А) обмежень, встановлених законами; 2 часть

Законом України від 03 квітня 1997 року № 170/97-ВР "Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань обкладення ввізним митом товарів та інших предметів, що ввозяться на митну територію України" затверджено перелік країн, з якими Україною укладено угоди про вільну торгівлю та перелік країн, з якими Україною укладено торговельно-економічні угоди з наданням режиму найбільшого сприяння або національного режиму при ввезенні на митну територію України товарів та інших предметів походженням з яких застосовуються пільгові ставки ввізного мита.

Підтвердженням походження товарів, які ввозяться на митну територію України, з країн, з якими укладено угоди про вільну торгівлю, є сертифікат про походження товарів, виданий згідно з правилами відповідної міжнародної угоди.

У відношенні товарів, що імпортуються з країн, з якими укладено торговельно-економічні угоди з наданням режиму найбільшого сприяння або національного режиму підтвердження походження здійснюється на основі товаросупровідних документів, маркування та інших документів, що можуть підтверджувати походження товарів.

Країна походження товару заявляється митному органу шляхом подання вантажної митної декларації під час переміщення товару через митний кордон України.

Для підтвердження відомостей про заявлену декларантом країну походження товару при ввезенні товарів на митну територію України необхідне подання митному органу сертифіката про походження товару чи декларації про походження товару.

За відсутності сертифіката про походження товару до оформлення приймається декларація про походження товару, яка являє собою заяву (на комерційному рахунку або іншому документі, що стосується товару) про країну походження товару, зроблену виробником, продавцем або особою, що переміщує товар, і засвідчену цими особами або вповноваженим органом, що видає сертифікати.

За відсутності сертифіката про походження товару, якщо в документах, що подаються для митного оформлення товару, існують розбіжності у відомостях про країну походження товару або декларантом у результаті проведення ідентифікаційного огляду товару встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в документах, декларант має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару сертифікат і додаткові відомості.

Для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару можуть використовуватися додаткові відомості про країну походження, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах відповідності, якості, фітосанітарному, ветеринарному тощо, митній декларації країни експорту, якими супроводжується товар, а також у паспортах, технічній документації, висновках-експертизах митних та інших уповноважених органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження відомостей про країну походження товару, у тому числі в письмових поясненнях органу, яким видано сертифікат, або експортера (виробника) товару про причину розбіжностей у відомостях про походження товару.

За відсутності додаткових відомостей або пояснень причини розбіжностей у відомостях про походження товару країна походження товару визначається як невідома.У такому разі товари, країну походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом у вільний обіг за умови сплати мита за повними ставками.

У разі вивезення товару з митної території України країна його походження визначається на підставі даних сертифіката, виданого органом, уповноваженим видавати сертифікати про походження товару з України, якщо необхідність подання сертифіката митним органам передбачено національними правилами країни ввезення чи міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку. При цьому країна походження товару визначається з урахуванням таких умов:

при експорті товарів у країни, з якими укладено угоди про вільну торгівлю або інші торговельно-економічні угоди, що обумовлюють правила визначення країни походження товарів, застосовуються правила, передбачені цими угодами;

при експорті товарів у країни, з якими не укладено угоди та не встановлено правила визначення країни походження товарів, застосовуються правила, визнані в міжнародній торгівлі.

Повноваження видачі сертифікатів про походження товару з України надано Торгово-промисловій палаті.

Стаття 283. Сертифікат про походження товару

Сертифікат про походження товару повинен однозначно свідчити про те, що зазначений товар походить з відповідної країни, і має містити:

1) письмову заяву експортера про країну походження товару;

2) письмове посвідчення компетентного органу країни вивезення, який видав сертифікат, про те, що наведені у сертифікаті відомості відповідають дійсності.

Сертифікат про походження товару подається разом з митною декларацією, декларацією митної вартості та іншими документами, що подаються для митного оформлення.

У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат.

У разі виникнення сумнівів з приводу достовірності сертифіката чи відомостей, що в ньому містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до органу, що видав сертифікат, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, з проханням про надання додаткових відомостей.

Товар не вважається таким, що походить з відповідної країни, доти, доки митні органи у випадках, встановлених цим Кодексом, не одержать належним чином оформлений сертифікат про походження товару або затребувані ними додаткові відомості.

У статті 283 наведено основні дані, які повинен містити сертифікат про походження товару, а також заходи, які приймаються у разі втрати сертифіката чи виникнення сумнівів з приводу його достовірності чи відомостей, що в ньому містяться.

Для підтвердження походження товарів у зовнішньоекономічній діяльності застосовуються наступні форми сертифікатів:

сертифікат походження загальної форми (англійською мовою) – при експорті товарів українського походження до країн, з якими не обумовлено правил визначення країни походження;

сертифікат походження загальної форми (російською мовою) - при експорті товарів українського походження до країн СНД, якщо не виконується якась із умов Правил визначення країни походження товарів, затверджених Рішенням Ради глав урядів СНД від 30.11.00;

преференційний (пільговий) сертифікат походження форми СТ-1 (російською мовою) - при експорті товарів українського походження до країн СНД, якщо задовольняються умови Правил визначення країни походження товарів, затверджених Рішенням Ради глав урядів СНД від 30.11.00;

преференційний (пільговий) сертифікат форми “А” (“Sertificate of origin”) (англійською мовою) – на товари, які підпадають під преференційний режим в рамках Генеральної Системи Преференцій для країн ЄС, Чехії, Словаччини, Японії, США;

сертифікат походження на текстильні товари (TEXTILE PRODUCTS) (англійською мовою) - при експорті текстильних виробів українського походження до країн ЄС відповідно до положень Угоди про торгівлю текстильною продукцією між Україною та ЄС;

сертифікат походження на металопродукцію (англійською мовою) – при експорті металопродукції до країн ЄС відповідно до положень двосторонньої Угоди між Кабінетом Міністрів України та Європейським Співтовариством по вугіллю та сталі про торгівлю деякими сталеливарними виробами;

преференційний (пільговий) сертифікат форми EUR (англійською мовою) – для товарів, що оформляються на виконання відповідних угод між Україною та країнами Балтії;

преференційний (пільговий) сертифікат форми EUR, серія М (англійською мовою) - для експорту в Республіку Македонія згідно з положенням Угоди про вільну торгівлю між Республікою Македонія та Україною.

Сертифікат про походження товару повинен однозначно свідчити про те, що зазначений товар походить з відповідної країни і подається разом з митною декларацією, декларацією митної вартості та іншими документами, необхідними для митного оформлення.

Держмитслужба своїми листами доводить зразки сертифікатів походження, підписів уповноважених осіб і печаток, якими засвідчуються дані сертифікати.

У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений компетентними органами дублікат.

Стаття 284. Підстави для відмови у випуску товару

Митний орган може відмовити у випуску товару з метою його переміщення через митний кордон України лише за наявності достатніх підстав для висновку, що товар походить з країни, товари якої не підлягають випуску згідно із законами України та міжнародними договорами, укладеними в установленому законом порядку.

Неподання належним чином оформленого сертифіката чи відомостей про походження товару не є підставою для відмови у митному оформленні та випуску товару з метою його переміщення через митний кордон України.

Товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом за умови сплати мита за повними ставками.

До товарів може застосовуватися (відновлюватися) режим найбільшого сприяння або преференційний режим за умови одержання належним чином оформленого посвідчення про їх походження не пізніше ніж через один рік з дати здійснення митного оформлення.

Стаття 284 встановлює, що митний орган може відмовити у випуску товару з метою його переміщення через митний кордон України лише за наявності достатніх підстав для висновку, що товар походить з країни, товари якої не підлягають випуску згідно із законами України та міжнародними договорами, укладеними в установленому законом порядку. Тобто відмова у випуску товару з метою його переміщення через митний кордон здійснюється якщо встановлено, що товари походять з країни по відношенню до якої застосовані ембарго на вивезення товарів з її території.

Неподання належним чином оформленого сертифіката чи відомостей про походження товару не є підставою для відмови у митному оформленні та випуску товару з метою його переміщення через митний кордон України.

Товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом за умови сплати мита за повними ставками.

До товарів може застосовуватися (відновлюватися) режим найбільшого сприяння або преференційний режим за умови одержання належним чином оформленого посвідчення про їх походження не пізніше ніж через один рік з дати здійснення митного оформлення. В таких випадках відповідно до статті 25 Закону України від 5 лютого 1992 року № 2097-ХІІ “Про Єдиний митний тариф” здійснюється повернення власникові товарів суми надміру стягнутого мита.

Стаття 285. Додаткові положення щодо визначення країни походження товару

У визначенні країни походження товару не береться до уваги походження енергії, машин, обладнання та інструментів, що використовуються для його виробництва.

Особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.

