Поняття інновації та їх класифікація

Тема 1. Управління інноваційним розвитком підприємств: основні поняття, принципи, методи та функції

1 Поняття інновації та їх класифікація.

2 Етапи виникнення інновації. Типи шляхів економічного розвитку.

3 Принципи інноваційного шляху розвитку. Методи управління інноваційним розвитком на макрорівні.

4 Функції управління інноваційним розвитком на мікрорівні. Система управління інноваційним розвитком.

У наш час результати інноваційної діяльності, ініційованої при­скорен­ням темпів науково-технічного прогресу (НТП), істотно позна­чаються на усих аспектах розвитку людського суспільства, змінюють саме середовище життя і діяльності людини, способи забезпечення його існування і розвитку. Схема такої взаємодії наведена на рис. 1.1.

Рисунок 1.1 – Схема впливу інноваційної діяльності на різні сторони життєдіяльності суспільства

Поняття інновації та їх класифікація

З погляду конкретних підприємств інноваційну діяльність необ­хідно розглядати як один із основних засобів їхньої адаптації до пос­тійних змін умов зовнішнього середовища.

Так, інноваційна діяльність – це вид діяльності суб’єктів господарювання, спрямований на появу нових або удосконалених рішень, оформлених в інноваціях.

Специфіка інноваційної діяльності пов’язана з довгостроковим характером отримання результатів, підвищеним ризиком, непередбачуваністю результатів, потенційно високими прибутками.Крім того, інноваційна діяльність означає відмову від укорінених схем організації, вона не може покладатися ні на одну з форм стандартизації.

Інноваційний процес розглядається з різних позицій та з різним ступенем деталізації. По-перше, як паралельно-послідовне здійснення науково-дослідної, науково-технічної, виробничої діяльності та маркетингу. По-друге, як етапи життєвого циклу нововведення і інновації від виникнення ідеї до її розроблення та поширення. По-третє, як процес інвестування і фінансування розроблення та поширення нового виду продукту чи послуги.

Тобто інноваційний процесозначає процес створення, впровадження і поширення інновацій.

Основною сутністю інновації і інноваційної діяльності є зміни, які розглядаються як джерело доходу.

З позицій лінгвістики інновація визначається як нововведення, новизна, новина (відчувається наявність результату); як зміна, оновлення, відновлення (відчувається наявність процесу).

Філософське тлумачення зводиться до акцентування уваги на нових знаннях і вирішенні протиріч.

Психологи, перш за все, розглядають конфлікти, способи їх вирішення та синергетичні ефекти, яких досягають команди інноваторів.

У технічних науках увага приділяється технологічній проблемі змін принципово нових технологій.

В економіці фіксується не тільки процес впровадження, але й широкомасштабне рентабельне використання нововведення.

Існуючі визначення інновації як економічної категорії можна систематизувати таким чином:

- як процес (Б. Твісс, Т. Брайан, В. Раппопорт, Б. Санто, С. Валдайцев та ін.);

- як систему (М.Лапін, Й. Шумпетер);

- як зміну (Ф. Валента, Ю. Яковець, Л. Водачек та ін.);

- як результат (А. Левінсон, С. Бешелєв, Ф. Гурвич, Р. Фатхутдінов, Е. Уткін та ін.).

Основні трактування сутності поняття “інновації” наведені в додатку А.

Аналіз існуючих визначень поняття “інновація” дозволяє зробити деякі висновки про необхідність відповідності їх встановленим вимогам:

- спрямованість інновацій на досягнення економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або інших видів ефекту, що, в свою чергу, підвищує ефективність функціонування підприємства, яке їх впроваджує;

- охоплення всіх сфер діяльності підприємства (організаційно-технічної, економічної, виробничої, соціальної, технологічної, екологічної і т.д.);

- спрямованість на створення конкурентоспроможних товарів і послуг, які б задовольняли потреби споживачів.

Таким чином, по-перше, доцільніше було б не ототожнювати поняття нововведень та інновацій. Так, вкласти інвестиції в розроблення нововведення – це лише половина справи. Головне – впровадити нововведення, перетворити його на інновацію, тобто завершити інноваційну діяльність, отримати позитивний результат і продовжити дифузію інновацій. Для розроблення нововведення потрібно проводити маркетингові дослідження, НДДКР, організаційно-технологічну підготовку виробництва, виробництво й оформити результати.

Крім того, нововведення – це предмет інновації. Також нововведення і інновації мають різні життєві цикли. Так, нововведення охоплюють розроблення, проектування, виготовлення, використання, старіння; інновації – це зародження, дифузія.

По-друге, неправомірно відносити до самого трактування поняття “інновація” етапи її появи. Це більше стосується інноваційної діяльності, результатом якої можуть бути нововведення або інновації.

Таким чином, інновація – це кінцевий результат нововведень, спрямований на досягнення відповідного ефекту та створення нових або удосконалених конкурентоспроможних товарів (послуг, технологій і т.д.), що задовольняють потреби споживачів, може охоплювати всі сфери діяльності підприємства і сприяє розвитку та підвищенню його ефективності.

Інновації класифікують за такими ознаками:

1. за сферами діяльності (характеру застосування): технологічні, виробничі, економічні, торгові (збутові), соціальні, управлінські;

2. за технологічними параметрами: продуктові (нові продукти), про­цесні (нові технології, методи керування, організаційні форми і т. п.);

3. залежно від глибини змін, що вносяться: радикальні (піонер­ні), ординарні (винаходи, нові рішення), що поліпшують чи модифі­кують (модернізації);

4. за ступенем новизни: нові для підприємства, нові для галузі, нові для країни, нові для світового ринку;

5. за адресатом інновацій: для виробника, для споживача, для суспільства в цілому;

6. за механізмом здійснення: одиничні, дифузійні, завершені, незавершені, успішні, неуспішні;

7. за відношенням до попереднього стану процесу: ті, що заміняють; ті, що відміняють; ті, що відкривають; ретроінновації;

8. за обсягом: точкові, системні, стратегічні;

9. за ступенем інтенсивності: “бум”, рівномірні, слабкі, масові;

10. за рівнем управління: народногосподарські, галузеві, територіальні, первинної ланки управління.