А) вводяться або вимагаються законом;

б) обмежують географічний регіон, в якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не істотно впливають на ціну товару;

2) продаж (відчуження) та ціна угоди не залежить від дотримання умов, вплив яких неможливо врахувати;

3) використані декларантом відомості підтверджені документально та є кількісно вираженими та достовірними;

4) жодна частина прибутку від будь-якого наступного перепродажу, реалізації чи використання товарів покупцем не буде надходити прямо чи побічно на користь продавця;

5) учасники угоди (експортер та імпортер) не є взаємозалежними особами, за винятком випадків, передбачених пунктом 7 цієї частини. При цьому особи вважаються взаємозалежними, якщо:

а) один з учасників угоди - фізична особа чи посадова особа одного з підприємств - учасників угоди є одночасно посадовою особою іншого підприємства - учасника угоди;

б) учасники угоди є співвласниками підприємства;

в) учасники угоди пов'язані трудовими відносинами;

г) один з учасників угоди володіє вкладом (паєм) чи акціями з правом голосу в статутному капіталі іншого учасника угоди, які становлять не менше п'яти відсотків статутного капіталу;

ґ) обидва учасники угоди перебувають під прямим чи непрямим контролем третьої особи;

д) учасники угоди спільно, прямо чи непрямо контролюють третю особу;

е) один з учасників угоди прямо чи непрямо контролює іншого учасника угоди;

є) учасники угоди - фізичні особи чи посадові особи підприємств - учасників угоди є родичами;

6) особи, асоційовані у бізнесі одна з одною, з яких одна є виключним агентом, дистриб'ютором або єдиним концесіонером, вважаються взаємозалежними особами лише у разі, якщо підпадають під дію критеріїв, зазначених у пункті 5 цієї частини;

7) при торговельній угоді між взаємозалежними особами ціна угоди повинна прийматися для цілей митної оцінки, якщо митний орган вважає таку ціну прийнятною. Якщо митний орган вважає ціну угоди між взаємозалежними особами неприйнятною для цілей митної оцінки, він має повідомити декларантові причини, через які вважає таку ціну неприйнятною для цілей митної оцінки. Ціна угоди між взаємозалежними особами повинна прийматися митним органом для цілей митної оцінки, якщо декларант доведе, що така ціна досить наближена до однієї з таких вартостей:

а) до митної вартості ідентичних чи подібних товарів, яка визначена відповідно до статей 268, 269 цього Кодексу;

б) до митної вартості ідентичних чи подібних товарів, яка визначена відповідно до статті 271 цього Кодексу;

в) до митної вартості ідентичних чи подібних товарів, яка визначена відповідно до статті 272 цього Кодексу.

При застосуванні порівнянь, передбачених пунктом 7 частини третьої цієї статті, необхідно враховувати відмінності у складових елементах, зазначених у пунктах 1 - 5 частини другої цієї статті, а також витрат, які несе продавець при продажу покупцю, що не є взаємозалежним, та не несе їх при продажу взаємозалежному покупцю. Ці порівняння здійснюються за заявою імпортера та є підставою тільки для порівнянь. При визначенні митної вартості забороняється приймати за основу альтернативні контрактні вартості, зазначені у підпунктах "а" - "в" пункту 7 частини третьої цієї статті.

Дана стаття визначає перший і основний метод визначення митної вартості.

Стаття складається з двох частин.

В першій частині статті перераховуються види витрат, які необхідно включати до ціни угоди при вазначені митної вартості імпортних товарів.

Однак, так як митна вартість розраховується на момент перетинання ними митного кордону України, витрати після ввезення товарів не повинні включатися в митну вартість, якщо вони відрізняються від ціни, фактично сплаченої чи такої, що підлягає оплаті, на імпортовані товари.

Вищезгаданими витратами є:

-витрати на будівництво, монтаж, утримання чи ремонт, які мали місце після ввезення імпортованих товарів, таких як промислові установки, обладнання чи устаткування;

-транспортні витрати після ввезення;

-мито та податки країни ввезення.

Загалом, якщо витрати на вищезазначене не включені до ціни, фактично сплаченої чи такої, що підлягає оплаті, їх не слід додавати до митної вартості. І навпаки, якщо такі витрати включені до ціни, фактично сплаченої, чи такої, що підлягає оплаті, їх слід відрахувати.

Стосовно транспортних витрат, які виникають після ввезення, слід зауважити, що сам термін є загальним і включає завантаження, розвантаження, митний огляд та страхування, які мають місце після ввезення.

Оскільки мито та податки країни ввезення за своїм характером відрізняються від ціни, фактично сплаченої чи такої, що підлягає оплаті, вони не є частиною митної вартості навіть коли вони не виведені окремими пунктами в рахунку-фактурі.

В другій частині статті визначаються умови, при яких зазначений метод використовується.

Першою умовою є відсутність обмежень стосовно продажу чи використання товарів покупцем. Там де існує таке обмеження необхідно відмовитися від визначення митної вартості за ціною угоди.

Однак існує три винятки з цього правила. Такі обмеження допускаються, якщо вони накладаються законодавством країни ввезення. Прикладами тут можуть бути вимоги отримати ліцензію чи дозвіл на здійснення перепродажу чи використання, або певного виду маркування та упаковки, або певного контролю перед випуском у продаж.

Допускаються такі обмеження ще у випадках, коли вони обмежують географічну територію, в якій можуть бути перепродані товари, а також, коли вони не мають значного впливу на вартість товарів. Значимість обмежень визначається у відповідності до характеру обмеження, виду товару та комерційного впливу на прибутки. Наприклад, якщо продавець вимагає від покупця не виставляти чи не продавати певний товар до обумовленої дати, яка є початком року моделі, то таке обмеження не можна вважати значним, оскільки воно практично не впливає на ціну.

Другою умовою є відсутність будь-яких факторів, через які не можна визначити митну вартість імпортних товарів.

Третьою умовою є достовірність та документальна підтвердженість відомостей, використаних декларантом при визначені митної вартості.

Четвертою умовою є відсутність збільшення прямої чи опосередкованої виручки продавця від будь-якого подальшого продажу, перепродажу чи використання покупцем імпортного товару.

П’ятою та шостою умовою є те, щоб учасники угоди не були взаємозалежними або щоб ціна угоди між взаємозалежними особами була визнана митним органом прийнятною.

Стосовно операцій сторін, пов’язаних спільною діяльністю, необхідно зазначити наступне.

Коли існують взаємовідносини між покупцем та продавцем, то виникає можливість впливу цього взаємозв’язку на ціни. Це означає, що на ціноутворення можуть впливати фінансові інтереси, що існують між ними.

Проте, будь-яка ситуація, пов’язана з договором, накладає певні обмеження однієї сторони іншою. Ринки можуть змінюватися і можуть бути ринком покупця чи продавця, на якому один має більший ступінь контролю ніж інший, в залежності від попиту на ринку.

Тому в статті йдеться про юридичний та функціональний контроль, а не просто виконання обов’язків по контракту.

Суттю будь-якої системи оцінки є основна передумова, що дії покупця та продавця мотивовані їх бажанням одержати прибуток.

Метою цієї статті є, зокрема, показати, що там, де існує вартість операції між сторонами, пов’язаними спільною діяльністю, має бути встановлено, що на ціну, фактично сплачену або таку, що має бути сплачена, не впливає цей взаємозв’язок між сторонами.

Розглядаючи операції з ексклюзивними агентами, дистриб’юторами та концессіонерами потрібно з’ясувати, чи вони не є працівниками або директорами у фірмах один одного, чи не відбувається обмін акціями, які дають власнику право голосу, чи не існує третя сторона, що контролює їх обох, чи не є вони партнерами.

Разом з тим, не слід автоматично розглядати ексклюзивного агента як такого, що є пов’язаний спільною діяльністю з продавцем, якщо тільки один з критеріїв п.5 частини другої даної статті не обумовлює цього.

Якщо покупець і продавець пов’язані між собою спільною діяльністю, то цей факт сам по собі не дає підстави для того, щоб вважати вартість операції не прийнятною. У такому випадку митниця розглядає умови продажу для того, щоб визначити, чи впливають на ціну взаємовідносини між сторонами.

