Митнi органи класифiкують товари, тобто вiдносять товари до класифiкацiйних групувань, зазначених в УКТЗЕД

Рiшення митних органiв щодо класифiкацiї товарiв для митних цiлей є обов'язковими для пiдприємств i громадян.

Декларування товарів здійснюється митним брокером, який використовує право класифікації заявленого товару по представленим документам. При здійсненні митного оформлення та догляду товарів інспектор митниці перевіряє правильність класифікації товарів. У випадку виникнення сумнівів посадова особа митних органів може здійснити класифікацію товарів у відповідності з УКТЗЕД.

Для вирішення особливо складних та спірних випадків класифікації товарів згідно УКТЗЕД у митних органах створені відповідні підрозділи.

Рішення складних питань здійснюється цими підрозділами разом з декларантом шляхом отримання додаткових документів та додаткової інформації, яка може бути використана при прийняттi класифiкацiйного рiшення. Це технiко-технологiчна документацiя (офіційно видані книги, державні стандарти, технічні умови, каталоги фірм-виробників, креслення виробів з підписами виконавців та посадових осіб, які їх перевірили, паспорти виробу, iнструкцiї користувача, рецептури, тощо) на товар, фотознiмки, схеми, специфiкацiї та iншi документи. Підрозділом може бути iнiцiйоване проведення повторного огляду товару для уточнення наявності ознак товару, що є визначальними для їх класифікації згідно УКТЗЕД. За потреби уточнення хімічних, фізичних характеристик товару, що не визначаються візуально та потребують інших методів дослідження цим підрозділом готується звернення та iнiцiюється взяття проб і зразкiв (ст.ст. 75, 314 цього Кодексу) для проведення експертизи в митнiй лабораторiї. Взяття проб та зразкiв проводиться вiдповiдно до порядку, визначеного Кабiнетом Мiнiстрiв України.

В запитах до митної лабораторії зазначаються питання, при отриманні відповіді на які можливо буде провести однозначну класифікацію товарів. У випадку відсутності технічних чи інших можливостей проведення досліджень в митній лабораторії за місцем знаходження митних органів може бути звернення до центральної митної лабораторії та спеціалізованих акредитованих лабораторій.

Після проведення необхідних досліджень їх результати оформлюються у вигляді висновків. Ці висновки є підставою для прийняття остаточного рішення по класифікації товару.

Держмитслужбою встановлюються певні терміни на проведення лабораторних досліджень та на проведення класифікації товарів.

З технічної точки зору класифікація товарів, проведена митними органами, здійснюється відповідно до загальних принципів ведення Гармонізованої системи опису і кодування товарів, правилами її тлумачення, прийнятими вимогами й умовами класифікації. Рiшення по класифікації товарів оформлюється за встановленою формою i є обов'язковими для пiдприємств i громадян при митному оформленні товарів.

Рішення митних органів про класифікацію товарів використовуються лише для митних цілей і не призначені для використання іншими органами.

Розгляд класифiкацiйних питань, розв'язати якi через їх складнiсть не може підрозділ митниці нижчого рівня, передається митному органу вищого рiвня з пропозицією по встановленню коду товару та наданням наявних документів. Митний орган вищого рiвня має право скасувати або змiнити класифiкацiйне рiшення, винесене пiдпорядкованим йому митним органом, якщо таке рiшення прийнято на основi неповної або недостовiрної iнформацiї, а також у разi встановлення порушення правил класифiкацiї товарiв згiдно з УКТЗЕД.

Стаття 314. Надання зразкiв товарiв пiд час здiйснення класифiкацiї товарiв

З метою встановлення достовiрних вiдомостей про товари та їх вiдповiдностi опису класифiкацiйних групувань УКТЗЕД митнi органи можуть вимагати вiд суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi та громадян зразки товарiв та технiко-технологiчну документацiю на такi товари для проведення експертизи.

Порядок надання зразкiв товарiв та технiко-технологiчної документацiї на них, строки i порядок проведення експертизи, а також порядок розпорядження зразками та документацiєю визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Якщо при вирішенні питань класифікації товарів згідно з УКТЗЕД виникає необхідність проведення досліджень в митнiй лабораторiї або у разі виникнення сумнівів у правильності декларування товарів чи неподання до митних органів необхідних для митного оформлення достовірних документів про властивості товарів, митним підрозділом, на який покладена функція прийняття рішень по класифікації згідно УКТЗЕД, готується звернення до митної лабораторії та iнiцiюється взяття проб та зразкiв.

Взяття проб та зразків товарів для проведення їх досліджень здійснюється у відповідності до вимог статті 75 цього Кодексу.

Крім проб та зразків митні органи України мають право вимагати від суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності достовірні документи: оригінали або завірені відправником (одержувачем) копії відомостей про фізико-хімічні властивості, основні стадії технології виробництва та призначення (використання) товарів. Достовірними документами вважаються офіційно видані книги, державні стандарти, технічні умови, каталоги фірм-виробників, креслення виробів з підписами виконавців та посадових осіб, які їх перевірили. Техніко-технологічна документація необхідна для скорочення часу лабораторної експертизи, зменшення фінансових витрат і безпомилкового встановлення відомостей про товари та їх відповідність опису класифікаційних групувань УКТЗЕД. Ненадання матеріалів та товарознавчої інформації може бути причиною затримки митного оформлення товару. У випадку відмови суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності надати інформацію про товар митний орган має право відмовити йому у митному оформленні цього товару.

Митне оформлення товарів, проби і зразки яких бралися на дослідження, може бути закінчене тільки після отримання митним органом, де зберігаються ці товари, результатів дослідження.

Рішення, прийняте митним органом на підставі результатів проведеного лабораторного дослідження, доводиться до відома власників вантажу i є обов'язковими для пiдприємств i громадян при митному оформленні товарів.

