Стаття 15. Повноваження Генерального прокурора України по керівництву органами прокуратури 1 часть

Генеральний прокурор України:

1) спрямовує роботу органів прокуратури і здійснює контроль

за їх діяльністю;

2) призначає першого заступника, заступників Генерального

прокурора України, керівників структурних підрозділів, головного

бухгалтера, інших працівників Генеральної прокуратури України;

3) затверджує структуру і штатну чисельність підпорядкованих

органів прокуратури, розподіляє кошти на їх утримання;

4) призначає за погодженням з Верховною Радою Автономної

Республіки Крим прокурора Автономної Республіки Крим;

5) призначає заступників прокурора Автономної Республіки

Крим, прокурорів областей, міст Києва і Севастополя, їх

заступників, міських, районних, міжрайонних, а також прирівняних

до них інших прокурорів;

6) відповідно до законодавства визначає порядок прийняття,

переміщення та звільнення прокурорів, слідчих прокуратури та інших

спеціалістів, за винятком осіб, призначення яких передбачено цим

Законом;

7) відповідно до законів України видає обов'язкові для всіх

органів прокуратури накази, розпорядження, затверджує положення та

інструкції;

8) присвоює класні чини згідно з Положенням про класні чини

працівників прокуратури. Вносить подання Президенту України про

присвоєння класних чинів державного радника юстиції 1, 2 і 3

класів.

Вказівки Генерального прокурора України з питань

розслідування є обов'язковими для виконання всіма органами

дізнання і попереднього слідства.

Порядок призначення та звільнення ГПУ

Генеральний прокурор України призначається на посаду за

згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом

України. Генеральний прокурор України не менш як один раз на рік

інформує Верховну Раду України про стан законності. Верховна Рада

України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України,

що має наслідком його відставку з посади.

Генеральний прокурор України звільняється з посади також у

разі:

закінчення строку, на який його призначено;

неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

порушення вимог щодо несумісності;

набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

припинення його громадянства;

подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням.

Генеральний прокурор України звільняється з посади також з

інших підстав.

Строк повноважень Генерального прокурора України та

підпорядкованих йому прокурорів - п'ять років.

Обласні прокуратури

Відповідно ст. 16 Закону «Про прокуратуру» прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя очолюють відповідні прокурори, які призначаються на посаду Генеральним прокурором України строком на 5 років. Вони мають першого заступника і заступників, які також призначаються на посаду Генеральним прокурором України, але без обмеження строку. Структурно прокуратури цього рівня також складаються з управлінь і відділів (в значній частині співпадаючих з управліннями і відділами Генеральної прокуратури), начальники яких призначаються на посаду і звільняються з посади прокурорами, які очолюють ці прокуратури, за узгодженням з першими заступниками, заступниками, начальниками управлінь і відділів Генеральної прокуратури.

При визначенні функціональних обов'язків структурних підрозділів цих прокуратур використовуються (так само як і у Генеральній прокуратурі)три принципа: галузевий, багатогалузевий, предметний.

Положення про управління, відділи, інші структурні підрозділи обласних та прирівняних до них прокуратур затверджуються керівниками цих прокуратур. Вони містять складові частини підрозділів, завдання та основні види робіт, покладених на конкретний структурний підрозділ, а також визначені обов'язки начальника, його заступника іпрокурорівуправління (відділа).

У зазначених прокуратурах є посади заступників начальників, старших прокурорів, прокурорів управлінь і відділів, старших слідчих з особливо важливих справ, слідчих з особливо важливих справ і старших слідчих, спеціалістів і інших співробітників, які призначаються та звільняються керівником відповідної прокуратури.

Розподіл обов'язків між працівниками структурного підрозділу здійснюється на підставі зонального та предметного принципів. Зональний принцип означає, що за кожним прокурором структурного підрозділу закріплено декілька прокуратур адміністративних районів, міст. Кількість зон повинна відповідати кількості працівників управлінь, відділу. Зональний прокурор здійснює як контролюючі та інші функції управління щодо міських, районних та міжрайонних прокуратур, діючих на закріпленій за ним території, так і у межах компетенції обласної та прирівняної до неї прокуратури — наглядові та інші функції прокуратури. Предметний принцип розподілу обов'язків означає, що за кожним прокурором управління, відділу залежно від його професійної підготовки і інших особистих якостей закріплюються окремі, найбільш важливі сфери правових відносин.