Якщо згідно інформації, наданої імпортером, митниця має підстави вважати, що взаємовідносини вплинули на ціну, митниця повинна прийняти відповідне рішення. На прохання імпортера повідомлення про ці підстави має бути в письмовій формі.

Якщо митниця не взмозі прийняти вартість операції без подальшого дослідження, вона повинна дати імпортерові можливість надати митниці необхідні дані. У цьому випадку митниця враховує такі обставини:

-яким чином складаються торгівельні відносини між покупцем та продавцем;

-яким чином була встановлена ціна, про яку йдеться.

Отже, якщо можна продемонструвати, що покупець та продавець, хоча й пов’язані спільною діяльністю, купують один у одного та продають один одному так, якби вони не були пов’язані між собою, то це вказує на те, що взаємовідносини не впливають на ціну.

У цьому зв’язку мають місце три ситуації, коли митниця вважає, що необхідно продемонструвати наступне:

-коли при встановлені ціни не було протиріччя з нормальною практикою формування цін в промисловості, про яку йдеться;

-коли при встановлені ціни не було протиріччя з тим, як продавець встановлює ціну на продаж для покупців, які не пов’язані з ним;

-коли ціна забезпечує покриття всіх витрат плюс прибуток, який є показовим прибутком компації, реалізованим за показовий період продажу товарів того ж класу та гатунку.

Стаття 268. Метод оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів

Для визначення митної вартості за методом оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів за основу береться ціна угоди щодо ідентичних товарів з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з товарами, що оцінюються, у тому числі за такими, як:

а) фізичні характеристики;

б) якість та репутація на ринку;

в) країна походження;

Г) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини першої цієї статті.

Ціна угоди щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари:

а) продані (відчужені) для ввезення на територію України;

б) ввезені одночасно з товарами, що оцінюються, або не раніше ніж за 90 днів до ввезення товарів, що оцінюються;

в) ввезені приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах. Якщо ідентичні товари ввозилися в іншій кількості або на інших комерційних умовах, декларант повинен провести відповідне коригування їх ціни з урахуванням цих розбіжностей та документально підтвердити митному органу обгрунтованість ціни.

Митна вартість товарів, що визначається за ціною угоди щодо ідентичних товарів, повинна бути скоригована з урахуванням витрат, зазначених у статті 267 цього Кодексу.

Коригування повинно здійснюватися декларантом на підставі достовірних та документально підтверджених відомостей.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більше однієї ціни угоди щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості товарів, що імпортуються, застосовується найнижча з них.

На відміну від статті 267, яка базується виключно на ціні, що була сплачена, або яка підлягає сплаті за імпортовані товари, у даному випадку необхідно знайти вартість, яка є взаємозамінюваною. Це дозволяє перейти до другого методу визначення митної вартості

У тих випадках, коли митна вартість не може бути визначена на підставі положень статті 267, то нормальною процедурою при цьому має бути проведення консультацій між митнницею і імпортером, метою яких має бути досягнення порозуміння щодо принципу проведення оцінки .

Процес консультації між двома сторонами надасть можливість здійснити обмін інформацією, що підлягає дотриманню вимог комерційної конфіденційності, з метою визначити належну основу для встановлення вартості для здійснення митних цілей. Визначення ідентичних товарів,що дається цією статею, передбачає, що ці товари повинні бути однаковими у всіх відношеннях, включаючи фізичні характеристики, якість, репутацію, країну походження та виробника.

Стаття також передбачає, що несуттєві розбіжності у зовнішньому вигляді не повинні вилучати товари з категорії ідентичних, якщо за всіма іншими ознаками вони відповідають визначенню як ідентичні.

Це такі несуттєві розбіжності у зовнішньому вигляді як колір, розмір, ярлик.

Критерії щодо вибору ідентичних товарів:

1. Для того, щоб бути ідентичними, товари повинні виготовлятися у тій самій країні як ті товари що оцінюються;

2. Ідентичні товари, що виготовляються різними виробниками, повинні бути прийняті до уваги тільки в тих випадках, якщо немає жодних ідентичних товарів, які виробляються тим самим виробником як ті товари що оцінюються.