Стаття 285 визначає, що енергоносії та пальне, промислове устаткування та обладнання, а також машини та інструменти, які використовуються в обробці або переробці товарів, вважаються нейтральними елементами при визначенні походження кінцевої продукції; їх походження не має значення. Понесені затрати на використання таких матеріалів для виготовлення кінцевої продукції не можуть включатися у додану вартість при визначенні країни походження по критерію достатньої переробки товару за правилом адвалерної частки.

Особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.

Так, для прикладу, відповідно до Закону України від 22 березня 2001 року № 2322-III "Про спеціальну економічну зону "Закарпаття" та наказу Державної митної служби України від 26 червня 2001 року № 432 «Про затвердження Порядку митного оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через межі території спеціальної економічної зони "Закарпаття":

Повністю вироблені, достатньо перероблені на території СЕЗ "Закарпаття" товари та інші предмети не є об'єктом обкладення ввізним митом при їх ввезенні на територію України з території СЕЗ "Закарпаття", а податок на додану вартість і акцизний збір справляються як для внутрішнього споживання в Україні.

При вивезенні з території СЕЗ "Закарпаття" за межі митної території України товарів та інших предметів, вироблених, у тому числі повністю, або достатньо перероблених у СЕЗ "Закарпаття", вивізне мито й акцизний збір не справляються, а податок на додану вартість справляється за нульовою ставкою.

Експорт товарів та інших предметів, повністю вироблених або достатньо перероблених у цій зоні, не підлягає ліцензуванню та квотуванню, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України.

При цьому повністю виробленими або достатньо переробленими у спеціальній економічній зоні "Закарпаття" вважаються товари, які відповідають критеріям, викладеним у статті 18 Закону України "Про Єдиний митний тариф", походження товару із СЕЗ "Закарпаття" засвідчується сертифікатом про походження товару відповідної форми, який видається в установленому чинним законодавством порядку.

Розділ XIII МИТНІ ПІЛЬГИ

Глава 50. Митні пільги, що надаються представництвам іноземних держав, міжнародних організацій, представництвам іноземних фірм та офіційним особам на території України, а також дипломатичним представництвам України, що знаходяться за кордоном

Конституційними нормами встановлено, що Україна вступає у відносини з іноземними державами, укладає з ними договори і обмінюється дипломатичними і консульськими представниками, бере участь у діяльності міжнародних організацій.

При реалізації вищезазначених норм у внутрішніх законодавчих та нормативних актах України з питань функціонування дипломатичних представництв іноземних держав, надання представництвам та їх співробітникам визначених привілеїв та імунітетів, застосовуються положення універсальних міжнародних конвенцій - Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 р., Віденської конвенції про консульські зносини 1963 р., Віденської конвенції про представництва держав у їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру 1975 р., Конвенції про спеціальні міссії 1969 р., конвенції про привілеї та імунітети окремих міжнародних організацій, тощо, - до яких приєдналася Україна, двосторонніх угод про встановлення дипломатичних відносин.

Так, наприклад, ст. ст. 36 та 37 Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року встановлено:

“Ст. 36, п. 1 - “Государство пребывания, в соответствии с принятыми им законами и правилами, разрешает ввозить и освобождает от всех таможенных пошлин, налогов и связанных с этим сборов, за исключением складских сборов, сборов за перевозку и подобного рода услуги:

а) предметы, предназначенные для официального пользования представительства;

б) предметы, предназначенные для личного пользования дипломатического агента или членов его семьи, живущих вместе с ним, включая предметы, предназначенные для его обзаведения.

П. 2- Личный багаж дипломатического агента освобождается от досмотра, если нет серьезных оснований предполагать, что он содержит предметы, на которые не распространяются изъятия, упомянутые в пункте 1 настоящей статьи, или предметы, ввоз или вывоз которых запрещен законом или регулируется карантинными правилами государства пребывания. Такой досмотр должен производиться только в присутствии дипломатического агента или его уполномоченного представителя.

Статья 37, п. 1- Члены семьи дипломатического агента, живущие вместе с ним, пользуются, если они не являются гражданами государства пребывания, привилегиями и иммунитетами, указанными в статьях 29 – 36”.

З метою забезпечення належних умов для здійснення дипломатичними представництвами та консульськими установами іноземних держав в Україні їх функцій, Указом Президента України (від 10 червня 1993 р. № 198/93) затверджено Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні.

Для забезпечення своєї діяльності зазначені організації та установи переміщують через митний кордон України товари, призначені для їх офіційного та особистого використання.

Порядок проведення митного контролю та оформлення товарів, що переміщуються дипломатичними представництвами, їх співробітниками, визначений окремими законодавчими актами України та нормативними актами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Наприклад, наказом ДМСУ від 19 липня 2001 р. № 491, затверджені Правила митного контролю та митного оформлення предметів дипломатичних представництв, консульських установ, представництв міжнародних організацій, а також їх персоналу та членів сімей персоналу, які користуються на території України митними пільгами.

Незастосування митного контролю, однак, не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України (ст. 66 МКУ).

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів, митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Для здійснення такого контролю необхідне письмове розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує (ст. 69 МКУ).

Пільги з оподаткування при митному оформленні товарів, що переміщуються через митний кордон України дипломатичними представництвами та консульськими установами іноземних держав, представництвами міжнародних організацій, їх персоналом та членами сімей персоналу, застосовуються на основі податкового законодавства України (ЗУ “Про єдиний митний тариф” - пункт “е” ст. 19, ЗУ “Про ПДВ” - пункти 5.3, 5.5 та 5.6, тощо) митного Кодексу, а також міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Порядок їх застосування визначається постановами КМУ та окремими відомчими нормативними актами. Наприклад, Постановою КМУ (від 2 червня 1998 р. № 772) затверджений Порядок звільнення від обкладення податком на додану вартість операцій з продажу та ввезення (пересилання) на митну територію України товарів (робіт, послуг), передбачених для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав та представництв міжнародних організацій в Україні, а також для використання їх персоналом та членами їх сімей.

Таким чином, відбувається реалізація передбачених міжнародних законодавством дипломатичних привілеїв для визначення категорії іноземних осіб.

При цьому, як даним Кодексом (ст. 7) так і положеннями інших законодавчих актів, визначено, що міжнародно-правові норми мають перевагу над нормами внутрішнього законодавства.

В ст.ст. 286 –290, 292-295 цього Кодексу визначені митні пільги та умови їх надання при ввезенні на митну територію та вивезенні з митної території України товарів для дипломатичних представництв іноземних держав, консульських установ, представництв міжнародних організацій, що функціонують на території України та членам їх персоналу. Ці пільги являють собою виключення з загальних вимог до порядку проведення митного контролю наприклад, шляхом звільнення переміщуваних ними товарів від митного огляду та від сплати визначених податків і зборів.

Митним кодексом передбачено, що усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України підлягають митному контролю посадовими особами митних органів шляхом застосування таких його форм :

-перевірки документів,

-огляду товарів і транспортних засобів,

-особистого огляду громадян,

-перевірки повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України, та інш. (ст. ст. 40, 41).

Товари, які ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених законами України (ст. 252 ).

Вимоги цих статей не застосовуються (або застосовуються не в повному обсязі) до товарів, що ввозяться (пересилаються) органіізаціями або громадянами, які користуються пільгами згідно з міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку.

Схема надання пільг визначеним у розділі категоріям установ , персоналу , членів

сімей наведена у табличній формі ( мал. 50.1 ).

Мал. 50. 1

*) Пільги можуть бути надані на підставі спеціальної угоди з іноземною державою

Стаття 286. Митні пільги для дипломатичних представництв іноземних держав

Дипломатичні представництва іноземних держав на території України за умови дотримання встановленого цим Кодексом порядку переміщення товарів через митний кордон України можуть ввозити на митну територію України та вивозити з її митної території товари, призначені для офіційного (службового) користування представництв із звільненням від митного огляду та сплати податків і зборів, за винятком плати за митне оформлення таких товарів, якщо воно здійснюється поза місцями розташування митних органів або поза робочим часом, встановленим для митних органів.

Органи зовнішніх зносин, що користуються митними пільгами згідно положень статті 286 цього Кодексу - це дипломатичні представництва іноземних держав на території України (посольства або місії), акредитовані в Міністерстві закордонних справ України.

Акредитація представництва на території України підтверджується отриманим в Міністерстві закордонних справ України посвідченням про акредитацію.

Митне оформлення товарів, призначених для офіційного користування, здійснюється митницею, у зоні діяльності якої розташовано представництво.

Якщо товари, призначені для офіційного (службового) користування, або особистого користування персоналом, підлягають контролю з боку відповідних державних органів контролю, то їх митне оформлення здійснюється після проведення контролю цими органами (дія ст. 27).

Митне оформлення товарів, для переміщення яких через митний кордон України законодавством визначено надання дозвільних документів, проводиться згідно з чинним законодавством України.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів, що належать представництву, персоналу, членам сімей, може здійснюватись довіреною особою на підставі належним чином оформлених документів.

