Стаття 322. Види стягнень за порушення митних правил

За порушення митних праил можуть бути накладені такі стягнення:

Попередження;

Штраф;

3) конфіскація товарів-безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів із спеціально виготовленними сховищами (тайниками), що використовувались для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортних засобів, що використовувались для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Система адміністративних стягнень, передбачених в статті, що коментується, включає в себе різні по характеру і правовим наслідкам санкції, що дозволяє використати їх диференційно, з урахуванням характеру вчиненого порушення митних правил, особистості правопорушника. У тексті стаття ці санкції співвіднесені між собою і розташовані в залежності від наростання суворості стягнення від найбільш легкого (попередження) до самого серйозного – конфіскації.

Кожна стаття глави 57 «Види порушень митних правил і відповідальність»містить чіткі вказівки на міру стягнення, яка підлягає застосуванню за вчинення передбаченої нею провини. Орган, що розглядає справу про порушення митних правил може призначити тільки те адміністративне стягнення, яке вказане в санкції статті.

Стаття 323. Основні і додаткови види стягнення.

Попередження або штраф можуть застосовуватися тільки як основний вид стягнення за вчинене правопорушення.

Конфіскація товарів – безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів із спеціально виготовленними сховищами (тайниками), що використовувались для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортних засобів, що використовувались для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України, може застосовуватися як основний і як додатковий вид стягнення.

За одне і те саме порушення митних правил може накладатися тільки основне або основне і додаткове стягнення. Якщо статтею, якою встановлюється відповідальність за порушення митних правил, передбачається основне і додаткове стягнення, застосування лише додаткового стягнення без основного не допускається, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.328 цього Кодексу.

Попередження або штраф можуть застосовуватися тільки як основний вид стягнення за вчинене правопорушення, передбачене всіми статтями Митного кодексу, за винятком ст.341.

Конфіскація товарів – безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів із спеціально виготовленними сховищами (тайниками), що використовувались для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортних засобів, що використовувались для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України, може застосовуватися як основний вид стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст.ст.336, 339, 340, 341, 348, 349, 350, 351, 352, 353 цього Кодексу.

Застосування двох основних видов стягнення (штраф с конфіскацією) не допускається.

Конфіскація товарів – безпосередніх предметів порушення митних правил може застосовуватися як додатковий вид стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст.345 цього Кодексу.

Стаття 324. Попередження

Попередження як стягнення за порушення митних правил є офіційним попередженням правопорушника стосовно недопустимості таких діянь у майбутньому. Рішення про попередження приймається керівником митного органу або його заступником у формі постанови про накладення адміністративного стягнення відповідно до статті 391 цього Кодексу. Постанова оголошується правопорушникові.

Стаття 325. Штраф

Штраф є грошовим стягненням, що накладається на осіб за порушення митних правил у випадках і межах, встановлених цим Кодексом .

Штраф являє собою стягнення майнового характеру, яке виражається в отриманні з порушника і направленні в прибуток держави певної суми грошових коштів. У адміністративно-юрисдикционной практиці штраф є домінуючою формою адміністративної відповідальності, оскільки він передбачений як єдина або альтернативна міра стягнення за більшість адміністративних проступків.

Штраф це міра впливу на свідомість правопорушника шляхом ущемлення його майнових інтересів. Штраф, як адміністративне стягнення за вчинення порушення митних правил може застосовуватися як основне покарання.

Цим Кодексом встановлений мінімальний та максимальний розмір штрафів, що застосовуються, фіксуючи їх з визначенням верхнього і нижнього рівнів. Це дає можливість диференціювати стягнення, що накладаються, виходячи з характеру вчиненого порушення, обставин, що характеризують особу правопорушника, форми і міру його провини і т.п. Крім того, розмір штрафу встановлюється в залежності від суб'єкта адміністративної відповідальності (громадяни, посадові особи).

Штраф обчислюється у величині кратній розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на день скоєння правопорушення.

Стаття 326 Конфіскація

Конфіскація як стягнення за порушення митних правил полягає в примусовому вилученні товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 322 цього Кодексу, і безоплатній передачі їх у власність держави.

Конфіскація товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 322 цього Кодексу, застосовується незалежно від того, чи є ці товари, транспортні засоби власністю особи, яка вчинила правопорушення.

Конфіскація може бути застосована виключно за рішенням суду у випадаках, обсязі та порядку, що визначаються цим Кодексом та іншими законами України.

Конфіскація, як адміністративне стягнення, складається в примусовому вилученні і безвідплатному оберненні у власність держави предметів - безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів із спеціально виготовленними сховищами (тайниками), що використовувались для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортних засобів, що використовувались для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

При цьому треба розумити, що під транспортними засобами, що використовувались правопорушником для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України слід розумити будь-які засоби авіаційного, водного, залізничного, автомобільного транспорту (в тому числі гужевий транспорт, велосипед), за винятком транспортних засобів, що використуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України по чітко встановленим маршрутам та рейсам, що здійснюються відповідно до встановленого розкладу руху на підставі міждержавних (міжвідомчих) угод про транспортне сполучення.

Як адміністративне стягнення конфіскація може встановлюватися тільки законом і призначатися лише у випадках, прямо передбачених у відповідних статтях МКУ.

Конфіскація може бути призначена в якості як додаткового, так і основного стягнення, і може бути призначена тільки судом.

Відповідно до чинного законодавства постанови про конфіскацію приводяться у виконання державними виконавцями.

Стаття 327 Забезпечення законності у разі застосування стягнень до порушників митних правил.

Стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.

Додержання авимог законодавства у разі застосування стягнень за порушення митних правил забезпечується здійсненням систематичного контролю з боку митних органів вищього рівня та їх посадових осіб, права оскарження та інших встановлених законодавством України заходів.

Стаття 1 Конституції України проголосила Україну як демократична правова держава, для якого характерне визнання пріоритету прав і свобод людини і громадянина, взаємна відповідальність держави і особистості. Звідси виникає зміст поняття «законність» в значенні точного і неухильного виконання вимог законів і заснованих на них інших правових актів з урахуванням безумовного верховенства закону. У зв'язку з цим необхідно підкреслити особливу значемість норм статті, що коментується для всіх органів, уповноважених застосовувати заходи адміністративної відповідальності незалежно від характеру і об'єму їх повноважень.

Ніхто не може бути підданий мірі адміністративного впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на основах і в порядку, встановлених законодавством.

Воля держави, направлена на припинення протиправних дій, виражена досить чітко, бо застосування до особи адміністративної відповідальності можливе тільки на основах, встановлених в законі. Якщо такі основи відсутні або якщо провина особи в здійсненні діяння по цих основах не доведена, особа не може бути піддана якій-небудь мірі адміністративного стягнення.

Таке ж важливе значення для захисту прав громадян, що підозрюються в здійсненні порушення митних правил, має і ст. 58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, яке в момент його здійснення не признавалося правопорушенням. Більш того якщо навіть особа вчинила адміністративне порушення, але після його здійснення відповідальність за нього пом'якшена або усунена, то застосовується новий закон, що звільняє правопорушників від відповідальності або пом'якшує її. Цей висновок безпосередньо витікає з ч.1 ст.58 Конституції, яка свідчить, що закони і інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або виключають відповідальність особи.

З конституційних положень про рівність всіх перед законом (ст. 24 Конституції), про право кожного захищати свої права і свободи всіма способами, не забороненими законом, в тому числі шляхом звертання до суду (ст. 55 Конституції), про право кожного на отримання кваліфікованої юридичної допомоги (ст. 59 Конституції) і інш витікає принцип рівності перед законом. Крім того, принципове значення для провадження у справах про ПМП мають положення ст. 62 Конституції України про презумпцію невинності і про те, що обвинувачений не зобов'язаний доводити свою невинність, а сумніви у винності осіб тлумачаться на його користь; і положення ст. 61 Конституції України про те, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного вигляду за одне і те ж правопорушення. Рівним образом це відноситься і до застосування положення ст. 63 Конституції України про те, що ніхто не зобов'язаний і не несе відповідальності за відмову свідчити або давати пояснення відносно себе, членів своєї сім'ї або близьких родичів, коло яких визначається законом.

Важливим правилом є те, що міра впливу до винного в здійсненні порушення митних правил може бути застосована, по-перше, тільки уповноваженим на те органом або посадовою особою і, по-друге, в межах встановлених законом повноважень.

Нарешті, забезпечення законності полягає в обов'язку вищестоящого (в порядку підлеглості) органу (посадової особи) здійснювати контроль за діяльністю підлеглих йому органів і осіб, уповноважених застосовувати заходи адміністративної відповідальності а також праві особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, оскаржити накладене стягнення в судовому порядку, а також подати скаргу у вищестоящий в порядку підлеглості орган (посадовій особі).

Таким чином, законодавством створено цілісну систему заходів, направлених на забезпечення законності при застосуванні стягнень у справах про порушення митних правил до осіб, що здійснили порушення, і в той же час на виключення неправомірних порушень їх прав і законних інтересів.

Стаття 328 Строки накладення адміністративного стягнення

Адміністративні стягнення у вигляді попередження, штрафу можуть бути накладені не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні-два місяці з дня його виявлення.

У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях правопорушника ознак порушення митних правил, стягнення у вигляді попередження, штрафу може бути накладено не пізніше як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття.

Предмети, зазначені у пункті 3 статті 322 цього Кодексу, підлягяють конфіскації незалежно від часу виявлення порушення митних правил.

Дана стаття визначає строки для притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення порушення митних правил іі застосування адміністративного впливу, тобто терміни, після закінчення яких можливість накладення адміністративного стягнення виключається.

За загальним правилом, строкі для притягнення до адміністративної відповідальності не може перевищувати двох місяців (включно п”ятнадцятиденний термін розгляду справи) при адміністративному основному стягненні у вигляді попередження, штрафу. Встановлення такого порівняно невеликого терміну для накладення адміністративного стягнення викликане тим, що ефективність заходів, що застосовуються за здійснення порушення митних правил, зростає, якщо призначення і виконання цих заходів максимально наближені до моменту здійснення правопорушення, і вони проводяться оперативно.

Для більшості адміністративних проступків моментом, з якого починається перебіг строку давності, є день здійснення правопорушення. Разом з тим для так званих проступків, що тривають, дата початку відліку двомісячного терміну наступає з моменту його виявлення.

Строки притягнення до адміністративної відповідальності обчислюються добами та місяцями. При обчисленні строків не беруться до уваги той день, від якого починається строк. При цьому строк завершується в 24 години останньої доби встановленого терміну.

Конфіскація товарів-безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів із спеціально виготовленними сховищами (тайниками), що використовувались для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортних засобів, що використовувались для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України, застосовується незалежно від часу вчинення або виявлення порушення митних правил.

Глава 57. Види порушень митних правил і відповідальність за такі правопо­рушення