На практиці розподіл обов'язків між працівниками структурних підрозділів здійснюється на підставі поєднання обох зазначених принципів: або за працівниками управління (відділу) закріплюється окреслена зона і якийсь предмет, або частина прокурорів управління (відділу) виконує обов'язки по зонах, частина — по предмету. На такий підхід орієнтує і Генеральний прокурор України: «Обов'язки між працівниками районної (міської) ланки розподіляти, як правило, за галузевим, а прокуратур вищого рівня — за зонально-предметним принципами. При цьому враховувати теоретичну підготовку і практичний досвід, індивідуальні нахили та здібності працівника. Розподіл обов'язків оформляти наказом або розпорядженням керівника прокуратури, а між працівниками управлінь (відділів)—положенням про структурний підрозділ, • затвердженим відповідним заступником прокурора»1.

До повноважень прокурорів обласнихі прирівнянихдо них прокуратур по керівництву очолюваних ними прокуратур поруч із повноваженнями по призначенню та звільненню відповідних працівників (про що було вище) віднесено внесення змін у встановлені штати своєї прокуратури в межах затвердженої чисельності і фонду заробітної плати. Але такі зміни призводяться лише за узгодженням з Генеральним прокурором України. Певні повноваження такого змісту має прокурор обласної та прирівняної до неї прокуратури стосовно підлеглих прокуратур (міських, районних, міжрайонних, районних в містах, іншихприрівнянихдо них прокуратур). Він призначає заступників прокурорів, старших помічників, помічників, старших слідчих та слідчих цих прокуратур.

У прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівнянихдо них прокуратурах так само як і у Генеральній прокуратурі утворюються колегії у складі прокурора (голова), його заступників, інших керівних працівників. Персональний склад колегій затверджується Генеральним прокурором України.( п. 2 Наказа № 1 Генерального прокурора України від 4.01.95 р. «Про організацію роботи органів прокуратури».)

Колегії прокуратур є дорадчими органами і розглядають найбільш важливі питання, що стосуються додержання законності, стану правопорядку, діяльності органів прокуратури, виконання наказів Генерального прокурора України, кадрові питання, заслуховують звіти підпорядкованихпрокурорів, начальників структурних підрозділів та інших працівників прокуратури. Таким чином єдиноначальність у роботі органів прокуратури поєднується з колегіальністю при розгляді найбільш важливихпроблем прокурорсько-слідчої діяльності. На засіданнях колегій можуть заслуховуватись повідомлення і пояснення керівників міністерств, відомств, органів державного управління, нагляду та контролю, підприємств, установ і організацій, їх об'єднань, інших посадових осіб з приводу порушень законодавства. Генеральний прокурор України постійно приділяє увагу підвищенню ролі колегій. Він ставить вимогу, щоб на засіданнях розглядалися питання, пов'язані з визначенням пріоритетних напрямків діяльності органів прокуратури, результати комплексного вивчення стану роботи, звіти прокурорсько-слідчих працівників, які не забезпечують належного виконання своїх обов'язків, кадрові та інші питання, що потребують колегіального вирішення. Водночас він звертає увагу на неприпустимість обговорення на засіданнях колегій питань, які можуть бути розглянуті на оперативних нарадах або вирішені керівниками прокуратур у межах їх компетенції.

Порядок роботи колегії визначається регламентом, її рішення доводяться до відома працівників органів прокуратури. Контроль за виконанням рішень колегій забезпечується прокурорами чи їх заступниками згідно з розподілом обов'язків. Копії протоколів засідань колегій обласних і прирівняних прокуратур надсилаються до Генеральної прокуратури після їх підпису, але не пізніше десятиденного терміну з дня засідання колегії.

В разі розбіжностей між прокурором і колегією він проводить в життя своє рішення. Про такі розбіжності Генеральний прокурор доповідає Голові Верховної Ради України, а інші прокурори—Генеральному прокурору України. Члени колегії Генеральної прокуратури можуть повідомити свою особисту думку Голові Верховної Ради України, а члени колегій інших прокуратур — Генеральному прокурору України.