Пропуск через митний кордон України товарів, призначених для офіційного (службового) користування, і контроль за їх доставкою в митницю, у зоні діяльності якої розташовано відповідне представництво, згідно норм коментуємої статті, здійснюються без проведення митного огляду. Але у разі наявності достатніх підстав вважати, що під виглядом таких товарів (або крім них) переміщуються інші предмети, у тому числі й такі, увезення яких в Україну заборонено, то може бути здійснений митний огляд. Такий огляд провадиться за згодою представництва та в присутності вповноваженої представництвом особи. Якщо представництво не дає згоди на митний огляд, то предмети не підлягають пропуску на митну територію України.

Щодо товарів, призначених для офіційного (службового) користування дипломатичних представництв, за умови дотримання встановленого порядку переміщення через митний кордон України, застосовуються тарифні преференції – пільги у вигляді звільнення від обкладення ввізним митом, акцизним збором, податком на додану вартість та митними зборами (за винятком плати за їх митне оформлення, якщо воно здійснюється поза місцями розташування митних органів або поза робочим часом, встановленим для митних органів). Наприклад, “Порядком звільнення від обкладення податком на додану вартість операцій з продажу та ввезення (пересилання) на митну територію України товарів (робіт, послуг), передбачених для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав та представництв міжнародних організацій в Україні, а також для використання їх персоналом та членами їх сімей”, затвердженим Постановою КМУ (від 2 червня 1998 р. № 772), встановлено, що:

“товари (роботи, послуги), передбачені для власних потреб дипломатичних місій,- усі товари вітчизняного та іноземного виробництва, роботи, послуги, які придбаваються (виконуються, надаються) в Україні або ввозяться (пересилаються в Україну виключно для службового користування та для використання (споживання ) під час офіційних прийомів;

Звільнення таких товарів від ПДВ застосовується виходячи з принципу взаємності стосовно кожної окремої держави.

Наявність чи відсутність пільгового режиму оподаткування на принципах взаємності щороку до 20 січня підтверджується МЗС стосовно кожної окремої країни листом до ДПА, в якому повідомляється про особливості звільнення від ПДВ дипломатичних міссій України , персоналу цих міссій та членів їх сімей у зарубіжних країнах для врахування принципу взаємності із зазначенням асортименту, кількості та вартості товарів (робіт, послуг), щодо яких встановлено обмеження.

У разі відсутності звільнення від обкладення ПДВ дипломатичних міссій України в іншій державі, дія цього Порядку не поширюється на дипломатичні міссії цієї держави, акредитовані в Україні.”

Цим же Порядком передбачено, що “Товари (крім підакцизних), що ввозяться на митну територію України безпосередньо дипломатичними міссіями, дипломатичним персоналом та членами їх сімей в установленому законодавством порядку з урахуванням відповідного нормативно-правового акту Держмитслужби, погодженого з МЗС, щодо митного контролю за товарами, що належать іноземним установам, організаціям та особам, які користуються на території України митними пільгами, не підлягають обкладенню ПДВ під час проведення митного оформлення таких товарів”.

Товари, призначені для офіційного (службового) користування представництв, що не підлягають відчуженню на території України, декларуються митним органам із заповненням вантажної митної декларації згідно з установленим порядком і пропускаються в Україну на весь строк акредитації представництва (ст. 297).

До вантажів, що ввозяться на адресу співробітників дипломатичних представництв іноземних держав в Україну не застосовується попереднє повідомлення (ПКМУ від 13.12.2001 р. № 1648).

У разі ввезення на митну територію України товарів для офіційного (службового) користування дипломатичних місій та прирівняних до них представництв іноземних держав, пропуск яких здійснюється після оформлення попередньої декларації (ПД), підставою для пропуску через митний кордон України зазначених товарів є подання прикордонній митниці наступних документів:

- копії Посвідчення Міністерства закордонних справ України, засвідченої митницею за місцем знаходження отримувача (власника);

- копії товаросупровідних документів (інвойс, ТТН, авіанакладна, коносамент і т. ін.).

Вантаж направляється до митного органу, в зоні діяльності якого розташований одержувач (власник) товару, під митним забезпеченням.

Для здійснення контролю за доставкою предметів, призначених для офіційного або службового користування дипломатичних та консульських представництв іноземних держав на території України, міжнародних організацій та представництв іноземних держав при них при їх переміщенні між митницями в межах митної території України, використовується внутрішній транзитний документ (ВТД), з використанням замість додаткових аркушів, які відповідають формі МД-3 (або МД-8) специфікацій довільної форми, у яких обов'язково зазначаються порядковий номер та найменування товарів, їх кількість та вартість.