Міжнародний обіг нотаріальних актів

⇐ Предыдущая 4 5 6 7 8 9 10 1112

(ч.2 ст.98 ЗУ) Нотаріуси приймають документи, складені відповідно до вимог іноземного права, а також вчиняють на документах посвідчувальні написи у формі, передбаченій іноземними законодавством, якщо це не суперечить законодавству України.

«Роз'яснення щодо нотаріального формлення від імені громадян,підприємств, установ і організацій України документів, призначених для дії за кордоном» від 01.02.98р. 1. Нотаріальне оформлення документів, призначених для дії за кордоном, провадиться з урахуванням права тієї держави, до якої вони мають подаватися. Ця вимога грунтується на ст. 98 Закону України "Про нотаріат" , згідно з якою нотаріуси застосовують норми іноземного права, приймають документи, складені відповідно до вимог іноземного права, а також вчиняють посвідчувальні написи за формою, передбаченою іноземним законодавством, якщо це не суперечить законодавству України. 2. На підставі п. 6 ст. 36 Закону України "Про нотаріат" приватні нотаріуси не можуть засвідчувати справжність підпису на документах, призначених для дії за кордоном, та посвідчувати доручення для цієї мети. Разом з тим, приватні нотаріуси не обмежені в праві засвідчувати вірність копій документів, укладати інші, крім доручень, угоди, видавати свідоцтва тощо. 3. Дипломатичні представництва, консульські установи іноземних держав в Україні, відповідно до укладених нею договорів (конвенцій) і норм міжнародного права, мають певні привілеї та імунітети і знаходяться під юрисдикцією (компетенцією) країни, яку вони представляють, тобто на них поширюються норми національного законодавства держави, що їх акредитувала (створила). 4. Як правило, документи, складені з додержанням вимог іноземного права, своєю незвичною юридичною термінологією і використанням юридичних формул суттєво відрізняються від документів, прийнятих у правовому обігу України. Зокрема, вони можуть мати незвичні заголовки (наприклад афідевіт, сертифікат, ретейнер, повноваження, дід тощо), містити Афідевіт - письмова урочиста заява Сертифікат - свідоцтво, посвідчення, довідка Декларація - заява Повноваження - доручення Ретейнер - попередній договір про оплату Статутна декларація - урочиста заява Дід (документ за печаткою) - одностороння угода про відчуження нерухомості, передача абсолютного права власності на нерухомість твердження, що громадянин, який робить заяву, урочисто підтверджує правильність своїх тверджень, форма і умова угод - не співпадати з вимогами українського права тощо. Так, невідомим для українського законодавства є договір про спадкування, укладений спадкодавцем з одним чи кількома особами, уповноваженими на одержання майна спадкодавця після його смерті; документ про дарування майна, що знаходиться за межами України, оформлений як одностороння угода; у відношенні себе особисто представник може бути уповноважений на укладення угоди від імені особи, яку він представляє і т. інш. Відрізняються документи і за своїм змістом. Наприклад, призначене для вчинення дій за кордоном доручення, може включати невідомі українському праву повноваження на здійснення суб'єктивних прав: на продаж фірм з усіма її атрибутами, промислового підприємства тощо. Можливе укладення спадкоємцем договору з майбутнім спадкодавцем про відмову від спадщини. Дозволяється засвідчувати справжність підпису громадянина на будь-яких заявах, документах, необхідних для подання до суду або до іншої компетентної установи іноземної держави для підтвердження обставин, право посвідчення яких за законодавством України належить лише державному органові (час народження, смерті, укладення шлюбу, факт родинних відносин тощо). 5. У разі звернення громадян, підприємств, установ і організацій щодо формлення документів, призначених для дії за кордоном, нотаріус повинен сприяти здійсненню їх прав та захисті законних інтересів (ст. 5 Закону України "Про нотаріат" та роз'яснити, що вони вправі звернутися за правовою допомогою до адвокатських об'єднань та адвокатів, які спеціалізуються з питань міжнародного права (Укрінюрколегія, Міжнародна адвокатська компанія Бі.Ай.Ем., Спеціалізоване об'єднання адвокатів з іноземних справ "Українська Правнича Колегія" тощо). 6. До числа найбільш поширених документів, призначених для дії за кордоном, відносяться різного роду довідки, зокрема: органів РАГС; (додатки N 1-14) про те, що особа не притягалась в Україні до кримінальної відповідальності, не перебувала під судом і слідством; (додаток N 15) з місця проживання (форма N 3 - неповна); (додаток N 16) медична довідка (форма N 082-у); (додаток N 17) про підтвердження громадянства; (додаток N 18) з місця роботи; (додаток N 19) з місця навчання тощо. (додаток N 20) На вимогу акредитованих в Україні дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав нотаріусами в межах їх компетенції можуть оформлятись: дозволи батьків на укладення шлюбу їх сина (доньки) з іноземцем; (додаток N 21) дозволи на постійне місце проживання за кордоном; (додаток N 22) дозволи батьків на тимчасовий виїзд неповнолітніх дітей за кордон; (додаток N 23) дозволи (у вигляді заяви) батьків на усиновлення їх дітей і переміну прізвища, ім'я та по батькові і т. інше. (додаток N 24) В тексті, оформлюваних нотаріусом документів, наприклад доручення, заява, нотаріусом вказується Посольство або компетентні органи країни, до якої звертається заінтересована особа, (додаток N 27) При підготовці документів організаціями фондами, які займаються оформленням документів для виїзду на відпочинок за кордон неповнолітніх дітей, складаються та посвідчуються в нотаріальному порядку довідки-списки про групи дітей з супроводжуючими. Тобто нотаріус повинен посвідчувати підпис директора організації, фонду. (додаток N 25) Відповідно до вимог законодавства окремих іноземних країн нотаріально оформлені документи такі як заяви, довідки, доручення після нотаріального посвідчення мають пройти консульську легалізацію в оригіналі, після чого робиться його переклад, який також підлягає консульській легалізації. Прізвища, імена та по батькові громадян повинні бути написані повністю із зазначенням місця їх проживання. При посвідченні угод за участю іноземних громадян обов'язково їх громадянство. Документи, які були видані органами РАГСів після 80-го року, такі як: свідоцтво про народження; свідоцтво про смерть; свідоцтво про укладення шлюбу; свідоцтво про розірвання шлюбу; свідоцтво про встановлення батьківства; свідоцтво про переміну прізвища, ім'я та по батькові; довідка про сімейний стан, (додаток N 1, 2) повинні пройти легалізацію через управління юстиції в областях і в Міністерстві закордонних справ в оригіналі, і вже після цього нотаріус може засвідчити вірність копії і перекладу цих документів. 7. Документ, призначений для дії за кордоном, викладається українською мовою. На прохання громадян може бути оформлений його переклад на іноземну мову за правилами засвідчення вірності перекладу документа з однієї мови на іншу. Переклад може оформлятися двома способами. Текст перекладу може бути викладений окремо від тексту документа. В такому випадку перекладається весь текст документа, включаючи посвідчувальний напис нотаріуса. Під текстом перекладу вчиняється посвідчувальний напис нотаріуса українською мовою про засвідчення вірності перекладу нотаріусом, якщо він володіє відповідною мовою, або про засвідчення справжності підпису перекладача. Переклад, що зроблено на окремому аркуші, пришивається до документа і скріплюється підписом державного нотаріуса та його печаткою. Застосовується викладення текстів документа та перекладу на одному аркуші. В цьому випадку на лівій стороні аркуша вміщується текст документа українською мовою, а переклад - на правій. Під українським та іноземним текстами нотаріусом вчиняється один посвідчувальний напис українською мовою про посвідчення або засвідчення документа. Одночасно в посвідчувальному написі зазначається про засвідчення вірності зробленого нотаріусом перекладу чи про засвідчення справжності підпису перекладача. У разі, якщо нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, текст перекладу викладається на спеціальному бланку нотаріальних документів. Переклад документа, зроблений перекладачем, може бути викладений на папері встановленого формату. 8. При оформленні документів, призначених для дії за кордоном, нотаріус повинен роз'яснити заінтересованим особам необхідність їх наступної легалізації. Консульською легалізацією, відповідно до Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордон, затвердженої наказом МЗС України від 15 липня 1997 року N 98-од ( v0098321-97 ), є процедура підтвердження дійсності оригіналів офіційних документів або засвідчення справжності підписів посадових осіб, уповноважених засвідчувати підписи на документах, і встановлення їх відповідності законам України або держави перебування дипломатичного представництва чи консульської установи України. Легалізація офіційного документа означає перевірку його відповідності чинному законодавству України або держави перебування, встановлення та посвідчення дійсності