Лексико-семантична система мови 12 часть

ШумароваН. П. Мовна компетенція киян: соціолінгвістичний аспект// Мовознавство. —1992. — № 4.

ЩербаЛ. В. Язьїковая система и речевая деятельность. — Л., 1974.

Зйнштейновскийсборник. — М., 1967.

Знциклопедическийсловарь. — М., 1985.

Язьїки мьішление. — М., 1967.

Язьїки наука конца 20 века. — М., 1995.

Якобсон Р. О.Лингвистика и позтика // Структурализм: «за» и «про-тив». — М., 1975.

Ярцева В. Н.Диахроническое изучение системьі язьїка // О соотноше-нии синхронного анализа и исторического изучения язьїков. — М., 1960.

ЯрцеваВ. Н. Теория и практика сопоставительного исследования язьї­ков // Изв. АН СССР. Серия лит. и яз. — 1986. — Т. 45. — № 6.

Аизїіп .1.Регїогтат.іУе — Сопігазгіуе // Рпііозорпу апсі Огсііпагу І_ап£иа&е. _ у_гЬапа, 1963.

Вієп/уізсії М. ЗосіаІ ОігТегепІіаІіоп от" 1_ап£иа£е Зігисіиге // І_ап£иа£е |_П Росиз Роипсіаіюп, Меіпосіз апсі Зузіетз. — Рогаїеспі, 1976.

Література

Вгсллт Р., Рогсі М. Асігезз іп Атегісап Еп£Іізп // .ІоитаІ от" АЬпогтаІ апсі ЗосіаІ РзуспоІо£у. — 1961. — V. 62. — № 2.

Вгипег .1.5. Асіз от" Меапіп^. — СатЬгісІ£е (Мазз.); 1_опсІоп, 1990.

Оапез Р. Зепіепсе Іпіопаїіоп тїот а Рипсііопаї Роіпіої уїєуу// \Л/огсІ. — 1960.—V. 16. —№1.

ЕІіаз N. ЗутЬоІ ТМеогу. — і-опсіоп: 5АРЕ РиЬІісаІіоп На*., 1992.

РіІІтоге СИ. Ною Іо Кпо\л/ ^ИеаШег Уои'ге Соттіп£ ог 6оіп£ // 0. РаисН (е<і), Еззауз оп йеіхіз. — ТйЬіп£еп: Нагг., 1983.

РіІІтоге СН.ТЇіе Сазетог Сазе // ІІпіуегзаІз іп І_іп£иі5ІісТМеогу. _ ^У., 1968.

Нутез 0. Роипсіаііопз іп Зосіоііпбиізіісз: Ап ЕІппо£гарпіс Арргоасп. — Рпііасіеірпіа, 1974.

.Іопзоп М. ТИе Восіу іп Іпе МіпсІ. — Спіса^о, 1987.

Кагсеузку 5. 8иг Іа рагаїахе еі Іа зупіахе еп гиззе // Сапіегз Р. сіє Заиззиге. — 1948. — № 7.

Кагсеузкіі 3.5иг Іа рпопоіо^іе сіє Іа їтазе // Тгауаих сій Сегсіе Ііп£иізІідие сіє Рга^ие. — 1931. — № 4.

І_аЬоу М. І_ап£иа£е іп Іпе Іппег Сіїу: Зіисііез іп Іпе ВІаск Еп£ІізИ Уегпасиїаг. — РпіІасіеІрпіа, 1972.

І_аЬоуУУ.5осіоІіп£иізІіс Раїїегпз. — РпіІасІеІрпіа, 1972.

1.акогт" С. Мотеп, Ріге апсі Оап£егоиз Тпіп^з: \Л/паІ СаІе£огіез РеуеаІ аЬоиІІИе МіпсІ. — Спіса^о, 1987.

І_ап£аскег р. а уїєуу от" 1_іп£иізІіс Зетапіісз // Рисігка-Озіуп (есі.), 1988.

1_ап£аскег Р. Сопсегі, Іта£е апсі ЗутЬоІ: Тпе Со£піііує Вазіз ої (Згаттаг. — М.У.: Моипіоп сіє (Згиуіег, 1991.

1_апбаскег Р. Роипсіаііопз ої Со£піііує Сгаттаг. — ЗІаптогсІ: 51ІР. — 1987.—УоІ. 1.

І_ап£аскег р. РоипйаІіопзотХо£піІіуеСгаттаг: ОезсгірІіуеАррІісаІіоп. — ЗІаптогсІ: ЗУР. —1991. — УоІ. 2.

І_еесп СИ. РгіпсірІез от* Ргабтаїісз. —1_. — М.У., 1983.

і_єуіпзоп 51. Ргабтаїісз. — І.. — N. У., 1983.

МіІеуузкі Т. ^2уко2пажзІ\лю. — Магзгаюа, 1972.

Розсп ЕІеопог. Нитап СаІе£огі2аІіоп // Зіисііез іп Сгозз-СиІІигаІ Рзуспо!о£у. — Ьопсіоп, 1977.

ЗсптісК \Л/. СгипсИа^еп сіег сіеиізспеп (Згаттаїік. — Вегііп, 1965.

Зперагс" Р. N. Сеогб МіІІегз Оаіа апсі Оеуоіортепі от* Меіпосіз 1"ог РергезепІіпбСобпіІіуе5ігисІиге5//ТпеМакіпбо^СобпіІІУе5сіепсе: Еззауз іп Нопог от" <Зеог£ МіІІег. — СатЬгісІ£е (Мазз.), 1988.

Зітоп Н. А., КарІап С. А. Роипсіаііопз ої Со£піііує Зсіепсе. — СатЬгісІ£е (Мазз.), 1989.

Таїту І_. Рі£иге апсі СгоипсІ іп Сотріех Зепіепсез // СгеепЬеп* еі аі. (есіз), ІІпіуегзаІз ої Нитап І.ап£иабе. _ ЗІапїогсІ: 51ІР. — 1978. — уоі. 4.

Короткий термінологічний словник

Абсолютні універсали— універсали, які не мають винятків.

Аглютинативні мови(пат.§Іиіеп — клей, а££Іиіїпо — приклеюю) — мови, вяких граматичні значення виражаються стандартними афікса­ми (приклейками), що механічно приєднуються до слова-основи.

Аглютинація(лат. а£§Іиііпаіїо — склеювання) — спосіб слово- і фор­мотворення, за якого до основи або кореня, що зберігають стабільний звуковий склад, приєднуються однозначні стандартні афікси.

Агрегатування(лат. а££ге£аіїо — приєднання) — процес утворення багатозначності слова, за якого різні слова-значення утворюються від од­нієї твірної основи за допомогою однакового або багатозначного афікса, а потім дві лексичні одиниці сприймаються як одне багатозначне слово.

Адстрат(лат. абзігаіит — нашарування) — сукупність рис мовної системи, які з'явилися внаслідок впливу однієї мови на іншу в умовах тривалого співіснування і контактів сусідніх народів.

Актанти(лат. а£о — приводжу в рух) — обов'язкові (валентні) по­ширювачі слова в реченні.

Актуалізація(лат. асіиаііз — діяльний) — реалізація потенційних властивостей мовних елементів у мовленні.

Актуальне членування речення— в комунікативному синтаксисі членування висловлення на дві частини — тему (дане, основа, відоме) і рему (нове, ядро, повідомлюване).

Актуальний синтаксис— синтаксис речення, який вивчає його ак­туальне членування. Див. Комунікативний синтаксис.

Акцентологія(лат. ассепіиз — наголос і Іб£оз — слово, вчення) — розділ мовознавства, що вивчає природу і функціонування наголосу, а також система пов'язаних із наголосом явищ мови.

Аломбрф(грец. а//оз — інший і морф) — варіант морфеми, 11 конк­ретна реалізація, зумовлена її поз^ці_єю у слові.

Алофон(грец. аііоз — інший і ріпопе — звук)—див. Варіант фонеми.