Створення і функціонування аудиторських фірм

Протягом багатьох років діяльності аудиторських фірм у зарубіжних країнах сформувалось кілька їх основних видів:

1. Міжнародні (транснаціональні), які складають “велику четвірку” аудиторських фірм;

2. Інші національні аудиторські фірми;

3. Регіональні та місцеві фірми.

До “великої четвірки” входять такі аудиторські фірми світового значення:

1. Coopers & Lybrand (“Куперс і Лайбранд”).

2. Diloitte &Touch (“Ділойт і Туш”).

3. Ernest & Young (“Ернст і Янг”).

4. KPMG (КПМГ).

На підставі вивчення досвіду роботи провідних міжнародних аудиторських фірм наводимо приблизно структуру аудиторської фірми (рис.2.1).

Аудит проводиться на основі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником. До укладання договору на аудиторську перевірку підприємству-клієнту та аудитору (аудиторській фірмі) доцільно обмінятися листами, які б містили попередню пропозицію та згоду на проведення аудиту. Крім того, до складання і підписання договору аудитор повинен ознайомитися з підприємством-клієнтом, що передбачає особисте спілкування з керівництвом підприємства, вивчення засновницьких документів, результатів попередньої аудиторської перевірки, загальний огляд звітності, визначення ступеня аудиторського ризику та оцінку можливості додержання аудитором норм професійної етики та загальних принципів аудиту під час виконання перевірки. Таке попереднє ознайомлення проводиться з метою визначення обсягів, строків та вартості аудиторських послуг.

Договір на проведення аудиту може бути довгостроковим (складається на строк більше одного року) або стосуватися разової аудиторської перевірки. Строк, на який укладено договір, визначає його розташування в робочому досьє аудитора. Договір слід укладати не менш як у двох примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу.

Договір проведення аудиту повинен містити таку інформацію:

· назва документа;

· номер;

· місце та дата укладання;

· повні назви виконавця (аудиторської фірми, аудитора) та клієнта (замовника);

· прізвища уповноважених посадових осіб, що підписали договір;

· предмет договору (аудиторська перевірка);

· період, за який проводиться перевірка;

· мета та обсяг робіт;

· зобов’язання сторін;

· порядок здавання та прийняття виконаних робіт;

· строк виконання;

· вартість указаних у договорі робіт та послуг;

· порядок розрахунків;

· відповідальність виконавця та клієнта;

· особливі умови (в разі потреби);

· реквізити сторін;

· додатки до договору (в разі потреби);

· підписи та печатки сторін договору.

Укладання договору на аудиторську перевірку, підписання його обома сторонами не дають ніякої гарантії отримання підприємством-клієнтом безумовно позитивного висновку,

Рис. 2.1. Структура аудиторської фірми

тобто не виключається можливість негативного аудиторського висновку.

Оплата підприємством-клієнтом виконаних аудиторською фірмою (аудитором) належним чином робіт, обумовлених у договорі, здійснюється незалежно від результату аудиту та виду аудиторського висновку, складеного аудитором. Договір набуває чинності з моменту підписання його і діє до зазначеної в ньому дати.

Разом з тим затвердженої типової стандартної форми договору на проведення аудиту немає. Вона повинна відповідати загальноприйнятій у кожній країні формі укладання договорів. Кожна аудиторська фірма (аудитор) можуть самостійно вирішувати питання вибору форми договору на аудиторську перевірку з урахуванням і додержанням установлених вимог.

Узагальнивши практичний досвід вітчизняних і зарубіжних аудиторських фірм, можна запропонувати таку форму договору на проведення аудиту (див. Додаток А). Ця форма є найбільш загальною і може бути удосконалена, змінена і пристосована до конкретних умов та специфіки окремих аудиторських перевірок, власних традицій роботи аудиторських фірм.

Таку форму доцільно застосовувати при укладання договору на аудиторську перевірку, а при укладанні договору на виконання аудиторських послуг використовують дещо іншу, специфічну форму, яка враховує особливості їх надання.

Атестація аудиторів.

У відповідності з Кодексом етики професійних бухгалтерів і аудиторів МФБ (1.01.1998 р.) та Директиви ЄС № 8 вимагається забезпечення належної кваліфікації аудиторів.

Згідно з фундаментальним принципом етики, який зазначений у відповідному кодексі – “Професійна компетентність” професійні бухгалтери-аудитори не повинні вдавати, що мають досвід, експертні знання, якими вони насправді не володіють.

Професійну компетентність можна поділити на дві різні фази:

а) досягнення професійної компетентності:

- вимагає високих стандартів загальної освіти, за якою повинна йти спеціальна освіта, навчання та складання іспитів з відповідних дисциплін за фахом, а також строк роботи за спеціальністю, незалежно від того, чи був він визначений як обов’язковий. Це є типова модель здобуття кваліфікації професійного бухгалтера-аудитора;

б) підтримування професійної компетентності:

- вимагає постійної обізнаності з подіями у цій професії, в т.ч. з відповідними національними та міжнародними положеннями з бухгалтерського обліку й аудиту та з іншими відповідними нормативними актами й законодавчими вимогами;

- професійний бухгалтер-аудитор повинен прийняти програму, розроблену для забезпечення контролю якості за виконанням професійних послуг згідно з відповідними національними та міжнародними положеннями.

Кожна країна самостійно встановлює правила підготовки та атестації аудиторів, контролю якості їх роботи. У табл. 2.2. наведено в узагальненому вигляді вимоги, які висуваються аудиторам у різних країнах.

Таблиця 2.2.

Умови сертифікації аудиторів у різних країнах*

Більш детально розглянемо вимоги до атестації аудиторів в США, які наведені нижче (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Вимоги для отримання кваліфікації «Сертифікований громадський бухгалтер» (СРА)

у Сполучених Штатах Америки¹

_____

¹Джерело:Тетфорд С. Збірник«Теорія і практика незалежного аудиту в Україні» - К.: 2001. – С.101.