документа або справжності підпису, повноважень посадової особи, яка підписала документ або засвідчила попередній підпис, а також дійсності відбитку штампу, печатки, якими скріплено документ. Для цього громадянину потрібно особисто або по дорученню звернутися до управління нотаріату та ліцензування юридичної практики Міністерства юстиції України для засвідчення справжності підпису нотаріуса та відбитку його печатки, а потім до Консульського управління Міністерства закордонних справ України. Слід мати на увазі, що в порядку правонаступництва (Закону України "Про правонаступництво", Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 46 ст. 617) на території України є чинними договори, укладені колишнім СРСР, зокрема, з Угорською Народною Республікою - про надання правової допомоги у цивільних, сімейних та кримінальних справах Фінляндською Республікою - про правовий захист та правову допомогу у цивільних, сімейних і кримінальних справах, з Алжирською Народною Демократичною Республікою - про взаємне надання правової допомоги, з Республікою Кіпр - про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах. Питання надання правової допомоги між державами - учасницями СНД врегулювання Конвенцією про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (997_009 ), підписаною 22 січня 1993 року в м. Мінську. Зазначену Конвенцію ратифіковано Україною з наступними застереженнями: Україна бере на себе зобов'язання щодо надання правової допомоги в обсязі, передбаченою ст. 6 Конвенції , за винятком визнання і виконання виконавчих написів; Україна бере на себе зобов'язання визнавати і виконувати рішення, винесені на територіях держав-учасниць Конвенції ( 997_009 ), передбачені пунктом "а" статті 51 Конвенції, за винятком нотаріальних актів щодо грошових зобов'язань. У випадку, якщо це передбачено міжнародним договором України, кожна із договірних сторін приймає документи без легалізації. Як передбачено ст. 13 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах ( 997_009 ), документи, які на території однієї з договірних сторін виготовлені або засвідчені установою, або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за встановленою формою та скріплені гербовою печаткою, приймаються на території інших договірних сторін без будь-якого спеціального посвідчення (перелік держав додаток N 26). Виходячи з цього, оформлені приватними нотаріусами документи, призначені для дії за кордоном (копії, договори, свідоцтва тощо), у зв'язку з відсутністю у них гербової печатки (ст. 26 Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 ), в країнах-учасницях не матимуть юридичної сили. Колізія норм, що виникла в даному випадку, може бути врегульована на підставі ст. 103 Закону України "Про нотаріат": якщо міжнародним договором встановлено інші правила про нотаріальні дії, ніж їх містить законодавство України, то при вчиненні нотаріальних дій застосовуються правила міжнародного договору. Отже, документи, складені, посвідчені або засвідчені приватними нотаріусами в межах їх компетенції, матимуть юридичне значення і доказову силу, зокрема, в державах - учасницях СНД, тільки за умови їх консульської легалізації. Документи, які складено за кордоном з участю іноземних властей або які від них виходять, можуть бути прийняті нотаріусом до розгляду на території України лише у разі їх консульської легалізації в дипломатичних представництвах або консульських установах України в державі перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України (ст. 100 Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 ). 9. При оформленні документів, призначених для дії за кордоном, нотаріуси повинні враховувати деякі особливості їх складання та оформлення. Зокрема, в текстах доручень, афідевітах тощо, крім прізвища, ім'я та по батькові, які мають бути записані згідно з паспортом, може бути також зазначено, під яким прізвищем, ім'ям громадянин є відомим в іноземній державі. Наприклад, Хома Іван Васильович, відомий як Джон Хома. (додатки N 28 - 31). Для деяких країн у дорученнях і свідоцтвах про посвідчення факту, що громадянин є живим, крім звичайних реквізитів іноді може зазначатися громадянство чи національність, рік і місце народження, сімейний стан, професія тощо. Дата складання доручення може бути визначена на початку або в кінці його тексту. Нотаріус вправі посвідчувати доручення незалежно від терміну його дії або якщо в ньому зазначено, що воно дійсне до його припинення. Документи (листи, фотокартки, квитанції та інш.), що додаються де афідевіту на підтвердження викладених в ньому фактів, підшиваються перед афідевітом. Згідно з вимогами деяких країн наявність цих додатків повинна бути застережена в посвідчувальному написі. Іноді вимагається подання двох і більше примірників документа, наприклад доручення. В цьому випадку нотаріус вправі посвідчити два доручення однакового змісту. Кожне з них реєструється в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій під самостійним номером. У справах державної нотаріальної контори залишається один примірник доручення, на ньому зазначаються відповідно реєстрові номери та сума справленого державного мита. 10. Іноземним правом може бути передбачений і особливий порядок підписання документів. Так, на дорученнях, заявах та інших документах громадянину необхідно написати у рядок згідно з даними паспорта своє прізвище, ім'я та по батькові у тій послідовності, яка зазначена у тексті документа, а потім розписатися. Наприклад, якщо в тексті документа зазначено: "Семененко Іван Васильович", то підпис має починатися з прізвища, а потім вказувати ім'я та по батькові. Якщо ж в тексті буде зазначено "Іван Васильович Семененко", то підпис має починатися з імені та по батькові. У разі, коли документ викладено двома мовами - українською і іноземною - підпис у зазначеному вище порядку має бути зроблений під обома текстами по ширині аркуша. Слід мати на увазі, що на дорученні, афідевіті, заяві тощо, призначених для дії в США, Канаді та інших країнах, неписьменний громадянин проставляє під текстом документа три хреста. При цьому мають бути присутні два свідки, які підписуються з зазначенням повністю свого прізвища, ім'я та по батькові. Законодавством канадської провінції Квебек вимагається, щоб доручення, яке видається на ведення спадкової справи (за умови, якщо воно передбачає реалізацію нерухомого майна), було підписано поряд з особою, яка його видає, також її чоловіком (дружиною). Про те останній в тексті доручення як особа, котру представляють, не згадується. Нотаріус може вчинити в інтересах громадянина України, якщо це передбачено міжнародним договором за участю України, і таку нотаріальну надію як розкривання та оголошення заповіту. Порядок вчинення цих дій детально регламентується в листі Міністерства юстиції України від 29 березня 1994 року (Законодавства України про нотаріат, Київ, 1994 р., с. 134). 11. Посвідчувальні написи на документах, складених з урахуванням вимог іноземного права, вчиняються, як правило, за формами, передбаченими чинним законодавством (Форми реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв, посвідчувальних написів на угодах і засвідчуваних документах, затверджених наказом Міністра юстиції України від 7 лютого 1994 року N 7/5 ( z0038-94 ). (додатки N 32 - 50) Проте деякі документи оформляються без вчинення на них звичайного для українського права посвідчувальних написів. Як приклад можна навести дід, що оформляється для ведення справ по відчуженню нерухомості у США. Документ викладається англійською мовою на спеціальному типографському бланку. Особа, від імені якої він оформляється, розписується в певному місці діда. На підтвердження його оформлення розписується і нотаріус та проставляє на ньому відбиток своєї печатки. Посвідчувальний напис на діді не вчиняється, але до нього додається зроблений переклад на українську мову, який підписується особою. Нотаріус вчиняє на перекладі посвідчувальний напис про посвідчення діда. Переклад у встановленому порядку скріплюється з дідом. В такому ж порядку проводиться оформлення формулярів для пенсійного забезпечення розписок на одержання грошових сум та звільнених розписок. Якщо особа має намір виїхати за кордон на постійне місце проживання, зазначені документи здаються нею у відповідні організації чи установи за останнім місцем роботи (служби). На підставі даних, які містяться в трудових книжках, військових білетах та інших відповідних документах, на прохання заінтересованих осіб оформлюються довідки встановленого зразка про стаж трудової діяльності чи про проходження військової служби. 13. Нотаріус зобов'язаний забезпечити належну культуру оформлення документа. Переклади мають бути надруковані, не допускається написання тексту від руки. На нотаріально оформлюваних документах, призначених для дії за кордоном, прокреслення не проставляється. У разі виявлення порушень при оформленні документів з метою їх подальшої легалізації, такі документи будуть повертатися з одночасним вирішенням питання про відшкодування заподіяної з вини нотаріуса шкоди та притягнення його до відповідальності.

Документи, що видані та мають юридичну силу на території однієї держави, можуть використовуватись на території іншої держави тільки після їх відповідного засвідчення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Існує два способи засвідчення документів:

1)Консульська легалізація.

2)Проставляння апостилю.

«ІНСТРУКЦІЯ про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном» ЗАТВЕРДЖЕНО Наказом Міністерства закордонних справ України від 04.06.2002 N 113 (1.2. )Консульська легалізація офіційних документів - це процедура підтвердження дійсності оригіналів офіційних документів або засвідчення справжності підписів посадових осіб, уповноважених засвідчувати підписи на документах, а також дійсності відбитків штампів, печаток, якими скріплено документ.

Гаазька Конвенція,що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 5 жовтня 1961 року. ВРУ 10 січня 2002 року прийнято Закон № 2933-III, відповідно до якого Україна приєдналася до цієї Конвенції. Чинність для України вона набула 22.12.2003р. Конвенція відміняє вимогу легалізації іноземних документів. При застосуванні Гаазької Конвенції виконується процедура проставляння апостилю на офіційних документах компетентними органами України для представлення їх на території держав – учасниць Конвенції.

Л И С Т ( МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ,Департамент нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу управління нотаріату та фінансового моніторингу юридичних послуг відділ правової допомоги та легалізації документів ) від 23.06.2011 «Особливості проставлення апостиля на документах, що видані нотаріусами та судами України» «Апостиль» - це спеціальний штамп, який проставляється на офіційних документах, що надходять від держав - учасниць Конвенції. Він засвідчує справжність підпису особи під документом і автентичність відбитку печатки або штампа, якими скріплено відповідний документ.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ «Деякі питання оформлення документів для дії за кордоном» В Україні розмір спеціального штампу апостилю встановлено 10х10см.

(ст. 4Гаазька Конвенція,що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 5 жовтня 1961 року.) Передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції. Однак апостиль може бути складений офіційною мовою органу, що його видає. Типові пункти в апостилі можуть бути викладені також другою мовою. Заголовок "Apostille" (Convention de la Haye du 5 octobre 1961)" повинен бути викладений французькою мовою.

Постанова КМУ «Про надання повноважень на проставлення апостиля, передбаченого Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» від 18 січня 2003 р. N 61 { Із змінами, внесеними від 20.10.2011 } Відповідно до статей 3, 4 і 6 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів ( 995_082 ), 1961 року, до якої приєдналася Україна, надати повноваження на проставлення апостиля, що посвідчує справжність підпису, ким виступала особа, яка підписала документ, у відповідному випадку автентичність печатки чи штампа, якими скріплюється документ: -Міністерству освіти і науки - на офіційних документах, виданих навчальними закладами, державними органами, підприємствами, установами і організаціями, що стосуються сфери освіти і науки; - Міністерству юстиції - на документах, що видаються органами юстиції та судами, а також на документах, що оформляються нотаріусами України; -Державній реєстраційній службі - на документах, що видаються цією Службою та структурними підрозділами територіальних органів Міністерства юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Державної реєстраційної служби; { Пункт 1 доповнено новим абзацом згідно з Постановою КМ N 1109 ( 1109-2011-п ) від 20.10.2011 } - Міністерству закордонних справ - на всіх інших видах документів.

Правила проставляння апостилю затверджені спільним наказом цих міністерств № 237/803/151/5 від 5 грудня 2003 р. і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2003 р. за № 1151/8472. (п.3)Не проставляється апостиль на документах, виданих закордонними дипломатичними установами України, адміністративних документах, що мають пряме відношення до комерційних або митних операцій, документах, що мають характер листування, а також на оригіналах, копіях паспортних документів, військових квитків, трудових книжок, дозволів на носіння зброї, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (технічних паспортів), посвідчень особи, нормативно-правових актів, роз’яснень та правових висновків щодо їх застосування. (п.4)Що стосується оригіналів офіційних документів, виданих установами колишніх союзних республік у складі СРСР, то апостиль може бути проставлений тільки на копіях цих документів, засвідчених нотаріусами України у встановленому порядку.

ЗУ «Про нотаріат»

Відповідно до ч.1 ст. 100 Закону, документи, складені за кордоном за участю іноземних властей або які від них виходять, приймаються нотаріусами за умови їх легалізації органами Міністерства закордонних справ України. Українське законодавство передбачає можливість встановлення виключень з правил про обов’язкову консульську легалізацію (ч. 2 ст. 100 Закону). Без легалізації приймаються документи, складені за кордоном, у таких випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (або щодо яких держава Україна визнала себе правонаступником).

Акт консульської легалізації полягає у вчиненні українським консулом легалізаційного напису на акті (або документі). Процедура консульської легалізації встановлюється Інструкцією про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні та за кордоном, затвердженою наказом Міністерства закордонних справ України від 4 червня 2002 р.(діє)

Наслідки акта консульської легалізації полягають в тому, що нотаріус отримує право приймати до розгляду відповідний документ (або акт). Однак вона не звільняє його від дотримання загальних правил українського законодавства, що регулюють прийняття документа для вчинення нотаріальної дії. Зокрема, нотаріус повинен, зі свого боку, перевірити, чи відповідає легалізований документ вимогам законодавства (ст. 47, 49 Закону).

Прийнятий нотаріусом легалізований документ оцінюється ним на загальних підставах. Легалізаційний напис, вчинений на ньому консулом, не надає акту додаткової юридичної сили.

Міжнародний союз нотаріату

Нотаріат України перебуває у стані реформування і тяжіє до класичної моделі нотаріату, яка уже досить давно набула поширення і успішно функціонує сьогодні у багатьох країнах світу, які об’єдналися в Міжнародний союз нотаріату.

	Міжнародний союз нотаріату.( МСН)
Союз був утворений: 2 жовтня 1948 р. у м. Буенос-Айресі (Аргентина) на зустрічі представників національних нотаріальних організацій і спочатку нараховував 19 учасників. У теперішній час МСН поєднує понад 70 країн світу. МСН являє собою всесвітнє об’єднання національних нотаріальних організацій (міжнародну неурядову організацію), що поєднує країни, де поширене законодавство про нотаріат класичної школи як результат рецепції римського права. Основною метою діяльності союзу є: покращення нотаріальної діяльності в різних країнах світу. Союз покликаний сприяти тіснішому співробітництву національних організацій нотаріусів при збереженні їх незалежності. (ст. 1 Уставу Союзу )Головними завданнями є: сприяння, координація та розвиток нотаріальної діяльності у міжнародній галузі, забезпечення незалежності професії нотаріуса на благо кожного й усіх. З метою досягнення зазначених завдань Союз:представляє нотаріат у міжнародних організаціях і співпрацює з ними, вивчає окремі правові проблеми та підтримує дослідження і роботи в галузі уніфікації законодавства про нотаріальну діяльність, реєструє та супроводжує законодавчу діяльність у цій галузі, поширює принципи вільного нотаріату, організовує міжнародні конгреси, приділяє особливу увагу нотаріусам тих держав, в яких ще відсутня професійна регламентація, а також вступає у відносини з організаціями, чиї системи складення документів і посвідчення беруть своє походження не з класичної моделі нотаріату.

Управління МСН:

Вищим органом є збори нотаріатів – членів Союзу.		Постійно діючим виконавчим органом Союзу є Рада.		Спеціальні комісії,утворені за тематичним й регіональним принципом.
Кожен член зборів має право голосу.		Раду очолює Президент. Сприяння в роботі президентові надають: - віце-президент у справах Північної та Центральної Америки, а також країн Карибського басейну, -віце-президент у справах Африки, -скарбник, -секретар, -12 радників, -постійний секретар у справах Африки, -постійний секретар у справах Європи, -президент постійно діючого міжнародного обміну, - постійний скарбник, -керівник адміністративного персоналу.

Комісія у справах міжнародного нотаріального співробітництва	Комісія опікується нотаріусами за межами Союзу, а також державами, в яких нотаріати або взагалі відсутні, або засновані на принципах, що відрізняються від принципів організації вільного нотаріату. У своїй роботі дана комісія має на меті встановлення контактів з державними органами та установами, а також переконання їх у важливому значенні складання надійних реєстрів для функціонування ринкової економіки. Ця Комісія презентує нотаріуса класичної моделі як путівника і гаранта стабільного й економічно захищеного приватноправового порядку. Робота комісії за останні роки принесла чимало результатів. Так, у 1992 р. шість африканських нотаріатів стали членами МСН. У зв’язку з політичними змінами у країнах Центральної та Східної Європи, підняттям «залізної завіси» діяльність комісій поширилася і на цей регіон. Членами МСН стали польський та угорський нотаріати, нотаріат Чехії та Словенії, 1995 р. – російський нотаріат, а також нотаріати Латвії, Литви, Естонії.
Комісії у справах Америки, Африки, Європи та Середземномор¢я	Предметом діяльності комісій у справах Америки, Африки, Європи та Середземномор¢я є, відповідно, організація та розвиток нотаріату і вирішення питань здійснення нотаріальної діяльності у своїх регіонах. Наприклад, Комісія у справах Європи та Середземномор¢я опублікувала роботу, присвячену порівняльному аналізу національного законодавства, що регулює майнові відносини подружжя, питання спадкоємства, а також правовий статус нотаріуса в різних європейських країнах-членах МСН тощо. Також видані (десятьма мовами) уніфіковані тексти різних типів довіреностей.
Комісії з розгляду питань європейського права.	Комісія, в якій на правах спостерігачів співпрацюють представники юридичних товариств Англії та Уельсу, Шотландії та Ірландії, а також лондонських нотаріатів, Національного товариства Англії та Об’єднання нотаріусів Ірландії, представила численні дослідження порівняльно-правового характеру, що відображають діяльність різних компаній і товариств. Важливою сферою роботи комісії є розгляд правових питань, у тому числі тих, що стосуються нерухомості, підприємницької діяльності. У великомасштабному дослідженні комісія пропонує ввести єдине європейське заставне право – євроіпотеку.
Комісія з європейських справ Міжнародного союзу нотаріату	Працює над створенням системи євро іпотеки, яка заснована на заставній. Дана система не покликана замінити інші іпотеки національного характеру, а розглядається як альтернативний варіант до тих, що є.
тощо

	Найважливішими напрямками діяльності МСН :
Є організація міжнародних конференцій і конгресів: На підставі ґрунтовних письмових повідомлень з окремих країн приймається рішення про необхідність обговорення найбільш актуальних і складних питань організації нотаріату та здійснення нотаріальної діяльності. Для вирішення цих питань і пошуку рішень приблизно раз на три роки збираються нотаріуси держав-членів союзу та обговорюють в окремих комісіях нагальні проблеми. Н: XXII Міжнародний конгрес латинського нотаріату, присвячений п’ятдесятиліттю МСН, працював з 27 вересня до 2 жовтня 1998 р. у м. Буенос-Айресі. Предметом обговорення були такі найважливіші теми, як «Нотаріус і держава», «Нотаріус і права людини», «Питання нотаріальної етики». Також піднімалися питання про роль цивільно-правового нотаріату в реалізації вимог держави, особливо у сферах управління та оподаткування; основні права людини та призначення нотаріату; кодекс етики нотаріуса стосовно громадян, колег і держави.
Міжнародний союз нотаріату в аспекті міжнародного приватного права і процесу намагається активно впливати на гармонізацію і уніфікацію цивільного права в країнах Європи. У його рамках працюють багато чисельні комісії, що займаються різноманітними проблемами, наприклад, Комісія з європейських справ Міжнародного союзу нотаріату працює над створенням системи євро іпотеки, яка заснована на заставній. Дана система не покликана замінити інші іпотеки національного характеру, а розглядається як альтернативний варіант до тих, що є.
У зв’язку з рішеннями зустрічі керівників Європейського союзу в Тампере 15 і 16 жовтня 1999 року про створення в Європі простору свободи, захищеності і правосуддя Комісія у справах Європейського союзу займається участю нотаріату в позасудовому вирішенні родинних конфліктів як посередника і примирителя в цілях запобігання конфліктів.
Крім того, в багатьох країнах класичної системи нотаріату, наприклад, у Франції, Італії та Німеччині нотаріальні акти можуть мати безпосередню виконавчу силу, яка заснована на угоді сторін. Наприклад, у Франції документ, що іменується виконавчою копією, виданою нотаріусом на основі нотаріального акту, є підставою для здійснення виконавчих дій судовим виконавцем без рішення суду. Тому Міжнародний союз нотаріату запропонував надати таким нотаріальним актам з виконавчою силою транснаціональний характер, включаючи їх в проект міжнародної Конвенції, про визнання судових рішень в цивільних і комерційних справах. У цьому зв’язку представляє інтерес Резолюція Європейського парламенту А3 0422/93 «Про положення і організацію нотаріату в 12 державах – членах Співтовариства», в якій сформульована пропозиція використовувати правові інструменти Договору про ЄС і Брюссельської конвенції 1968 р. про взаємне визнання і виконання судових постанов для забезпечення взаємного визнання нотаріальних актів без зайвих формальностей.

Міжнародний союз нотаріату активно співпрацює з цілою низкою міжнародних організацій.
з ООН.	з Міжнародною асоціацією юристів.	з Міжнародним союзом суддів.	з Радою Європи.	з Європаламентом.
МНС допущений на правах спостерігача.	У грудні 1998 р. було підписано угоду про співпрацю МСН з Міжнародною асоціацією юристів, що передбачає спільну роботу у сфері вирішення юридичних питань з ряду напрямів: щодо міжнародного комерційного арбітражу; щодо діяльності нотаріату; щодо укладення контрактів з допомогою електронного та інших видів зв¢язку; здійснення правосуддя; міжнародного приватного права та різних методів регіональної інтеграції; позаправових способів вирішення спорів тощо.	Метою співпраці є встановлення здорової та нормально діючої системи правосуддя, враховуючи забезпечення її доступності для всіх громадян. У межах укладеної угоди сторони на постійній і регулярній основі розвивають обмін інформацією про свою діяльність, обмінюються документами конгресів, семінарів і колоквіумів з питань, що їх цікавлять. На конгресі Міжнародного союзу суддів (1989 р.) за нотаріатом було офіційно визнано здійснення функції попереджувального правосуддя. Так, у резолюції, прийнятій на цьому конгресі, зазначалося: «Враховуючи, що у країнах з цивільним законодавством, де існує вільний нотаріат: - нотаріус є посадовою особою, яка своїми порадами безпристрасно інформує сторони про природу та юридичні наслідки договорів, які вони мають намір укласти; - виконуючи цю роль, нотаріус стає особою, яка попереджує виникнення спірних питань; - договір, посвідчений нотаріусом, спрощує процедуру доказування; - нотаріус представляє сторони в суді з питань окремого провадження; - на нотаріуса покладений також обов’язок вчинювати різні судові дії, такі як складення описів, розділ майна, опечатування майна тощо,ми бажали б, щоб діяльність нотаріуса отримала більш міцні основи і щоб використання нотаріату було визнано і отримало підтримку».	Ними спільно проведені численні заходи у реформованих європейських країнах. Процес змін, що зачепив ряд держав Європи після 1989 р., зумовив розробку Радою Європи програми співробітництва щодо проведення законодавчих реформ і забезпечення процесу зближення систем національного законодавства з європейськими нормами та стандартами. На конференції нотаріатів Європейського Союзу, що проходила в межах цієї програми у 1995 р., був прийнятий Етичний кодекс нотаріусів Європи. Приводом його розробки та прийняття, як зазначено у самому Кодексі, стало постійне зростання економічного та правового обігу, що виходив за межі національних кордонів. Розширення та поглиблення процесу європейської інтеграції, розвиток загальноєвропейського ринку привели до необхідності вдосконалення правового захисту учасників правовідносин, що перебувають за межами національних кордонів. Усе частіше нотаріуси стикаються з необхідністю укладення нотаріальних документів, що стосуються правовідносин, які регулюються нормами інших держав.

У результаті проведення порівняльного аналізу національних норм, що регулюють нотаріальну діяльність у різних країнах Європи, національні організації нотаріусів прийняли рішення напрацювати загальні правила, спрямовані на гармонізацію нотаріальної діяльності незалежно від національних кордонів і особливостей національного законодавства. Документом, що поєднав ці правила, став європейський кодекс нотаріального професійного права, який закріпив сукупність норм, спільних для всіх нотаріусів Європейського Союзу. Як такі визначені: - лояльність і бездоганний моральний вигляд нотаріуса; - безпристрасність і незалежність нотаріуса; - обов¢язок дотримуватися тайни нотаріальної дії; - юридична і технічна компетентність нотаріуса; - свобода вибору нотаріуса; обов’язок страхування професійної відповідальності нотаріуса.

⇐ Предыдущая 4 5 6 7 8 9 10 1112

Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.su - 2024 год. Все права принадлежат их авторам!