Промислово-енергетичний фактор

Учені підрахували, що сучасна біосфера Землі здатна підтримувати нормальне існування й розвиток не більш як 4—5 млрд. чоловік, до того ж за умов оптимального розподілу національних доходів, взаємодопомоги, підтримки та взаєморозуміння всіх націй, їхньої високої екологічної культури, ефективного використання загальнолюдського інтелекту для забезпечення добробуту всіх людей планети, глобального миру, раціонального природокористування й охорони природи.

Навіть за стабілізації енерговиробництва на рівні теплового бар´єру (100 млрд. кВт) чисельність населення має не перевищувати 10 млрд. чоловік (необхідна для життя кількість енергії на душу населення становить близько 10 кВт/год).

Нерегульований приріст населення призвів до розширення енерговиробництва й як наслідок — до активного забруднення природи, випадання кислотних дощів, утворення озонових «дір», парникового ефекту, появи й поширення хвороб, зубожіння більшості населення планети.

Сьогодні енергетичні об´єкти, промисловість і транспорт споживають стільки кисню, скільки його вистачило б для дихання 43 млрд. людей.

Якщо людство витрачатиме воду такими самими прискорюваними темпами, як і до цього часу, то до 2100 р. запаси прісної води остаточно вичерпаються.

Вивчення динаміки споживання людством мінеральних ресурсів показало, що десь через 200—250 років на Землі скінчаться запаси нафти, вугілля, горючих сланців і торфу. В разі збереження сучасних промислових та енергетичних технологій приблизно за цей самий період буде вичерпано до 2/3 запасів кисню в атмосфері планети за одночасного неухильного зниження темпів його відтворення зеленими рослинами (внаслідок деградації біосфери, зменшення площі лісів, біорізноманітності, біомаси й біопродуктивності взагалі).

1.6.3. Ресурсопоглинання й продукування відходів.

Світова промисловість нині виробляє в 7 разів більше товарів і видобуває в 3—4 рази (за масою) більше корисних копалин, ніж 25—30 років тому. Водночас людство виробляє відходів у 2000 разів більше, ніж решта біосфери.

Для задоволення своїх потреб, що дедалі зростають, і підвищення комфортності існування людина до надзвичайно високого рівня розвинула енергетику, хімічну, нафтопереробну, гірничу, металургійну й легку промисловість, машинобудування, транспорт, засоби зв´язку. Щороку людство видобуває з надр Землі понад 3,5 млрд. т вугілля, щодня використовує приблизно 10 млн. т нафти та її продуктів.

Промислові підприємства, теплові електростанції, авто й авіатранспорт щорічно спалюють більш як 5 млрд. т нафти, вугілля й приблизно трильйон кубометрів газу.

Сьогодні на всі живі істоти біосфери негативно діють понад 50 тис. хімічних речовин, які використовує людина. Щороку в світі синтезується близько 250 тис. нових хімічних сполук, 1,5 тис. шкідливих речовин отруюють атмосферу, приблизно 10 тис. — воду й ґрунти. Більшість із цих синтетичних речовин (особливо нові), як і деякі відходи, що продукуються людиною, не переробляються природою, оскільки є «чужими».

А у водойми світу щороку скидається близько 500 млрд. т промислових і побутових стоків, у тому числі кілька мільйонів тонн нафти.

Щорічно світова промисловість виробляє близько 2100 млн. т твердих відходів, із них 340 млн. т — потенційно небезпечні

Однією з найгостріших екологічних проблем людства є необхідність демонтажу сотень блоків АЕС, які відпрацювали свій ресурс, транспортування й безпечне поховання твердих і рідких радіоактивних відходів. . Спеціалісти підрахували, що на початок XXI ст. було нагромаджено принаймні 1 млн. м³ найнебезпечніших високорадіоактивних відходів.

1.6.4. Зменшення біорізноманітності.

Вчені стверджують, що швидкість вимирання видів сьогодні в 1000 разів перевищує природну. Близько 10 % видів рослин зони помірного клімату та 11 % видів птахів світу опинилися під загрозою зникнення.

Масштаби знищення людиною тропічних лісів, у яких живе 50 % усіх тварин на планеті й росте 50 % усіх рослин, стали загрозливими (особливо в Бразилії та Індії), а кількість людей, існування яких залежить від тропічних лісів, становить 200 млн.

Сьогодні на Землі під загрозою знищення опинилося близько 25 тис. видів рослин, 72 млн. га тропічних лісів.

Щодня на планеті зникає від одного до десяти видів тварин, щотижня — мінімум один вид рослин.

Сьогодні в Африці кількість великих ссавців становить лише 10 % тієї, що була там 100 років тому. Ще 30 років тому на цьому континенті жили 100 тис. носорогів, а нині — менше ніж 4 тис.

