Соціально-економічне та політичне становище західноукраїнських земель у 20 – 30-х рр. ХХ ст

На той момент Західноукраїнські землі перебували під владою Польщі, Румунії та Чехо-Словаччини.

Економічне становище українських земель у складі Польщі:

1. Польський уряд після 1923 р. офіційно поділив територію держави на дві господарські зони:

- Польщу «А», що складалась із корінного польського населення.

- Польщу «Б», до якої увійшли українські землі.

2. Промисловість на західноукраїнських землях розвивалась слабко, так як перевагу надавали розвитку Польщі «А».

3. 85% підприємств Східної Галичини були дрібними (працювало менше ніж 20 душ).

4. Значною мірою збереглися ремесла, що свідчить про економічну відсталість.

5. Було багато безземельних і малоземельних селян, бо майже половина усіх земель належала великим приватним поміщикам і церковним землевласникам.

6. Українське населення вставало за боротьбу власних інтересів: виникали страйки, різні політичні акції, відбувались сутички із поліцією.

7. Відповіддю польського уряду була політика «пацифікації» (умиротворення) - придушення виступів за допомогою поліції і військ (з 1930 р.).

8. Наступ на політичне, культурне, громадське життя супроводжувався арештами, програмами українських кооперативів та різноманітних установ.

Політичне становище українських земель у складі Польщі:

1. За Ризьким миром 1921 р. між Польщею і РФСРР Східна Галичина залишалась під владою Польщі.

2. 1923 р. Рада послів великих держав (ВБ, Фр., Італії, Японії) надала Польщі всі юридичні права на володіння Східною Галичиною.

3. Польща проводила щодо Галичини колоніальну політику.

4. Українські землі під владою Польщі не мали самоврядування, власного автономного устрою.

5. Закривали українські школи.

6. На важливі державні посади призначали поляків.

7. Польський уряд проводив політику інкорпорації, яка передбачала створення одно національної держави примусовою асиміляцією національних меншин. З цією метою сюди спрямовувались польські колоністи – «осадники» (200 тис.), яким надавались кращі землі, фінансова допомога.

8. 70% населення було неписьменним.

9. У Відні 1929 р. створено Організацію Українських націоналістів (ОУН). Керував ОУН Євген Коновалець, колишній командир корпусу Січових стрільців. Після нього – А.Мельник.

Мета ОУН:

- Утворення самостійної соборної України

- Усунення всіх окупантів українських земель

- Національна революція і національна диктатура

- Приватна власність в обмежених розмірах

Методи боротьби: демонстрації, студентські страйки, бойкоти, терористичні акти, акти саботажу тощо.

Ідеологія ОУН: інтеграція націоналізму, що його розробив Д.Донцов.

Українські політичні партії в Польщі:

1. Українське національно-демократичне об’єднання (УНДО). Створена у 1925 р. лідери: Д.Левицький, В.Мудрий. програма партії передбачала боротьбу за самостійну і соборну Україну легальними засобами, автономію українських земель у складі Польщі і нормалізацію україно-польських відносин. У другій половині 30-х років нормалізувались відносини з польським урядом, відмовились від боротьби за територіалу автономію Західної України, за що збільшили своє представництво у польському сеймі.
2. Радикальна партія, виступала за національне відродження та демократичний соціалізм (лідер Л.Бачинський).
3. Комуністична партія Західної України (КПЗУ), заснована у 1919 р. виступала за соціальне і національне визволення трудящих і приєднання Західної України до радянської України.
4. ОУН та інші.

Економічне та політичне становище українських земель у складі Румунії:

1. Українські землі Північної Буковини в складі Румунії не мали самоврядування, власного автономного устрою.
2. Румунську мову оголошено державною.
3. На роботу до держустанов брали лише тих, хто знав румунську мову.
4. Промисловість розвивалась слабко, була напівкустарною.
5. Більше ніж половина земель належали поміщикам та церкві.
6. Було багато безземельних та малоземельних селян.
7. Здійснювалась колонізація краю.
8. Бессарабські комуністи у вересні 1924 р. зробили спробу підняти повстання під гаслом відновлення радянської влади. Повстання спалахнуло в Татарбунарах, де повсталі захопили держустанови, підняли на повстання селян навколишніх сіл. Бої проти урядових сил тривали цілий тиждень. Було придушено.
9. Громадсько-політична діяльність:

- Комуністична партія Буковини (1918 р.), яка боролось за возз’єднання з радянською Україною.

- Українська національна партія, створена у 1927 р., йшла на угоди з румунською владою, мали кілька місць у румунському парламенті.

- Національний табір (законспіровано)

Економічне та політичне становище українських земель у складі Чехо-Словаччини:

1. Закарпаття увійшло до складу ЧС у 1919 р. і називалось Підкарпатською Руссю, а згодом – Підкарпатським краєм.
2. Промисловість розвинена слабко, була в основному дрібною, напівкустарною.
3. Становище українців під владою ЧС було ліпшим, ніж під Румунією та Польщею.
4. Основними політичними течіями були:

- Мадярофіли – прибічники ідеї повернення Закарпаття до Угорщини

- Москвофіли (русофіли) – вважали, що русини (себто вони) – це частина єдиного руського народу

- Українофіли – вважали, що населення Закарпаття є частиною єдиного українського народу.