Стаття 269. Метод оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів

Для визначення митної вартості за методом оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів за основу береться ціна угоди щодо подібних (аналогічних) товарів, які ввозяться (імпортуються), з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому вони виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки:

1) якість, наявність торговельної марки і репутація на ринку;

2) країна походження;

Виробник.

Для цілей застосування методу визначення митної вартості за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів використовуються положення частин третьої - шостої статті 268 цього Кодексу.

Подібні товари - це такі товари, які не мусять бути точно відповідними у всіх відношеннях, але є приблизно такими самими як і імпортовані товари.

З цієї точки зору, третій метод визначення митної вартості вимагає, що подібні товари повинні бути однаковими з імпортованими товарами у наступних відношеннях:

1. Фізичні характеристики(розмір і форма, рівень виконання, метод виготовлення).

2. Складовий матеріал.

3. Та ж сама функція і використання (чи буде це виконувати ту ж саму роботу?).

4. Комерційно взаємозамінний (чи буде споживач приймати це як заміну?).

Необхідно також мати на увазі якість товарів, їх репутацію, наявність торгової марки.

Примітки стосовно ідентичніх товарів (див.коментар до ст. 268 цього Кодексу) мають застосовуватись в рівній мірі до подібних товарів. А саме:

1.Для того щоб розглядатись як подібні, товари повинні вироблятись у тій самій країні як і товари, що оцінюються.

2.Подібні товари, які виробляються іншим виробником, будуть розглядатися тільки в тих випадках, коли немає жодних подібних товарів, які виробляються тим самим виробником, товари якого оцінюються.

3.У тих випадках, коли йдеться про два або більшу кількість подібних виробів, необхідно вибирати найнижчу ціну.

Стаття 270. Застереження щодо умов застосування методів оцінки товарів за ціною угоди щодо ідентичних товарів та за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів

Товари не вважаються ідентичними чи подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не були вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються.

Товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, беруться до уваги лише у разі, якщо немає ні ідентичних, ні подібних (аналогічних) товарів, виготовлених особою - виробником товарів, які оцінюються.

Товари не вважаються ідентичними чи подібними (аналогічними), якщо їх проектування, дослідно-конструкторські роботи, художнє оформлення, дизайн, ескізи, креслення, а також інші аналогічні роботи виконані в Україні.

За змістом дана стаття є коментарем до двох попередніх статей.

Стаття 271. Метод оцінки на основі віднімання вартості

Визначення митної вартості товарів за методом оцінки на основі віднімання вартості здійснюється у тому разі, якщо оцінювані, ідентичні чи подібні (аналогічні) товари продаватимуться (відчужуватимуться) на митній території України у незмінному стані.

Для визначення митної вартості товарів за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані, ідентичні чи подібні (аналогічні) товари продаються найбільшою партією на території України у час, максимально наближений до часу ввезення, але не пізніше ніж через 90 днів з дати ввезення товарів, що оцінюються, покупцю, що не є взаємозалежною з продавцем особою.

Від ціни одиниці товару віднімаються, якщо вони можуть бути виділені, такі компоненти:

1) витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбавки на прибуток та загальні витрати у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду;

2) суми ввізного (імпортного) мита, податків, зборів та інших платежів, що підлягають сплаті в Україні у зв'язку з ввезенням (імпортом) чи продажем (відчуженням) товарів;

3) звичайні витрати, понесені в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування.

У разі відсутності випадків продажу (відчуження) оцінюваних, ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів у такому ж стані, в якому вони перебували на момент ввезення (імпорту), на прохання декларанта може використовуватися ціна одиниці товару, що пройшов переробку, з поправкою на додану вартість і з дотриманням положень частин другої та третьої цієї статті.

На підставі четвертого методу, визначається ціна, за якою імпортовані товари продані непоєднаним покупцям в Україні, у найбільшій сукупній кількості, "в той самий час або приблизно в той самий час" у відношенні до дати імпорту товарів що оцінюються.

Першою умовою використання методу є продаж оцінюваних, ідентичних чи подібних товарів на митній території України у незмінному стані.

Переупаковка, щоб вилучити закордонну експортну упаковка товарів, або звичайна переупаковка для внутрішнього ринку, а також природні зміни, такі як випаровування, всихання, ерозія, і т.д. мають розглядатись як незмінний стан.

Однак, у випадках коли деякі товари імпортуються оптом, і в такому випадку розміщені у індивідуальні упаковки для роздрібного продажу, це не може розглядатись, як просто повторна упаковка. У деяких випадках, насипний вантаж і окремо упаковані товари для роздрібного продажу не можуть розглядатись як ідентичні або подібні товари, ні такими, що є у незмінному стані.

Природні зміни у товарах, такі як випаровування (наприклад, необробленої нафти, бензину, цукру, газів, і т.д.), всихання і нормальна ерозія (такого типу як незначна кількість іржі на металі) залишають товари у незмінному стані. Однак, у випадках коли через ці природні зміни відбуваються зміни суттєвого характеру щодо товарів (наприклад, повітря що попало у вино, може привести до того, що вино перетворюється в оцет), то в такому випадку вони не є у незмінному стані.

Будь-який тип виробництва або подальша обробка, включаючи монтаж, більше не відносить товари до таких, які знаходяться у незмінному стані.

У доповнення до того, що товари повинні бути продані у відповідності до умов за якими імпортуються, вони повинні також бути продані "в той самий час або приблизно в той самий час" у відношенні до дати імпорту товарів що оцінюються.

Термін "в той самий час або приблизно в той самий час" включає деякий час перед імпортом, день імпорту, і деякий час після імпорту.

У відповідності до статті, якщо немає, жодного продажу імпортованих товарів або ідентичних або подібних імпортованих товарів, проданих у відповідності до умов, на підставі яких було здійснено імпорт "в той самий час або приблизно в той самий час" у відношенні до дати імпорту товарів, що оцінюються, після цього необхідно розглянути ціну, за якою імпортовані товари або ідентичні або подібні імпортовані товари були продані за умов імпорту, у час максимально наближений до часу імпорту, але до закінчення 90 днів після такого імпорту.

У відповідності до статті , " час, максимально наближений до часу ввезення " означає дату, за якою імпортованих товарів або ідентичних або подібних імпортованих товарів продано у достатній кількості, щоб встановити ціну за одиницю.

Відносно того, що складає достатню кількість, щоб встановити ціну, потребує окремого розгляду, особливо у випадках коли не все відвантаження було продане за один раз.

Наприклад, для товарів, які продані на сезонній основі у позасезонний період, достатня кількість має бути нижчою у порівнянні з продажем у сезон.

Аналогічно, велике за розміром обладнання або машини, які є дуже дорогими, продаж однієї одиниці яких, міг би розглядатись як суттєвий, у той час як при продажу предметів, проданих у кількості багатьох тисяч одиниць, продаж 50 або 100 одиниць не може розглядатись як достатній для встановлення ціни.

І в цьому випадку рішення знову повинно бути прийняте на основі окремого розгляду.

На підставі статті, ціна одиниці, за якою імпортовані товари, ідентичні або подібні імпортовані товари продаються в найбільшій сукупній кількості («найбільшою партією»), має становити основу для встановлення вартості.

Щоб визначати найбільшу партію, весь продаж за відповідною ціною (сума всіх одиниць, проданих за цією ціною) порівнюється з сумою всіх одиниць, проданих за будь-якою іншою ціною.

Найбільша загальна частка одиниць, проданих за однією ціною представляє найбільшу партію (сукупну частку).

При використанні цього методу необхідно пам`ятати, що ми можемо розглядати тільки такий продаж, який зроблено поміж непоєднаними сторонами. На відміну від статті 267, стаття 271 не передбачає методів, за допомогою яких такий продаж може бути перевірений для встановлення його дійсності. Якщо продаж відбувається між поєднаними сторонами, це повинно ігноруватися.

Із ціни, що береться за основу, стаття дозволяє відрахування деяких витрат і видатків, понесених після імпорту.

Розглянемо окремо кожну з цих компонентів.

Відрахувуються витрати на звичайні комісійні або на прибуткок і загальні видатки. Тобто, якщо ви робите відрахування в рахунок комісійних, ви не можете в такому випадку також здійснювати відрахування за загальні витрати, або навпаки.

Коли імпортовані товари були продані на основі аґентської/ комісійної угоди, комісійні будуть відраховуватись. Коли імпортовані товари є предметом прямого продажу, то в такому випадку повинні відраховуватись прибуток і загальні витрати.

І в тому і в іншому випадку, необхідно відраховувати звичайну суму комісійних або загальних витрат і прибутку, реалізованого у зв’язку з продажем у країні імпорту імпортованих товарів того ж самого класу або виду.

Товари належать до того ж самого класу або виду, якщо вони попадають в рамки групи або виду товарів, виготовлених специфічною промисловістю або сектором промисловості, і це включає ідентичні і подібні товари. Продаж у країні імпорту найбільш вузької групи або виду імпортованих товарів, для яких може бути забезпечена необхідна інформація, повинен бути вивченим. Це включає товари що оцінюються.

Наступною вимогою є те, що країна експорту або продукція не мають значення. Значення має тільки факт імпортування товару.

Питання про те, чи є деякі товари того ж самого класу або виду, також повинно вирішуватись на одноразовій основі, приймаючи до уваги перераховані обставини.

Частка, яка має відрахуватись у якості комісісії або прибутку та загальних витрат буде такою, що додається імпортером, крім тих випадків, коли сума не сумісна з сумами, які звичайно мають додаватись до товарів того ж самого класу або виду.

Тобто, у випадках коли у імпортера частки як комісійні або прибуток і загальні видатки відрізняються від часток, які мають звичайно додаватись торгівлею, ви повинні відраховувати у залежності від часток, доданих торгівлею, а не імпортером.

Прибуток і загальні витрати повинні прийматись у цілому.

Сума, призначена для відрахування повинна бути визначеною на основі інформації, яка надаєьться імпортером, або від його імені.

У випадках коли такі дані не сумісні з даними, що є характерними для відповідної галузі, частки прибутку і загальні витрати можуть в такому випадку бути основані на відповідній інформації, яка може бути іншою ніж та, що надається імпортером.

Загальні витрати включають також прямі і непрямі витрати на маркетинг товарів, що розглядаються.

Митні збори та інші національні податки що мають бути сплачені в Україні у зв’язку з імпортом або продажем товарів також повинні відрахуватись.

Митні збори і податки мають включати, у доповнення дозвичайних митних податків що мають бути сплачені після імпорту, антидемпінгове і компенсаційне мито.

Локальні податки, що мають бути сплачені у зв’язку з продажем товарів, повинні відраховуватись на підставі даних про митні збори і податки, або на підставі даних про прибуток і загальні видатки незалежно від того яким чином імпортер розраховує та фіксує витрати.

Витрати на поставку і відповідне страхування повинні відрахуватись із ціни товарів, коли ці витрати звичайно були понесені в межах країни імпорту.

Тобто, весь фрахт, обробка і витрати за поставку з місця перетину кордону до місця поставки в Україні буде відрахований з ціни.

Також, у відповідних випадках, повинні також відраховуватись витрати і видатки: вартість транспорту до місця імпорту, завантаження, розвантаження і витрати за оформлення, пов’язані з транспортом товарів до місця імпорту, страхування.

Ціна яка виникла в результаті буде, теоретично, встановленою вартістю в Україні, або вартістю, яка може наближатись до початкової ціни імпорту.

Стаття 272. Метод оцінки на основі додавання вартості

Для визначення митної вартості товарів за методом оцінки на основі додавання вартості за основу береться ціна товарів, розрахована шляхом додавання:

1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником у зв'язку з виробництвом оцінюваних товарів;

2) загальних витрат, характерних для продажу (відчуження) в Україну з країни вивезення товарів того ж виду, у тому числі витрат на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування до місця перетинання митного кордону України, та інших витрат;

3) прибутку, що його звичайно одержує експортер у результаті поставки в Україну таких товарів.

Для визначення митної вартості за методом оцінки на основі додавання вартості до ціни товарів зараховуються всі витрати, що включаються у ціну товарів відповідно до частини другої статті 267 цього Кодексу.

Митна вартість, визначена за п`ятим методом, є сумою відповідних витрат.

Розглянемо кожний із цих елементів докладно.

Перший елемент складається з ціни або вартості матеріалів і виробів або вартості виробництва чи іншої переробки, яка здійснюється при виготовлені товарів що імпортуються.

Між термінами "ціна/витрати" і "вартість" відповідно до ГАТТ є значна відмінність. Митниці використовують вартість матеріалів і виробів тільки тоді, коли данних про відповідні витрати немає в наявності.

Вартість матеріалів повинна включати вартості таких складових як:

-сировина (деревина, сталь, олово, глина, текстиль, і т.д.);

-вартість отримання сировини від джерела до місця виробництва;

-напівфабрикати, такі як, наприклад, інтегральні схеми;

-інші напівфабрикати, компоненти, або частини.

Не повинно включатись до вартості матеріалів:

-вартість відновлення матеріалів, наприклад з металобрухту або відходів;

-сума будь-якого внутрішнього податку, накладеного країною виробництва продукції, яка має безпосередньо застосовуватись по відношенню до матеріалів або їх розміщення, якщо податки були переведені або повернені після експортування готових товарів.

Витрати на виготовлення включають:

-всі безпосередні витрати на робочу силу;

-всю вартість за монтаж, коли здійснювались монтажні операції замість виробництва;

-технологічні витрати, які включаються до промислового процесу;

-непрямі витрати такі як контроль над виробництвом, утримання виробництва, понаднормова робота, і т.д.

Витрати на виробництво включають будь-які витрати, які поніс виробник, щоб виготовити товари, що оцінюються. Таким чином, враховуються не тільки прямі витрати за переробку або виробництво але також непрямі витрати за робочу силу.

Це може також включати витрати за монтажні роботи і витрати на ремонт або утримання обладнання і машин, які використовуються в процесі виробництва.

У відношеннІ до витрат на матеріали і вироби, можна покладатись на заяву виробника, щодо витрат, як тільки вони знаходяться у відповідності до загальноприйнятих принципів обліку.

Прибуток і загальні видатки додаються до митної вартості, якщо вони дорівнюють таким, що є звичайними при продажу товарів того ж самого класу або виду як товари, що оцінюються, які зроблені виробниками в країні, з якої експортується в країну імпорту.

Частка прибутку і загальних видатків, які будуть додані, визначається на основі інформації, яку надає виробник, або від імені виробника. Однак, використовуються дані виробника про видатки, якщо вони дорівнюють часткам, які є характерними для продажу товарів того ж самого класу або виду як і товари, що оцінюються, та які зроблені виробниками в країні з якої експортуються в країну імпорту.

Сума прибутку і загальних видатків повинна прийматися в цілому. Якщо, в будь-якому специфічному випадку, сума прибутку виробника, і його загальні видатки - високі, взяті разом, вони можуть, все-таки, дорівнювати сумі прибутку і загальних видатків, які звичайно відображаються в торгівлі.

Митна вартість за даним методом визначається як на основі інформації, отриманої в Україні, так і за допомогою інформації про витрати виробництва товарів, що оцінюються, яку можна отримати за межами країни імпорту.

Стаття 273. Резервний метод

Якщо митна вартість не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, або митний орган аргументовано вважає, що ці методи визначення митної вартості не можуть бути використані, митна вартість оцінюваних товарів визначається з урахуванням світової практики.

Визначення митної вартості оцінюваних товарів з використанням резервного методу здійснюється на основі законів України і має відповідати принципам та положенням статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) та Угоди про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1994 року.

Для визначення митної вартості за резервним методом митний орган надає декларанту цінову інформацію, що є у його розпорядженні.

Для визначення митної вартості товарів за резервним методом не може використовуватися:

1) ціна товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

2) ціна товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

3) ціна товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

4) довільно встановлена чи достовірно не підтверджена ціна товарів;

5) витрати на виробництво, що відрізняються від тих, які були визначені для розрахунків ціни ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу;

6) мінімальна митна вартість;

7) більша з двох альтернативних вартостей.

Очікується, що шостий метод буде використовуватись рідко, так як попередні статті забезпечують широкий діапазон методів для визначення митної вартості. Однак на практиці може скластися ситуація, що він буде використовуватися частіше ніж методи 2-5. Пояснити це можна тим, що в більшості випадків митні органи на місцях не будуть мати достатньої цінової інформації щодо ідентичних та подібних товарів, а тим більше калькуляції цін зарубіжних постачальників та структури внутрішньої ціни реалізації імпортних товарів.

Стаття безпосередньо не передбачає специфічного методу оцінки, але скоріш вимагає, щоб митна вартість було визначена:

1. Шляхом використання сприйнятних та обгрунтованих засобів;

2. Щоб вона не вступала в протичіччя з принципами і загальними положеннями статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) та Угоди про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1994 року;

3. На основі даних, доступних в країні імпорту.

4. Основні вимоги до митної вартості, визначеної шляхом використання обгрунтованих засобів:

-митні вартості, визначені у відповідності до вимог Статті 7 повинні, до максимально можливої міри, бути основаними на попередньо визначених митних вартостях;

-методи оцінки, які потрібно використовувати на підставі статті 273 повинні бути такими, які встановлені в статтях 267-272, але сприйнятна гнучкість в застосуванні таких методів мала б бути у відповідності з цілями і положеннями статті 273.

Загальні принципи, що не вступають в протичіччя з принципами статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) та Угоди про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1994 року можуть бути підсумовані наступним чином:

-найбільш надійною є контрактна вартість товарів що імпортуються;

-однорідність в оцінці;

-справедливість і нейтралитет;

-прості і справедливі критерії;

-відповідність до комерційної практики.

Шостий метод використовується шляхом гнучкого застосування методів митної оцінки 1-5.

Метод 6 базується на гнучкому застосуванні методу 1, якщо, наприклад, інформація про ціну операції але немає документального підтвердження витрат на доставку товарів чи не виконуються умови застосування методу 1.

Гнучке застосування методів 2-3 в першу чергу стосується термінів ввезення ідентичних та подібних товарів, можливості використання у якості основи для митної оцінки ідентичних чи подібних товарів, вироблених не в тій країні, в якій виготовлені товари, що оцінюються.

Стосовно четвертого методу може допускатися гнучке трактування вимог щодо строків продажу товарів на внутрішньому ринку України та незмінного стану товарів, що оцінюються.

Щодо доступності інформації в країні імпорту, то необхідно зазначити наступне. Якщо інформація доступна в країні імпорту, і вона задовольняє митницю відносно правдивості та точності, це повинно бути використано. Коли ж деяка частка даних виходить з іноземних джерел, цей факт сам по собі не повинен перешкоджати використанню цих даних для цілей встановлення вартості на підставі даної статті .

Глава 48. Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України

Стаття 274. Визначення митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються) з України

Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені:

а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України;

б) комісійні та брокерські винагороди;

в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору, відмінного від договорів купівлі-продажу чи міни, визначається на основі ціни, підтвердженої комерційними, транспортними, банківськими, бухгалтерськими та іншими документами, що містять відомості про вартість товарів, які оцінюються, з урахуванням витрат на транспортування та страхування товарів до пункту перетинання митного кордону України.

У разі встановлення цінових обмежень під час вивезення (експорту) окремих товарів (індикативні ціни, граничні рівні цін, ціни, встановлені в результаті антидемпінгових розслідувань тощо) митна вартість таких товарів у разі вивезення (експорту) їх з України визначається з урахуванням положень, що визначають порядок застосування зазначених обмежень.

Стаття підкреслює, що як і при імпорті товарів, митна вартість товарів що експортуються з України, повинна базуватися на ціні,яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України, при умові що ці товари вивозяться на підставі договору куплі-продажу або міни. Оговорено також перелік фактичних витрат, які включаються до митної вартості експортних товарів. Сутність вказаних витрат розкрита в коментарях до попередніх статей.

Стаття 275. Декларування митної вартості

У разі вивезення (експорту) товарів, на які встановлено вивізне, антидемпінгове, компенсаційне чи спеціальні види мита, митна вартість декларується шляхом подання декларації митної вартості.

Основою для визначення митної вартості товарів є ціна угоди, яку фактично сплачено чи яка підлягає сплаті за ці товари, якщо на неї не вплинули такі фактори:

1) обмеження щодо прав продавця (експортера) на товари, що оцінюються, за винятком: