Політичний процес та його суб’єкти

Суб'єктами політичного процесу є окремі особи і соціальні групи. Особа виступає як учасник політичного процесу, представник якоїсь групи або як громадянин, наділений політико-правовою суб'єктністю. Виділяють кілька рівнів політичної суб'єктності особи: громадянин, що бере участь у політиці через виконання громадських обов'язків або через громадську організацію; член політичної партії; громадсько-політичний діяч; депутат; політичний лідер.

Груповим суб'єктом політики може бути будь-який елемент соціальної структури (етнонаціональної, соціально-класової, професійної, територіальної, конфесійної), який усвідомлює власні групові інтереси і намагається їх реалізувати на рівні політичної влади, а також групи тиску, громадські організації, політичні партії та владні структури різного рівня (державного, регіонального, місцевого).

Залежно від сили впливу суб'єктів на процес прийняття політичних рішень суб'єкти політики поділяються на первинні (базові), вторинні і безпосередні.

До первинних суб'єктів політики належать соціальні групи, етноси, класи, територіальні, демографічні, професійні й релігійні об'єднання, які, по-перше, виникли природно-історичним шляхом, спонтанно, а не внаслідок цілеспрямованої дії; по-друге, виражають власні інтереси (соціально-економічні, територіальні, професійні й культурні) не прямо, а опосередковано, через політичні організації; по-третє, створюють різноманітні політичні організації, надають їм усіляку підтримку; по-четверте, через власні соціальні інтереси визначають зміст і вектори сучасної політики, забезпечують утвердження принципу політичного плюралізму.

Серед цих суб'єктів найвпливовішими у політичному житті є етноси, нації та соціально-класові групи.

Етноси і нації виступають суб'єктами політики за таких обставин: на етапі боротьби за національну державу або національно-адміністративну автономію; при визначенні національних пріоритетів у період становлення політичних інститутів; у міжнародних відносинах; у процесі захисту на державному рівні етнокультурної специфіки національних меншин.

Соціально-класові групи — це спільноти, які різняться між собою за матеріальним становищем, владою, престижем, освітою, способом життя (звичками, манерами, звичаями). За цими ознаками класи поділяються на вищі, середні, нижчі та люмпенізовані верстви. Вони мають різні інтереси (часто діаметрально протилежні) і різні можливості виявити ці інтереси на державному рівні. Скажімо, якщо вищі та середні класи зацікавлені у зниженні державних видатків на соціальні потреби, то нижчі, навпаки, — у їх збільшенні. У цих класів також різні можливості реалізації власних інтересів через політику, адже вищі класи мають кращі фінансові, організаційні й інтелектуальні передумови для обстоювання вигідних позицій, ніж нижчі або навіть середні класи.

Вторинні суб'єкти створюються як специфічні інститути здійснення влади або впливу на неї задля захисту інтересів базових суб'єктів, реалізації їхніх цілей і цінностей. Ці суб'єкти мають специфічні політичні інтереси щодо здобуття і здійснення державної влади. До вторинних суб'єктів політики належать групи тиску і партії. Групи тиску включають усі об'єднання громадян (профспілки, промислові й торговельні асоціації, культурологічні товариства тощо), які безпосередньо не борються за владу, а обстоюють власні інтереси при здійсненні політики. Різновидом груп тиску є лобістські групи.

Лобі в політиці — це неформальні кулуарні об'єднання високооплачуваних агентів тих суспільних груп, які домагаються пріоритетного врахування своїх інтересів у політиці. Сьогодні лобізм у західних демократіях, особливо в США й Англії, набув статусу легітимності: його діяльність регулюється законодавством. Групи тиску впливають на законодавчий процес, виборчі кампанії, адміністративні органи, виходячи з інтересів соціальних груп, які висунули їх на політичну арену, надають їм фінансову й ідеологічну підтримку. Партії як вторинні суб'єкти політики безпосередньо борються за владу, тісно взаємодіючи з різними групами тиску й електоратом.

До безпосередніх суб'єктів політики належать керівники органів політичної влади, партій і громадських організацій, які беруть безпосередню участь у прийнятті й виконанні політичних рішень.