Розділ ХVІ

ВЕРИФІКАЦІЯ СЕРТИФІКАТІВ ПРО ПОХОДЖЕННЯ ТОВАРІВ З УКРАЇНИ

Глава 54. Верифiкацiя сертифікатів про походження товарів з України

Однією із форм міжнародного співробітництва митних органів різних країн є співпраця по перевірці державними органами країни - експортера сертифікатів про походження товарів, які надаються при митному оформлені товарів суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Метою зазначеної перевірки, як правило, встановлюється визначення країни походження та, як слідство, застосування пільгових або повних ставок ввізного мита до товарів, що імпортуються в країну.

В Україні функцію по верифікації сертифікатів про походження з України законодавець покладає на Держмитслужбу.

Загальна схема взаємодії митних органів іноземних країн з Держмитслужбою при верифікації сертифікатів про походження товарів з України відображена на малюнку до ст.315 цього Кодексу.

Стаття 315. Верифікація сертифікатів про походження товарів з України

Верифікація сертифікатів про походження товарів з України здійснюється митними органами у порядку, що встановлюється Кабінетом Мiнiстрiв України.

Органи, уповноваженi видавати сертифікати про походження товарів з України, зобов'язанi за запитом митних органiв надавати їм необхiдну iнформацiю, пов'язану з видачею таких сертифiкатiв i необхiдну для здiйснення верифiкацiї сертифiкатiв про походження товарiв з України.

Верифікація сертифікатів про походження товарів з України – комплекс адміністративно - правових заходів, направлених на встановлення достовірності документу (сертифікату), що підтверджує українське походження товарів.

В Держмитслужбі України функція по здійсненню верифікації сертифікатів покладено на Управління тарифного регулювання.

Верифікація сертифікатів про походження товарів з України здійснюється на підставі запитів митних органів зарубіжних країн або за ініціативою Держмитслужби.

Верифікація сертифікатів може здійснюватися у формах:

1) перевірки сертифікату на автентичність (справжність);

2) перевірки правильності даних, внесених до сертифікату, в тому числі критерію походження товару.

Схема

взаємодії митних органів іноземних країн з Держмитслужбою при здійсненні верифікації сертифікатів про походження товарів з України.

так ні

ні так

1. Перевірка сертифікату на автентичність здійснюється шляхом:

отримання відповідної інформації від Торгово - промислової Палати України (ТПП);

встановлення на підставі даних ТПП достовірності видачі сертифікату;

порівняння даних, внесених у графи сертифікату, з даними ТПП;

проведення, у разі потреби, експертизи бланка сертифікату, відбитку печатки та підпису уповноваженої особи ТПП.

2. Перевірка правильності даних, внесених до сертифікату, здійснюється шляхом:

встановлення належного застосування правил визначення країни походження, які діють у країні ввезення;

експертизи критерію походження, який зазначено в сертифікаті;

установлення достовірності іншої інформації, що міститься в сертифікаті;

порівняння товару (або його фотокопії), надісланого митним органом зарубіжної країни, з товаром, ідентичним тому, на який видавався сертифікат.

У разі потреби для проведення перевірки сертифікатів можуть бути залучені спеціалісти та експерти сторонніх підприємств, організацій та установ.

За результатами перевірки складається Акт перевірки сертифікату про походження товарів з України, на підставі якого Держмитслужба надсилає повідомлення митному органу зарубіжної країни.

У разі виявлення недостовірності даних, внесених до сертифікату, Держмитслужба виходить з пропозицією до ТПП України про анулювання сертифікату та надсилає відповідне повідомлення митному органу зарубіжної країни.

Уся інформація щодо здійсненої перевірки сертифікату про походження є конфіденційною і може використовуватися тільки з метою митного контролю.

Якщо митними органами під час перевірок сертифікатів виявлено факти грубих порушень (надання неправдивих даних, підробки документів та інше) з боку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, що призвели до ускладнення умов експорту українських товарів, Держмитслужба інформує про це правоохоронні органи і виходить з пропозицією до Мінекономіки щодо застосування до цього суб’єкта санкцій, передбачених статтею 37 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”.

До органів, уповноважених видавати сертифікати про походження товарів з України, законодавець відносить торгово-промислові палати.

Норма статті зобов’язує ТПП надавати митним органам необхідну інформацію для проведення верифікації сертифікатів про походження товарів з України.

Торгово – промислова палата – недержавна неприбуткова самоуправлінницька організація, яка створюється з метою сприяння розвитку народного господарства та національної економіки, її інтеграції у світову господарську систему, формуванню сучасних промислових, фінансових і торгівельних структур, створенню сприятливих умов для підприємницької діяльності, всебічному розвитку всіх видів підприємництва, науково-технічних і торгівельних зв’язків українських підприємців із підприємцями іноземних країн.

У відповідності до статті 11 Закону України “Про торгово - промислові палати в Україні” до одних із основних прав ТПП відноситься завірення та видача сертифікатів про походження товарів.

Торгово - промислові палати створено на території Автономної республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Регіональні торгово -промислові палати України

ВІННИЦЬКА ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТА

Президент - ДІДИК Олександр Миколайович
21100, м. Вінниця, вул. Соборна, 67
Телефон: (0432) 35-83-30, 52-03-36
Факс: (0432) 32-58-33
E-mail: cci@cci.vinnica.ua

Web site: http://www.cci.vinnica.ua

ВОЛИНСЬКА ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТА

Президент - НАУМЕНКО Сергій Васильович
43025, м. Луцьк, вул. Шопена, 20а
Телефон: (03322) 4-22-33, 4-24-22
Факс: (03322) 4-22-33
E-mail: :vtpp@lutsk.ukrpack.net

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТА

Президент - ЖМУРЕНКО Віталій Григорович
49061, Дніпропетровськ, вул. Вакуленчука, 3
Поштова адреса:
49044, Дніпропетровськ, аул. Шевченка, 4
Телефон: (0562) 36-22-58
Факс: (0562) 36-22-59
E-mail: miv@dcci.dp.ua
Web site: http://www.dcci.dp.ua

ДОНЕЦЬКА ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТА

Президент - ЧИЖИКОВ Геннадій Дмитрович
83000, м. Донецьк, ін. Дзержинського, 12
Телефон: (0622) 92-80-60
Факс: (0622) 92-80-48, 92-81-72
E-mail:dcci@dtpp.donetsk.ua
Web site: http://www.cci.donbass.com

ЖИТОМИРСЬКА ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТА

Президент - МИХАЙЛОВ Андрій Георгійович
10002, м. Житомир, вул. Гагаріна, 24
Телефон: (0412) 34-44-35, 34-15-96
Факс: (0412) 34-15-96
E-mail: info@cci.zhitomir.ua
Web site: http://www.cci.zhitomir.ua

ЗАКАРПАТСЬКА ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТА

Президент - КОВЧАР Отто Олександрович
88015, м. Ужгород, вул. Грушевського, 62
Телефон: (03122) 6-22-14
Факс: (03122) 1-64-77
E-mail: tpp@karpaty.uzhgorod.ua
Web site: http://www.tpp.uzhgorod.ua

ЗАПОРІЗЬКА ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТА

Президент - ШАМІЛОВ Володимир Іванович
69000, м. Запорожжя, бульв. Центральний, 4
Телефон: (0612) 39-04-16, 13-50-24
Факс: (0612) 33-11-72, 13-50-26
E-mail: cci@cci.zp.ua
Web site: http://www.cci.zp.ua/

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТА

Президент - ГУМЕНЮК Василь Васильович
76014, Івано-Франківськ, вул. Розумовського, 9
Телефон/факс: (0342) 55-27-91
E-mail: office@cci.if.ukrtel.net

КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТА

Президент - ЗАСУЛЬСКИЙ Микола Васильович
01054, м. Київ, ГСП, вул. Богдана Хмельницького, 55
Телефон: (044) 246-83-01
Факс: (044) 246-99-66
E-mail: info@kiev-chamber.org.ua
Web site: http://www.kiev-chamber.org.ua/

КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТА

Президент - ГОЛОВІНА Таміла Іванівна
09117, м. Біла Церква, вул. Фрунзе, 15
Телефон: (263) 5-35-33
Телефон/факс: (263) 5-34-88
E-mail: ccibts@magnus.kiev.ua
Web site: http://www.bila.kiev.ua/

КІРОВОГРАДСЬКА ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТА

Президент - ХАРИТОНОВА Валентина Сергіївна
25022, м. Кіровоград, вул. К.Маркса, 55
Телефон: (0522) 22-48-07
Факс: (0522) 24-02-89
E-mail: info@chamber.kr.ua
Web site:http://www.chamber.kr.ua/

ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТА КРИМУ

Президент - ГРАЧОВА Неоніла Михайлівна
95013, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 45
Телефон: (0652) 499-731
Факс: (0652) 44-58-13
E-mail: cci@cci.crimea.ua
Web site: http://www.cci.crimea.ua/

СЕВАСТОПОЛЬСЬКА ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТА

Президент - ВИШНЯ Людмила Іллівна
99011,м. Севастополь, вул. Велика Морська, 34
Телефон: (0692) 54-06-44, 54-35-36
Факс: (0692) 54-06-44
E-mail: stpp@optima.com.ua

ЛУГАНСЬКА ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТА

Президент - БОЛДИРЬ Геннадій Миколайович
91022, м. Луганськ, вул. Радянська, 45
Телефон: (0642) 52-42-00
Факс: (0642) 52-31-62, 52-64-44
E-mail: lugcci@is.com.ua
Web site: http://www.lugcci.is.com.ua/

ЛЬВІВСЬКА ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТА

Президент - ХУСТОЧКА Олег Маркович
79011, м. Львів, Стрийський парк, 14
Телефон: (0322) 76-46-11
Факс: (0322) 76-79-72, 76-46-11
E-mail: lcci@cscd.lviv.ua
Web site: http://www.lviv.net/tpp

МИКОЛАЇВСЬКА ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТА

Президент - ЛОКАРЕВ Сергій Валентинович
54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 41
Телефон: (0512) 47-33-13
Факс: (0512) 47-33-77, 47-58-01
E-mail: ves@cci.mk.ua
Web site: http://www.cci.mk.ua/rtpp_r.html

ОДЕСЬКА ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТА

Президент - ШУВАЛОВ Сергій Євгенович
65011, м. Одеса, вул. Базарна, 47
Телефон: (0482) 28-66-10, 22-22-49
Факс: (0482) 22-48-22, 49-63-07
E-mail: orcci@orcci.odessa.ua
Web site: http://www.orcci.odessa.ua/

ПОЛТАВСЬКА ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТА

Президент - ЧЕРНОКОНДРАТЕНКО Володимир Олексійович
36039, м. Полтава, вул. Коцюбинського, 6
Телефон/факс: (05322) 7-52-91
E-mail: slcci@e-mail.pl.ua
Web site:http://web.poltava.ua/firms/cci

РОВЕНСЬКА ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТА

Президент - ЯРОЩУК Микола Якович
33028, м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, 19
Телефон: (0362) 22-30-96
Факс: (0362) 26-96-74
E-mail: rcci@rivne.com

Web site: http://www.rcci.rivne.com/

СУМСЬКА ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТА

Президент - ПАВЛОВСЬКИЙ Андрій Віталійович
40030, м. Суми, вул. Червоногвардійська, 7-а
Телефон: (0542) 22-37-45, 21-00-41
Факс: (0542) 21-00-41
E-mail: chamber@cci.sumy.ua

ТЕРНОПІЛЬСЬКА ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТА

Президент - ПИСАРИК Валерій Миколайович
46001, м. Тернопіль, вул. Руська, 40
Телефон: (0352) 25-14-57, 25-58-15
Факс: (0352) 25-14-57
E-mail: admin@tpp.te.ua
Web site: http://www.tcci.cjb.net/

ХАРКІВСЬКА ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТА

Президент - ЛОБОДА Віктор Іванович
61012, м. Харків, вул. Кацарська, 3-а
Телефон: (0572) 14-96-90
Факс: (0572) 14-96-82
E-mail: info@kcci.kharkov.ua
Web site:http://www.kcci.kharkov.ua/

ХЕРСОНСЬКА ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТА

Президент - ОСТРОУМОВА Вікторія Володимирівна
73013, м. Херсон, вул. Гагаріна, 34-а
Телефон: (0552) 22-57-49, 24-33-29
Факс: (0552) 24-22-92, 24-33-29
E-mail: kcci@kcci.kherson.ua
Web site: http://www.chamber.kherson.ua/

ХМЕЛЬНИЦЬКА ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТА

Президент - СМЕРТЕНЮК Ельвіра Василівна
29025, м. Хмельницький, вул. Вокзальна, 59
Телефон/факс: (0382) 55-16-48, 55-16-64
E-mail: khmelcci@infocom.km.ua
Web site: http://www.khmelcci.km.ua/

ЧЕРКАСЬКА ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТА

Президент - ЛЯШЕНКО В'ячеслав Михайлович
18002, м. Черкаси, вул. Леніна, 105
Телефон: (0472) 47-35-60
Факс: (0472) 47-43-25
E-mail: cci@uch.net
Web site: http://pages.hotbot.com/finance/chrkcci/index.html

ЧЕРНІГІВСЬКА ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТА

Президент - ФЕДОСІЄНКО Ігор Євгенович
14000, м. Чернігів, вул. Примакова, 7
Телефон: (04622) 4-22-42, 4-13-95
Факс: (04622) 4-25-05
E-mail: palata@mail.cn.ua
Web site: http://www.cinet.cn.ua/~palata

ЧЕРНІВЕЦЬКА ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ПАЛАТА

Президент - ЛЯХОВИЧ Василь Миколайович
58029, м. Чернівці, вул. Стасюка, 20
Телефон: (03722) 7-46-81, 3-53-97, (0372) 51-88-09
Факс: (03722) 7-46-81
E-mail: chcci@chcci.org.ua
Web site: http://www.chcci.org.ua/

Стаття 316. Надання зразкiв товарiв та документацiї при здiйсненнi верифiкацiї сертифiкатiв про походження товарiв з України

З метою встановлення достовiрностi даних, зазначених у сертифiкатi про походження товарiв з України, митнi органи можуть затребувати у пiдприємств - виробникiв товарiв документацiю, необхiдну для перевiрки даних, зазначених у такому сертифiкатi, а також здiйснювати безпосередньо на пiдприємствах перевiрку виробництва товарiв та первинної документацiї, пов'язаної з таким виробництвом.

Порядок надання зразкiв товарiв та документацiї, строки i порядок проведення експертизи, а також порядок розпорядження зразками товарiв визначаються Кабінетом Мiнiстрiв України.

Стаття містить ряд важливих правових норм, якими встановлено коло актів та цілей перевірки українських підприємств, які займаються виробництвом продукції. Це забезпечення додержання законодавства України та міжнародних договорів, контроль за виконанням яких покладено на митні органи в частині встановлення критерію походження товарів та достовірності даних зазначених у сертифікаті про походження товарів з України.

Зазначені перевірки підприємств мають бути проведено після перевірки торгово-промислової палати, що видала відповідний сертифікат, передбаченої статтею 315 цього Кодексу.

Зобов’язання підприємства – виробника товарів надавати інформацію необхідну для встановлення достовірності даних, зазначених у сертифікаті про походження товарів з України, виникає не автоматично, а тільки після пред’явлення підприємству відповідної вимоги митним органом. Зазначена вимога може бути пред’явлена керівнику відповідного підприємства у тому випадку, коли товар був вироблений на цьому підприємстві та відомості про цей товар занесено до сертифікату про походження товару з України, який підлягає верифікації.

Норма статті надає право посадовій особі митного органу, вповноваженій на проведення верифікації, отримувати документи, які знаходяться у підприємства – виробника і підтверджують інформацію, що міститься у графах сертифіката, а саме:

-інформації про підприємство (Статутні документи підприємства);

-довідки виробника про виготовлення товару та про матеріали, з яких він був вироблений;

-переліку товарів, що виготовляються підприємством;

-довідки про джерела надходження та про країну походження сировини i матеріалів,

-з яких виготовлявся товар, зазначений у сертифіката;

-довідки про вартісні показники матеріалів та товару;

-переліку основних технологічних операцій виробника:;

-іншу інформацію необхідну митному органу для проведення верифікації.

Норма зазначеної статті надає право митному органу проводити безпосередньо перевірку виробництва із виїздом на підприємство. Під час перевірки підприємство – виробник має сприяти посадовим особам митниці та надавати необхідну інформацію стосовно технологічного процесу виробництва товарів.

У разі необхідності на вимогу митного органу підприємство зобов’язано надати зразки власної продукції для проведення експертизи. Зразки відбираються в мінімально необхідних для проведення дослідження кількості. Кількість зразків товару визначається митним органом виходячи з особливостей та властивостей товарів, видів та умов проведення експертизи, а також із урахуванням думки спеціалістів (експертів).

