб‘єкта. В заяві мають бути викладені відомості, необхідні для прийняття рішення митним органом стосовно можливості розміщення товару в даний режим (про заявника, товар, який ввозиться, термін переробки, підприємство – виробник та. ін.). Для прийняття рішення про можливість розміщення товарів у режим переробки митними органами розглядаються економічні (захист інтересів українського товаровиробника, збільшення експорту готових виробів), технічні (можливість ідентифікувати перероблені товари в продуктах переробки, вимоги до технологічного процесу переробки)і адміністративні критерії (дотримання режиму переробки).

Дозвіл на розміщення товарів в режими переробки може бути скасовано митними органами у разі надання суб‘єктом неправдивих даних при розміщенні товарів у ці режими або порушень суб‘єктом зовнішньоекономічної діяльності законодавчо встановлених вимог під час використання режиму переробки.

Митні режими переробки допускають використання товарів тільки в чітко визначених цілях. Товари, що ввозяться в Україну чи вивозяться з її території в режимі переробки можуть використовуватись при дотриманні раніше установлених умов і вимог та тільки у визначених операціях по їх обробці, переробці з метою повної або часткової зміни складу цих товарів.

В процедурі застосування митного режиму переробки умовно можна виділити три етапи – надання режиму, безпосереднє використання і завершення його дії. При розміщенні товарів під зазначений режим має бути виконано ряд умов та вимог і відповідно до їх виконання вирішується питання про можливість надання режиму переробки в кожній конкретній ситуації.

Стаття 232. Строки переробки товарів на митній території України

Строк переробки товарів на митній території України обчислюється починаючи з дня завершення митного оформлення митним органом товарів, що ввозяться для переробки.

Строк переробки товарів на митній території України встановлюється митним органом під час надання дозволу підприємству-резиденту виходячи з тривалості процесу переробки товарів та розпорядження продукцією їх переробки, але, як правило, не може бути більшим ніж 90 днів.

Виходячи з технологічних особливостей переробки Кабінет Міністрів України за поданням відповідного міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади може встановлювати інші строки переробки товарів, ніж ті, що зазначені у частині другій цієї статті.

Положення Митного кодексу України, що регламентують використання режиму переробки практично не містять спеціальних вимог які безпосередньо відносяться до порядку здійснення операцій, які проводяться в рамках зазначеного режиму. Кодекс закріплює лише загальний порядок визначення термінів переробки товарів та закріплює загальний принцип визначення допущеного часу для використання режиму переробки.

Строк переробки товарів обчислюється з дня завершення митного оформлення, тобто з моменту оформлення вантажної митної декларації. Виходячи з тривалості процесу переробки митний орган встановлює термін переробки під час надання дозволу суб‘єкту зовнішньоекономічної діяльності на розміщення товару в режим переробки. Термін переробки має визначатися в залежності від економічно виправданого строку процесу переробки товарів та розпорядження продуктами переробки товарів.

Кодексом встановлюється граничний термін знаходження товарів в режимі переробки, він не може бути більшим ніж 90 днів. Разом з тим виходячи з технологічних особливостей переробки Кабінет Міністрів України може встановлювати інші терміни переробки товарів. Для цього відповідне міністерство або інший центральний орган, виходячи із технологічних умов виготовлення конкретної продукції, має підготувати обґрунтоване подання до Кабінету Міністрів України про необхідність продовження терміну переробки. На підставі цього подання Кабінетом Міністрів України приймається відповідне рішення.

Стаття 233. Перевірка митними органами дотримання режиму

переробки на митній території України

Митні органи можуть проводити перевірку товарів, ввезених для переробки на митній території України, а також продуктів їх переробки у будь-якої особи, яка здійснює операції щодо переробки таких товарів.

До набрання чинності новим Митним кодексом в режимі переробки розміщувалися тільки товари, які ввозилися на митну територію України в якості давальницької сировини для вироблення готової продукції. Були виявлені факти порушень суб‘єктами зовнішньоекономічної діяльності умов зовнішньоекономічних контрактів на переробку давальницької сировини. Разом з тим митні органи контролювали тільки факт ввезення давальницької сировини на митну територію України та факт вивезення готової продукції з України і не мали права контролювати сам процес переробки, що і призводило до порушень.

З набранням чинності цим Кодексом товари, які розміщені в режим переробки на митній території України знаходяться під митним контролем на протязі строку розміщення товарів в режим переробки до моменту вивезення за межі митної території України продуктів переробки.

Стаття 233 Митного кодексу встановила можливість доступу митним органам до складських, фінансових і технологічних документів по обліку і переробці таких товарів переробних підприємств з метою контролю за дотриманням режиму переробки на митній території України.

Стаття 234. Обсяг виходу продуктів переробки

Митні органи здійснюють контроль за обов‘язковим обсягом виходу продуктів переробки, що утворюються в результаті переробки товарів на митній території України. Дані про обов‘язковий обсяг виходу продуктів переробки зазначаються в договорі (контракті) на переробку товарів на митній території України.

Кодексом передбачається здійснення митними органами контролю за обсягом виходу продуктів переробки. При цьому дані про обов‘язковий обсяг виходу продукції мають бути передбачені в договорі (контракті).