Міські міськ районні

Міські, районні, міжрайонні і прирівняні до них спеціалізовані прокуратури створюють основну ланку прокурорської системи, діючи на всій території України. Міські прокуратури функціонують в межах окремих міст обласного підпорядкування. Зараз їх кількість налічує 118. Кількість районних прокуратур великих міст складає 87, а найбільш чисельна група прокуратур сільських районів — 430.

Міжрайонні прокуратури охоплюють своєю діяльністю або два сусідніх райони, або місто і прилеглий район. Таких прокуратур налічується 53.

Зі статусом міських, районних прокуратур на території України створені і функціонують прокуратури з нагляду за додержанням кримінально-виконавчого законодавства, транспортні, природоохоронні і деякі інші спеціалізовані прокуратури.

Прокуратури міст, районів, прирівняні до них прокуратури очолюють відповідні прокурори, які призначаються на посаду Генеральним прокурором України. В цих прокуратурах є посади заступника прокурора, старшого помічника прокурора, помічників прокурора, слідчих, у тому числі старших слідчих. Вони призначаються прокурором області або прирівняними до нього прокурорами. Штатна чисельність прокуратур основної ланки неоднакова. Вона залежить від обсягу виконуваної роботи і затверджується Генеральним прокурором України. Обсяг роботи визначається рівнем злочинності у місті (районі), чисельністю населення, кількістю піднаглядових об'єктів, чисельним складом суду і іншими обставинами.

Важливим чинником організації роботи міської (районної) прокуратури є розподіл службових обов’язків між оперативними працівниками прокуратури. Чіткий, добре продуманий, він є обов’язковою умовою ефективності колективної роботи, сприяє узгодженості дій, підвищує персональну відповідальність за кінцевий результат, забезпечує раціональне використання Індивідуальних можливостей кожного працівника. Це особливо важливо в роботі міської (районної) прокуратури.

Не випадково Генеральна прокуратура України приділяє особливу увагу питанням розподілу обов’язків. Наказом №1 від 19 січня 2004 р. "Про організацію роботи та контроль виконання в органах прокуратури України" передбачено вимоги, які регламентують розподіл обов’язків між працівниками прокуратур. Розподіл обов’язків між працівниками міської (районної) прокуратури – творчий організаційно-управлінський акт, тому неможливо дати універсальні рекомендації, придатні на всі випадки. Водночас існує ряд проблем, розгляд яких може зацікавити керівників прокуратур, які займаються питаннями організації роботи. Організаційно-управлінський акт розподілу службових обов’язків між працівниками міської (районної) прокуратури умовно можна поділити на кілька етапів.

На першому етапі визначаються види роботи, які необхідно розподілити між: працівниками прокуратури, ураховуючи компетенцію міської (районної) прокуратури, яка, у свою чергу, зумовлена функціональними обов’язками прокурорів.

Розподілу підлягає така прокурорська робота:

нагляд за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство;

підтримання державного обвинувачення;

представництво інтересів громадянина або держави в суді;

координація діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю;

нагляд за додержанням законів щодо недоторканності особи, соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян, захисту їх честі й гідності, прав неповнолітніх; законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин; охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності; а також нагляд за відповідністю актів, що видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинних законів;

нагляд за додержанням законів щодо боротьби з корупцією; законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах тощо.

До особливої групи відноситься робота, пов’язана з організацією праці кожного працівника особисто, а також усього колективу. Колективна праця потребує такого керівника, який би міг організувати колектив на виконання поставлених завдань. Така робота вимагає інтелектуальних, психологічних та інших зусиль.

На другому етапі необхідно визначити приблизний обсяг людино-днів, потрібний для виконання всієї роботи прокуратури в цілому та за окремими напрямками її діяльності протягом року. При цьому слід ураховувати, що цей організаційно-управлінський процес складний, а його результати можуть бути надто невизначеними. Це пов’язано з тим, що в органах прокуратури немає науково обґрунтованих нормативів для всіх видів прокурорської роботи. У зв’язку з цим міськрадпрокурор визначає завантаженість своїх підлеглих на основі особистого досвіду й інтуїції, що не завжди збігається з фактичним обсягом роботи, яку виконують підлеглі. Показники завантаженості мають ураховуватися не лише при оцінці роботи працівників прокуратури, але й при розподілі між ними службових обов’язків. Якщо цього не враховувати, то, можливо, розподіл роботи буде проведено нерівномірно, а це негативно вплине на загальну організацію роботу прокуратури.

