Елементи менеджменту за А.Файолем

Так як виникнення адміністративної школи пов'язане з ім'ям француза Анрі Файоля, тому еквівалентом її назви є "файолізм", а еквівалентом її сутнісної характеристики - "загальна теорія менеджменту".

Загальну теорію менеджменту Анрі Файоля представлено на рисунку 2

Рис. 2 Загальна теорія менеджменту Анрі Файоля

Першим елементом, що підкреслює її особливе значення, А. Файоль назвав планування. Його він розглядає як "погляд уперед", передбачення, суттєвий елемент менеджменту. Будь-який план дій ґрунтується на: 1) ресурсах, 2) методах роботи в конкретній ситуації, 3) майбутніх тенденціях діяльності підприємства. Користуючись сучасною термінологією, можна сказати, що А. Файоль описав сучасний "стратегічний аудит".

При розробленні плану А. Файоль виходив із необхідності участі в ньому керівників усіх відділів і всіх рівнів. Але найбільшу увагу він приділяв усе ж плануванню на нижчому рівні, мотивуючи це тим, що саме ці менеджери будуть виконувати заплановане.

Організація - другий важливий елемент менеджменту. Дослідники вчень А. Файоля поділяли його на власне організацію і менеджмент людських ресурсів.

Організувати підприємство для А. Файоля означало забезпечити його всім необхідним для функціонування: сировиною, устаткуванням, капіталом, персоналом, будівлями та ін. Особливу увагу він надавав структурі організації, що мала забезпечити єдність персоналу при досягненні мети підприємства. Правильна структура визначає обов'язки, заохочує ініціативу і відповідальність, уніфікує діяльність і координує зусилля, дає змогу здійснювати контроль.

А. Файоль розробив вимоги до підбору персоналу, його оцінки і підготовки. Підбір розглядався як функція пошуку якостей і знань людини, що відповідають всім умовам організації. Саме наслідком неправильного підбору, зазвичай є "невідповідність займаній посаді". Критеріями оцінки і менеджерів, і робітників були їхні здоров'я, інтелект, моральні якості, знання своїх обов'язків і відповідальності. При підготовці менеджерів увага приділялася не стільки інженерним, у тому числі математичним, знанням, скільки знанням власне менеджменту, знанню людей. Цікаво, що А. Файоль закликав вивчати менеджмент усіх, адже, на його думку, ці знання необхідні у домашніх умовах так само, як і на виробничих і невиробничих підприємствах.

Розпорядженню разом із координацією в системі елементів менеджменту А. Файоль відвів у своїй книзі трохи більше 10%. Вони з'являються лише після того, як організація сформована і необхідно розпочати її діяльність.

Метою розпорядження є одержання максимальної користі від керівників підрозділу в інтересах підприємства в цілому. Менеджер, який дає розпорядження, зобов'язаний:

1) Досконально знати персонал. Водночас, яким би не було ієрархічне становище керівника, він повинен мати не більше шести підлеглих.

2) Усувати недієздатних і некомпетентних. Працівник, котрий з тих або інших причин не здатний виконувати покладені на нього обов'язки, стає причиною порушення єдності та правильності функціонування організації.

3) Добре знати умови, які об'єднують підприємство і працівників. Підприємство і його працівники пов'язані певними умовами, за дотриманням яких мусить стежити керівник. Він немовби виконує подвійну роль: захищає інтереси підприємства перед працівниками, з одного боку, й інтереси працівників перед власником, з іншого.

4) Особисто бути прикладом для наслідування. Приклади точності, відданості й активності, які демонструє керівник, завжди є для підлеглих могутнім стимулом. Вони, крім того, дають йому моральні підстави застосовувати до злісних порушників відповідні засоби покарання.

5) Здійснювати періодичну перевірку організації і використовувати у подальшій роботі її результати. Йдеться про перевірку роботи складових частин адміністративного механізму, упорядкування щорічних програм, розгляд пропозицій про нагородження і просування по службі працівників у інтересах підвищення ефективності підприємства.

6) Проводити наради персоналу. Це дає можливість керівникові викладати програму дій; використовувати ідеї підлеглих для вироблення ефективних рішень.

7) Не заглиблюватися у деталі. Там, де участь керівника в роботі не обов'язкова, він повинен довірити її підлеглим.

Координацію А. Файоль розглядав як елемент менеджменту, що забезпечує досягнення узгодженості у роботі всіх ланок системи через установлення раціональних зв'язків (комунікацій) між ними. Одним із кращих засобів підтримки персоналу в робочому стані та полегшення виконання ним своїх обов'язків є проведення "нарад начальників служб". Під час таких нарад кожна ланка (підрозділ, відділ тощо) уточнює, що їй слід робити, узгоджуються дії між ланками. У період між нарадами координацію здійснюють службовці, які не завжди можуть замінити керівника.