Вимоги до форми певних видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) установлені Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції. Крім загальних вимог до форми зовнішньоекономічних договорів (контрактів), нормативно закріплені вимоги до форми договору на переробку давальницької сировини. В додатку до договору про переробку давальницької сировини зазначається відповідна технологічна схема такої переробки, в якій мають відображатися усі основні етапи переробки давальницької сировини та процес перетворення сировини в готову продукцію, кількісні показники сировини на кожному етапі переробки з обґрунтуванням технологічних втрат сировини, втрати виконавця переробки на кожному етапі переробки. Законодавством встановлюється подання, у разі необхідності, висновку Торгово-промислової палати України або регіональних торгово-промислових палат про те, що готова продукція вироблена внаслідок переробки давальницької сировини. Рішення щодо необхідності подання зазначеного висновку приймається митним органом. При митному режимі переробки у разі виникнення розбіжностей по нормі виходу виробленого товару кінцевий висновок мають приймати митні лабораторії.

Стаття 235. Порядок митного оформлення продуктів переробки

У разі вивезення за межі митної території України товарів, ввезених для переробки на митній території України, чи продуктів їх переробки такі товари підлягають декларуванню митним органам з поданням окремого документа – митної декларації, в якій зазначаються кількість та вартість українських товарів, витрачених на здійснення операцій щодо переробки товарів, що ввозилися для переробки.

Митне оформлення українських товарів, використаних під час переробки товарів, що походять з інших країн, здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України для митного оформлення експорту товарів українського походження.

Цією статтею Митного кодексу передбачено порядок митного оформлення продуктів переробки які ввозяться на митну територію України та вивозяться з її території.

Митний режим переробки на митній території України може застосовуватись до товарів, що походять з інших країн і піддаються у встановленому законодавством порядку переробці. При цьому до товарів, які ввозяться для переробки не застосовуються заходи нетарифного регулювання за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки та митного оформлення їх в режимі експорту.

У разі вивезення за межі митної території України товарів, ввезених для переробки на митній території України, чи продуктів переробки такі товари підлягають декларуванню митним органам з поданням окремого документа – митної декларації в якій зазначаються кількість та вартість українських товарів, витрачених на здійснення операцій щодо переробки товарів, що ввозились для переробки.

Таким чином митне оформлення продуктів переробки при вивезенні їх за межі митної території України здійснюється за умови подання митному органу окремої вантажної митної декларації на українські товари, які були використані в процесі переробки із зазначенням їх кількості та вартості. В митний орган також подається копія вантажної митної декларації на товари іноземного походження, що ввозились для переробки. При цьому митне оформлення українських товарів, які були використані в процесі переробки, здійснюється в режимі експорту на загальних підставах.

Кодексом встановлюється норма, що митне оформлення українських товарів, використаних під час переробки товарів, що походять з інших країн, здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України для митного оформлення експорту товарів українського походження.

Необхідно зауважити, що митне оформлення готової продукції, виробленої з давальницької сировини іноземного або українського замовника здійснюється у порядку, встановленому законодавством України про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах.

Слід відмітити, що вимоги, встановлені статтею 235 розповсюджуються саме при проведенні операцій з обробки товарів (монтаж, збирання, налагодження); ремонт товарів, відновлення та регулювання; використання окремих товарів. Наприклад це може застосовуватись в суднобудівній чи автомобілебудівній галузях промисловості.

Стаття 236. Умови реалізації продуктів переробки на митній

території України

Якщо умовами переробки на митній території України товарів, що походять з інших країн, передбачено проведення розрахунків частиною продуктів їх переробки, такі продукти мають бути оформлені як ввезені на митну територію України в режимі імпорту зі справлянням усіх належних податків і зборів та застосуванням відповідних заходів нетарифного регулювання відповідно до законодавства.

Митним кодексом (ст.229) визначено поняття митного режиму переробки на митній території України. Відповідно до цього визначення режим переробки на митній території України це митний режим відповідно до якого ввезені на митну територію України іноземні товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту. Продукти переробки мають бути вивезені за межі митної території України не пізніше установленого митним органом строку переробки.

Разом з тим готова продукція, вироблена з давальницької сировини іноземного замовника може бути вивезена за межі митної території України або реалізована на митній території України через зареєстроване іноземним замовником в Україні постійне представництво. При цьому до них також застосовується режим переробки на митній території України. За частину давальницької сировини або готової продукції, отриманої як плата за виконану роботу, український виконавець сплачує ввізне мито, податки та збори, що справляються при ввезенні товарів. Однак операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах це класичні операції і їх регулювання здійснюється відповідно до законодавства про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах.

Митним кодексом (ст.236) також закріплена норма, що у разі проведення розрахунків частиною продуктів їх переробки, то їх митне оформлення здійснюється в режимі імпорту на загальних підставах з оплатою законодавчо встановлених податків та зборів. При цьому умови щодо проведення розрахунків частиною продуктів переробки визначаються в зовнішньоекономічному договорі (контракті).

Глава 39. Переробка за межами митної території України

Стаття 237. Поняття митного режиму переробки за межами митної території України

Переробка за межами митної території України – митний режим, відповідно до якого товари, що перебувають у вільному обігу на митній території України, вивозяться без застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання з метою їх переробки за межами митної території України та наступного повернення в Україні.

Митний режим переробки за межами митної території України є свого роду зворотним відображенням режиму переробки на митній території України, якщо взяти до уваги місце проведення операцій і товари які дозволяється розміщувати в зазначений режим.