Принцип вільного руху осіб, послуг та капіталів; принцип вільного руху товарів

Принцип рівності (або недискримінації) – тобто неприпустимості дискримінації фізичних і юридичних осіб залежно від різних соціальних і правових чинників, перш за все приналежності до громадянства певної держави. Даний принцип закріплений в різних статтях Договору про ЄС. Наприклад ст.119 встановлює принцип рівності чоловіків і жінок в оплаті праці, ст.48 гарантує рівність трудящих всіх країн ЄС незалежно від місця роботи в межах загального ринку, ст.7 – забороняюча будь-яку дискримінацію з міркувань національної приналежності.

Як тлумачить цей принцип Алан Татам, «однакові ситуації вимагають однакового ставлення, або до подібних ситуацій не можна ставитися по-різному, якщо не існує об'єктивного обґрунтування подібного ставлення. Наслідком такого підходу є те, що різні ситуації можуть, а інколи вимагають різного ставлення. Цей принцип передбачає дві конкретні форми застосування договору: 1) різне ставлення до чоловіків та жінок; 2) неможливість для країни-члена відмовити своїм громадянам у правах, що згідно договору про ЄС мають надаватися громадянам інших країн-членів» [22, c.94].

Чотири свободи ( англ. Four freedoms ) - Термін, використовуваний в рамках європейської економічної інтеграції. Витоки цього терміна йдуть до Римського договору 1957 року. Про заснування Європейського економічного співтовариства. Виник на більш пізній ступені поняття Єдиного економічного простору, розвиваючи положення Римського договору, має на увазі рух в бік створення умов для вільного переміщення товарів, послуг, людського і фінансового капіталу.

Свобода руху капіталу має на увазі не тільки можливість безперешкодних платежів і переказів через кордони, а й покупку нерухомості, акцій компаній та інвестування між країнами. [4] До прийняття рішення про формування економічного і валютного союзу розвиток положень про свободу капіталу йшло повільно. За прийняття Маастрихтського договору Європейський суд почав прискорено формувати рішення щодо раніше пренебрегаемом волі. Свобода пересування капіталу діє також і на відносини між країнами - участіков ЄС та третіми країнами. [4]

Свобода руху осіб означає, що громадянин Євросоюзу може безперешкодно переміщатися між країнами союзу з метою проживання (у тому числі і щодо виходу на пенсію [4]), роботи та навчання. [5] Забезпечення цих можливостей включає спрощення формальностей при переїзді [5] і взаємне визнання професійних кваліфікацій. [4]

Свобода руху послуг і свобода установи дозволяє особам, які займаються самостійної економічної діяльністю, вільно переміщатися між країнами союзу і займатися цією діяльністю на постійній чи на тимчасовій основі. Незважаючи на те, що послуги представляють 70% ВВП і робочих місць в більшості держав-членів, законодавство щодо цієї свободи не настільки розвинене, як у галузі інших встановлюються свобод. Цю прогалину був недавно заповнений прийняттям директиви про послуги на внутрішньому ринку з метою зняття обмежень між країнами з надання послуг. [6]

згідно ст. 30 Договору про заснування Європейського Співтовариства принцип вільного руху товарів не виключає заборон чи обмежень на імпорт, експорт чи транзит товарів на підставі публічної моралі, публічної політики та публічної безпеки, захисту здоров’я та життя людей, тварин чи рослин, захисту національних скарбів, що мають мистецьку, історичну або археологічну цінність, захисту промислової та комерційної власності. Проте такі заборони чи обмеження не повинні бути засобами свавільної дискримінації чи прихованого обмеження тор-гівлі між державами-членами. Кількісні обмеження на імпорт та експорт товарівміж державами-членами заборонено статтями 28 та 29 Договору про заснування Єв-ропейського Співтовариства. Ці норми є нормами прямої дії та мають прямо вико-нуватися й застосовуватися у національних системах держав-членів.

Принципи, котрі виникли внаслідок діяльності Суду ЄС: принцип правової визначеності; принцип верховенства права ЄС щодо національного права держав-членів, принцип прямої дії установчих договорів та правових актів ЄС

Принцип правової визначеності є невід’єм-ною, органічною складовою принципу верховенства права. Проце у низці своїх рішень зазначаєзокрема Європейський Суд з прав людини. У сво-їх рішеннях Конституційний Суд України такожпосилається на принцип правової визначеності,наголошуючи на тому,що він є необхідним ком-понентом принципу верховенства права. Принцип правової визначеності потрібно розглядати як сукупність вимог до організації та функціонування правової системи зметою забезпечення перш за все стабільногоправового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування.