А) обмежень, встановлених законами; 1 часть

б) обмежень, що істотно не впливають на ціну товарів;

2) залежність продажу (відчуження) та ціни угоди від дотримання умов, вплив яких неможливо врахувати;

3) відомості, використані декларантом для визначення митної вартості товарів, не підтверджені документально або не є кількісно вираженими та достовірними;

4) учасники угоди (експортер та імпортер) є взаємозалежними особами, за винятком випадків, коли їх взаємозалежність не вплинула на ціну угоди, що повинне бути доведено декларантом. При цьому особи вважаються взаємозалежними, якщо має місце хоча б одна з таких умов:

а) один з учасників угоди - фізична особа чи посадова особа одного з підприємств - учасників угоди є одночасно посадовою особою іншого підприємства - учасника угоди;

б) учасники угоди є співвласниками підприємства;

в) учасники угоди пов'язані трудовими відносинами;

г) один з учасників угоди володіє вкладом (паєм) чи акціями з правом голосу в статутному капіталі іншого учасника угоди, які становлять не менше п'яти відсотків статутного капіталу;

ґ) обидва учасники угоди перебувають під прямим чи непрямим контролем третьої особи;

д) учасники угоди спільно, прямо чи непрямо контролюють третю особу;

е) один з учасників угоди прямо чи непрямо контролює іншого учасника угоди;

є) учасники угоди - фізичні особи чи посадові особи підприємств - учасників угоди є родичами.

Стаття наголошує, що декларування митної вартості експортних товарів шляхом подання декларації митної вартості здійснюється у випадках, коли на ці товари встановлено вивізне, антидемпінгове, компенсаційне чи спеціальне мито. Встановлено також ряд застережень щодо використання ціни угоди як бази визначення митної вартості товарів, що експортуються. Всі перераховані обмеження коментувалися в попередніх статтях.

Розділ XII

КРАЇНА ПОХОДЖЕННЯ ТОВАРУ

У розділі XII нового Митного кодексу України подано основні критерії та порядок визначення країни походження товару, а також інформацію про сертифікат походження товару та його застосування. У старому Митному кодексі така інформація щодо країни походження та сертифікату походження була відсутня. Роз’яснення, що стосуються визначення країни походження, були передбачені лише у статті 18 Закону України від 05.02.92 № 2097-XII “Про Єдиний митний тариф” та Правилах визначення країни походження товарів, затверджених Рішенням глав Урядів Співдружності Незалежних Держав від 30.11.00 (ці Правила діють у відношенні товарів, які походять з держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав) та інструктивних листах Держмитслужби.

Глава 49. Країна походження товару та критерії визначення країни походження товару. Сертифікати про походження товару

Стаття 276. Мета визначення країни походження товару

Країна походження товару визначається з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країна походження товару визначається з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країна походження є однією з трьох основних, поряд з кодом товару і митною вартістю товару, характеристик, на яких базується застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Щодо значення країни походження для застосування тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, то згідно Закону України від 05.02.92 № 2097-XII “Про Єдиний митний тариф” ввізне мито є диференційованим:

до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України;

до товарів та інших предметів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, котрий означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності цих країн або союзів мають пільги щодо мит, за винятком випадків, коли зазначені мита та пільги щодо них встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України;

до решти товарів та інших предметів застосовуються повні ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України.

Також вирішальне значення визначення країни походження для тарифного та нетарифного регулювання має при застосуванні спеціальних заходів відповідно до Законів України від 22.12.98 № 330-XIV “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту”, від 22.12.98 № 331-XIV “Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту”, від 22.12.98 № 332-XIV “Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну”.

Встановлення ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій в окремих випадках здійснюється відповідно до Закону України від 16.04.91 № 959-XII “Про зовнішньоекономічну діяльність” в залежності від країни походження товарів на підставі укладених Україною угод.

Стаття 277. Визначення країни походження товару

Визначення країни походження товару здійснюється на основі принципів міжнародної практики. Порядок визначення країни походження товару встановлюється Кабінетом Міністрів України на підставі положень цього Кодексу.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

При цьому під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

У статтях 277-280 Кодексу наведено критерії, які використовуються при визначенні країни походження, та детально їх охарактеризовано. До прийняття даного Кодексу такі норми було встановлено Законом України від 05.02.92 № 2097-XII “Про Єдиний митний тариф”.

Для визначення країни походження товарів, що ввозяться на митну територію України з країн, з якими укладено в установлено законом порядку міжнародний договір України, та в якому встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Митним кодексом України та цим Порядком, то застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 278. Товари, повністю вироблені у країні

Товарами, повністю виробленими у країні, вважаються:

1) корисні копалини, видобуті на її території або в її територіальних водах, або на її континентальному шельфі і в морських надрах, якщо країна має виключне право на розробку цих надр;

2) рослинна продукція, вирощена та зібрана на її території;

3) живі тварини, що народилися і вирощені в цій країні;

4) продукція, одержана від тварин, вирощених у цій країні;

5) продукція мисливського, рибальського та морського промислів;

6) продукція морського промислу, видобута та (або) вироблена у Світовому океані суднами цієї країни, а також суднами, орендованими (зафрахтованими) нею;

7) вторинна сировина та відходи, які є результатом виробничих та інших операцій, здійснених у країні;

8) продукція високих технологій, одержана у відкритому космосі на космічних кораблях, що належать цій країні чи орендуються нею;

9) товари, вироблені у цій країні виключно з продукції, зазначеної у пунктах 1 - 8 цієї статті.

Стаття 278 визначає 9 умов, за яких товари можуть вважатися повністю виробленими в даній країні. До них належать:

1) корисні копалини, видобуті на її території або в її територіальних водах, або на її континентальному шельфі і в морських надрах, якщо країна має виключне право на розробку цих надр;

2) рослинна продукція, вирощена та зібрана на її території;

3) живі тварини, що народилися і вирощені в цій країні;

4) продукція, одержана від тварин, вирощених у цій країні;

5) продукція мисливського, рибальського та морського промислів;

6) продукція морського промислу, видобута та (або) вироблена у Світовому океані суднами цієї країни, а також суднами, орендованими (зафрахтованими) нею;

7) вторинна сировина та відходи, які є результатом виробничих та інших операцій, здійснених у країні;

8) продукція високих технологій, одержана у відкритому космосі на космічних кораблях, що належать цій країні чи орендуються нею;

9) товари, вироблені у цій країні виключно з продукції, зазначеної у пунктах 1 - 8 цієї статті.

Стаття 279. Критерій достатньої переробки товару

Якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, походження товару визначається згідно з критерієм достатньої переробки.

Критерій достатньої переробки визначається:

1) правилом, яке потребує в результаті переробки товару зміни класифікаційного коду товару за Гармонізованою системою опису та кодування товарів на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків;

2) або правилом адвалерної частки, яке полягає в зміні вартості товару в результаті його переробки, якщо при цьому додана вартість становить не менш як 50 відсотків від вартості товару, одержаного в результаті переробки, або частка використаних матеріалів з іншої країни чи невідомого походження становить менш як 50 відсотків від вартості товару, одержаного в результаті переробки;

3) або переліком виробничих та технологічних операцій, які хоч і не ведуть у результаті переробки товару до зміни його коду чи його вартості відповідно до правила адвалерної частки, але з дотриманням певних умов визнаються достатніми.

Перелік таких виробничих та технологічних операцій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі застосування правила адвалерної частки вартість товару, одержаного в результаті переробки в цій країні, визначається на базі ціни франко-завод виробника товару. Вартість складових цього товару, що походять з інших країн, визначається за їх митною вартістю, а тих складових, походження яких не визначено, - за встановленою ціною першого їх продажу в цій країні.

Якщо стосовно конкретного товару або конкретної країни (країн) критерій достатньої переробки окремо не обумовлено, то застосовується правило, згідно з яким товар вважається підданим достатній переробці, якщо в результаті його переробки змінено класифікаційний код товару за Гармонізованою системою опису та кодування товарів на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків.

