ГРОМАДСЬКІСТЬ ТА ГРОМАДСЬКА ДУМКА В СФЕРІ ПАБЛІК РІЛЕЙШНЗ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Під громадськістю у найзагальнішому розумінні слід мати на увазі будь-яку групу людей (навіть й окремі індивіди), що так чи інакше пов'язані з життєдіяльністю органу внутрішніх справ. Це можуть бути власне працівни­ки органів внутрішніх справ та окремі їх групи, місцеве на­селення та різновиди груп населення за професійними, де­мографічними, політичними, духовними, соціальними та іншими ознаками, працівники засобів масової інформації, державні службовці, службовці органів місцевого самовря­дування, працівники інших правоохоронних органів, вида­тні особистості тощо.

Ефективність паблік рілейшнз залежить від змоги якнайточніше ідентифікувати, визначити ці групи та при­належність до їх членства, щоб заходи паблік рілейшнз бу­ли найбільш адресними, цільовими, спрямованими на окремі групи громадськості чи певних осіб. Безумовно, чіт­кого розподілу громадськості на кілька категорій не може бути, оскільки в соціальному плані вони здебільшого пере­тинаються між собою. Наприклад, така група громадськос­ті, як студенти складається з окремих груп студентів різних вузів, різних форм навчання і різних майбутніх спеціально­стей, з тих, що мешкають в гуртожитках, у власних кварти­рах, і тих, що наймають житло. Студенти можуть ділитись на тих, хто навчається в державних вузах і в приватних (не­державних), вони можуть належати до певних організацій:

політичних, громадських, спортивних, релігійних, тобто бути частиною цих груп громадськості. Нарешті, вони є представниками певної національності, можуть належати до окремої етнічної групи, поєднувати навчання з роботою, бути вболівальником спортивної чи сценічної знаменитос­ті. Кожна окрема людина як багатогранна і багатофункціо-

<<>>
нальна особистість, залишаючись автономним індивідом, може реально належати до різноманітних груп громадськості.

У теоретичних дослідженнях та в практичних захо­дах з паблік рілейшнз найбільш поширеною, а разом з тим і узагальненою категоризацією громадськості є її розподіл на дві групи: зовнішню і внутрішню.

Зовнішню громадськість складають ті групи людей, які безпосередньо не пов'язані з організацією: місцеве на­селення, преса, представники державних органів, представ­ники окремих галузей економічного, соціального, духовно­го життя: робітники, підприємці, вчителі, пенсіонери, діячі культури та мистецтва.

Внутрішня громадськість - це групи людей, що належать до складу власних организацій, наприклад, сис­теми органів внутрішніх справ, окремих її підрозділів. Це оперативні працівники різних служб, офіцери і рядові, ате­стовані і вільнонаймані працівники, керівники і підлеглі, працівники територіальних, транспортних і спеціальних органів внутрішніх справ, пенсіонери і ветерани, члени сі­мей працівників органів внутрішніх справ.

Залежно від завдань, конкретних ситуацій, програм і планів діяльності можуть існувати різні підходи до виді­лення окремих груп громадськості, відповідно до яких роз­раховуються і заходи паблік рілейшнз. Зокрема, з точки значення ваги громадськості для організації виділяються таки групи громадськості: головні, другорядні, традиційні, специфічні, майбутні.

Головна група громадськості - це та, яка може на­дати найбільшу допомогу або завдати найвідчутнішої шко­ди діяльності організації. Для органів внутрішніх справ -це місцеве населення, яке вони обслуговують, від підтрим­ки якого чи негативного ставлення значною мірою зале­жить успіх зусиль працівників органів внутрішніх справ по охороні громадського порядку та боротьбі з злочинністю.

Другорядні групи громадськості - це ті, що мають певне значення для організації, але вони не здатні істотно вплинути на кінцеві результати її діяльності. Для органів внутрішніх справ це можуть бути домові чи вуличні комі­тети, охоронні відомчі підрозділи, ради ветеранів і т.ін. Ді­яльність цих та подібних груп громадськості по забезпе­ченню правопорядку в окремих мікрорайонах, населених

пунктах та окремих об'єктах чи серед окремих категорій громадян є корисною для органів внутрішніх справ, заслу­говує на підтримку і співпрацю, але не є визначальною.

Традиційні групи громадськості - це групи власних працівників організації, а також групи постійних клієнтів обслуговування. Для органів внутрішніх справ це громадя­ни, які підлягають паспортизації, власники зброї та спеці­альних засобів самозахисту, громадяни-водії автотранспор­ту, іноземні громадяни та особи без громадянства.

Для діяльності органів внутрішніх справ велике значення мають специфічні групи громадськості: потерпілі від злочинних посягань, стихійних лих, технічних катаст­роф, груп злочинців, особливо небезпечні рецидивісти, наркомани та п'яниці, інші групи та індивіди, схильні до правопорушень. Страйкуючі шахтарі чи учасники демонст­рації в центрі міста, п'яні відвідувачі нічного ресторану, пасажири задимленого вагону метро, обмануті вкладники довірчих товариств - всі ці групи представляють собою громадськість в конкретних ситуаціях, а в діяльності орга­нів внутрішніх справ це ще й групи з специфічною пове­дінкою. Діяльність паблік рілейшнз направлена на забезпе­чення бажаної поведінки цільових груп громадськості шля­хом впливу на громадську думку.

Специфічні групи громадськості можуть організу­ватись стихійно, непередбачувано і непрогнозовано. Такі ситуації мали місце зокрема при зіткненнях частини страй­куючих з працівниками міліції, що охороняють громадсь­кий порядок, при припиненні правопорушень під час полі­тичних акцій, під час охорони громадського порядку при масових спортивних та культурних заходах. Стосунки ор­гану з групами громадськості постійно змінюються, як і самі групи громадськості.

Органи внутрішніх справ у своїй багатогранній дія­льності мають справу з великою кількістю важливих для них груп громадськості. Їм потрібно бути уважними до особливих інтересів, побажань та проблем кожної з груп, з окремими з них працювати на майбутнє, на перспективу.

Майбутні (перспективні) групи громадськості - це такі, чия поведінка, діяльність, думка формуються сьогод­ні, а їх вплив і значення проявляються в майбутньому. Та­кими групами, наприклад, є підлітки та учнівська молодь,

<<>>
студенти, члени громадських організацій, клуби спортив­них вболівальників, автомобілістів, об'єднань мисливців та рибалок, гаражних та садових товариств та інших.

Характер зв'язків з громадськістю залежить від то­го, як ті чи інші групи ставляться до органу внутрішніх справ, підтримують, виступають проти, ставляться байду­же. З прибічниками орган повинен налагоджувати такі зв'язки, які б зміцнювали і посилювали б їх довіру до ньо­го, щодо опонентів необхідно вживати таких заходів пере­конання, які могли б змінити їх думку на протилежну.

Важливо також завоювати прихильність байдужої громадськості, щоб вона не перетворилася на майбутні групи протидіючої сторони. Розуміння того, що знають люди, як вони себе почувають та що роблять, у поєднанні з інформацією про те, хто і яке займає становище, саме і складає основу підготовки продуманих програмних завдань щодо роботи з кожною цільовою групою громадськості. Кожна соціальна група людей має свої установки, ставлен­ня до тих чи інших проблем, подій, ситуацій. Сукупність поглядів індивідів чи їх груп стосовно певних конкретних питань вирішується через громадську думку. Громадська думка складає собою сукупність думок, поглядів, ставлень індивідів щодо спільної проблеми, яка зачіпає інтереси пе­вної групи людей. Громадська думка об'єднує людей, кон­солідує поведінку, характеризує їх цілі та інтереси.

В усіх випадках'заходи паблік рілейшнз, як прави­ло, розраховані на те, щоб:

а) переконати людей змінити свою думку щодо проблеми, організації, окремої особи, товару чи послуги;

б) уточнити, закріпити потрібну громадську думку, яка ще остаточно не склалася;

в) посилити існуючу громадську думку. Громадська думка в потрібному напрямку формує­ться через засоби масової комунікації. Масова комунікація - це систематичне розповсюдження повідомлень (через пресу, радіо, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис, ін­ші канали передачі інформації та безпосередньо) серед кількісно великих груп громадськості з метою інформуван­ня і здійснення ідеологічного, політичного, економічного, правового, психологічного або організаційного впливу на оцінки, думки і поведінку людей. Засоби масової інформа-

ції незамінні в роботі органів внутрішніх справ з широкою громадськістю. Чим більші органи внутрішніх справ і складніші завдання, які їм належить вирішувати, тим біль­ше і частіше їм доводиться працювати з засобами масової інформації: систематична і успішна співпраця з засобами масової інформації по формуванню громадської думки ви­магає відповідних знань специфіки їх використання, при­йомів і методів управління процесом паблік рілейшнз.

Управління своїм інформаційним полем стає для органів внутрішніх справ необхідністю, невід'ємним еле­ментом функціонування. Основною метою проведення па­блік рілейшнз органу внутрішніх справ має бути створення внутрішнього і зовнішнього соціально-психологічного і політичного середовища, сприятливого для їх успішної ді­яльності та забезпечення бажаної поведінки навколишньо­го оточення відносно органу внутрішніх справ. Необхідно при формуванні громадської думки враховувати наступне:

- громадська думка змінюється - її не досить сфор­мувати одноразово, над нею необхідно працювати постійно;

- потенційна направленість поведінки громадськос­ті визначається реальностями ситуації;

- громадська думка, як правило, зміцнюється біль­ше подіями, ніж словами;

- думки громадськості обумовлюються її інтересами;

- не існує єдиної і уніфікованої широкої громадсь­кості в роботі з нею - вплив на громадську думку повинен здійснюватись через конкретні групи чи індивіди;

- робота з громадською думкою має бути професіо­нальною і науково обгрунтованою.

Комплексне використання засобів масової інфор­мації в формуванні громадської думки повинно виходити із того, що кожний із них має свою знакову систему:

преса - письмове слово і візуальний образ;

радіо - використовує усне мовлення і музику;

телебачення - інтегрує усне слово, рухомі зобра­ження, письмові тексти і музику;

комунікації Інтернету - поєднують письмові ін­формації в інтерактивному режимі, звуки мови і музики, графічні зображення і кольорові образи;

При формуванні громадської думки масові комуні­кації, як бачимо, забезпечують при вмілому використанні

<<>>
швидку передачу і масове тиражування словесної, образної, письмової і музикальної інформації.