Третій етап пов’язаний із закріпленням за кожним оперативним працівником конкретних обов’язків. При цьому обов’язки між працівниками районних і прирівняних до них прокуратур розподіляються, як правило, за галузевим (предметним) принципом з урахуванням теоретичної підготовки, практичного досвіду, індивідуальних нахилів і здібностей працівників.

У практичній діяльності, особливо у міськпрокуратурах штатом понад 20 працівників, може також застосовуватися зонально-предметний принцип при розподілі обов’язків.

Предметний (галузевий) принцип передбачає розподіл обов’язків між працівниками за напрямами прокурорської діяльності з урахуванням визначених законом функцій прокуратури. При застосуванні предметного (галузевого) принципу за кожним закріплюється коло питань, поєднаних спільною темою. Ці питання можуть стосуватись як однієї, так і кількох галузей (напрямів) прокурорської діяльності.

У практичній діяльності головним чином застосовується предметний (галузевий) принцип розподілу службових обов’язків між працівниками міської (районної) прокуратури (п. 4 наказу Генпрокурора № 1 від 19.01.04 р.).

При розподілі конкретних обов’язків між окремими працівниками прокуратури береться до уваги ряд факторів суб’єктивного й об’єктивного характеру.

Суб’єктивний фактор – це рівень теоретичної підготовки, практичного досвіду та здібностей працівників, у тому числі й самого прокурора. Доцільно при визначенні службових обов’язків ураховувати бажання й індивідуальні нахили до виконання тих чи інших обов’язків кожним оперативним працівником.

До об’єктивних факторів необхідно віднести особливості діяльності прокуратури, її кількісний склад, рівень і структуру злочинності в регіоні, стан законності й Інші чинники. Велике значення в цьому аспекті має та обставина, що не всі оперативні працівники міськрайпрокуратури наділені однаковими повноваженнями в наглядовій діяльності. Так, помічник прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, не має права самостійно порушувати кримінальну справу, скасовувати незаконну та необґрунтовану постанову слідчого чи особи, яка проводить дізнання; давати в справі письмові вказівки; затверджувати обвинувальний висновок, здійснювати інші наглядові повноваження. Ці дії може виконувати міський, районний прокурор або заступники.

Отже, обов’язки з нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, необхідно розподіляти тільки між прокурором та його заступником. Помічникові прокурора може бути доручено нагляд на цьому напрямку тільки з окремих питань, наприклад щодо додержання законності при розгляді заяв і повідомлень про злочини, які надходять до органів внутрішніх справ, податкової міліції.

Як уже зазначалося, розподіл обов’язків між працівниками прокуратури здійснюється з урахуванням штатної чисельності. Усі міські (районні) прокуратури умовно можна класифікувати на три групи: зі штатом до чотирьох оперативних працівників (прокурор, два помічники, слідчий); зі штатом 8-10 оперативних працівників (прокурор, заступник, старший помічник, три помічники прокурора І два слідчих); зі штатом понад 10 оперативних працівників (прокурор, два заступники, кілька помічників, три І більше слідчих).

Розглянемо схему розподілу службових обов’язків у міській (районній) прокуратурі зі штатом до десяти оперативних працівників як найбільш поширену в органах прокуратури міської (районної) ланки.

Обов’язки міськранпрокурора:

загальне керівництво роботою прокуратури за всіма напрямами діяльності, визначеними Конституцією України, Законом України "Про прокуратуру" та наказами Генерального прокурора України;

організація прокурорського нагляду за виконанням законів, спрямованих на розкриття злочинів і запобігання їм;

нагляд за виконанням законів слідчими прокуратури при провадженні досудового слідства;

організація боротьби з корупцією;

нагляд за законністю розгляду заяв і повідомлень про злочини, що надходять до прокуратури;

проведення оперативних нарад працівників прокуратури;

організація і проведення координаційних нарад правоохоронних органів;

організація і планування роботи прокуратури; контроль за виконанням керівних документів прокуратур вищого рівня й особистих рішень;

інформаційно-аналітичне забезпечення міськрайпрокуратури;

питання навчання і виховання кадрів;

питання статистичної звітності;

питання забезпечення гласності й інформування державних органів влади, громадськості про стан законності та заходи щодо її зміцнення;

контроль за роботою канцелярії прокуратури;

організація роботи зі зверненнями громадян до прокуратури.

З урахуванням конкретних обставин прокурор може здійснювати також інші обов’язки.

Обов’язки заступника прокурора:

організація і безпосередній нагляд за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство, зокрема керування роботою помічника прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів цими органами;

організація і безпосередній нагляд за законністю затримання громадян на підставі статей 106 і 115 Кримінально-процесуального кодексу України, за додержанням законності в ізоляторах тимчасового тримання; кімнатах для доставлених мїськрайвідділів міліції;

нагляд за дотриманням законності при адміністративному затриманні громадян;

нагляд за додержанням законності при виконанні покарань, не пов’язаних з позбавленням волі;

підготування аналітичних та інших документів про стан злочинності та законності.

При розподілі обов’язків між помічниками (старшими помічниками) прокурора необхідно додатково враховувати деякі особливості. По-перше, підтримання державного обвинувачення в суді є однією з найважливіших функцій прокуратури, яка реалізується здебільшого прокурорами міської та районної ланок. По-друге, підтримання державного обвинувачення в суді прокурором – конституційна засада судочинства (п. 5 ч. 3 ст. 129 Конституції України), а тому участь прокурора в судовому розгляді кримінальної справи є обов’язковою.

Якщо брати до уваги, що в місцевих, міських районних судах, як правило, одночасно розглядається кілька кримінальних справ, у яких забезпечується державне обвинувачення, можна дійти висновку, що підтримання державного обвинувачення в суді є службовим обов’язком кожного працівника прокуратури, крім слідчих. Цього вимагає і Наказ Генерального прокурора України N6 3 від ЗО березня 2004 р. за "Про завдання й організацію роботи прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ". Тож усі помічники прокурора мають в обов’язковому порядку підтримувати державне обвинувачення в суді, але для декого з помічників ця робота буде додатковою до основної, передбаченої посадовими обов’язками. Доцільно, щоб у наказі зазначалося, хто з помічників прокурора відповідає за організацію цієї роботи, її облік, складання статистичних звітів тощо.

У деяких прокуратурах створюються групи обвинувачів. Такі групи має очолювати старший помічник прокурора, який і буде організовувати роботу в прокуратурі щодо підтримання державного обвинувачення в суді, вести її облік, складати звіти, надавати методичну допомогу молодим обвинувачам. Аналогічні групи доцільно створювати й при здійсненні нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства. Доцільно, щоб їх очолював заступник прокурора міста, району.

Розподіл обов’язків між помічниками прокурора, які здійснюють нагляд за додержанням і застосуванням законів (загальнонаглядова робота), провадиться за предметним принципом.

При цьому доцільно виокремити такі предмети нагляду:

законність актів, що видаються всіма органами, установами, організаціями та посадовими особами;

додержання законів про права та свободи людини і громадянина;

додержання законів, що стосуються економічних відносин, зокрема у фінансово-банківській системі, паливно-енергетичному, агропромисловому комплексах;

додержання законів про охорону навколишнього середовиша митними та податковими органами, у зовнішньоекономічній діяльності та в міжнаціональних відносинах, а також при притягненні громадян до адміністративної відповідальності.

Зазначені обов’язки, залежно від штатної чисельності прокуратури, можна покласти на кількох помічників. Водночас доцільно виділити як самостійний предмет нагляду додержання законів, спрямованих на запобігання правопорушенням серед неповнолітніх і захист їх прав. Цю ланку варто закріпити за найбільш кваліфікованим помічником, який має досвід роботи.

Важлива ланка діяльності прокуратури пов’язана з реалізацією функцій представництва інтересів громадян або держави в судах у випадках, визначених законом. Якщо брати до уваги, що представницька діяльність тісно пов’язана з наглядом за додержанням і застосуванням законів, то цю роботу можна розподілити між помічниками прокурора, які займаються "загально-наглядовою" діяльністю, або покласти на одного з них, визначивши відповідального за організацію роботи, її облік, складання статистичних звітів тощо.

Крім зазначених напрямків діяльності, які необхідно закріпити в наказі, треба одному з помічників прокурора доручити роботу щодо систематизації законодавства, розміщення та зберігання нормативних актів, юридичної літератури, відповідних карток.

На четвертому етапі організаційно-управлінського акту готується наказ про розподіл службових обов’язків. Формулювання наказу мають викладатися юридично грамотно, точно та конкретно, щоб кожен працівник чітко знав свої функціональні обов’язки.

В окремому пункті наказу необхідно зазначити ті види прокурорської діяльності, у яких беруть участь усі оперативні працівники прокуратури. Такими є:

прийом громадян і розгляд їх звернень згідно з установленим графіком;

участь у плануванні роботи, підготування та складання статистичних звітів;

виступи в засобах масової інформації, на підприємствах, установах та в організаціях з повідомленнями про стан законності та заходи щодо її зміцнення;

інформаційно-аналітична робота.

Крім цього, окремим пунктом необхідно передбачити взаємозамінність оперативних працівників на період їх тимчасової відсутності (відпустка, хвороба, відрядження та інші поважні причини).

У наказі також необхідно визначити основні обов’язки слідчих:

розслідувати кримінальні справи особисто за дорученням прокурора або в складі слідчо-оперативної групи;

брати участь у чергуваннях, виїздах на місце події;

при розслідуванні кримінальних справ вести профілактичну роботу;

забезпечувати збереження доказів тощо.

Наказ підписується прокурором міста (району) І під розписку з ним ознайомлюються всі оперативні працівники. До підпису наказу прокурором доцільно його обговорити на оперативній нараді.

Спеціалізовані прокуратури

Спеціалізовані прокуратури будуються за загальними для всіх органів прокуратури принципами; вони керуються тими ж законами, що й територіальні прокуратури; перед ними стоять загальні для всіх органів прокуратури завдання; вони використовують ті ж засоби прокурорського реагування на виявлені порушення закону. Однак в їх системно-структурній побудові, а також в об'єктах по здійсненню нагляду є певні особливості.

До органів військових прокуратур належать військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Чорноморського флоту та Військово-Морських Сил України (на правах обласних), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських). Ці прокуратури здійснюють нагляд за додержанням законів органами військового управління, військовими об'єднаннями, з'єднаннями, частинами, підрозділами, установами і військовими навчальними закладами та посадовими особа-миЗбройнихСил, Прикордонних військ, Національної гвардії, Управління державної охорони, Служби безпеки України та інших військових формувань, дислокованих на території . України. На органи військової прокуратури покладено здійснення нагляду за виконанням законів при провадженні дізнання та попереднього слідства, яке здійснюється у цих установах і формуваннях. Вони також розслідують усі злочини, що скоюються військовослужбовцями та службовцями військових установ і закладів.

На органи військової прокуратури покладений обов'язок щодо підтримання державного обвинувачення у військових судах, участь у межах своїх повноважень у розгляді судами цивільних та арбітражних справ, а також внесення подань у касаційному або протестів у наглядовому порядку на вироки, рішення, постанови та ухвали військових судів.

Військовослужбовці військових прокуратур у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру') і проходять службу відповідно до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» та інших зако-нодавчихактівУкраїни, якими встановлено правовіта соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.

Транспортні прокуратури діють на правах районних і обласних прокуратур і здійснюють нагляд за додержанням та правильним застосуванням законів підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами залізничного, морського, річкового і повітряного транспорту, спрямованих на боротьбу з аварійністю, втратами вантажів, безгоспо-дарським використанням транспортних засобів, забезпечення прав пасажирів, а також соціальних прав робітників залізничного, повітряного, морського та річкового транспорту. На транспортні прокуратури покладено нагляд за додержанням законів органами транспортної міліції, органами дізнання та попереднього слідства при розслідуванні злочинів, скоєнихна залізничному, морському, річковомута повітряному транспорті, нагляд за додержанням адміністративного зако-нодавствау галузітранспортнихправопорушень. Транспортним прокурорам доручено проведення розслідування з кримінальних справпро злочини, скоєні на залізницях, вокзалах, станціях, станційних будівлях, поїздах, у смугах відведення, відокремлених від населених пунктів, метрополітенах, повітряних та водних шляхах України, портах, причалах і пристанях, лгтальнихапаратахта суднах, а також розслідування службових злочинів, скоєних працівниками залізничного, морського, річкового і повітряного транспорту, співробітниками органів внутрішніх справ на транспорті.