Критерії достатньої переробки для конкретних товарів і країн встановлюються та застосовуються з дотриманням вимог цього Кодексу в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 279 Кодексу значно розширюються та конкретизуються існуючі до цього норми та критерії достатньої переробки.

Критерій достатньої переробки – один із принципів визначення країни походження товару, відповідно до якого товар, якщо в його виробництві беруть участь дві чи більше країни, уважається таким, що походить із країни, у якій він був підданий останній істотній переробці, достатній для надання товарові його характерних властивостей

Перші два критерії достатньої переробки являються аналогічними до визначених в статті 18 Закону України від 05.02.92 № 2097-XII “Про Єдиний митний тариф”, а саме:

1) правило, яке потребує в результаті переробки товару зміни класифікаційного коду товару за Гармонізованою системою опису та кодування товарів на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків;

2) або правило адвалерної частки, яке полягає в зміні вартості товару в результаті його переробки, якщо при цьому додана вартість становить не менш як 50 відсотків від вартості товару, одержаного в результаті переробки, або частка використаних матеріалів з іншої країни чи невідомого походження становить менш як 50 відсотків від вартості товару, одержаного в результаті переробки.

Додана вартість – частка вартості декларованого товару, виражена в процентному відношенні, що визначається різницею між вартістю декларованої продукції та вартістю використаних для її виробництва матеріалів з іншої країни чи невідомого походження.

Також дана стаття встановлює порядок оцінки товарів при застосуванні правила адвалерної частки - вартість товару, одержаного в результаті переробки в цій країні, визначається на базі ціни франко-завод виробника товару. Вартість складових цього товару, що походять з інших країн, визначається за їх митною вартістю, а тих складових, походження яких не визначено, - за встановленою ціною першого їх продажу в цій країні. Ціна франко-завод- ціна, що сплачується за продукцію на умовах франко–завод виробникові, на підприємстві якого була здійснена остання обробка продукції, за умови, що ця ціна включає вартість усіх використаних матеріалів, за винятком будь-яких внутрішніх податків, що відшкодовуються або можуть відшкодовуватися, якщо отримана продукція експортується

Стаття 280. Додаткові положення щодо визначення критерію достатньої переробки товару

Не визнаються такими, що відповідають критерію достатньої переробки:

1) операції, пов'язані із забезпеченням збереження товарів під час зберігання чи транспортування;

2) операції щодо підготовки товарів до продажу та транспортування (роздрібнення партії, формування відправлень, сортування, перепакування);

3) прості складальні операції;

4) змішування товарів (компонентів) без надання одержаній продукції характеристик, що істотно відрізняють її від вихідних складових;

5) комбінація двох чи більшої кількості зазначених вище операцій;

6) забій тварин.

Згідно статті 280 Кодексу не визнаються такими, що відповідають критерію достатньої переробки:

1) операції, пов'язані із забезпеченням збереження товарів під час зберігання чи транспортування;

2) операції щодо підготовки товарів до продажу та транспортування (роздрібнення партії, формування відправлень, сортування, перепакування);

3) прості складальні операції;

4) змішування товарів (компонентів) без надання одержаній продукції характеристик, що істотно відрізняють її від вихідних складових;

5) комбінація двох чи більшої кількості зазначених вище операцій;

6) забій тварин.

Вказані у пунктах 5 та 6 операції визначено на законодавчому рівні вперше.

Під простими складальними операціями, які не визнаються такими, що відповідають критерію достатньої переробки, розуміються операції, які здійснюються шляхом складання виробів за допомогою простого кріпильного матеріалу (гвинтів, гайок, болтів тощо) чи клепки або монтажу готових вузлів за допомогою зварення (за винятком виготовлення складних виробів шляхом зварювання), та інші операції (регулювання, контроль, заправка робочою рідиною та ін.), необхідні в процесі складання і не пов’язані з переробкою (обробкою) товарів. При цьому не береться до уваги кількість та складність операцій по збиранню.

Крім правил зміни класифікаційного коду за Гармонізованою системою опису та кодування товарів на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків і правила адвалерної частки встановлюється істотно новий критерій достатньої переробки – виробничі та технологічні операції, які хоч і не ведуть у результаті переробки товару до зміни його коду чи вартості відповідно до правила адвалерної частки, але з дотриманням певних умов визнаються достатніми. До переліку, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено операції по обробці збагаченню сировинних та енергетичних ресурсів (див. табл.1).

Таблиця 1

Перелік виробничих і технологічних операцій, які

з дотриманням певних умов визнаються достатніми

Примітки:

1. У колонці "Код товару за УК ТЗЕД" Переліку виробничих і технологічних операцій, які з дотриманням певних умов визнаються достатніми(далі – Перелік), визначений код продукту, отриманого в результаті переробки матеріалів згідно з УК ТЗЕД, а у колонці "Опис товару" – опис цього продукту.

2. Для кожного конкретного продукту, описаного в перших двох колонках Переліку, виробничі чи технологічні операції, які хоч і не ведуть у результаті переробки товару до зміни його коду чи його вартості відповідно до правила адвалерної частки, але з дотриманням певних умов визнаються достатніми (далі – виробничі та технологічні операції), зазначено в третій колонці.

3. Виробничі та технологічні операції, зазначені в третій колонці Переліку, застосовуються тільки щодо матеріалів, що використано для виготовлення продукту та які не походять з країни, у якій виготовляється кінцевий продукт. Обмеження, зазначені в третій колонці Переліку, так само поширюються тільки щодо використаних для виготовлення продукту матеріалів, які не походять з країни, у якій виготовляється кінцевий продукт.

4. Якщо виробничими та технологічними операціями встановлено, що у виробництві продукту можуть бути використані матеріали тієї ж позиції, то це означає, що можуть використовуватись як вироби, так і матеріали аналогічної позиції за умови, що їх опис в УК ТЗЕД відрізняється від опису готового продукту згідно з цим Переліком.

5. Якщо продукт, виготовлений з матеріалів з іншої країни чи невідомого походження, вважається таким, що походить з країни виготовлення кінцевого продукту, у якій здійснюється його переробка, у результаті виконання критерію достатньої переробки товару, що стосується цього продукту, а потім використовується як матеріал для виробництва іншого товару, то виробничі та технологічні операції застосовувані щодо товару, при виготовленні якого він використовується, до нього не застосовуються.

6. Продукт, що складається з групи елементів чи складений з ряду частин і класифікується відповідно до правил класифікації товарів як єдиний товар, повинен розглядатись як такий, що задовольняє виробничим та технологічним операціям, якщо всі його складові задовольняють такі виробничі та технологічні операції. Якщо частина складових цього продукту задовольняє, а частина не задовольняє виробничим та технологічним операціям, то продукт вважатиметься таким, що задовольняє виробничим та технологічним операціям, якщо вартість складових, які не задовольняють виробничим та технологічним операціям, не перевищує 15% ціни франко-заводу цього продукту.

7. У третій колонці Переліку наведені виробничі та технологічні операції, що встановлюють мінімальний обсяг виконання виробничих чи технологічних операцій з переробки товару, який є достатнім для того, щоб товар вважався таким, що походить з тієї країни, де ці операції мали місце.

Стаття 281. Визначення країни походження товарів, якщо товари поставляються партіями

Товари у розібраному чи незібраному вигляді, що поставляються кількома партіями, якщо за виробничими чи транспортними умовами неможливе їх відвантаження однією партією, а також у випадках, коли партія товару роздрібнена на кілька партій в результаті помилки, повинні розглядатися за бажанням декларанта як єдиний товар для цілей визначення країни походження товару.

Умовою застосування цього правила є:

1) попереднє повідомлення митного органу про роздрібнення партії розібраного чи незібраного товару на кілька партій із зазначенням причин такого роздрібнення, докладної специфікації кожної партії із зазначенням кодів товарів за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, вартості і країни походження товарів, що входять до кожної партії;

2) документальне підтвердження помилковості роздрібнення товару на кілька партій;

3) поставка всіх партій товарів з однієї країни одним постачальником;

4) ввезення всіх партій товарів через один і той же митний орган (митний пост);

5) поставка всіх партій товарів у строк, що не перевищує шести місяців від дати прийняття митної декларації чи закінчення строку її подання стосовно першої партії.

