Стаття 243. Поняття режиму знищення або руйнування 8 часть

Стаття обмежує сферу використання відомостей про митну вартість товарів, заявлених декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України і прийнятих митним органом.

Стаття 262. Декларування митної вартості товарів

Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а форма декларації і порядок її заповнення - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Митна вартість товарів визначається декларантом відповідно до положень, встановлених цим Кодексом.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів проводиться митним органом, що здійснює митне оформлення товарів.

Для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, зас­­­тосовуються форми декларацій митної вартості ДМВ-1 і ДМВ-2.

Декларація митної вартості - заява, що містить відомості про митну вартість товарів і є документом, потрібним для цілей митного оформлення.

Порядок заповнення декларацій митної вартості (далі - ДМВ) визначається Державною митною службою. ­

Форма ДМВ-1 застосовується при заявлені митної вартості, визначеної за методом 1 - за ціною угоди щодо товарів, що імпортуються, відповідно до положень статті 267 цього Кодексу.

Форма ДМВ-2 застосовується при визначенні митної вартості в установленному ст.ст. 268-273 цього Кодексу порядку за одним із методів 2-6: за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2), за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3), на основі віднімання вартості (метод 4), на основі додовання вартості (метод 5), резервний метод (метод 6).

Митна вартість товарів, увезених на митну територію України, заявляється декларантом митному органу України за формами ДМВ-1 або ДМВ-2 при заявлені тих митних ре­­­жимів, відповідно до яких ці товари обкладаються податками та зборами (обов`язковими платежами).

Декларант самостійно заповнює всі графи декларації мит­­­ної вартості (ДМВ-1 або ДМВ-2) відповідно до Інструкції про порядок заповнення декларації митної вартості, що розроляється Держмитслужбою, за винятком граф, призначених для відміток митниці.

Якщо декларацію митної вартості заповнено декларантом правильно, вірно вибрано та застосовано метод визначення митної вартості й документально підтверджено заявлені відповідно до встановлених вимог відомості, то в графі "Для відміток митниці" на всіх ар­­­кушах ДМВ робиться відмітка "Митна вартість відповідає заявленій", яка засвідчується підписом та особистою номерною печаткою посадової особи, що здійснювала перевірку.

Декларація митної вартості подається одночасно з вантаж­ною митною декларацією та іншими потрібними для митного оформлення документами відповідному митному органу в уста­новленому порядку.

Митна вартість заяв­­­ляється лише у вантажній митній декларації в таких випадках:

- при заявлені митних режимів, відповідно до яких товари, що ввозяться, не підлягають обкладенню податками та зборами (обов`язковими платежами)

- якщо митна вартість товарів у партії не перевищує суми, еквівалентної 5000 євро, за умови, що така партія не є частиною поставки за однією угодою (договором, контрактом), а також поставок того самого товару, що повторюються, одним відправником в адресу одного одержувача за різними угодами (договорами, контрактами).

При виникненні в митного органа обґрунтованих сумнівів щодо достовірності заявленої митної вартості він може вимагати від декларанта заповнення декларації мит­­­ної вартості.

Особливості визначення митної вартості товарів, що ввозяться, при застосуванні до них конкретних митних режимів, а також при зміні попередньо заявленого митного режиму встановлюються Державною митною службою України.

Стаття 263. Дотримання конфіденційності інформації

Інформація, надана декларантом і визнана такою, що становить комерційну таємницю чи є конфіденційною, може використовуватися митним органом для митних цілей і не може розголошуватися, передаватися третім особами, включаючи інші органи державної влади, без спеціального дозволу декларанта, за винятком випадків,передбачених законом.

За розголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною, посадові особи митних органів несуть відповідальність згідно з законом.

Дана стаття забезпечує захист комерційної таємниці та конфіденційної інформації, яка надається декларантом митному органу для цілей контролю за правильністю визначення митної вартості.

Стаття 264. Права та обов'язки декларанта, який декларує митну вартість товарів

Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення мають базуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації, що подається у кількісному виразі.

У разі потреби у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості товарів декларант зобов'язаний на вимогу митного органу надати йому необхідні для цього відомості.

Митний орган має право прийняти рішення про неможливість використання вибраного декларантом методу митної оцінки.

У разі виникнення потреби в уточненні заявленої декларантом митної вартості товарів або у разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням надати йому товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори згідно з митною оцінкою цих товарів, здійсненою митним органом. Гарантією також може виступати простий вексель, виданий декларантом митному органу та авальований уповноваженим банком, або депозит у банку.

