Культура стародавньої Iндiї

а/ Iндуїзм та його розвиток. Релiгiя давнiх iндоарiйцiв мало чим вiдрiзнялась вiд релiгiї давнiх iранцiв. Був у них i культ вогню i культ предкiв. Арiї вiрили, що життя природи i суспiльства проходить вiдповiдно пророцтвам богiв /девiв/- iстот з людською подобою. Головними з них були: Iндра- бог громовержець, воїн, раджа богiв; Агнi- бог вогню, охоронець дому, посередник мiж богами i людьми; Сурья- бог Сонця, ворог тьми та холоду. Крiм девiв iснували iншi iстоти- асури, такi як бог свiтла Мiтра i бог неба Варуна, але вони вiдiгравали меньшу роль i були вiддаленi вiд людства.

Оскiльки вважалось, що свiт i люди iснують лише з волi богiв, головним обрядом було жертвоприношення. Щоб догодити богам рiзали худобу, кидали у вогонь хлiбнi зерна, лили олiю, молоко i сому- алкогольний напiй бога Мiсяця Соми. Все це повиннi були здiйснювати жерцi-брахмани, супроводжуючи свої дiї молитвами, дотримуючись ритуалiв. Вважалось, що брахмани володiють " священним занням", тобто ведою. Всi витрати на виконання обряду покладались на того, для кого вiн здiйснювався. Якщо проводився державний обряд- все забезпечував раджа. Тому нiяких храмових господарств iндiйцi не знали.

За уявленнями жителiв стародавньої Iндiї, якi зберiгаються в iндуєзмi i сьогоднi, тiло смертне, а душа вiчна. Пiсля смертi людини, вона переселяється в iнше тiло, однак в яке саме залежить вiд поведiнки людини в минулому життi.

В епоху полiтичної роздробленостi строгого порядку серед богiв не було. Iндiйцi просто роздiляли свiт на три сфери: небо, землю i антарiкшу / простiр мiж небом i землею/. До речi, концепцiя тричленного подiлу свiту прослiдковується i у ряду iнших iндоєвропейських народiв. До богiв неба належали Сурья i Варуна, до земних- Агнi i Сома, богом антарiкшi був бог грози та бурi Рудра. Однак з об”єднанням окремих iндiйських держав в iмперiю з"являється релiгiйна система - iндуїзм. Сьогоднi 80 вiдсоткiв населення Iндiї сповiдують цю релiгiю.

В iндуїзмi змiнюється iєрархiя богiв. На перше мiсце висувається бог-творець. Особливу роль почали вiдiгравати культи богiв Брахми, Вiшну i Шiви. Брахма вважався творцем та управителем свiту, йому належало створення варн i вiн карав невiрних i грiшникiв. З ним були нерозривно пов"язанi i два iнших божества: Вiшну / бог-охоронець/ i Шiва / бог-руйнiвник/. Був створений цикл iндуєстських легенд про дiяння цих богiв. Особливо популярними були легенди про подвиги Вiшну, який приходив у свiт в рiзних образах. В цi легенди включено мiф про потоп,про появу Вiшну в кiнцi перiоду темряви в образi вершника i знищення ним всiх нещасть, вiдновлення порядку та справедливостi на землi. З десяти з"явлень / аватар/ Вiшну найбiльш популярною була легенда про перевтiлення Вiшну в Крiшну- героя племенi ядавiв. Послiдовники культу Крiшни видiлились навiть в окрему релiгiю- крiшнаїзм.

Шiва був не лише богом стихiйних сил руйнування, але й виступаїє в мiфах як бог родючостi, покровитель худоби. Культ Шiви пов"язаний з екстазом. Шiва танцює на галявинi для спалювання померлих, натирає своє тiло попелом з вогню, на якому вiдбувалось трупоспалення, на шиї у нього прикраси з черепiв. Людським черепом послуговується Шiва як чашею для подаяння, коли вiн являється у свiт в образi вбогого аскета. Культ Шiви особливо популярний на пiвднi Iндiї.

В iндуїзмi iснували i колишнi iндоiранськi божества, але вони вiдiйшли на другий план. Iндуєзм оберiгав станово-кастовий подiл суспiльства i проповiдував покору.

б/ Буддизм.

Засновником цiїї релiгiйної системи був Сiдхартха Гаутама Шакьямунi, який народився у 563 р. до н.е. в мiстечку Лумбiнi / сучасний Непал/ в сiм”є кшатрiя, i згодом одержав iм"я Будда. Буддизм проповiдував iдею про спасiння чи " звiльнення" шляхом досягнення нiрвани- особливого стану щастя i повного заспокоїння. Цього стану можна досягнути вiдмовою вiд бажань, прагнень, мирських проблем. Буддизм як i iндуєзм визнає переродження i закон карми. Однак вiдмовившись вiд бажань, можна було вийти з-пiд закону карми i вирватись з кола перероджень, досягнувши стану нiрвани. Раннi буддисти вважали, що досягнути нiрвани можуть лише монахи. Однак прагнути до неї повиннi всi люди.

Буддизм не визнавав обов"язковостi iснування бога-творця, вiд котрого залежить доля людини. Буддисти вчили, що людина повинна покладатися на саму себе, а не шукати допомоги ззовнi. Головне в буддизмi-Будда, дхарма / його вчення/ i сангхи / община монахiв/. В буддiйських проповiдях говорилось, що причина страждань i соцiальної несправедливостi в особистому " заслiпленнi" людини. Слiд погасити свої реакцiї на свiт, знищити свої власне " я".