Відомо, що однією з умов ефективного існування, виживання, пристосування до змін будь-якої екосистеми — наявність певної кількості видів живих організмів у ній, які еволюційно добре пристосувалися до існування й активно функціонують, взаємодіючи один з одним у процесах обміну речовиною, енергією, інформацією. Інакше кажучи, біологічна різноманітність — це запорука стійкості, витривалості як окремих екосистем, так і біосфери в цілому.

Зменшення біорізноманітності — це серйозна втрата біосфери, одна з головних екологічних проблем сьогодення.

Спустелювання.

За даними ООН, понад 900 млн. чоловік проживають у посушливих зонах нашої планети, землі яких потерпають від спустелювання. Щороку понад 6 млн. га земель перетворюються на пустелі. Щорічні збитки через спустелювання становлять щонайменше 42 млрд. доларів, у тому числі для Азії —21 млрд., Африки — 9, для Північної Америки й Австралії — по 3 млрд., для Європи — 1 млрд. доларів.

1.6.6. Урбанізація.

Глобальні негативні біологічні й кліматичні зміни (спустелювання, деградація ґрунтів, біосфери, зменшення біорізноманітності, почастішання кислотних дощів, розвиток парникового ефекту й збільшення розмірів озонових «дір» в атмосфері) відбуваються через неконтрольовану, не узгоджену із законами природи діяльність людини.

Чим активніша ця діяльність, тим сильніша зворотна реакція Природи, яка помщається на людях, відповідаючи ударом на удар, за їхнє бездушне, безжалісне втручання у віками налагоджені ритми й режими життя. Яскравий приклад цього — регіони великих міст, промислових та енергетичних центрів практично в усьому світі, де за комфорт люди розплачуються хворобами, стресами, неповноцінними дітьми, скороченням тривалості життя, виродженням.

У містах-гігантах, що розрослися вшир і ввись, поглинувши зелені передмістя, околишні ліси й паркові зони, повітря сьогодні в десятки й сотні разів брудніше, ніж у віддалених селах. Навіть у «найчистіших» районах таких міст вміст у повітрі газів, пилу, парів бензину, а також шумове й електромагнітне забруднення в 1,5—2,5 рази перевищують гранично допустимі, а в екологічно напружених районах, де зосереджено об’єкти енергетики й промисловості, розташовано великі транспортні артерії та вузли, аеропорти й вокзали, концентрація шкідливих речовин у 10—15, іноді в 20—30 разів перевищує гранично допустиму (ГДК).

Загибель водних екосистем.

Величезна кількість отруйних речовин, що накопичуються навколо міст, промислових центрів і перенасичених хімічними добривами й пестицидами сільськогосподарських угідь, виноситься поверхневими та ґрунтовими водами в річки, а звідти — в моря й океани. До них додаються забруднювачі, що переносяться вітром, нафтопродукти від аварій танкерів та від роботи нафтопромислів, побутові стоки міст і селищ, розташованих на узбережжях.

Підприємства хімічної промисловості, а також ті, що виробляють добрива, скидають у річки й водойми агресивні речовини, у яких містяться, зокрема, фенол, фтор, пестициди, формальдегід.

Сьогодні у більшості узбережних зон Європи, Америки, Африки, Азії, навіть Австралії, кількість видів риб, водоростей, мідій, коралів, бентосних організмів й планктону зменшилася в декілька разів, почастішали явища Ель-Ніньє («червоні припливи»), «цвітіння» та «гниття» води, формуються «мертві зони» від нестачі кисню й накопичення решток, що гниють.

Хижацький промисел риби у Світовому океані та внутрішніх морях (без урахування можливостей самовідтворення) протягом останніх 25—30 років призвів до катастрофічного зменшення рибних запасів у всьому світі, до повного зникнення деяких найцінніших видів риб.

В озерах Північної Америки й Скандинавії риба періодично гине через підвищення кислотності води (випадають кислотні дощі, принесені з промислових районів Великої Британії та Північної Європи).

1.6.8. Деградація ґрунтів.

Останнім часом багато проблем у людства виникло також у зв´язку з безжалісною експлуатацією земельних угідь. У всьому світі швидкими темпами відбуваються деградація й ерозія ґрунтів.

Як відомо, для утворення шару родючого ґрунту потрібні тисячі, навіть мільйони (залежно від клімату й складу материнської породи) років. А сучасна людина здатна зруйнувати ґрунт за 1—2 роки.

