Між Сулою, в степу безкраїм

Біографія

ЛЮДМИЛА РОМЕН

Людмила Валентинівна Ромен (Шевченко) народилася 28 січня 1959 року в м. Ромні Сумської області в сім’ї робітників: Анастасії Миколаївни та Валентина Григоровича Гудкових. За національністю українка. Тут в Ромні 1976 року закінчила середню школу № 11 та музичну школу по класу фортепіано.

З 1976 по 1979 рр. проживала в білоруському місті Новополоцьк Вітебської області, де навчалася в музичному училищі на фортепіанному відділі, але тяжка професійна хвороба не дала змоги закінчити училище. Закінчила Вітебську бухгалтерську школу.

В 1980 році повернулася в Україну в рідні Ромни. Працювала контролером-оператором Роменського інформаційно-обчислювального центру,концертмейстером при Палаці піонерів.
Продовжила навчання в Сумському культосвітньому училищі на диригентсько-хоровому відділі, яке і закінчила в 1983 році. Ще на ІV курсі працювала викладачем в музичній студії при БК ЧРЗ. Далі – викладач теорії та фортепіано в Низівській музичній школі, головний бухгалтер виробничо-комерційного підприємства “Січ” .

З 1992 року перебуває на пенсії по інвалідності. Долучившись до хорового мистецтва, почала писати фортепіанні, хорові та пісенні твори. В її доробку 30 фортепіанних творів, 16 партитур для хору, більше 100 пісень на власні слова та твори українських поетів. Серед них : Олександр Олесь, Олег Ольжич, Олена Теліга, Микола Вороний, Василь Симоненко, Вадим Крищенко, Олекса Ющенко, Михайло Шевченко, Надія Степула. Дмитро Нитченко Божена Коваленко та інші.

Найбільше пісень написано на слова поетів-земляків: Івана Чумаченка, Олександра Палажченка, Миколи Данька. Анатолія Гризуна, Олександра Вертіля, Григорія Єлишевича, Ніни Багатої, Тамари Герасименко, Олексія Дерев’янка, Вадима Раєвського, Лідії Рижкової та ще багатьох.

Особливий композиторський доробок – 19 пісень та 4 партитури на слова О.Олеся. Як композитор і виконавець власних пісень брала участь у фестивалях та конкурсах, таких як: обласний конкурс на написання кращої пісні патріотичної тематики (1983р.), обласний відбірковий тур 1 республіканського фестивалю “Червона рута”(1989), Ш Всесоюзний фестиваль народної творчості (1990), літературно-мистецьке свято “Пелюстки Ромен-цвіту” (1997), Всеукраїнський фестиваль співаної поезії “Українська хвиля 2001″, обласний фестиваль козацької пісні “Дивограй” (2003), інших. Неодноразово нагороджувалась Почесними Грамотами та Дипломами.

З піснями на слова О.Олеся брала участь у Всеукраїнській науковій конференції “Олександр Олесь: проблеми вивчення творчої спадщини і сучасність”, присвяченій 120-річчю від дня народження поета.

Має подяку від обласного управління освіти за популяризацію творів українських письменників, зокрема письменників-земляків. Незважаючи на невиліковну хворобу, яка часто не дає вести концертну діяльність Людмила лише за останні роки провела уроки літератури рідного краю та творчі зустрічі у Ромнах в школах №№ 2, 3, 11, училищі № 14, зустрічі з творчою молоддю в міській бібліотеці. У Краснопіллі у Будинку культури та у школі В. Бобрика. У Лебедині – в педучилищі. У Білопіллі в районній бібліотеці та селі Верхосулка. Репрезентувала творчість земляків у сумських школах №№ 3, 5, 7, 9, 11, 17, 23, 24, 22, 29, Банківській академії, Аграрному та будівельному технікумах, Вищому училищі культури та мистецтв ім.. Д.Бортнянського, Державному університеті, обласній державній науковій бібліотеці, Мистецькому центрі “Собор”, Вищих та середніх учбових закладах м. Конотопа, бібліотеках та учбових закладах Ромен та Роменського району та ін.

Підтримує тісні зв’язки з творчою інтелігенцією рідного міста Ромен. Активно долучалася до створення літературного музею Роменщини, обласного музею літератури та мистецтва при ЗОШ №3 м.Шостки. Частий гість української громади м. Курська “Україна – Сейм”.

Людмила Ромен (Шевченко) – одна з найактивніших громадських діячок Сумщини кінця 80-их – 90-их років. Одна із засновників та організаторів краєзнавчо-літературно-мистецького товариства «Спадщина» в Сумах, яке діяло за умов переслідувань з 1984 по 1985 рік і було розгромлене (постало офіційно пізніше). Людмила також одна із засновників перших осередків ТУМ, НРУ, Союзу Українок та обласної організації Всеукраїнського жіночого товариства ім. Олени Теліги, яку і очолює з 1999 року. Козацький ансамбль, яким вона керувала першим в області розпочав популяризувати тоді ще небезпечні і невідомі українські патріотичні пісні (стрілецькі). Саме цей ансамбль заспівав Гімн України під час першого підняття українського національного прапора в Сумах над міською радою. Перша жінка-рухівка з 1989 року, коли ще зібрання проводились по конспіративним адресам. Була кур’єром по доставці з Києва перших чисел нелегальної рухівської газети в області “Відродження”. Активна учасниця всіх політичних і громадських акцій. Під час Помаранчевої революції була серед народу з викривальними поезіями. Написала агітаційний гімн “Скажи, Україно, “ТАК!”, який потім став візитною карточкою Сум- ського Майдану, лунав під час мітингів.

Політична ситуація 2006 року знайшла своє відображення в розділі політичних віршів “Політ-СНІД” збірки “Вірую”, що побачила світ на початку цього року.

Вихованка обласного літературного об’єднання “Зажинок”. Систематично друкуватись почала з 1985 р. в обласній та республіканській пресі. Одна із авторів колективних збірок: “Пелюстки Ромен-цвіту” (Ромни, 1993) та “Тороки” (“Собор”, Суми. 1996). альманахів “Слобожанщина” №4-11, збірника наукових праць “Олександр Олесь. Творча спадщина і сучасність” (“Козацький вал”, 1999), альманаху “Україна – моя Батьківщина” (Київ,2006).
Автор поетичних збірок: “На вітрянім вогні” – (“Слобожанщина”. 1994р.), “Горобина ніч” – “Тороки” (“Собор”, Суми. 1996), “Мовчать дерева роду” – (“Козацький вал”, 1999р.) та “Яблука з неба” – (“Мрія”, 2000, 2002), “Білий лебідь – лебідь Чорний” – (“Мрія”, 2005), “Вірую” – (“Мрія”, 2006), «Грім»- (Мрія”, 2006).

До серйозної праці над словом та музикою додалося ще захоплення художнім ткацтвом. Її роботи експонувалися на виставці “Мальовничий Ромен” в Роменському музеї, присвяченої 1100-ліття Ромен. Вона учасник багатьох обласних та Всеукраїнських виставок народної творчості: Київ, 1999 рік – вироби задіяні в експозиції виставки по писанкарству; Київ, 1999 рік – Палац Мистецтв “Український дім”; Київ, 2001 рік – виставка народного мистецтва до 10-ї річниці Незалежності України, Палац Мистецтв “Український дім” та ін.

ЇЇ творчі здобутки як майстра народного мистецтва, поета, композитора та виконавця були високо оцінені фахівцями. Так в 2001 році Людмила Шевченко стала членом національних Спілок України: Спілки майстрів народного мистецтва, Спілки письменників та Асоціації Діячів естрадного мистецтва України. А 2003 року її обрано відповідальним секретарем Сумського обласного відділення Національної спілки письменників України.

Її роботи є в приватних колекціях Великобританії, Росії, Білорусії, Канади, Австралії.

Вона мати трьох синів. З 1992 року перебуває на пенсії по інвалідності.

У 2003 році стала лауреатом премії 28-го літературного конкурсу Світової Федерації Українських Жіночих організацій ім. Марусі Бек.

Нагороди

Нагороджена:

· Дипломом фестивалю співаної поезії “Українська Хвиля” (2001)

· Дипломом в номінації “Діячу культури з числа інвалідів – за талановитість і творчу наснагу” за підсумками проведення в області Всеукраїнської акції “Зорі надії”(2004)

· Дипломами учасника 1-111 обласних виставок-вернісажів “ЖІНКА МОЖЕ ВСЕ” (2004-2006)

· Дипломом учасниці програми “СОФІЯ” (“Сприяння розвитку жіночого підприємства у регіонах України”) у співробітництві зі Шведською Агенцією з Міжнародного розвитку –SIDA – за активну участь у вирішенні підготовки жінок-підприємниць з метою підвищення рівня їх діяльності та самореалізації (2002)

· Дипломом 1 ступеня обл.. огляду-конкурсу поетів та композитрів, присвяченого 65-річчю утворення Сумської області за твір “Величальна Сумщини” (2004)

· Дипломами 1 та 111 степенів у відкритому конкурсі “Рідне місто моє” як поетка та композитор до 350-річчя Сум (2004)

· Почесною грамотою Правління Сумського обласного товариства “Просвіта” ім.. Т.Шевченка – за багаторічну плідну роботу на просвітянській ниві Сумщини та активну громадську позицію до 130-річчя “Просвіти”

· Почесною грамотою Голови Сумської обласної ради як майстер візерункового ткацтва за вагомий особистий внесок у розвиток української культури (2003)

· Пам’ятним нагрудним знаком “60 років визволення міста Сум від фашистських загарбників” за вагомі творчі здобутки (2005).

· Грамотою Міністерства культури та туризму (2005).

· Грамотою Національної спілки письменників України за примноження здобутків в українській літературі, активну участь у громадському житті, відродження культури та духовності народу (2005) та ін.

Увійшла за рейтингом до 50-ки найвпливовіших та найавторитетніших особистостей Сумщини (2005, 2007,2008) та енциклопедичного довідника “Сумщина в іменах” (2003).

Карпенко Н.Й.

Рядки, написані серцем та любов'ю…

У суботу, 31 січня у обласному театрі для дітей і юнацтва вшановували поетесу, композитора, громадську діячку – Людмилу РОМЕН (Шевченко).

З нагоди свого 50-річного ювілею мистецько-літературним святом "З любов’ю, для вас", тобто для всіх шанувальників живого українського слова, презентувала свій творчий доробок відома українська поетеса, член Національної спілки письменників України Людмила Ромен.

Це було справжнє свято патріотизму, співучої української мови та витонченої духовності.

Зі сцени лунали напрочуд ліричні вірші Людмили Валентинівни та її патріотичні твори.

Зворушлива поезія Людмили Ромен, яку вона читала під музичний супровід ансамблю скрипалів Сумського вищого училища мистецтв і культури ім. Д. Бортнянського, не залишила нікого байдужим.

У виконанні поетеси та її друзів – сумчан Ренати та Івана ВЕСНИЧІВ та народного вокального тріо "Любисток" з Конотопа, лунали пісні, а у супроводі бандури - ще й думи про славне козацтво та відданих посулянок у виконанні гостя з Києва Живосила ЛЮТОГО.

Цього дня Людмила Ромен приймала щирі вітання та заслужені нагороди. За дорученням Геннадія МІНАЄВА Почесну грамоту міського голови ювілярці вручила начальник відділу культури та туризму Наталія ЦИБУЛЬСЬКА. "Людмила Ромен – це унікальне явище у культурно-мистецькому житті як нашого міста, так і України в цілому", - переконана вона.

Наталія Цибульська вручила поетесі і подяку відділу, відмітивши її багаторічну співпрацю з бібліотеками Сумської міської централізованої бібліотечної системи та закладами культури.

Творча діяльність Людмили Ромен була відзначена і стипендією голови Сумської облдержадміністрації, яку поетеса буде отримувати протягом всього року.

Найціннішим подарунком для Людмили Валентинівни став виступ юних артистів з літературної студії "Дзвіночок" Сумського Палацу дітей та юнацтва, які зі сцени читали ще не надруковані вірші поетеси, написані нею для нової – дитячої збірки.

* * *

Одна з найактивніших громадських діячок Сумщини кінця 1980—90-х років, засновниць та організаторок краєзнавчо-літературно-мистецького товариства "Спадщина" в Сумах, яке діяло в умовах переслідувань з 1984-го й згодом постало офіційно. Також одна із засновниць перших осередків в області ТУМ, НРУ, Союзу Українок та Сумської обласної організації Всеукраїнського жіночого товариства ім. Олени Теліги, яку й очолює з 1999 року. Як активна просвітянка Людмила керувала Козацьким ансамблем, що першим на Сумщині почав популяризувати українські патріотичні пісні й заспівав Гімн України під час першого підняття національного прапора в Сумах над міською радою.

Поетеса Людмила Ромен — вихованка Сумського обласного літературного об’єднання "Зажинок". Систематично друкуватись почала з 1985 р. в обласній та республіканській пресі. Автор поетичних збірок: "На вітрянім вогні" (1994), "Горобина ніч" (1996), "Мовчать дерева роду" (1999), "Яблука з неба" (2000, 2002), "Білий лебідь — лебідь Чорний" (2005), "Вірую" (2006), "Грім" (2006).

Творчість Людмили Ромен

НА ВОГНІ ВІТРІВ ІСТОРІЇ

Дорога Людмило! Пише Вам із щирою вдячністю за подаровану книжечку дочка Йосипа Дудки – Надія. Дуже шкодую, що Ви навіть автографа не встигли надписати, бо я мусила їхати. І якщо Вам до душі моє розуміння Вас і Вашої поезії, то можете десь використати мій відклик (як читачки і вчителя) на книгу. Мені вона справді до душі. Повірте, це буває досить нечасто, особливо ж, коли читаю вірші поетів-земляків. Тому я дуже рада за Вас. І хай щастить Вам!

Це відгук написаний 1994 року, після виходу першої збірки Людмили Ромен «На вітрянім вогні» та презентації її в роменській центральній бібліотеці. А потрапив до поетеси аж у 2007 році.

Синьо-жовтавий орнамент з калинових грон і листя. Струнка і вродлива жіноча постава у синьому зі схиленою золотавою голівкою і свічкою в руці – ніби сама Україна в задумі над своєю долею. Це обкладинка так любовно оформленої книжечки Людмили Ромен «На вітрянім вогні». Пригадується, що колись мене цікавили поезії Людмили Гудкової. І ось тримаю її першу збірку віршів, видану нею під прекрасним літературним псевдонімом, що так і струменить любов’ю до найріднішого краю – Ромен.

Ти питаєш з якого я краю?

Із мальовничого краю,

Де ромен-цвіт розквітає,

Між Сулою, в степу безкраїм.

Це почуття любові поетеси проглядає до нас і з рядків її вступного тріолета, своєрідного формою вірша, коли вона говорить, певно ж, про найріднішу домівку:

Отам, недалечко, Ромни і Сула,

Блакиттю і спокоєм хата залита.

Бо ж саме тут «у подих набрав ти від сонця тепла» на все своє життя.
Ота «блакить і спокій» рідної хати та від «сонця тепла» допомагають поетесі жити «на вітрянім вогні» історії. Життєвий вітер, роздмухуючи свій вогонь, обпікає з усіх боків.

Живу отак – на вітрянім вогні,

---

⇐ Предыдущая123

---

Просмотров 1054

Эта страница нарушает авторские права

---