При наданні декларантом гарантії уповноваженого банку митний орган зобов'язаний випустити товари у вільний обіг. У випадку сплати декларантом податків і зборів згідно з митною оцінкою, зробленою митним органом, і прийняття остаточного рішення митним органом вищого рівня або судом щодо застосування митної оцінки, зробленої декларантом, митний орган зобов'язаний відшкодувати декларанту суму надміру сплачених податків і зборів.

Термін дії гарантійних зобов'язань, визначених цією статтею, не може перевищувати 30 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.

Додаткові витрати, що виникли у декларанта у зв'язку з уточненням заявленої ним митної вартості або поданням митному органу додаткової інформації, несе декларант. При цьому збільшення строку митного оформлення товару, зумовлене проведенням митної оцінки, не може бути використане декларантом для одержання фактичної відстрочки у сплаті мита та інших податків і зборів.

Для митної оцінки товарів і перевірки правильності визначення заявленої декла­­­рантом митної вартості може використовуватися інформація, надана декларантом, а також та, що є в розпорядженні митного органу.

Інформація повинна бути достовірною, повною (комплексною) та забезпечувати підтвердження правильності визначення заявленої митної вартості.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, декларант повинен подати, крім декларації митної вартості, такі документи:

-угоду (договір, контракт), на підставі якої здійснюється поставка товарів, і додатки до неї;

-рахунок-фактуру (інвойс) і банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено) або рахунок-проформу (для умовно-вартісних угод (договорів, контрактів)), а також інші платіжні й/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару;

-угоду (договір, контракт) перевезення, транспортні та страхові документи, якщо вони є, залежно від умов поставки;

-рахунок за виконання транспортно-експедиційних послуг або офіційно завірену керівником і головним бухгалтером підприємства калькуляцію транспортних витрат у випадках, якщо транспортні витрати не були включені до рахунка-фактури;

-пакувальні листи;

-ліцензію на ввезення товарів, імпорт яких здійснюється за ліцензія­­­ми відповідно до встановленого порядку;

-сертифікат про походження товару, сертифікат якості, безпеки тощо.

Якщо для підтвердження заявленої митної вартості недостатньо зазначених документів, декларант на вимогу митного органу зобов'язаний надати потрібні для цього додатко­­­ві відомості. Додаткові відомості можуть підтверджуватися такими документами:

-установчі документи підприємства, що переміщує товари;

-угодою з третіми особами, що стосуються угоди (контракту) поставки товарів, які оцінюються;

-митну декларацію країни відправлення (якщо вона є та в країні відправлення товари, що ввозяться на митну територію України, не були поміщені в митні режими, що не передбачають сплату податків);

-рахунками за платежі третім особам на користь продавця;

-рахунками за комісійні, брокерські послуги, що стосуються виконання умов угоди щодо товарів, митна вартість яких визначається;

-відповідною бухгалтерською документацією;

-ліцензійними чи авторськими угодами;

-експортними (імпортними) ліцензіями;

-складськими квитанціями;

-замовленнями на поставку;

-каталогами, специфікаціями, прейскурантами цін (прайс-листами) фірм-виробників;

-калькуляцією фірми-виробника на товар, що оцінюється (якщо фірма згідна її надати українському покупцеві);

-іншими документами, що можуть бути використані для підтверд­­­ження відомостей, заявлених у декларації митної вартості.

Декларант може мати у своєму розпорядженні інформацію про митну вартість ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, увезених раніше, або про їх ціну на внутрішньому ринку чи калькуляції та прейскуранти виробника, які відсутні в митного органу, що здійснює митне оформлення товару.

Використання зазначеної інфор­­­мації можливе, якщо для її підтвердження надано належним чином оформлені відповідні документи, наприклад комерційні, митні та платіжні документи, що стосуються угод щодо ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, рахунки, накладні тощо.

За недостовірність цього Кодексу відомостей, зазначених у декларації митної вартості та в документах, поданих на підтвердження митної вартості, декла­­рант несе відповідальність згідно із законодавством України.

­­­ Декларант має право оскаржити рішення, прийняте митним органом щодо правильності визначення митної вартості товару, згідно із законодавством України.

Якщо декларант не згоден з коригуванням митної вартості товару, здійсненим митним ор­­­ганом, то він має право не підписувати заповнені бланки декларації митної вартості, у яких зазначено перераховану посадовою осо­бою митного органу митну вартість товарів.

У такому разі відповідно до статті 265 Митного кодексу України декларант має можливість отримати у визначений термін роз'яснення на пись­­­мовий запит до митного органу щодо причин, з яких заявлена декларантом митна вартість не може бути прийнята митним органом.

Подання декларантом письмового запиту до митного органу щодо проведеної ним митної оцінки, а також оскарження прийнятого митним ор­­­ганом рішення не звільняє декларанта від сплати податків та зборів (обов`язкових платежів) відповідно до здійсненої митним органам митної оцінки.

До уточнення правильності визначення заявленої декларантом митної вартості рішення щодо товарів, що декларуються, приймається відповідно до чинного законодавства.

За відсутності на момент митного оформлення в декла­­­ранта документів, що підтверджують заявлену митну вартість, або до­­казів достовірності наданих відомостей, а також у випадках, коли умовами угоди (контракту) передбачено можливість пе­­­регляду цін з урахуванням результатів реалізації товару, відповідно до чого остаточна ціна товарів, що ввозяться, може бути визначена за загальною сумою платежів покупця продавцеві, митний орган може прийняти рішення про надання цього товару в користування декларантові за умови забезпечення повноти сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), обчислених згідно з результатами митної оцінки.

За письмовою заявою декларанта митний орган може прийняти рішення про надання в користування декларантові товару, що декларується, за умови забезпечення повноти сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), а саме:

а) під гарантію вповноваженого банку згідно з законодавством. Сума гарантії банку визначається, виходячи з різниці суми податків та зборів (обов`язкових платежів), визначених за результатами митної оцінки товару, здійсненої митним органом у встановленому порядку, і суми податків та зборів (обов`язкових платежів), обчислених відповідно до митної вартості, заявленої декларантом;

б) виходячи з тимчасової (умовної) митної оцінки товару.

При здійсненні коригування митної вартості й податків та зборів (обов`язкових платежів) усі розрахунки проводяться відповідно до законодавства, чинного на день прийняття митної декларації.

Усі коригування митної вартості, у тому числі й коригування митної вартості після випуску товару у вільне користування, проводяться з урахуванням курсу валюти, установленого Національним банком України на дату прийняття вантажної митної декларації до митного оформлення.

Якщо декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість, то митний орган має право визначити митну вартість на підставі послідовного застосування методів оцінки.

Стаття 265. Права та обов'язки митного органу під час здійснення контролю митної оцінки товарів

Митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

Митний орган на письмовий запит декларанта зобов'язаний у термін, що не перевищує 30 календарних днів, надати декларанту письмове роз'яснення причин, за якими заявлена декларантом митна вартість товарів не може бути прийнята митним органом як основа для нарахування податків і зборів.

Рішення митного органу стосовно визначення митної вартості товарів може бути оскаржене в порядку, встановленому законом.

Митний орган має право упевнитися в істинності або точності будь- якого документа чи декларації, поданих для цілей митної оцінки.

Митний орган, що здійснює митне оформлення товару, може мати у своєму розпорядженні інформацію, яка відсутня в декларанта, у тому числі про довід­­­кові ціни на товари, що обертаються в зовнішній торгівлі, про вартість ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких здійснювалося раніше іншими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності. При цьому декларантові можуть бути надані за їх наявності в митного органу або середньоконтрактні ціни, що містяться в базі даних цінової інформації Держмитслужби України, або інформація про митну вартість товарів за конкретною угодою тільки в знеособленому вигляді для забезпечення дотримання конфіденційності інформації, що використовується (тобто без зазначення продавця, покупця, декла­­­ранта та інших даних, що можуть дати можливість ідентифікувати угоду).

Посадова особа митного органу, що здійснює перевірку та оформлення декларації митної вартості, не має права з власної ініціативи, за дорученням або проханням декларанта вносити ­­­будь-які дані про заявлену митну вартість до граф, які заповнюються декларантом, або вносити зміни, доповнення та виправлення до цих граф.

У разі потреби коригування здійснених декларантом розрахунків, у тому числі після надання останнім митному органу потрібних додаткових відомостей, посадова особа митного органу здійснює відповідні записи та розрахунки або в графах "Для відміток митниці", або на звороті форми із зазначенням заго­­­ловка "Відмітки митниці".

Усі відмітки посадової особи митного органу засвідчуються її підписом та особистою номерною печаткоюіз зазначенням дати здійснення запису.

Згідно з розрахунками митного органу декларант заповнює новий бланк декларації митної вартості, про що в старому бланку декларації митної вартості робиться відмітка "Митну вартість перераховано; заповнено новий бланк (арк. № ...)". Обидва бланки (ста­­­рий, з невірно нарахованою митною вартістю, і новий, з уточненою митною вартістю) зберіга­­­ються в митному органі. На новому бланку декларації митної вартості посадовою особою митного органу в правому верхньому куті проставляється штамп "Коригування митниці", а в графі "Для відміток митниці" робиться запис "Митну вартість перераховано", що засвідчується підписом і особистою номерною печаткоюпосадової особи, і зазначається дата заповнення (коригування). Якщо декларант згоден з виправленнями митного органу, то декларантом заповнюється графа 10(б) у загальному по­­­рядку.

Після коригування митної вартості посадовою особою митного органу в графі "С" вантажної митної декларації проставляється відмітка "Митну вартість перераховано". Декларантом або митним органом заповнюється Форма коригування митної вартості, яка разом з декларацією митної вартості є невід'ємною частиною вантажної митної декларації.

Форма коригування митної вартості, порядок її заповнення та подання визначаються Держмитслужбою.

Глава 47. Методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, та порядок їх застосування

Стаття 266. Методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1);

за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);

за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3);

на основі віднімання вартості (метод 4);

на основі додавання вартості (метод 5);

Резервного (метод 6).

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за розсудом декларанта.

Стаття проголошує, що основою оцінки товарів для митних цілей повинна бути, у максимально можливій мірі, вартість зовнішньоторговельної операції. Тому першим та основним методом визначення митної вартості є метод який базується на ціні фактично сплаченій або тій, що підлягає сплаті за товари після їх продажу на експорт до країни імпорту з врахуванням витрат до перетину митного кордону.

Ціна, фактично сплачена або яка підлягає сплаті, – це загальний платіж, який зроблений або має бути зроблений покупцем продавцеві імпортних товарів або на його користь. Дана ціна включає всі платежі, фактично здійснені або які мають бути здійснені як умова продажу імпортних товарів покупцем продавцеві або продавцем третій стороні для виконання зобов’язань продавця.

Термін “сплачений”, або “що підлягає оплаті” значить, що якщо товари сплачені перед оцінкою, то сплачена ціна буде використана як основа для оцінки. Якщо товари не були сплачені, тоді буде використана ціна, що підлягає оплаті.

Крім того в статті перераховуються всі методи визначення митної вартості та дається послідовність їх застосування.

Стаття 267. Метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються

Митною вартістю за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, є ціна угоди, фактично сплачена, чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які імпортуються за призначенням в Україну, на момент перетинання ними митного кордону України.

Для визначення митної вартості товарів до ціни угоди при цьому додаються, якщо вони не були раніше до неї включені, такі витрати:

1) витрати на доставку товарів до аеропорту, порту чи іншого місця ввезення товарів на митну територію України:

а) вартість транспортування;

б) витрати на навантаження, вивантаження, перевантаження і перевалку товарів;

в) страхові суми;

2) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерські винагороди, за винятком комісійних за закупівлю товару;

б) вартість контейнерів та іншої багатооборотної тари, якщо відповідно до товарної номенклатури вони розглядаються як одне ціле з товарами, що оцінюються;

в) вартість пакування, включаючи вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням;

3) відповідна частина вартості таких товарів та послуг, які прямо чи побічно надаються покупцю безоплатно або за зниженою ціною для використання у зв'язку з виробництвом або продажем (відчуженням) на вивезення товарів, що оцінюються, якщо відповідна частина не була включена до заявленої ціни:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів та інших комплектуючих виробів, які є складовою частиною товарів, що оцінюються;

б) інструментів, штампів, форм та інших подібних предметів, використаних на виробництво товарів, що оцінюються;

в) матеріалів, витрачених на виробництво товарів, що оцінюються (мастильних матеріалів, палива тощо);

г) інженерної проробки, дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами митної території України і безпосередньо необхідних для виробництва товарів, що оцінюються;

4) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець (імпортер) прямо чи побічно повинен сплатити як умову продажу (відчуження) товарів, що оцінюються;

5) відповідна частина прибутку від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи побічно йде на користь продавця.

Зазначений метод використовується для визначення митної вартості товарів, якщо:

1) немає обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання товарів, що оцінюються, за винятком тих, які: