Мета і завдання документування процесу аудиту

Хід аудиторської перевірки та її результати мають бути документально оформлені. З проблемою ведення робочих документів аудитор стикається з першої аудиторської перевірки. Значні труднощі пов’язані з відсутністю за рубежем єдиних загальноприйнятих стандартів ведення аудиторських документів, складу, форми, структури та змісту їх.

Зарубіжні аудиторські фірми до ведення робочих документів аудитора підходять індивідуально. Такі документи є конфіденційними. Методика ведення їх становить комерційну таємницю аудиторської фірми. Отже, досвід їхньої роботи важкодоступний за винятком тих, що регламентуються МАС № 230 “Документація”, розробленого МФБ. Так, у цьому стандарті зазначені загальні положення та рекомендації в контексті аудиту фінансових звітів, зокрема наголошується, що робочі документи готуються аудитором і зберігаються у нього. Вони містять аудиторські докази, отримані в результаті проведеної аудитором роботи, на підтримку думки аудитора. Аудитору слід забезпечити конфіденційність та збереження робочих документів протягом періоду, достатнього для задоволення потреб суб’єкта професійної бухгалтерської практики. Отже, робочі документи є власністю аудитора¹.

Більш конкретно щодо переваги добрих робочих документів писав Р. Додж. Він зазначав, що робочі документи:

- становлять цінність для майбутнього планування;

- сприяють методичному і логічному підходу до виконання аудиторської перевірки;

- свідчать про зроблену роботу, виявлені проблеми і шляхи їх розв’язання, про аналіз статей у звітах, представлених висновків;

- дають менеджерам і партнерам можливість погляду за роботою аудитора.

До постійного набору робочих документів він відносить:

- записи про бізнес клієнта та галузі промисловості;

- записи про організаційну структуру;

- історична довідка про розвиток акціонерної власності;

- меморандум і статут;

- системи записів і схеми;

- дані професійних радників (адвокатів, банкірів тощо)^2.

Дослідження проблеми ведення робочих документів аудитора на матеріалах стажування у Франції (“Мазар Формасьон”, “Кабіне Робер Мазар”), вивчення ведення аудиторських документів немецької аудиторської фірми КРМG та англійської фірми “Моор Стівенс”, а також літературних джерел (книги Дж. Робертсона і Роя Доджа, підручників з аудиту фірм “Кабіне Робер Мазар”, “Моор Стівенс”, МСА № 23) дозволяє зробити наступне:

Робочі документи аудитора – це записи, зроблені ним під час планування, підготовки, проведення перевірки, узагальнення її даних, а також документальна перевірка, отримана в ході аудиту від третіх осіб, підприємства-клієнта, чи усні відомості, задокументовані аудитором за допомогою тестування.

Як уже зазначалося, склад і кількість аудиторських документів аудитор визначає в кожному конкретному випадку. При цьому вирішальне значення має мета і завдання складання робочих документів а саме:

- планування аудиторської перевірки;

- документальне підтвердження виконаних аудитором процедур, робіт;

- збирання матеріалів з перевірки фінансової звітності з наступним узагальненням їх;

- складання аудиторського звіту і підготовка висновку про фінансову звітність;

- здійснення поточного контролю самим аудитором за ходом виконання аудиту згідно з планом і програмою;

- забезпечення юридичного обґрунтування проведення аудиту, законності його;

- контроль робочого часу аудитора і обґрунтованості оплати його праці (гонорару);

- контроль якості проведеної перевірки;

- отримання за необхідності інформації про перевірку конкретного підприємства, здійснену кілька років тому, наприклад у разі судового розгляду, спорів, претензій, які _______

^1. Стандарти аудиту та етики (видання МФБ 2001 р.): Пер. з англ. –К.: “Парітет-інформ”, 2003, с.181-183.

^2. Додж Р. Краткое руководство по стандартам и нормам аудита. Пер. с англ. – М.: Финанси и статистика, ЮНИТИ, 1992, -240 с.

виникли, тощо;

- забезпечення можливості отримати відповіді на так звані зворотні питання (від клієнта, акціонерів та інших заінтересованих юридичних і фізичних осіб), тобто довести правоту аудитора чи внести додаткову ясність у деякі питання;

- обґрунтований вибір методики, методів і прийомів проведення аудиту, напрямків і підходів перевірки;

- документальне оформлення встановленого чи визначеного самим аудитором аудиторського ризику з зазначенням його величини;

- формування уявлення про професіоналізм, кваліфікацію, компетентність аудитора і сприяння підвищенню їх;

- отримання матеріалів для наступних аудиторських перевірок.

Залежно від змісту, тривалості, використання, охопленого проміжку часу і ряду інших параметрів робочі документи аудитора згідно зарубіжної практики можна поділити на кілька видів. Представлена нижче класифікація у найзагальніших рисах систематизує робочі документи аудитора виходячи з найсуттєвіших ознак їхньої класифікації:

За часом ведення: довгострокові (договори на проведення аудиту), поточні (нетривалого використання) (план, програма аудиту, склад бригади аудиторів, анкети, тести, тощо).

За способом і джерелами отримання: від третіх осіб (відповіді на запит аудитора в банк), від підприємства-клієнта (копії звітів, первинні документи), складані аудитором (документи аналітичних огляду).

За характером інформації: пропозиції та рекомендації, підсумковий висновок, кореспонденція аудитора (листи до керівництва підприємства клієнта), аудиторські документи перевірки окремих статей і показників річного звіту, документи оцінки аудиторського ризику, аудиторські організаційно-функціональні документи (план, програма аудиту), про систему бухгалтерського облік, про систему внутрішнього контрою, про економічні засади діяльності підприємства, про керівництво і персонал підприємства, правового характеру (копії засновницьких документів підприємства клієнта).

За призначенням: оглядові, інформативні, перевірочні, підтверджуючі, розрахункові, порівняльні, аналітичні.

За ступенем стандартизації: стандартизовані, довільної форми.

За формою подання: комбіновані, текстові, табличні, графічні.

За технікою складання: на машинних носіях, ручні.