Підраховано, щорічно з оброблюваних земель виноситься понад 25 млрд. т корисних речовин. За оцінкою Міжнародного Ґрунтового центру (Нідерланди), в результаті діяльності людини вже деградувало більш як 15 % усієї площі світової суші, причому близько 6 % земель знищено водною ерозією, 28 % — вітровою, 12 % — засолено через неправильне зрошення, близько 5 % виведено з обороту внаслідок перехімізації та фізичної деструкції (витоптування худобою, розробка кар´єрів, екстенсивне переорювання та ін.).

Через те що ґрунти стають неродючими, внаслідок постійного втрачання гумусу, активізувалося спустелювання й триває вирубування лісів.

Забруднення атмосфери.

Величезну тривогу в світі викликає перезабруднення атмосфери шкідливими газами, що призводить до збільшення площ озонових «дір» та активізації розвитку парникового ефекту на планеті. Перше явище спричинило зниження захисної дії озонового шару від сонячного ультрафіолетового випромінювання й, як наслідок, — масові захворювання людей (рак шкіри, опіки, втрата зору) і тварин — дельфінів, китів, які проживають під озоновими «дірами» (Австралія, Південна Аргентина, Ірландія, Скандинавія).

Парниковий ефект призводить до потепління клімату, танення льодовиків, значного глобального підвищення рівня Світового океану, до змін режиму утворення циклонів і буревіїв, порушення функціонування, навіть деградації екосистем окремих районів суші.

1.6.10. Знищення лісів.

Вирубування лісів у Бразилії, США, Південній Азії, Альпах, Карпатах призвело до почастішання повеней, у тому числі катастрофічних, на річках цих регіонів, а отже, й до значного збільшення економічних втрат. Якщо раніше сильні повені й селі траплялися один раз на 50—80 років, то тепер — через кожні 4—6 років, а паводки — практично після кожного сильного дощу (в гірських районах з голими схилами).

1.7. Екологічні проблеми сучасності

Управління продукційними процесами. Вирішення цієї проблеми направлене на розробку заходів раціонального використання природних ресурсів.

Стійкість природних і антропогенних ценозів. Ця проблема пов’язана з теорією сукцесій[1], з питаннями видового різноманіття і специфіки ценотичних відносин.

Регуляція чисельності популяцій. Ця проблема лежить в основі розробки комплексу міроприємств, направлених на управління динамікою чисельності шкідників лісного і сільського господарства, носіїв хвороб сільськогосподаських тварин і людини, а також чисельності промислових і розвідних видів.

Екологічна індикація. Вирішення цієї проблеми пов’язане з нуждами різних галузей промисловості, сільського господарства, морського промислу, а також з необхідністю збереження середовища проживання людини. Задачі екологічної індикації – визначення властивостей тих чи інших компонентів і елементів ландшафту і встановлення напрямів їх змін за видовим складом організмів, що проживають у даних умовах.

Екологізація виробництв. Вирішення цієї проблеми пов’язане з виробництвом екологічно чистої продукції при мінімальних витратах природних ресурсів (сировини, енергії, палива та інших матеріалів) з утворенням мінімальної кількості неутилізованих та розсіюваних відходів, які не порушують функціонування природних екосистем та біосфери вцілому.

Окрім наведених вище кардинальних проблем, можна виділити ряд конкретних практичних задач, які повинні вирішуватися за участю екологів. Серед них варто в першу чергу відмітити наступні:

1. Відновлення порушених екосистем. При цьому передбачається повернення в сферу культурно-господарського використання порушених частин ландшафту.

2. Оздоровлення ландшафту, тобто розробка заходів з метою попередження загрози захворювання людей в результаті розповсюдження різних захворювань в природному ландшафті.

3. Збереження еталонних ділянок біосфери. Мається на увазі розробка системи заповідного діла, направленого на тривале зберігання найбільш типових ландшафтів, озер і інших водоймищ, екосистем, окремих видів тварин і рослин, різних природних зон і поясів.

4. Утилізація комунально-господарських відходів міст. Передбачається розробка методів комплексної переробки комунально-господарських відходів, що включали б гуміфікацію і мінералізацію органічних відходів, створення замкнутих технологічних циклів з використанням різних мікроорганізмів.

5. Перехід від промислу до господарства, тобто розробка принципів і стратегії переходу від «збору» до високопродуктивного землеробства, від «мисливства» до культурного господарювання, якими, наприклад, є напіввільне і вільне розведення промислових тварин і їх повне приручення; створення аквакультур риб і промислових безхребетних тварин, потужних риборозвідних комплексів тощо.

6. Забезпечення ефективності техногенної безпеки біосфери від забруднень внаслідок господарської діяльності людей.

Таким чином, досягнення екології пов’язані з вирішенням низки найактуальніших задач сучасності.

[1] последовательная смена одних сообщ. организмов другими на опред. участке среды