Дуже рано в буддизмi намiтились рiзнi течiї i школи. На їх основi виникли два основнi напрямки: хiнаяна / мала колiсниця, вузький шлях/ та махаяна / велика колiсниця, широкий шлях/. Послiдовники першого напрямку вважали, що Будда вказав лише шлях до " звiльнення", яке могли досягнути тiльки монахи, що повнiстю порвали зi свiтським життям. Згiдно ж махаяни, нiрвана доступна i мирянам, яким може допомогти бодхiсаттва- людина, що наблизилась до досягнення нiрвани, але через велике спiвпереживання до iнших людей вiдмовляється вступити в нiрвану, добровiльно приймаї страждання, утримується вiд власного спасiння, поки всi решта не звiльненi вiд страждань. Прагнучи заручитись пiдтримкою бодхiсаттв, вiруючi робили буддiйським монастирям багатi дарунки. В першi столiття н.е. цi монастирi перетворились у великих власникiв.

Слiд зазначити, що Будда засуджував усiляке насильство. Тому боротьби i конфлiктiв мiж послiдовниками двох напрямкiв не було. Буддизм швидко перейшов кордони Iндiї i поширився в Китаї, Японiї, Пiвденно-Схiднiй та Центральнiй Азiї.

в/ Лiтература, наука та мистецтво стародавньої Iндiї.

Давньоiндiйська лiтература була дуже рiзноманiтною за жанрами, культурними традицiями i вражаї нас своєю глибиною, поетичнiстю та оригiнальнiстю. Вiдкривають її розвиток двi епiчнi поеми " Рамаяна" i " Махабхарата", перша з них нараховує 24 тис. двовiршiв, друга- 100 тис. Основний сюжет " Махабхарати"- це розповiдь про суперництво двох царських династiй i 18-ти денну битву на полi Куру. В основу сюжету "Рамаяни" лягла розповiдь про похiд на острiв Ланка царя Рами для врятування своїї коханої, яку вкрав цар демонiв. На основi розвитку лiтератури i поезiї, з"являється самобутнiй iндiйський театр. Довго вважалось, що театр прийшов у Iндiю з Грецiї, однак витоки театру в Iндiї свої i, ймовiрно, вони давнiшi за грецькi. Найбiльш вiдомим драматургом стародавньої Iндiї є Калiдаса / V ст.н.е./.

Значного розвитку в iндiйському суспiльствi досягла фiлософiя. Першi фiлософськi тексти датуються VII - VI ст. до н.е. Iндiйська фiлософiя розвивалась значною мiрою паралельно з розвитком релiгiйних систем. Всi фiлософськi школи Iндiї можна роздiлити на 2 групи: 1- ортодоксальнi / що визнають авторитет Вед/, 2- неортодоксальнi / не визнають/.

У Ведах зустрiчається поняття їдиного свiтового порядку. В Упанiшадах / коментарях до Вед/ мiстяться iдеї про єднiсть свiтової душi / брахмана/ та iндивiдуальної душi / атмана/, про безсмертя душi, яка переходить з одного народження в iнше.

Буддизм, що належить до неортодоксальної групи,- це єдине вчення стародавньої Iндiї, яке доводило, що немаї по сутi нiчого, що в певному аспектi не було б вiдносним, тому можна заперечувати кiнцеву реальнiсть всього iснуючого. Основою буддiйського вчення про природу речей є вчення про дхарми- " елементи", " частки". Дхарми-частки являють собою нiби тканину свiтової речовини, пронизують усi явища психiчного i матерiального свiту, спалахуючи i згасаючи кожну мить.

Фiлософи школи локаята вважали, що основою i джерелом знання є чуттїве сприйняття оточуючого свiту. Цим самим вони виступали проти релiгiйного фанатизму i вiри у всесилля богiв. Дуже цiкавим досягненням iндiйської школи йога / засновник Патанджалi/ було детальне вивчення людської психiки i складання системи вправ для збереження здоров"я.

Велике значення для розвитку свiтової науки мали досягнення iндiйських математикiв, медикiв, астрономiв. Iндiйськi математики створили десяткову систему лiчби iз застосуванням нуля. Цю систему у них запозичили араби, а вiд них вона увiйшла в європейську науку. Ряд математичних термiнiв, якими сьогоднi користується математична наука, iндiйського походження: цифра, синус, корiнь. Iндiйцi створили сонячний календар. Рiк складався з 360 днiв, а кожнi п"ять рокiв вводився додатковий мiсяць. Iндiйцi знали про рух свiтил, про причини затемнень Сонця i Мiсяця. Ще задовго до Ньютона, математик Брахмагупта вважав, що предмети падають через земне тяжiння. Вже в ранньоведiйський перiод вiдбувалась первинна систематизацiя медичних спостережень, першi спроби дiагностування. Готували лiкарства, переважно на основi лiкарських рослин.

Особливої майстерностi досягли iндiйськi художники. Розписуючи стiни вони зумiли створити фрески, що збереглися у вологому клiматi до наших днiв. Вони знали особливий секрет укрiплення грунту на стiнi з використанням бджолиного воску, патоки, каменю та вапняного молока. Знали вони i секрети стiйких фарб. Як правило художник процарапував контури фiгур i зображень, якi потiм розфарбовувалися. Вибiр кольору залежав вiд сюжету розпису. Боги i царi малювались завжди бiлою фарбою, якою не можна було малювати злих духiв i людей.

Досягнення iндiйської цивiлiзацiї займають поважне мiсце в скарбницi свiтової культури.