Суб'єкти політики мають як відкриті, так і приховані групові інтереси. Останні характерні для таких груп, як кліки, мафії, клани.

Кліка — це мала група, що намагається шляхом закулісних дій зайняти панівне становище у певній політичній структурі (партії, групі тиску, уряді). Скажімо, партійний лідер і його найближче оточення мають найбільший вплив у партії незалежно від того, що це оточення за офіційним статусом може поступатися іншим впливовим угрупованням цієї організації.

Мафія як строго ієрархізована і глибоко законспірована організація намагається досягти користолюбних цілей у рамках не тільки якоїсь організації, а й усього суспільства. Для цього вона використовує як законні, так і незаконні засоби. На відміну від звичайної організованої злочинності мафія може займати провідне місце в політичній системі (особливо в олігархо-клановій).

Приховані групові інтереси, як і приховані угруповання, є в будь-якому суспільстві незалежно від політичного режиму. Масштаб їхньої діяльності та політичного впливу залежить від соціальної і політичної структурованості суспільства, рівня правової та політичної культури, досконалості ринкових механізмів суспільної взаємодії. Там, де ці чинники перебувають на нижчому рівні розвитку порівняно із сучасними цивілізованими країнами, приховані інтереси можуть мати перевагу над відкритими, легальними.

44. Політичний режим: визначення та сенс поняттяПолитический режим- способ организации политической системы, который отражает отношения власти и общества, уровень политической свободы и характер политической жизни в стране.

Во многом эти характеристики обусловлены конкретными традициями, культурой, историческими условиями развития государства, поэтому можно говорить, что в каждой стране сложился свой уникальный политический режим. Однако у многих режимов в различных странах можно обнаружить сходные черты.

В научной литературе выделяют два вида политического режима:

· демократический;

· антидемократический.

Признаки демократического режима:

· господство закона;

· разделение властей;

· наличие реальных политических и социальных прав и свобод граждан;

· выборность органов государственной власти;

· существование оппозиции и плюрализм.

Признаки антидемократического режима:

· господство беззакония и террора;

· отсутствие политического плюрализма;

· отсутствие оппозиционных партий;

Антидемократический режим подразделяется на тоталитарный и авторитарный. Поэтому мы будем рассматривать характеристики трёх политических режимов: тоталитарного, авторитарного и демократического.

Демократический режим основан на принципах равенства и свободы; основным источником власти здесь считается народ. При авторитарном режиме политическая власть сосредоточивается в руках отдельного человека или группы людей, однако вне сферы политики сохраняется относительная свобода. При тоталитарном режиме власть жестко контролирует все сферы жизни общества.

Поняття “ПР”-одне із загальноприйнятих у суч політології. Його застосовують щодо х-ки способів, форм, засобів й методів реалізації політ вл, оцінювання сутності д-ви, оскільки в межах однієї форми правлін на різних етапах її розвитку політ життя може суттєво видозмінюватися.немає чіткого визнач п-ття "ПР", виділ ряд основн тлумачень:1)с-ма засобів і методів здійсн політ вл.2)модель, форма взаємодії державно-владних структур і нас-ння;3)сукупн характерних для певного типу д-ви політ відносин, засобів і методів реалізації влади, наявних стосунків між держ вл та с-ством, панівних форм ідеології, соціал і класових взаємовідносин, стану політ к-ри с-ства.ПР визнач 3 осн чинниками:1.процедурами і способами організації владних інститутів та безпосереднім здійсн у влади;2.стилем ухвалення сусп-політ рішень;3.відносинами між політ вл та громадянами.ПР охоплює:1.порядок формув представниц установ;2.становище та умови д-сті політ партій та громадс організацій;3.прав статус особистості, пр та обов громадян;4.рівень економіко-госп розвитку;5.порядок функціонув каральних і правоохор органів;6.співвідношення й регламентацію дозволеного та забороненого.ПР залежить від:1співвіднош політ сил у сусп організмі;2рівня політ стабільності с-ства;3встановленої прав с-ми, її особливостей та х-еру;4особистості загальнонац лідера та особливостей правлячої еліти;5істор і соціокульт традицій, звичаїв народу;6політ к-ри нас-ння.Найпош є класифікація режимів на:тотал;авторит;демокр.