Козацько-селянські повстання України в кінці ХVІ – першій третині ХVІІ ст. та їхні наслідки

Посилення кріпосницького та національно-релігійного гніту, експансія польської та литовської знаті на південні землі, які почали колонізувати "уходники" й запорожці, утиски козацької верстви викликали масове невдоволення в українському суспільстві. Як наслідок, наприкін. XVI ст. Україною прокотилася потужна хвиля народних виступів, рушійною силою якої стало козацтво. Це була боротьба за збереження особистої свободи, за вільну хліборобську працю.

Перше велике козацьке повстання 1591-1593 рр. було пов'язане з іменем Криштофа Косинського. Тривалий час він перебував на Запорізькій Січі, обіймав важливі військові посади, був обраний гетьманом. У 1591 р. білоцерківський староста Я. Острозький відібрав у нього маєток на Київщині, наданий королем за бойові заслуги. Особиста кривда, завдана Косинському, наклалася на глибокі соціально-економічні суперечності тодішнього життя та непослідовну політику польського уряду щодо козацтва. Наприкінці 1591 р. запорожці разом з реєстровцями під проводом К. Косинського прийшли під Білу Церкву — резиденцію і замок Я. Острозького і захопили її. Повстанців підтримали міщани та селяни навколишніх міст і сіл — усього бл. 5 тис. осіб. Ці події започаткували півстолітню козацьку війну проти Речі Посполитої, яка в сер. XVII ст. переросла у Національно-визвольну революцію.

Поступово повстанський рух набув значної сили і протягом 1692 р. охопив Київське, Волинське, Брацлавське і частково Подільське воєводства. Для боротьби з повстанцями було зібрано шляхетське ополчення під командуванням київського воєводи К.-В. Острозького. На початку лютого 1593 р. під м. П'ятка на Житомирщині відбулася вирішальна битва, у якій погано озброєне повстанське військо в умовах суворих морозів і нестачі харчів майже тиждень відбивало ворожі атаки, втративши до З тис. убитими. Великих втрат зазнала й шляхта, а тому змушена була піти на укладення перемир'я. За його умовами К. Косинський зобов'язався скласти гетьманські повноваження, повернутися на Запоріжжя й не вчиняти бунтів, козаки мали повернути все награбоване майно, а селяни, що пристали до повстання — повернутися до своїх панів. Проте козацтво не склало зброї. Уже в травні 1593 р. К. Косинський на чолі двотисячного козацького загону вирушив із Запоріжжя під Черкаси, де взяв в облогу замок місцевого старости О. Вишневенького. Останній почав з повстанцями переговори, під час яких К. Косинського було підступно вбито.

Не минуло й року, як в Україні спалахнуло нове грізне повстання 1594—1596 рр., яке очолив виходець із Гусятина на Тернопільщині Северин Наливайко. У молоді роки він перебував на Запоріжжі, згодом, як сотник надвірної хоругви, служив у князя К.-В. Острозького. Але після битви під П'яткою покинув службу, очолив козацький відділ, що діяв проти турків на Нижньому Дністрі.

Влітку 1594 р., повернувшись з успішного походу в Молдавію, С. Наливайко розмістив своїх людей на постій у маєтках брацлавської шляхти, вимагаючи стадій (грошей на утримання війська) або забираючи продовольство й фураж силою. У жовтні 1594 р. наливайківці й брацлавські міщани прогнали місцеву шляхетську адміністрацію, захопили Брацлаві проголосили його "вільним козацьким містом". Це, по суті, стало початком повстання.

Приблизно тоді ж на допомогу наливайківцям прибув загін запорожців на чолі з гетьманом Григорієм Лободою, представником козацької реєстрової старшини. Об'єднане військо, що налічувало бл. 12 тис. осіб, спершу зробило кілька походів у Молдавію, а з весни 1595 р. цілком зосередилося на боротьбі зі шляхетським режимом. Наприкінці 1595 — на поч. 1596 р. повстанці вже контролювали все українське Правобережжя та Південно-Східну Білорусь Особливе занепокоєння у польського уряду викликали звістки про наміри повсталих створити на визволеній території незалежну від Польщі Українську республіку на чолі з князем.

Придушення повстання доручили одному з най кращих полководців того часу С. Жолкєвському Невдовзі в урочищі Гострий Камінь біля Трипіллі відбулася одна з вирішальних битв, після якої повстанці почали відступ, маючи намір сховатися зі московським кордоном. У травні 1596 р. на р. Солониця під Лубнами повстанці потрапили в оточення переважаючих сил противника. Майже 2 тижні вони героїчно оборонялися. Декілька великих штурмів табору не дали полякам нічого. Тому С. Жолкєвський вдався до підступності, демонстративно проводячи переговори лише з Г. Лободою і поширюючи різні чутки. У результаті козаки звинуватили останнього в зраді і стратили. Новим гетьманом було обрано запорізького старшину К. Кремпського.

На поч. 20-х років XVII ст. відносини українського козацтва з владою Речі Посполитої загострюються. Невдоволені наслідками Хотинського миру козаки, ігноруючи всілякі урядові заборони та демонструючи незалежність, активно спустошували володіння Криму та Туреччини, втручалися у внутрішні справи цих країн тощо.

1625 р. Повстання під проводом Марка Жмайла. Охопило Київщину. На придушення повстання було послано велике польське військо на чолі із С.Конєцпольським. М.Жмайла усунено з гетьманства, а гетьманом обрано Михайла Дорошенка, він підписав з поляками Куруківську угоду, яка передбачала: 1) амністію повстанцям; 2) збільшення козацького реєстру з 3 до 6 тис. осіб; 3) збереження за козаками права обирати старшого, якого мав потім затверджувати король; 4) заборону козацьких походів на Крим і Туреччину тощо. Угода ця не влаштовували козаків-нереєстровців.

1630 р. Повстання під проводом Тараса Федорова (Трясила). Повстання охопило Лівобережну і частину Правобережної України. Польське військо С.Конєцпольського було розгромлене під Переясловом (так звана «Тарасова ніч»). Утім заможні козаки почали з поляками переговори, усунули Тараса від гетьманства і підписали Переяславську угоду, за якою реєстр збільшився до 8 тис.

1635 р. Повстання І.Сулийми. для налагодження контролю за півднем України поляки здобули фортецю Кодак, яку зруйнував Сулийма. Проте Сулийму схопили і видали полякам, його було страчено у Варшаві.

1637 р. повстання під проводом Павла Бута (Павлюка). Охопило Лівобережжя, Наддніпрянщину. У битві під Кумейками поблизу Черкас повстанців було розгромлено польськими військами М.Потоцького. Павлюка було схоплено, відправлено до Варшави і страчено.

1638 р. повстання під проводом Якова Острянина та Дмитра Гуні. «Ординація війська запорозького», за якого значно урізано права реєстрових козаків:скасовувалась виборність старшини і козацький суд; козаки переходили під владу польського урядового комісара; обмежувалось реєстрове козацтво 6 тис осіб.

Це спричинило нове повстання, яке очолив гетьман Яків Острянин. Воно охопило Лівобережну Україну. Повстанці завдали поразки польському війську, яка очолював С.Потоцький, але пізніше поляки отримали підтримку й оточили козаків. Частина козаків на чолі з Острянином прорвала оточення і відступила в межі Московської держави. Повстанці обрали гетьманом Дмитра Гуню, який 2 місяці вів боротьбу проти ворогів, а потім відступив за Дон.

Десятиліття (1638-1648 рр.) шляхта назвала періодом «золотого спокою», бо не було повстань і шляхта могла спокійно гнобити укр. народ.