Порядок надання зразків продукції встановлюється Кабінетом Міністрів України. Експертиза проводиться митними лабораторіями, а в разі необхідності, із залученням митними органами спеціалістів (експертів) за правилами статті 65 цього Кодексу.

На підставі отриманих документів та досліджень з'ясовується правильність встановленого критерію походження, та вiдповiднiсть внесеної до сертифіката інформації вихідним документам.

Вся отримана в ході перевірки інформація є конфіденційною, тобто інформація, яка не є загальнодоступною, та розповсюдження якої може завдати шкоди правам та законним інтересам підприємства. Зазначена інформація не повинна розголошуватись, використовуватись посадовими особами митних органів в особистих цілях, передаватися третім особам, а також державним органам, за виключенням випадків передбачених законодавством.

Розділ XVII

ЗАПОБІГАННЯ КОНТРАБАНДІ

Глава 55. Заходи щодо запобігання контрабанді

Стаття 317. Контрольовані поставки наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів

Відповідно до законів України митні органи з метою виявлення джерел і каналів незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, осіб, які беруть участь у цьому, разом з іншими державними органами (підрозділами), що мають право здійснювати оперативно-розшукову діяльність, можуть використовувати метод контрольованої поставки зазначених засобів, речовин і прекурсорів.

Порядок проведення контрольованої поставки визначається цим Кодексом і відповідним нормативно-правовим актом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону України, погодженим із Генеральною прокуратурою України та Міністерством юстиції України.

Поняття “контрольована поставка” вперше було визначено Конвенцією Організації Об'єднаних Націй про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин від 20 грудня 1988 року. Метою проведення контрольованої поставки є вжиття таких заходів, щоб визнати кримінальними злочинами дії осіб, які беруть участь у здійсненні правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

-Наркотичні засоби-рослини, сировина, засоби природного або синтетичного походження, що класифікуються, як такі, в міжнародних конвенціях, а так само інші рослини, сировина і речовини що представляють небезпеку для здоров”я населення, віднесених до показаної категорії “Комітетом по контролю наркотиків” при МОЗ України.( маріхуана. кокаїн, героїн , ЛСД)

-Психотропні речовини-будь-які природні або синтетичні матеріали, що класифікуються в міжнародних конвенціях, та надають небезпеку для здоров”я населення в зловживанні ними, віднесені до показаної категорії “ Комітетом по контролю наркотиків” при МОЗ України-(ефедрин, мескалин, феназепам, група амфитамінів)

-Прекурсори- речовини і їхні солі, використовувані для виготовлення наркотичних і психотропних речовин, а так само хімічні засоби і їхні солі, віднесені до показаної категорії “ Комітетом по контролю наркотиків” при МОЗ України.

Відомості про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори містяться у Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (далі – Перелік). Перелік – це згруповані в списки наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, включені до таблиць I – IV згідно із законодавством України та міжнародними договорами. Перелік затверджується КМ за поданням спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі охорони здоров’я.

Конвенція ООН підписана Україною 16.03.89 у м. Відні та відповідно до постанови Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки ратифікована 25.04.91.

Контрольована поставка є заходом протидії незаконному переміщенню через митний кордон України наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.Згідно отриманої інформації та інших конкретних обставин виділяють слідуючі види контрольованих поставок:

а) За видами отриманої інформації;

-внутрішні;

-зовнішні;

б)за територіальними органами:

-не зв”язані з перетином державного кордону;

-пов”язані з вивезенням з України;

-пов”язані з ввезенням в Україну;

-пов”яз способам ані з транзитним переміщенням через територію України;

в) за способами переміщення:

-в контейнерах, спеціальних ємкостях. в окремо слідуючому багажі;

-в особистих речах, з використанням природних порожнин людини;

-в поштових відправленнях;

-з використанням інших способів.

Законом України від 15.02.95 N 62/95-ВР “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними” встановлено, що:

Державний митна служба України та державні органи (підрозділи), які мають право здійснювати оперативно-розшукову діяльність, з метою виявлення джерел і каналів незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, осіб, які беруть участь в цьому, в кожному окремому випадку за домовленістю з відповідними органами іноземних держав або на підставі міжнародних договорів України можуть використовувати метод контрольованої поставки, тобто допускають під контролем і оперативним наглядом цих органів ввезення в Україну, вивезення з України чи транзит через її територію наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Підставою для здійснення контрольованої поставки наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів являється достатня інформація про їх незаконне переміщення, а також інформація, що отримана в рамках ведення оперативно-розшукових справ щодо зайняття особою чи групою осіб наркобізнесом.

Ст. 305 КК України передбачає кримінальну відповідальність за незаконне переміщення через митний кордон України, тобто переміщення поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Об’єкт правопорушення – встановлений порядок переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів через митний кордон України;

Об’єктивна сторона – переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів через митний кордон поза митним контролем або переміщення таких предметів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

Правопорушення вважається закінченим з моменту фактичного незаконного переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів через митний кордон України.

Суб’єкт відповідальності – громадяни і посадові особи, що здійснили такі дії;

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Порядок проведення контрольованої поставки визначається Інструкцією про порядок проведення контрольованої поставки наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженою спільним наказом від 14.08.95 р. Держмитслужби, МВС, СБУ, Держкомкордоном та зареєстрована у 1995 році Мінюсті України.

Інструкцією регулюються заходи, що здійснюються підрозділами МВС, СБУ та Держкомкордону України, яким надано право займатися оперативно-розшуковою діяльністю (далі – оперативні підрозділи), та митними органами України з метою протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у випадках, коли можливі організація та проведення операції з використанням методу контрольованої поставки, для виявлення каналів нелегального переміщення наркотиків, затримання осіб, причетних до їх незаконного обігу, а також для вилучення самих засобів і речовин.

Рішення про використання методу контрольованої поставки в системі митних органів України приймаються Державною митною службою України.

У разі прийняття рішення про використання методу контрольованої поставки кримінальна справа щодо особи, яка здійснює незаконний обіг наркотичних засобів та психотропних речовин, не порушується, а про прийняте рішення Державна митна служба України негайно повідомляє органи прокуратури.

Фактичні результати контрольованої поставки можуть бути підставою для порушення кримінальної справи і використовуватися у сукупності з іншими доказами по справі.

Про результати проведення контрольованої поставки повідомляються Генеральна прокуратура України або відповідні прокурори.

Стаття 318. Переміщення товарів під негласним контролем

З метою виявлення та притягнення до відповідальності осіб, причетних до контрабандних операцій, а також з метою вилучення товарів, що незаконно переміщуються через митний кордон України, таке переміщення товарів може здійснюватися під контролем і оперативним наглядом правоохоронних органів.

Порядок проведення переміщення товарів під негласним контролем визначається цим Кодексом і відповідним нормативно-правовим актом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в справах охорони державного кордону України, погодженим з Генеральною прокуратурою України та Міністерством юстиції України.

Частиною 1 статті 318 Митного кодексу України передбачено, що: “… з метою виявлення та притягнення до відповідальності осіб, причетних до контрабандних операцій, а також з метою вилучення товарів, що незаконно переміщуються через митний кордон України, таке переміщення товарів може здійснюватися під контролем і оперативним наглядом правоохоронних органів…”.

Слід зазначити, що правоохоронний статус митних органів законодавчо не закріплений ні старою, ні новою редакціями Митного кодексу України. Іншими законодавчими актами України це питання також не врегульоване.

Чи не єдиним законодавчим актом, у якому митні органи згадуються у якості правоохоронних, є Закон України від 23.12.1993 № 3781-XII “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів”. Зважаючи на те, що згаданим законом нормативно врегульовуються окремі правові питання, які митної справи безпосередньо не стосуються, вважати митні органи правоохоронними тільки на підставі пункту 1 статті 2 згаданого закону не є можливим.

Крім того, негласний контроль за переміщенням товарів є однією з форм оперативно-розшукової діяльності. Згідно закону України від 18.02.1992 № 2135-XII “Про оперативно-розшукову діяльність” митні органи не є суб’єктами оперативно-розшукової діяльності.

Зважаючи на викладене, митні органи України не мають законних підстав для здійснення негласного контролю за переміщенням товарів.

Частиною 2 статті 318 Митного кодексу України передбачено, що: “… Порядок проведення переміщення товарів під негласним контролем визначається цим Кодексом і відповідним нормативно-правовим актомспеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в справах охорони державного кордону України, погодженим з Генеральною прокуратурою України та Міністерством юстиції України …”.

В той же час статтею 8 (Права підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність) Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” передбачено, що: “… Оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності при наявності передбачених статтею 6 цього Закону підстав надається право:

2) проводити контрольну та оперативну закупівлю та постачання товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь. Порядок проведення оперативної закупівлі та контрольованого постачання визначається нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, Служби безпеки України, погодженими з Генеральною прокуратурою України та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України …”.

Зважаючи на викладене, правоохоронні органи України для проведення відповідних заходів вочевидь мають згаданий Порядок проведення оперативної закупівлі та контрольованого постачання товарів, предметів та речовин, який може стати основою для підготовки Порядку негласного контролю за переміщення товарів, передбаченого статтею 318 Митного кодексу України.

Зважаючи на те, що митні органи, як вже згадувалось вище, не мають права на проведення негласного контролю, основними виконавцями у підготовці вищезазначеного порядку мають стати Служба безпеки та Міністерство внутрішніх справ України.

Для підвищення ефективності в напрямку боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил вважається за доцільне інформування окремих оперативних підрозділів митниць з боку правоохоронних органів в обсязі, що стосується їх повякденної діяльності.

Розділ ХVІІІ ПОРУШЕННЯ МИТНИХ ПРАВИЛ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НИХ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОСІБ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У ПРОВАДЖЕННІ В СПРАВАХ ПРО ПОРУШЕННЯ МИТНИХ ПРАВИЛ

Глава 56. Загальні положення

Стаття 319. Поняття адміністративного правопорушення

Порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Стаття, що коментується Митним кодексом дає легальне визначення порушення митних правил як основи адміністративної відповідальності. У ній зроблена спроба виділення найбільш істотних характеристик правопорушення, що визнається порушенням митних правил. Вказується, зокрема, на те, що це «протиправна, винна (умисне або необережне) дія або бездіяльність, за яку законодавством передбачена адміністративна відповідальність». Однак, в чому специфічна особливість цього правопорушення на відміну від інших протиправних діянь (що визнаються, зокрема, дисциплінарними проступками або злочинами), в статті не вказується. У результаті на практиці виникають значні труднощі при кваліфікації конкретних протиправних діянь, особливо в тих випадках, коли вони посягають на суспільні відносини, що охороняються не тільки заходами адміністративного впливу, але і кримінальним законом.

Головною соціальною ознакою порушення митних правил є міра його суспільної небезпеки. Об'єктивний характер змісту поняття «суспільна небезпека» обумовлює необхідність оцінки цієї категорії не тільки з точки зору законодавства , але і через посредство етимологічного аналізу слів «суспільство», «небезпека», «шкода», тобто за допомогою виявлення реальних ознак, що визначають зміст і об'єм цього поняття. З цієї точки зору будь-які правопорушення, дезорганизующие встановлений порядок суспільних відносин, або що заподіюють збиток тому або іншому суспільному інтересу, є шкідливими для існуючого суспільного ладу загалом, або в окремих його ланках, і тим, самим в своїй cукупності створюють ще більш відчутну загрозу небезпеки для існуючого ладу, його міцності, його подальшого зміцнення і розвитку. Іншими словами, суспільна небезпека не може зводитися лише до посягання на найважливіші суспільні відносини, що складають основу існуючого державного і суспільного ладу. Вона полягає в загрозі спричинення шкоди значно більш широкому колу суспільних відносин, що визначають соціально-економічну і нравственну фізіономію суспільства, і тому регульованих і охороняюмих правовими нормами. Інакше кажучи, суспільна небезпека має об'єктивний характер і тому діяння може бути суспільно небезпечним і в тому випадку, якщо воно не заборонене нормою права. Тим більше воно буде суспільно небезпечним, якщо посягає на суспільні відносини, що охороняються правовими нормами, оскільки за допомогою правових норм держава регулює найбільш важливі для нього суспільні відносини.

Крім суспільної небезпеки соціально-правову суть порушення митних правил характеризують також протиправность і винність. Противоправность це юридичне вираження суспільної небезпеки адміністративної провини. Суть її полягає в тому, що конкретне суспільно небезпечне діяння признається порушенням митних правил тільки в тому випадку, коли воно передбачено чинним митним законодавством.

Наступна істотна ознака порушення митних правил, його винність, характеризує психічне відношення правопорушника вчиненого ним діяння і його наслідкам. Винність є найважливішою ознакою одного з елементів складу порушення митних правил, без якої конкретне діяння не може бути кваліфіковане як правопорушення.

Під складом порушення митних правил розуміється встановлена в адміністративно-правових нормах відповідних статей цього Кодексу сукупність ознак, які визначають суспільну небезпеку, винність і протиправность діяння, яке тягне за собою застосування адміністративно-правових санкцій, і відрізняють це діяння від інших видів правопорушень. Будучи юридичною категорією, склад розкриває соціальний зміст і юридичну значущість діяння, можливого застосування заходів адміністративної відповідальності.

Склад порушення включає в себе ознаки, що характеризують зовнішній акт поведінки особи, його спрямованість і наслідки, і ознаки, що характеризує самого правопорушника і його психічне відношення до вчиненого. Відповідно цьому 'ознаки складу порушення митних правил об'єднуються в чотири групи (елементи), що характеризують:

а) об'єкт порушення митних правил;

б) об'єктивну сторону порушення митних правил;

в) суб'єкт порушення митних правил;

г) суб'єктивну сторону порушення митних правил.

Всі вказані елементи складу порушення митних правил являють собою нерозривну єдність. Наявність цих елементів суворо обов'язкова для кваліфікації конкретного діяння як порушення митних правил. Якщо хоч би один з них відсутній або не відповідає тим властивостям, які передбачені відповідною статтею МКУ, то вказане діяння не є порушенням митних правил.

Вирішуючи питання про застосування до особи адміністративної відповідальності за вчинення порушення митних правил, потрібно мати на увазі, що це правопорушення має багато спільних меж з таким небезпечним правопорушенням, як злочин. Зумовлене це тим, що об'єкти посягання цих правопорушень співпадають. Тому надзвичайно важливо, щоб при кваліфікації конкретного діяння враховувавалась вся сукупність обставин, що характеризують склад правопорушення: зокрема, особливості об'єкта посягання, особистість правопорушника, форму його провини, наслідку протиправного діяння. Тільки в цьому випадку можливо правильно визначити міру суспільної небезпеки конкретного діяння і відповідно кваліфікувати його або як порушення митних правил, або як злочин.

Стаття 320. Відповідальність за порушення митних правил

Відповідальність за порушення митних правил встановлюється цим Кодексом.

Суб’єктами відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а також посадові особи підприємств.

Притягнення до відповідальності за порушення митних правил не звільняє зазначених осіб від обов’язку сплати мита та інших податків і зборів.

Відповідальність за вчинення порушення митних правил встановлюється тільки МКУ і тільки за ті правопорушення, які ним передбачені. Перелік порушень митних правил є вичерпним.

Суб’єктами відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, яким на момент вчинення правопорушення виповнилось 16 років. Встановлення певного мінімального віку, по досягненні якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності і піддана адміністративному стягненню, пов'язане з фізіологічним принципом поступового формування здатності людини усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними і розуміти суспільну небезпеку протиправних діянь, що вчиняються нею. Вік має важливе значення для визначення кола осіб, на яких розповсюджується дія Митного Кодексу, встановлення умов його застосування.

Вік, з якого можливе настання адміністративної відповідальності, повинен обчислюватися з моменту вчинення адміністративного порушення, тобто відповідальність може наступити тільки в тому випадку, якщо 16 років виконалося особі саме до моменту здійснення протиправного діяння, а не до часу розгляду питання про притягнення її до адміністративної відповідальності.

Суб’єктами відповідальності за порушення митних правил можуть бути і посадові особи підприємств. Під посадовими особами у відповідних статтях КУАП признаються працівники, що знаходяться на державній або суспільній службі і займаючі посади, пов'язані із здійсненням організаційно-владних, адміністративно-управлінських функцій, внаслідок яких виникають певні правові наслідки для осіб і організацій, яким вони адресовані. Щоб визначити коло цих осіб, необхідно звернутися до аналізу чинного законодавства, яке визначає правовий статус працівників органів державної виконавчої влади, адміністрації державних установ і підприємств, а також органів управління (адміністрації), громадських організацій (об'єднань). Ретельний аналіз цього законодавства свідчить про те, що термін «посадова особа» застосовується до всіх працівників, які наділені хоч би деякими управлінськими і розпорядливими повноваженнями по організації роботи інших осіб. Це можуть бути функції по керівництву трудовим колективом в повному обсязі; по організації праці і виробництва в конкретному підрозділі підприємства або фірми; по контролю і перевірці виконання яких-небудь рішень або актів; прийому, звільненню і переведенню на іншу роботу співробітників відповідної організації; застосуванню заходів заохочення або стягнення і т.п. Всі ці функції мають одну спільну межу: в них реалізовуються владні повноваження в процесі здійснення соціального управління в широкому значенні цього слова. Причому, реалізація цих повноважень виступає в форму видання певних владних розпоряджень (актів управління),, направлених на організацію роботи і поведінки інших осіб. У процесі виконання таких владних розпоряджень (актів) між керівником (посадовою особою) і підлеглим (адресатом владного розпорядження) встановлюється певний правовий зв'язок, який зумовлює виникнення відповідних правових наслідків: прав і обов'язків працівників-виконавців, зобов'язаних виконати владні розпорядження посадових осіб. Іншими словами, посадові особи виступають як організатори повсякденної роботи службового персоналу і інших працівників різних державних органів, установ, підприємств і організацій. Вони зосереджують в своїх руках розпорядження значними матеріальними, фінансовими і трудовими ресурсами, здійснюють важливі організаційно-управлінські функції і саме внаслідок цього наділяються владними повноваженнями і несуть підвищену відповідальність за результати своєї службової діяльності.

У залежності від конкретного змісту управлінських функцій і характеру повноважень посадових осіб, серед них можна виділити: керівників; відповідальних (ведучих) фахівців і представників адміністративної влади.

Керівники це посадові особи, основний зміст роботи яких полягає в тому, щоб направляти і керувати роботою безпосередньо підлеглих ним працівників: фахівців, виконавців, представників допоміжно-технічного персоналу і т.п. Правовою основою службової діяльності керівників є положення про відповідні органи, їх структурні підрозділи і посадові інструкції.

На відміну від керівників, відповідальні (ведучі) фахівці здійснюють керівництво не цілісними об'єктами або їх структурними підрозділами, а виконанням певних специфічних функцій (наприклад, інженерно-технічне забезпечення виробництва, кадрове забезпечення, планово-фінансова діяльність і т.п.). Головне в змісті діяльності цієї категорії посадових осіб полягає в тому, що вони від імені і за дорученням відповідних органів управління, установ або підприємств особисто керують здійсненням спеціальних функцій і готують для керівництва проекти управлінських рішень по цих функціях або самі, в межах наданих їм повноважень, і за дорученням керівників ухвалюють такі рішення.

Нарешті, ще однією специфічною категорією посадових осіб є представники адміністративної влади. Основною відмінною рисою, що виділяє їх з інших посадових осіб, є те, що вони мають право постійно або тимчасово ухвалювати рішення або давати розпорядження відносно осіб, що не знаходяться у них в службовому підкоренні. До числа таких посадових осіб можуть бути віднесені, зокрема, працівники міліції, прокуратури, оперативний склад служби безпеки, представники різних контрольно-наглядових органів, державних інспекцій і т.п.

Згідно з п.30 ст.1 цього Кодексу, посадові особи підприємств – це керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов”язків відповідають за виконання вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України з питань митної справи, укладеними в установленому законом порядку.

Протиправна поведінка посадової особи може заподіяти значно більшу шкоду, ніж адміністративна провина звичайного громадянина. Тому в конкретних статтях Митного Кодексу, в які як можливі суб'єкти відповідальність названі як громадянин, так і посадова особа, штрафні санкції, що застосовуються до посадових осіб, встановлюються в підвищеному розмірі по відношенню до штрафу, що накладається на громадянина.

Посадові особи притягуються до адміністративної відповідальності тільки при наявності їх провини в здійсненні правопорушення. Провина, як елемент суб'єктивної сторони проступків, що вчиняються посадовими особами, виражається, як правило, в формі необережність. Однак в окремих випадках можливо і умисне здійснення посадовою особою адміністративної провини, коли правопорушник свідомо допускає настання певних шкідливих наслідків, хоч і не бажає їх настання (непрямий намір).

За вчинення порушення митних правил, не пов'язаного з виконанням службових обов'язків, посадові особи несуть адміністративну відповідальність на загальних основах. При цьому порядок накладення адміністративних стягнень на посадових осіб не відрізняється від загального порядку їх накладення, що застосовується до всіх фізичних осіб.

Іноземці, особи без громадянства, що знаходяться на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України.

Поняття «іноземець» і «особа без громадянства» сформульовані в Законі України «Про правовий статус іноземців» від 4 лютого 1994 року. Іноземцями признаються особи, що перебувають в громадянстві іноземної держави і що не є громадянами України. Особи без громадянства це особи, які взагалі не перебувають в громадянстві якої-небудь держави.

Згідно ст. 26 Конституції України іноземці, особи без громадянства, що перебувають на території України на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть ті ж самі обов'язки, що і громадяни України, за виключеннями, встановленими Конституцією, законами або міжнародними договорами України (зокрема, вони не мають виборчих прав, не несуть військового обов'язку, не можуть бути суддями, прокурорами, народними депутатами і т.п.)..

За порушення вимог закону, що виразилося у вчиненні порушення митних правил, іноземці і особи без громадянства можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності на рівних підставах з громадянами України і користуватися при цьому відповідними способами захисту своїх прав і свобод (подача скарги до вищестоящого органу по лінії підлеглості, звернення до прокурора, судове оскарження неправомірних дій, що порушують права і свободи людини і громадянина).

Стаття 321. Особливості відповідальності за деякі види порушень митних правил

Вчинення правопорушень, передбачених статтями 331, 332, 348-350 цього кодексу, внаслідок аварії або дії непереборної сили, що підтверджується відповідними документами, не тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом.

Диспозиція даної статті містить вичепнийперелік порушень митних правил, при вчиненні яких, за умови аварії чи дії непереборної сили, адміністративна відповідальність не наступає.

Положення статті діють при наданні документів, виданих компетентними органами, які підтверджують, що порушення митних правил сталося внаслідок аварії або дії непереборної сили.