Стаття 281 Кодексу встановлює можливість застосовувати механізм визначення країни походження до товарів, які поставляються у розібраному чи незібраному вигляді, як до єдиного товару, а не до кожної частини товару, що поставляється окремою партією.

Товари у розібраному чи незібраному вигляді, що поставляються кількома партіями, якщо за виробничими чи транспортними умовами неможливе їх відвантаження однією партією, а також у випадках, коли партія товару роздрібнена на кілька партій в результаті помилки, повинні розглядатися за бажанням декларанта як єдиний товар для цілей визначення країни походження товару.

Умовою застосування цього правила є:

1) попереднє повідомлення митного органу про роздрібнення партії розібраного чи незібраного товару на кілька партій із зазначенням причин такого роздрібнення, докладної специфікації кожної партії із зазначенням кодів товарів за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, вартості і країни походження товарів, що входять до кожної партії;

2) документальне підтвердження помилковості роздрібнення товару на кілька партій;

3) поставка всіх партій товарів з однієї країни одним постачальником;

4) ввезення всіх партій товарів через один і той же митний орган (митний пост);

5) поставка всіх партій товарів у строк, що не перевищує шести місяців від дати прийняття митної декларації чи закінчення строку її подання стосовно першої партії.

Виконанням, визначеної в першому пункті умови, є подання митному органу вантажної митної декларації заповненої відповідно до митного режиму випуску у вільний обіг при ввезенні комплектного об’єкта згідно пункту 3.4 “Порядку заповнення граф вантажної митної декларації відповідно до митних режимів”, затвердженого наказом Державної митної служби України від 30 червня 1998 року № 380 (в редакції наказу Державної митної служби України від 14 жовтня 2002 року № 555). Також разом з вантажною митною декларацією подається заява з зазначенням причин такого роздрібнення, докладні специфікації кожної партії із зазначенням кодів товарів за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, вартості і країни походження товарів, що входять до кожної партії.

Документальним підтвердженням помилковості роздрібнення товару на кілька партій є подання документації на товар, яка б містила доводи того, що зібраний з частин об’єкт може функціонувати як єдине ціле.

Стаття 282. Підтвердження походження товару

Для підтвердження походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати подання сертифіката про походження такого товару.

У разі вивезення товарів з митної території України сертифікат про походження товару, в тих випадках, коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку, видається органом, уповноваженим на це Кабінетом Міністрів України.

У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково:

1) на товари, що походять з країн, яким Україна надає преференції за Митним тарифом України;

2) на товари, ввезення яких з відповідної країни регулюється кількісними обмеженнями (квотами) чи іншими заходами регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

3) якщо це передбачено міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку, а також законодавством України в галузі охорони довкілля, здоров'я населення, захисту прав споживачів, громадського порядку, державної безпеки та інших життєво важливих інтересів України;

4) у випадках, коли у документах, які подаються для митного оформлення, немає відомостей про походження товарів або у митного органу є достатні підстави вважати, що декларуються недостовірні відомості про походження товарів.

Стаття 282 Кодексу надає митним органам право вимагати для підтвердження походження товару сертифікат про його походження у визначених законом випадках.

У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково:

1) на товари, що походять з країн, яким Україна надає преференції за Митним тарифом України;

2) на товари, ввезення яких з відповідної країни регулюється кількісними обмеженнями (квотами) чи іншими заходами регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

3) якщо це передбачено міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку, а також законодавством України в галузі охорони довкілля, здоров'я населення, захисту прав споживачів, громадського порядку, державної безпеки та інших життєво важливих інтересів України;

4) у випадках, коли у документах, які подаються для митного оформлення, немає відомостей про походження товарів або у митного органу є достатні підстави вважати, що декларуються недостовірні відомості про походження товарів.